Хотів я почати розповідь пафосно: от, мовляв, в Україні все зелене погоріло, а тут приїжджаю до «Агроекології» – все зелене, і кукурудза, і соняшник. Потім передумав.

Я не сумнівався, що в «Агроекології» все зелене. Там немає оранки, там продумана сівозміна, там багато сидератів, тому волога зберігається в ґрунті в найстрашнішу посуху. Тому на полях я побачив те, за чим, власне, їхав – гарний урожай і дбайливе збереження системи Семена Антонця. Однак цього року це далося важко.

Хоча, коли аграрію щось легко давалося?

Мандрівка полями з задоволенням і не без моралі

Ми їхали полями, керував Гліб Лук’яненко, генеральний директор «Агроекології», і весь час відволікався, показував то ліворуч, то праворуч результати року – добре, що машині було однаково куди і як їхати: по дорозі чи по горбах обабіч.

– Для нашого тваринництва ми вирощуємо силосну кукурудзу бренду UNIVERSEED, канадської селекції, яку пропонує ЛНЗ. Кукурудза просто прекрасна, хоча в нас порівняно з інтенсивним рослинництвом бідніший азотний фон. Початок сезону був надзвичайно складним, частину кукурудзи довелося пересівати, оскільки ми не дочекалися наслідку провокації росту бур’янів. Через різке похолодання кукурудза зупинилася в рості, сиділи і бур’яни, а потім пішли одночасно. Якби ми застосовували хімію, то внесли би ґрунтовий гербіцид, але ж у нас інша концепція та система. До речі, в сусідів була проблема і з протруєною кукурудзою – зерно набухло, але не проросло, забракло тепла.

– А чим це ви пересівали кукурудзу? – я роздивлявся рослини, які нечасто зустрічаються мені в господарствах.

– Це олійна редька, ми її конкретно посіяли для своїх бджіл. Торік поставили пасіку, а цього року маємо вже органічний мед. Монокультури для меду цьогоріч не вийшло – еспарцет, потім почався соняшник, пізніше гречка.

Зупинилися біля поля кукурудзи, яка виглядала на трієчку на добрий рік і на відмінно – як на цей.

– Цю кукурудзу трохи придавив бур’ян, – пояснив Гліб. – Кукурудза надзвичайно чутлива до бур’янів, а ще й попередником було просо, яке дає надмірну падалицю. Весною ми намагалися схопити вологу, сіяли рано, але в роботі з кукурудзою це була наша найбільша помилка. Тепер придбали нову сівалку – Horsch Maestro, ми тисячу гектарів сіємо за три дні.

Ми їхали далі, і поля іноді переривалися невеликими городами.

– Ось тут ми закладали столову кукурудзу Бондюель, а тут кабачки з трьома сортами гарбузів, просто для наших магазинів. Так вони стільки наторгували на тих кабачках – просто непристойну суму. Непоганий бізнес, – посміявся Гліб. – А ось тут кукурудза з каротином, для наших птахів, червоне зерно для кольору жовтка. Вчора під Миргородом бачив, народ вже збирає кукурудзу. Загальна експертна думка, врожайність кукурудзи на Полтавщині буде 8 тонн на круг.

Усюди більш-менш нормальна пшениця була, а кукурудза багато в кого погоріла, до того ж нерівномірно: є досить задовільні ділянки, а по сусідству – як випалені, качан не встиг сформуватися…

– Ми кукурудзу сіяли на початку травня, з 1-го по 5-те, – доєднався до розмови головний агроном «Агроекології» Сергій Козін. – А через три тижні пересіяли. Було істотне похолодання й кукурудза зупинилася в рості, а для бур’яну та злакових умови були сприятливі.

– На додачу в той час пройшли дощі, й ми не могли механічно обробити поле, – пояснив Гліб. – І бур’ян обігнав кукурудзу в розвитку. Наша технологія розрахована на те, що ми заходимо в поле на максимальній провокації росту бур’янів. А тут – зробили всі операції, а тепла не було…

Зупинилися біля непоганої кукурудзи, Козін виламав качан, розломив його:

– Це кукурудза з вмістом каротину, у неї і зерно червонувате, гібрид ВС282, розроблений Хорватським інститутом, – він найкраще себе показав. Генетична врожайність у неї обмежена вісьмома тоннами, але каротину в зерні чимало, для наших завдань це прекрасно пасує.

– Силосну кукурудзу ми сіяли із запізненням, для силосу це навіть плюс. Якщо сіяти на зерно, то качан не випов­ниться, а на силос сіємо з іншим розподілом на квадратний метр, міжряддя по 45, тією самою сівалкою «Хорш Маестро», коренева система краще розподіляється, – розповідає Лук’яненко. – Загалом, хлопці, які надають послуги збирання комбайнами, розповіли, що по області – від півтори до трьох тонн соняшнику, це дуже поганий урожай. Господарі очікували три з половиною тонни… А наші сусіди постраждали від якоїсь вірусної інфекції на соняшнику – вони з шестисот гектарів і по тонні не зібрали.

Сійте по багаторічних травах

Ми зупинилися в райському куточку. Це була низинка поля, і кукурудза стояла, як у тропіках – дебела, з гарними качанами, широким зеленим листям. Вітер розгортав її зелені прапори, рослина раділа сонцю і дбайливим господарям.

– Оце і є Universeed ЛНЗ, – увійшов у посіви Лук’яненко. – Ми сіяли її в середині червня. Цей гібрид характерний збільшенням листкової маси і великими качанами з борошнистим зерном, у нього багато доступного для засвоювання тваринами крохмалю.

– Я тут по дорозі до вас на чиїхось полях фотографував кукурудзу, суху… А у вас ніби клімат інший.

– Та це ще не межа. Я бачив на семінарі з кормозаготівлі в приятеля височенну кукурудзу – метра чотири з половиною, два качани… Дивлюся – той самий Universeed! Уявіть собі, якщо вона отака гарна росте в наших умовах – органічного рослинництва, то яка ж вона за інтенсивного вирощування?! Ми забезпечуємо її вологою, але ж програємо в азотному живленні. Там можна цю кукурудзу так вигнати! У нас теж вона хороша, а ми ж і листкового живлення ніякого не робили.

– На цей рік – прекрасна кукурудза, вона ж і силос ферментує прискорено.

– Так, будемо з кормами. Цього року ми експериментуємо, втім, як і завжди: застосували нову технологію, два врожаї кормових культур. Ми сіємо озиме жито, збираємо на силос і потім одразу обробляємо поле та сіємо кукурудзу. Вона не дає такого врожаю, як посіяна вчасно, але в перерахунку на гектар отримуємо відсотків на 40 більше, ніж за класичного посіву кукурудзи. Це дуже ефективна ідея, але вимагає достатньої кількості вологи. Для себе ми робили чимало цікавих експериментів. Торік посіяли жито на силос, але зміксували його з озимим горохом. Ми скосили цю масу, але відрізали вище точки кущення гороху. Й у нас така велика сидеральна маса відросла на цьому полі! Ми заробили сидерат і підготували поле під озимий ріпак. А цього року сіяли ярий ріпак – у нас вийшло 2,5 тонни по органічній технології. Цього року просо стало найрентабельнішою культурою, на диво. Може, не варто писати, щоб конкуренти…

– Які ж у вас конкуренти?

– Та по тому самому просу.

– Проте у вас воно органічне.

– Однак є ще «сірі» органіки. Якщо в людини сівозміна – пшениця, соняшник, соя, кукурудза і ще, наприклад, льон і вона каже, що оця соя забезпечує азотом усю сівозміну, це неправда.

– Справді, виглядає нереально.

– Так, але це чималі компанії, медійні, які виходять і розповідають це на конференціях…

– Є ж просто арифметика виносу поживних речовин культурами.

– Саме так. Ось погляньте: зелений-презелений соняшник. Це поле потрапило в найбільший зашквар, коли у всіх почало горіти. А тут навіть листочки не скрутилися, вологи вистачило. Проте чому вистачило вологи? Тому що попередником була багаторічна трава, і вона своєю кореневою системою зробила капілярні сполучення, які дали змогу рослинам діставати вологу з глибинних шарів.

– Це відбувається завдяки осмотичному тиску, – уточнив Козін. – Це перепад судин, від товстішої до меншої, ще меншої, і ці наносудини виштовхують нагору вологу.

– Виходить, рослина тут росла три роки, ми її зрізали, а корінь залишився в землі. Він розклався, а сама трубка збереглася. Багаторічна трава – головний чинник впливу на структуру ґрунту в нашій технології. Вона забезпечує рух вологи. У нас був один день, коли випало за добу 60 мм опадів. У сусідів можна було рис на полях сіяти, а наші поля цю вологу прийняли й зберегли. Ми використовуємо штригелі, а хтось – шипові борони. Ми капіляри, які утворилися під час танення снігу та льоду, руйнуємо для того, щоб через них не виходила волога. Ця зима була безсніжною, за зиму у нас не було й 80 мм опадів, а за один день весни випало опадів, як за всю зиму… Хоча під час цих травневих дощів температура ґрунту в нас упала з +10°С до +7°С. Та нам узагалі гріх скаржитися, – продовжував Гліб, виїжджаючи на асфальт. – Найгірше, що в нас було, – весняний приморозок, який дуже сильно вдарив по пшениці. Поле, що було зеленим, мов газон, після нього стало чорним. Ми сподівалися, приморозок вплине лише на врожайність, але він вплинув і на якість. Загалом, структура посівів у нас стабільна, з невеликими коливаннями: 1000 га пшениці, 600 га ячменю, 400 га вівса, 230 га гречки, соняшнику 600, 550 га проса цього року, 500 га льону, 1200 га кукурудзи, 220 га ярого ріпаку… Олійна редька, три сорти сочевиці… Еспарцет і люцерна в нас займають 1500 га. На гречку попит зараз непоганий, але її мало посіяно.

 

Навіщо спортивна машина на ґрунтовці

– У вас жито зарубіжної селекції?

– Ні, зарубіжна селекція справді дуже якісна, дає змогу вирощувати оптимальні корми, має високу поживну цінність, але потребує інтенсивної технології. За органічної технології не розкриває свій потенціал, його треба підтримувати всіма елементами. Це все одно, що купити спортивну машину та їздити нею по ґрунтових дорогах. Ми для себе зробили висновок, що хороший результат дає жито Інституту Юр’єва. При органічній технології строки – важливіші, ніж селекція, ніякий потенціал не розкриється, якщо ти проґавив три-чотири дні. Зокрема, кукурудза в органіці – це культура строків. Там, де ми пересіяли, маємо рекордний урожай силосної кукурудзи. Важливо дочекатися ідеального моменту… Однак це непросто: коли всі сусіди сіють, сидиш і думаєш, треба й собі починати. Багато ми експериментували і з соєю, але найкраще себе показали посіви з міжряддям 45 см.

– Робили по сої дві міжрядки, – на рясному полі показував Козін. – Першу по сім’ядолі, а другу – коли був уже трійчастий листок. Вона не оброб­лена жодними фунгіцидними чи інсектицидними засобами. Коли був весняний приморозок, соя теж зупинилася в рості. Суцільні посіви сої ми вже давно пробували, а хотілося подивитися, як вона буде поводитися, посіяна на 45 см. Це все пов’язано з нашими механічними методами боротьби з бур’янами. Соя генетично збудована так, що після сім’ядоль вона дуже повільно росте, і в цей період її обганяють усі бур’яни. Ми завжди хотіли в цей період вплинути та зробити міжрядний обробіток. Цього року нам вдалося потрапити в ті фази, які потребували нашого втручання.

– Уже є природні інсектициди, – поділився Лук’яненко. – Вони на основі екстрактів – там часник, перець, хрін. Коли відкрили каністру, то кричали: несіть холодцю. Проте дійсно працює. Ми активно цікавимося біоінсектицидами, на мікробній основі, торік ними врятували сою від чортополохівки. Цього року застосовували на ріпаку.

А поля не кінчалися, машина бігла асфальтом, час від часу звертаючи на ґрунтовку то праворуч, то ліворуч.

– Ось тут у нас був овес із підсівом люцерни, – показав Козін. – Тепер на цьому полі три роки буде люцерна, за нею пшениця, а після пшениці – соняшник.

– Овес цього року непоганий, – зауважив Лук’яненко. – У нас на круг вийшло 4,5 тонни, й на експорт нам дали дуже непогану ціну. Експортуємо у Швейцарію. Певну частину віддали партнерам в Україні, щоб вони не залишилися без сировини, хоча такої ціни, як швейцарці, вони дати не можуть на нашому ринку.

– А відправляєте до Швейцарії сировину, зерно?

– Так, хоча вони могли би купувати і борошно. У них в культурі – змолоти та переробити власноруч, адже для споживачів цінність полягає в тому, що вони купили продукт із місцевого млина або крупорушки. За своє, локальне, вони готові платити більше.

Тут я зроблю певне контекстне зауваження. Наша журналістська робота розрахована на професіоналів, тому неквапно викладаю розмову впродовж екскурсії полями «Агроекології» без окремих акцентів та підказок: ось важливий момент у технології, ось цікавий менеджерський підхід, а ось важлива експортно-геополітична інформація. Я розраховую, що уважний читач сам відреагує на важливі речі, розсипані в простій розмові. Хоча, чесно кажучи, із заздрістю думаю про швейцарців, які пишаються своїми годинниками, своїми сирами, банками, своєю швейцарською органічною вівсянкою. З українського органічного вівса. От би в нас таку культуру виплекати. Щоб українське шанували більше, ніж швейцарське. Втім, пишатися системою Антонця і хистом його нащадків ми можемо й мусимо, оскільки світ нічого подібного не створив.

Сівозміна і баланс

– Як вам все ж таки вдається боротися зі шкідниками та хворобами? – запитав я Сергія Козіна.

– Основа всього – сівозміна, – відповів агроном. – Сівозміна, дотримання балансу культур: якщо соняшник не повинен переважати 10 % посівних площ у нашій зоні, так і має бути. Це й баланс просапних і рядкових культур. Саме за допомогою сівозміни ми можемо ефективно боротися не тільки з бур’янами, а й зі шкідниками та хворобами. Кожна культура є поживою для своїх видів шкідників, але ж є і шкідники широкого спектра дії. З ними боротися хіба що дисковою бороною – з такими як п’явиця червоногруда або щось інше. Однак це буває досить рідко. Сівозміна допомагає контролювати все живе на полі. Другий фактор – це обробіток ґрунту – технологія, яку заклав Семен Свиридонович, непорушна. Змінилася техніка, змінився світ, але сама технологія незмінна. Іноді варіюємо з сіво­зміною – з’являються, наприклад, післяукісні сидерати, але в саму технологію ми не втручаємося, адже вона забезпечує нас і вологою, і поживністю, для всіх полів, для всіх культур.

– Як співвідносяться з попереднім роком результати цього року?

– Співвідношення, звісно, в гірший бік, хоча ми ще не збирали соняшник, сою. Гірші показники по ячменю, пшениці. Проте пізніші строки посіву вівса дали позитивний результат: урожайність і якість кращі, ніж в усталені строки. Ніби овес любить сирий ґрунт, але перші поля дали гірший урожай, ніж останні. Добрий урожай дали культури, які ми пересіяли. Якби знати, пересіяли б і більше, але сам пересів це морально важка операція, на неї вкрай важко зважитися.

– У сільському господарстві на будь-що важко наважитися…

– Ще й цей рік протестував аграріїв у різних умовах…

– А що цьогоріч було незвичного, окрім безсніжної зими?

– Усіх збив з пантелику весняний приморозок. Це був березень, коли трактористи вже не зливали воду, бо вночі було +5°С і більше. А тут приморозок мінус 11°С, потім – мінус 7°С. Це був справжній стрес. Надалі – опади, які всіх порадували, але за ними прийшло похолодання. А потім – посуха, яка всім показала, хто і як працював восени та весною.

– Гадаєте, все налагодиться? Дочекаємося стабільної погоди?

– Навряд чи. Адже найбільші зміни сталися за останні п’ять років.

– Тобто все тільки починається?

– Авжеж. Однак наші аграрії, виробники вже навчилися боротися з умовами, з якими ніколи не зустрічалися. Погода стабільнішою не стане, але ми призвичаїмося до неї, будемо знати, як реагувати на її примхи.

– Скажіть, Глібе, а як ваше підприємство розвивається? Адже за 12 років, що я до вас приїжджаю, виникло і тваринництво, і птахівництво до рослинництва…

– Так, і не можна сказати, що якийсь напрям цього року в нас сильно втратив рентабельність. У рослинництві завжди існують проблеми, але підсумок буде пізніше – ще попереду соняшник.

Поки що ми не бачимо відхилення від запланованого. Щось втратили, а щось вистрілило, як-от просо.

Це історія ситуативна: постраждав південь і зараз переробники прибігають один поперед одного.

А ми саме працюємо з нашим багаторічним німецьким партнером, їм потрібне вже обрушене просо. Цього року тестовий період.

Це специфіка органіки. Тут не звичайне землеробство, де потиснули руки – і поїхали. Тут перший рік займає тестування.

Ви собі не уявляєте, які роблять аналізи ріпаку для дитячого харчування: мікотоксини, хімічний склад, кислоти, дослідження дуже тривалі.

Проте коли ти проходиш цей шлях, то, вважай, сів на поїзд і їдеш. Які би погодні умови не були, ти отримаєш найкращу ціну на ринку.

Не секрет, що серед органічних товарів є багато «сірої» органіки. Однак для компаній, які дають на ринок якісну органічну продукцію, дуже важлива філософія їх партнера і вона повинна збігатися з їх власною.

Тобто споживач переконаний, що цей виробник не підсуне якусь сумнівну органіку. Люди розуміють, що вони купують найдорожчий продукт, але для них важливо знати, що вони розвивають фермера, який вирощує продукцію для життя. На багатьох упаковках розміщені фото людей, які виростили сировину для готової продукції.

Органіка й не тільки органіка

– Як формується і рухається ринок органічних виробників? За моїм баченням ринок цей має тільки виникати – земля повинна звільнитися від хімії, це потребує 5 – 10 років. А в нас багато органічних виробників стартують одразу. Багато людей ідуть в органіку, щоб виробляти менше, а отримувати більше…

– Торік велика компанія продавала органічну кукурудзу за ціною звичайної через фінансову скруту. Вони просто обвалили ринок. Якщо людина справді прагне отримувати премію, їй слід займатися нішевими культурами. А нішева культура – це завжди лотерея.

Ринок органіки в Україні своє­рідний. Є органіки, які, маючи проблему, заливають її хімією і наприкінці року роблять аналіз. Немає слідів хімії – продають як органічне, є хімія – продають як звичайне. Якщо глянути офіційну статистику, ми побачимо скорочення сертифікованих органічних земель. Який сенс вирощувати ту саму кукурудзу, якщо ціна на неї обвалилася? Тому й існує все це «сіре» виробництво… Хоча в Європі за «сірих» дуже активно взявся Інтерпол.

– Це європейські виробники чи наші експортери?

– Переважно наші. В Європі малий фермер отримує таку дотацію, що йому немає сенсу бавитися в якісь ігри з хімією і цю дотацію втратити. «Сірі» органіки – Туреччина, Росія, Казахстан, які дають великі обсяги продукції. Турецькі компанії часто попадалися, і їм заборонили експорт у США. Ринок органічної продукції Європи порівняно невеликий. І коли приходить кораблем партія в тисячі тонн кукурудзи або пшениці, ціна на ринку валиться. Якщо покупець виробляє якісь каші, йому ще є різниця, а якщо годує курей, то різниці немає, сертифікат подивився – й купив.

– Мені здається, органічний ринок перспективний тим, що він розвивається завдяки перерозподілу звичайного ринку. Змінюється світ, змінюється споживання. Постійно в моді здоровий спосіб життя, кетодієти тощо… В Європі він буде більшим й у світі буде більшим. А як ваше тваринництво і птахівництво в плані органіки?

– Ми не продовжили сертифікацію тваринництва як органічного, тому що там немає премії.

Якщо говоримо про м’ясо, то високу якість куплять із руками-ногами незалежно від його органічності. Змінилася культура споживання.

Якщо 10 років тому ніхто не задумувався над тим, що таке стейк, нікому не спадало на думку їсти сире м’ясо, то зараз люди розібралися що до чого.


Я розмовляв із київським ресторатором, і той каже: зміна політичних еліт одразу вимагає глибокого засмаження, а під кінець політичного терміну – ледве-ледве. Вибори пройшли – і знову давай засмажене м’ясо.


Зараз ми розмовляємо з великою мережею: «Так у вашому регіоні є великий виробник…» – «Справді, є, але нам не подобається смак того м’яса. Ми готові платити, якщо ви нам зробите потрібний смак». Не йдеться про органічну премію, просто люди хочуть привчити своїх клієнтів до правильного смаку.

А з яйцями – ми розуміли, що не можна укласти угод, не маючи продукту. Перший цикл у нас тестовий. Яйця вже продаються у «Гудвайні», на черзі кілька великих торгових мереж. Ми плануємо створити торговий дім, який реалізуватиме органічну продукцію під новою торговою маркою. Щоб рухатися на ринку, слід робити ексклюзивну пропозицію. Органіка не може бути надто дорогою, але й не може коштувати три копійки.

Я пригадую італійського кухаря, який казав: «Ви, українці, дивні люди… Ви готові дорого платити за ліки, але не готові дорого платити за їжу. Ваші ліки не можуть бути вашою їжею – ваша їжа має бути вашими ліками». Ми вивчаємо нашу аудиторію – здорову їжу обирають молоді люди. Тож перспектива є. Йдуть у нас і перемовини про експортні поставки яєць на Доху, у Катар.

– Так у вас кури теж не звичайні: там у вас і майданчик для вигулу, і майданчик для випасу…

 Так. Якби ми робили курник за загальноприйнятою технологією, там було би не 6 тисяч курей, а 45.

– Ви й так маєте 5 тисяч яєць на добу.

 Так, у нас яйценосність дуже висока – 90 %. Зараз ми шукаємо дистриб’ютора, якому запропонуємо яйця, борошно, крупи, молочні продукти стабільної якості за зрозумілу ціну. Для великих мереж важливо зменшити кількість постачальників і при цьому розширити асортимент. З «Гудвайном» зараз обговорюємо проєкт будівництва м’ясного курника для них – є в них ідея вирощування курей винятково на випасі без використання зерна. Для їхніх клієнтів це має цінність, це м’ясо найвищих ґатунків.

Я покопирсався у джерелах – це називається Pastured Chicken, курча з пасовиська. Неймовірна технологія. Передусім тому, що така курка має доступ до жуків, рослин, до різноманітних речей, яких позбавлена сучасна високотехнологічна бройлерна птаха. Загалом, ми харчуємося вкрай нещасними курми, які ніколи не бачили синього неба.

– Який відсоток валу підприємства, зокрема рослинництво і тваринництво, йде у вас на експорт?

– Відсотків 30, раніше більше було.

– Однак менше вироблялося.

– Ми зараз дуже багато продаємо зерна в Україні: й соняшник, і просо, й гречку, й овес. Більшає кількість партнерів, які цінують якість. Ми взагалі не дуже прив’язуємося до експорту. Внутрішній ринок надійніший. От подивіться: ситуація з коронавірусом відсотків на 30 – 35 підняла ціни логістики з доставки до Німеччини й Швейцарії.

– Негаразди цього року ви сприйняли як халепу чи як виклик?

– Для нас це можливість. Якби ми свого часу не диверсифікували свої ризики, а працювали би за традицією, то цього року дуже погано почувалися би. Ми обмежені своєю технологією, системою, але в межах цієї системи всі рішення приймаємо з економічної точки зору.

Ця парадигма економічної доцільності керує нами в русі вперед. Умовно можна виростити 10 чи 20 тонн кукурудзи, але туди треба покласти стільки, що на семи тоннах заробиш більше. Деякі банкіри, інші далекі від сільського господарства люди, запитують: якщо у вас оця культура добре йде, чому ви не концентруєтеся на ній?

Такі запитання ставлять люди, які приходять у сільське господарство з інших бізнесів.

Уявіть собі, якби ми цього року зробили ставку на кукурудзу, де б ми були? Диверсифікація ризиків – ось що забезпечує успіх. Пригадую, як холдинги по 50 – 60 тисяч гектарів вилітали в трубу, зробивши ставку на одну культуру.

– Вам важко дотримуватися системи Семена Свиридоновича Антонця?

– Чого ж важко? Зовсім не важко. Її нелегко зрозуміти, але, зрозумівши, легко дотримуватися. Це як на літаку: якщо вдалося злетіти, то летіти точно вийде добре.

* * *

Я бачив гарну кукурудзу й гарний соняшник, я бачив щасливих курей і щасливих людей. І спробував передати цей настрій вам, читачу. Система Антонця живе і розвивається. Органічне виробництво розширюється й міцніє.

Воно триває і воно прекрасне, життя.

Воно прекрасне.