Російська катастрофа української гречки

Мінагропродполітики хвалиться, що в нас рекордні показники щодо гречки: аграрії засіяли в сезоні найбільшу площу за всі роки незалежності України – до 141,5 тис. га. Проте це мало якого фермера потішить – ті, хто шукав порятунку в цій культурі від низьких цін на традиційні зернові, сильно програли через мікроскопічні закупівельні ціни. Вдарила не блокада портів, а експансія російської гречки на наш ринок, хай як би було в це складно повірити під час війни.

На початку року попит на насіння гречки був шалений, ціни злетіли до небес. Лише це й утримало аграріїв від ще більшого перевиробництва. Навіть ООН навесні почала завозити насіння з Канади як гуманітарну допомогу. Ним, до речі, засіяли тоді близько 2500 га. Вважалося, що це підтримає фермерів.

Однак росія грандіозно обвалила ціни як у самій Україні, так і в ЄС, куди ми експортували крупу. Навіть порівняно з кукурудзою і навіть враховуючи низьку потребу в оборотних коштах, гречка нині б’є рекорди збитковості – на ній виробник утрачає до 50 % початкових інвестицій. Це справді рекорд, і працювали над ним ми разом.

Ця історія надовго відіб’є у багатьох бажання сіяти цю культуру, вважає голова Ради Міжнародної асоціації виробників гречки, директор СТОВ «Перемога» Микола Малієнко. Проте це також підіймає не менш важливе питання з розряду «клятих»: як держава має регулювати ринок таких продуктів.

Інтервент заліз у тарілку

– Як узагалі сталося, що російська гречка потрапила до наших крамниць у такій шаленій кількості?

– У росії завжди перевироб­ництво гречки. Вони її відвантажують на Казахстан, звідти вона експортується до країн Балтії. Через прокладки в Литві, Естонії, Латвії потрапляє на наш ринок. Дешева крупа залила наші гуртові склади. Тиск на внутрішнього виробника це спричинило шалений. Переробник це побачив і скинув закупівельні ціни втричі. Втричі!

Люди за шалені гроші купували насіння, за 40 – 60 тис. грн / т. А зараз те збіжжя, яке вони зібрали, коштує 8,5 – 9 тис. грн у кращому разі.

– Складно повірити, що в нас немає механізмів контролю експорту. Ви репрезентуєте асоціацію, розумієте, як працює бюрократія. У вас є гіпотеза, чому уможливлена нинішня ситуація?

– Слід розуміти, що міністерство, з одного боку, бажає захистити власного виробника, натомість, з іншого боку, воно хоче мати дешеву гречану крупу для внутрішнього споживача. В цьому двоборстві міністри вибрали дешеву гречку на полиці. Й знехтували іншим аспектом.

– Тобто це свідома стратегія – пустити російську гречку на ринок?

– Я точно не знаю. Можливо, склалося до купи багато чинників. Імовірно, просто ніхто не звернув увагу на те, що треба було цей ринок належно регулювати. А коли катастрофа відбулася, то було вже пізно.

До того ж я не впевнений, що в кабінетах узагалі знають як регулювати цю історію. Це ж треба переглядати торговельні взаємини з країнами Балтії.

– Проте ж підтвердження по­ходження продукту – це не rocket science, світ давно навчився це робити.

– Так, ми ж по суті інтервента підтримуємо на внутрішньому ринку, завдаючи до того ж шкоди своєму виробнику. Це просто жах!

Свого вистачає

– Які показники цього сезону? Ми ж перевищуємо за вироб­ництвом потребу внутрішнього ринку.

– Для України нормально, коли ми вирощуємо до 300 тис. т, це наш оптимум. Внутрішній ринок здатен був спожити у кращі часи 150 тис. т. На насіння йде 50 тис. т. Ще 100 тис. т – на експорт.

Цьогоріч у нас виробництво менш як 200 тис. т. Хоча облік, звісно, дуже неточний. Тому що рахують зазвичай за площами, які своєю чергою не точні, й за середньою врожайністю. Проте те, що власні потреби ми точно задовольняємо з великим запасом, очевидно.

– Вважається мало не аксіомою, що експортний потенціал гречки напрочуд складно збільшити. І все ж, чи можливі великі ринки збуту? Ок, в ЄС це нішевий продукт. Однак якщо до нас інколи доходить китайська гречка, чи не означає це, що в КНР є непомічений нами ринок для цієї культури?

– За останні два роки експорт до Європи потроху зростав. Проте російська експансія і на це вплинула. Китай же сіє гречку переважно як фуражну культуру. Зерно в них дуже дрібне, коли його пробували завозити, ніхто не купував. Зовсім інша генетика. Не знаю про культуру споживання гречки в КНР, думаю, варто пробувати й у цьому напрямі працювати.

Перевиробництво знищує аграрку

– Якщо подивитися на гречку поза контекстом галузі, в стороннього спостерігача зазвичай виникає кілька «наївних» питань. Одне з них: чому, якщо за твердженнями виробника, гречка це – низькомаржинальна культура, на полицях вона може коштувати куди дорожче за екзотику? Як крупа по 80 грн / кг узагалі може бути нерентабельною?

– Коли вона по 80 грн / кг, вона навіть дуже рентабельна. Проб­лема якраз у цінових коливаннях. Вона продається або за безцінь, або зашкалює.

– Проте ж це типова для нас овочева гойдалка: подивімося на моркву. Якщо не говорити про нинішній зовнішній демпінг, то хто тут винен, окрім самих виробників, що не вміють прог­нозувати попит?

– Я вважаю, що це робота влади – працювати над продовольчою безпекою. Планування внутрішнього попиту й контракти перед посівною. Потрібно шукати оптимум на ціну крупи для споживача, й відповідно – ціну на зерно в агровиробника. Для такого продукту як гречка має бути керований ринок. І це потрібно також іншим культурам у продовольчому кошику, котрі підпадають під гострі цінові коливання.

– Продовжуючи аналогію з овочевою ситуацією: самі виробники не зацікавлені в довготермінових контрактах із невисокою, але стабільною маржинальністю. Всі завжди бажали виграти в лотерею волатильності, мирилися з роками збитків, щоб колись виграти, вгадавши культуру на піку цін.

– Думаю, ситуація змінилася. Вже знайдуться виробники, які погодяться на 15 – 20 % прибутку. Гарантована прибутковість краще, ніж хаос. Надто для виробників, у яких немає великого жирового запасу.

Саме зараз, за умов глибокої кризи влада мала б активніше втрутитися в усю галузь сільського господарства. Ми бачимо шалене перевиробництво зернових, пшениці, кукурудзи. Нам потрібна політика, яка б давала сигнал: що робити із землею. Можливо, половину площ узагалі варто переводити під пари? Ми, агровиробники, зараз самі себе знищуємо. Подивіться, ціна на фураж зараз 3800 грн / т. А до війни була $ 200!

Цілинна магія

– У чому проблематика низької врожайності гречки? Цьогорік середня врожайність – 1,42 т / га, і це вважається ще й непоганим результатом. Проте ж інші культури внаслідок роботи з генетикою продемонстрували за останні десятиліття стрімкий приріст урожайності, подекуди в сотні процентів. Гречкою мало опікувалися в лабораторіях?

– Так, 2 т / га нині зібрати – це за щастя, 2,5 – це майже рекорд, а 3 т / га – ну просто фантастика!

І ні, генетики нормально опікувалися гречкою. Однак, думаю, це обмеження самої культури. Вона вибаглива до кліматичних умов, до якості запилення. Залежно від погоди врожайність може коливатися до 30 %. Технологічною вона ніколи не стане, істотного збільшення середніх показників очікувати найближчим часом не доводиться. Наприклад, зараз немає адекватних гербіцидів для захисту культури від широколистяних бур’янів.

Звісно, підхід до гречки може бути різний. Хтось сіє й опісля через три місяці лише приїздить косити. А за інтенсивної технології тільки обробляти треба 4 – 5 разів, щоб вийти на 3 т / га. Були унікальні випадки, коли десь збирали по 4 – 5 т / га, але це дуже рідкісний збіг чинників.

– Якщо гречка така складна культура, якщо в неї така низька маржинальність навіть за оптимальних умов, як у росії виходить обвалювати наш ринок? Чому російська крупа може бути рентабельною з довгою логістикою, прокладками й посередниками, потрійним перезавантаженням, маскуванням поход­ження? Де причина дива?

– Тому, що це не бізнес. У рф гречку вирощують на Алтаї. Під культурою там 1 млн га. Є якась державна програма з освоєння територій. Орендної плати за землю немає. Паливо дотаційне. Енергоносії – за безцінь. Витрати близькі до нуля, лише на заробітну плату й логістику. Вирощують там 10 – 15 ц / га, й усе. Продукт дрібний, погано піддається термічній обробці. Технологій належних немає, а обсяги виробництва досягаються шаленими розмірами площ.

– Скільки зараз для нас коштує посіяти 1 га гречки?

– Інвестиції на 1 га приблизно 18 тис. грн. Це істотно менше, ніж та сама кукурудза. Проте й дохідна частина навіть за звичайних умов не та.

– Де лежить оптимальна закупівельна ціна?

– Нині це 20 тис. грн щонайменше.

– Зрозуміло, що цьогорічна історія дуже налякала фермера, який пробував сіяти гречку. Проте позаяк ми очікуємо нові цінові гойдалки, чи можна сказати, що варто все ж сіяти цю культуру наступного сезону?

– Ми агровиробника вже ломакою не змусимо це робити. Все, охота пропала. Такої дешевої гречки не було навіть 2017 – 2018 рр. Ціна також має інерцію, склади затоварені. Тому не думаю, що вже наступного року буде дуже істотне зростання.

Ми як насіннєва компанія очікуємо, що в нас насіння гречки тепер десь 2 – 3 роки ніхто не купуватиме. Наступного року не сіятимемо, тому що це збитково. Й так буде, поки знову ціна не піде догори. Жахлива ситуація! Хоча термін її, звісно, залежить від позиції влади: чи буде нареш­ті перекритий російський імпорт.