Дотація як привід менше думати

Як орні землі в Румунії використовують десь приблизно 13 млн га. В нашочасся сільське господарство становить менше 5 % у ВВП країни, а на початку ХХІ ст. цей відсоток перевищував 12. Водночас цю країну вважають такою, що має найбільшу кількість фермерів в ЄС, – до 3,5 млн (майже як населення української столиці!). Щоправда, 90 % із цієї кількості обробляють площі до 5 га, й в Україні таких людей, певно, навіть не називали б фермерами. Приблизно чверть робочої сили в цій країні зайнята в сільському господарстві (найвищий показник в ЄС!). Натомість пересічно в ЄС цей показник не дотягує і до 5 %. Офіційні дані свідчать про те, що менш як 2 % румунських фермерів можуть похизуватися вищою освітою, водночас в ЄС відповідний пересічний показник ледь не 9 %. Ґрунти? Відсоток ризикових з огляду на втрати через водну ерозію площ сягає 10. Не скажу, що це шалена цифір (серед країн ЄС просто катастрофічна ситуація в цьому контексті в Італії – 43 %), однак не надто надихальна. Вельми цікавим є такий показник: у Західній Європі трактор замінюють десь через 3 – 4 тис. год використання, а в Румунії зінкола вони служать і по 12 тис. год.

Та, попри ці не надто обнадійливі цифри, румунський агросектор може похизуватися успіхами. Приміром, 2018 р. ця країна замкнула чільну трійку виробників агропродукцїі в ЄС і водночас виробила найбільшу кількість кукурудзи.

Представник компанії Köckerling в Україні Євгеній Цуркан долучений і до румунського ринку. Відтак чудово розуміється на його особливостях. Він розповів: «У Румунії найбільше господарство обробляє площу 75 000 га. Водночас чимало господарств у Румунії господарює на площі 500 – 1000 га. Є дотації абсолютно на все що хочеш. Причому дотації як з європейського, так і з внут­рішнього національного фонду. Й зокрема на тварин­ництво.

Румунія – дуже різна, умови істотно різняться за зонами. Якщо брати ту частину, яка на узбережжі Чорного моря, то вона подібна до Херсонської, Одеської, Миколаївської областей, відтак там висівають чимало соняшнику. А якщо йти на захід, то там уже більше кукурудзи, сої. Цьогоріч вони почали одержувати дотацію під масове висівання бобових. Про які саме бобові йдеться? Й про нут, і про сою, й про горох, і про сочевицю тощо.

Врожайність пшениці 60 – 65 ц / га вважається в Румунії прийнятною. Таку врожайність демонструють північні й північно-західні регіони країни. Західні регіони Румунії так само не обділені дощами. Проте вони не наближаються до результатів, скажімо, Вінниччини, Тернопілля або Хмельниччини.

Кукурудза? Вирощують на поливанні. За рекордами врожайності не ганяються – 15 – 17 т / га.

Щодо соняшнику скажу, що в Румунії так само, як і в Україні, чималою проблемою для «квітки сонця» є вовчок. Його багато, проте абсолютно немає на заході країни. В тій зоні соняшник не висівають, не хочуть і, певно, не сіятимуть у майбутньому. Проблема соняшнику в монокультурі? Румунські фермери одержують дотацію, відповідно їх контролюють і стежать, щоб вони додержувалися сівозміни. Незрідка обстеження проводять і за допомогою дронів.

Якщо хтось не дотримується сівозміни, то він не дістає дотацій і до того ж із нього можуть стягнути штраф. Так що там так: хочете одержати дотації, будьте ласкаві, робити так, як ми вам рекомендуємо. А кукурудзу по кукурудзі можна висівати, та здебільшого це практикують у західній частині країни. Назагал Румунія відстає за агротехнологіями від Молдови, а Молдова своєю чергою відстає за агротехнологіями від України. Україна з цього погляду – на передових позиціях! Українські аграрії експериментують, повсякчас упроваджують нове. Якусь новітню техніку (комбайн, приміром) розробили в Європі, й незабаром вона з’являється в Україні. Румунський ринок не такий великий, як український. І самі фермери менш професійні, ніж українські. Румунському фермеру потрібно менше думати. Йому в будь-якому разі дадуть якусь дотацію. Це – не бізнес як такий, а заняття для душі».

Справді, румунський аграрій не ходить по лезу бритви, як зчаста це роблять українці. В нас технологічна помилка може вийти задорогою, тепличних умов не маємо, й агробізнес на наших широтах – це саме жорсткий бізнес, а не заняття для душі чи хобі.

Запитав я в Євгенія, чи можливі в Румунії серйозні фермерські протести на кшталт польських. У відповідь почув, що румуни вже зробили революцію 1989 р. (тоді було скинуто режим Ніколає Чаушеску), й тепер 200 років відпочиватимуть, не виходитимуть на будь-які протести.

За словами Євгенія, переробка в Румунії на дуже високому рівні. Причому переробка абсолютно всього. Назагал і зокрема в тій царині напрочуд багато іноземного бізнесу. «Думаю, що в Україні подібного не буде, натомість у Румунії все – під іноземними інвестиціями», – підсумував Євгеній Цуркан.

І наостанок ще одна промовиста цифра: частка фермерів, старша від 65 років, у Румунії становить 44,3 %. Що це, як не свідчення немодності й відтак немодерності агросектору цієї країни! Не надто поспішає румунська молодь на ферми-лани. Коли поділився цією інфою з колегою (старшим, до слова, 65 років), то дістав від нього сумний прогноз: й у нас така цифра стане реальністю після вступу до ЄС. Почувши це, якийсь час я німував, опісля все ж таки скептично й дещо поблажливо посміхнувся: ой, крають мене сумніви, в нас опікуватися агро – це трендово й суперо­во (інколи невдячно, не без того, та здолаємо ж зрештою лихолітні перешкоди). Однак замислитися та репліка мене змусила, чого вже там. Проте замислитися не означає зійти з обраного шляху!

…Як сказав один вітчизняний аграрій, український агросектор – це модерн, а в інших східноєвропейських країнах це – архаїка. Й, звісно, архаїка опиратиметься модерну. Та спромоги звитяжити не має!