Кнопка Delete у розділі «влада»

Вітаю вас, дорогий мій читачу, обнімаю попри заборони.

Чому б не обійнятися двом здоровим людям? Бо карантин? Карантин повинен бути з головою, до нього треба трохи клепки, але що мали, то й використали.

Травень і червень будуть найцікавішими місяцями.

Для влади й для конфуціанців, які бездіяльно спостерігають плин часу.

Створивши дірку у 300 мільярдів у бюджеті, влада оголосила карантин і заблокувала діяльність усіх бізнесів в Україні. Крім, звісно, аграрного, бо це ж треба в поле відправляти людей. І там блокувати тракториста, що ген бовваніє на обрії.

От їдете трасою й бачите хмару куряви серед поля – сіються люди!

А де ж узяти ресурс, коли 13 поліцейських ризикують життям, затримуючи одного спортсмена, який перепливав Дніпро. Так от. Влада все вчинила правильно, за винятком одного: вживаючи заходів для збереження життя, передусім літніх людей, не вжила заходів для збереження джерел ресурсів для життя.

Молодих людей. Забрак­ло клепки. Адже бізнес, який не працював місяці, ніяких податків за цей період не заплатить, тому дірка у бюджеті поглине усіх бюджеторозподілюючих. Не знайшлося якогось економічного генія, претендента на Нобеля, аби зберегти економіку.

Економікою пожертвували. Ми за кілька тижнів побачимо цікавий феєрверк, з крісел вилітатимуть міністри й заступники, з ОПи радники; вилетівши в небо, вони збиратимуться у зграї й довго кружлятимуть над своїми кріслами, бо летіти нікуди.

Влада пішла за сценарієм Шекспіра, який казав: грабіжник забирає гаманець або життя; лікар забирає і гаманець, і життя.
Насправді доля влади нас не повинна хвилювати, оскільки влади насправді не існує. Тижнем раніше вона вилетить у смітник чи тижнем пізніше, для нас не принципово.
Важливо розуміти, які перспективи у нашої справи. А фактори, які тиснуть на агробізнес, щільно склалися докупи.
Отже. Сьогодні проти нас – влада, коронавірус, тотальне збідніння населення, економічна криза і клімат.

Що у нас є? Воля, талант, оптимізм і трохи техніки.

Я от приїхав на дачу, застав день хорошої погоди, сонця, а наступного дня пішов дощ і йшов цілий день, це у Глобинському районі. Боже, як я йому радів! А на Житомирщині, кажуть, три міліметри впало…

На травень прогнозується щонайменше два дощі по всіх регіонах, один – у середині місяця – другий у кінці.

Страшенна сухість після зими без снігу, страшенна. Однак побачимо.

Прогнозів на літо насправді два: або літо буде аномально спекотним, бо рік аномально спекотний, або буде прохолодним, бо вже зима була теплою, куди ще. Проте поки що розгрібаємо ефект теплої зими.

Зараз особливо потерпає Південь, який прийняв удар першим. Сильно постраждала озимина, сіяли в пилюку, сходів немає.

Закриття ринків убило бізнеси по ранніх овочах і зеленині.З експортом є проблеми. По-перше, впав попит, адже ринки на Заході теж не працюють, критично зменшилася кількість майданчиків продажу.

По-друге, проблеми з транспортуванням, адже перевозять вантажі живі люди, тому питання двотижневої обсервації болісно вдарило по логістиці.

По-третє, закриття багатьох міст і регіонів теж обмежило транспортування. По-четверте, різко скоротилося вантажне авіаперевезення.

Робити треба було те, що ми можемо робити, обмежувати масові заходи та локації масового скупчення людей, ТРЦ, концерти, кінотеатри, конференції, а інші бізнеси слід було стимулювати та накачувати грошима.

Це не з погляду піднесення економіки – з погляду інстинкту самозбереження влади. Щоб їм вижити, треба було дати жити бізнесу. Ну не вийшло. Брак клепки призвів до того, що не виживуть. Та воно ж таке…

Знаєте, я привожу з різних країв насіння то платану, то якоїсь дивини типу гуннтери, а от не приживається. Як наша влада. Ніби й здорова, вгодована, з апетитом, з імпортною освітою, а от не приживається. Що воно за біда? Треба попитати мудрих людей, науковців, які вони запропонують рецепти приживання влади.

Можливо, якийсь йод або зеленку, щоб мазати вавки в голові? Бо ж з великим трудом позбулися ми небезпеки контролю кожного кілограма зерна на комбайнах, який намагалася пропхати якась невідома агрофірма через Кабмін. Знаєте, нам таки потрібне міністерство.

І міністр такий, з вусами й шаблею. Функції в нього повинні бути вкрай прості – от побачив, кучкуються якісь там податківці, фіскали, сіросхемники, підійшов і басом сказав: шабля. Вони одразу такі: ні-ні-ні, ми тут так, зібралися наші скорботи обкумекати…

А він таким густим й оксамитовим голосом: ну кумекайте, але якщо оці свої волохаті кінцівки простягнете до фермера та аграрія, одним махом кумекалки повідрубаю. І пішов собі, демократичний такий.
Сумуємо за гетьманом, сумуємо.

Стратегія повинна бути в Україні релігією. Віримо і йдемо. Щось там скавучить і кумкає під ногами, а ми – нація на марші. А без стратегії ніяк.

Як казали великі, ми не знаємо, для чого ми живемо, а лікарі не знають, від чого ми помираємо. Спочатку магію плутали з медициною, а тепер медицину плутають з магією.

Владу нищить дріб’язковість ідей, намірів, планів і відповідно дій. Держава в смартфоні? Хороша ідея, але дріб’язкова. Це як ідея мудрого дому, все на одному пульті й усе керується з голосу, сказав «тепло», то тепло, сказав «світло», то й світло. Тільки не кажіть «шабля», бо хтозна, що він утне. Словом, нічого робити не треба.

Проте ми, українці, не можемо нічого не робити. Нам треба збудувати свою державу, сильну й вільну. І всьому світу показати, як має існувати сучасна людина. Держава в смартфоні повинна виглядати так: от з’явилася нова функція, купу документів тепер можна оформити й отримати в елект­ронному вигляді й режимі.

Завдяки чому не з’явилося кілька департаментів чиновників, які адмініструють цю функцію, а скорочено кілька департаментів у кожній області. І вивільнені люди можуть прийти до агрокомпаній, щоб змішувати у баку ЗЗР або копати ямки під троянди на подвір’ї перед «канторою».

Однак передусім стратегія. Ми повинні стати винятковою державою на світовій мапі. Ми повинні збагнути, які індустріальні дива ми можемо явити світу. Бо вирощувати зерно та лити чавун ми вміємо, але ж з нього мудрі нації ліплять равіолі та виточують деталі. То чому нам не ліпити равіолі? Ми повинні стати країною органічних напівфабрикатів для Європи та інших клаптів світу.

Далі. Ми повинні добудувати другу «Мрію», а, можливо, створити третю, п’яту і десяту, але вже значно дешевше. Для себе. І стати світовим флагманом вантажної авіації. І збагнути, які супутні галузі авіабудування потягне за собою, – електроніку, моторобудування, термопластавтомати, кабельну продукцію, електрогенератори, акумулятори, допоміжний транспорт аеропортів. Ми повинні будувати трамваї та електрокари.

Ми повинні будувати кораблі. Ми повинні створювати економічні й дешеві трактори. Ми повинні створювати художні меблі, сільгоспмашини, побутову хімію, дизайнерський одяг та взуття, вироби зі шкіри. От цього й вистачило би попервах.

У нас створено один з найкращих у світі всюдиходів «Шерп», вони виробляються для всього світу, у нас створено повнопривідний автобус, у нас розвинена галузь будівництва дронів та безпілотників. А ну подлубайтесь там у смартфоні, де держава, чи є там кнопки «ввімкнути», «підтримати», «допомогти», «об’єднати»?

Ми вистоїмо, якими б суворими не були виклики. І чим суворіше, тим краще, бо гуртуємося. Ми виживали в гірші роки, коли були слабкі і зраджені. Ми стримали ворога, не маючи армії, створюючи її по ходу бойових дій. Тепер нам слід в такому ж режимі створити індустріальну країну, починаючи з існуючого та динамічного сільського господарства. Даремно ви смієтеся.

Я говорю про абсолютно реальні речі. Колись, створюючи газету «Галицькі контракти», ми з партнерами не мали нічого, крім мрій, а слова «інвестиції» тоді ніхто й не чув. Я занапастив нирки, працюючи в жорстких умовах по 16 годин на добу, – інвестували в проєкт здоров’я, талант, час, оптимізм.

За кілька років газета заробляла мільйони, в ній працювало 270 співробітників.
Так, зараз інші часи, але світ, який зміниться під впливом пандемії та повернення до забутих цінностей, – це шанс для України.

У нас бракує фінансового ресурсу, але не бракує віри, таланту й бажання.
От влада у нас не приживається, це так, це проблема.

Однак якось ми без неї обходимося, й у сході сонця над полем, і в потужній стеблині кукурудзи керівної ролі влади немає, є сила землі й людської любові.

У сучасних філософських теоріях націоналізм, спільність людей різних народів, які проживають на одній території та прагнуть її процвітання, визначається як ключовий фактор розвитку. Якщо не плутати з нацизмом чи фашизмом минувшини, можливо й так.

Я вважаю, що ключовим фактором розвитку є енергія й бажання людей. Не гроші. Гроші створюються завдяки вивільненню енергії людей.

Тож час вивільняти енергію. Ну, а якщо влада нам у цьому не допомагатиме, а заважатиме, відкриваємо смартфон, заходимо у розділ «влада» й шукаємо кнопку Delete, що, власне, і перекладається як шабля.

Ваш головний редактор