Обмеження пестицидів можуть стати великим українським шансом…

Хазем М. Каладжі

Чи можуть європейські обмеження на пестициди стати не лише гальмом для української аграрної галузі, а й поштовхом для розвитку національного виробництва біопрепаратів і впровадження гібридних технологій?

Що насправді насувається з ЄС і що це означає для України? Нині в Євросоюзі паралельно розвиваються кілька ключових процесів. Зокрема це обов’язкове застосування підходу IPM (Integrated Pest Management, інтегрований захист рослин) та обмеження ризиків, а не лише зменшення доз. Формальною основою є директива про стале використання пестицидів (SUD 2009/128/EC). Мета – скорочення використання пестицидів і ризиків їх застосування на 50% до 2030 р. у рамках стратегії «Від ферми до столу».

Сильний акцент також робиться на дотриманні суворих норм МДР (максимально допустимий рівень залишків) пестицидів у харчових продуктах і конт­ролі ринку, зокрема в програмі ЄС із контролю МДР.

Важливим політичним контекстом є те, що проєкт регламенту SUR, який мав запровадити суворіші обов’язкові механізми, був відкликаний 2024 р. Проте загальні цілі та регуляторний тиск для зменшення ризику на практиці залишаються, позаяк чинними є інші інструменти: IPM, реєстрація речовин, МДР, вимоги торговельних мереж, сертифікація та експортні стандарти.

Чи може це порушити хімічний монополізм і створити немалий ринок нових українських біопрепаратів? Так, але лише за умови, що Україна розглядатиме це як комплексну науково-промислову програму, а не лише як замінник хімії.

Чому це реально: IPM за визначенням просуває альтернативні та нехімічні методи, тому весь європейський ринок рухається у бік біології, точності й консультування. Акцент зміщується з активної речовини на комплексний підхід.

Єврокомісія відстежує використання та ризики й винагороджує ті рішення, що реально знижують хімічний тиск. Наприклад, це не лише біологічні засоби захисту, а й системи прогнозування інфекцій, моніторинг і точкові обробки.

Приклади гібридних технологій, які вже працюють в Європі та можуть бути перенесені в Україну

Моніторинг і прогнозування хвороб, плюс обробка лише у вікні ризику

Приклад: у зернових і ріпаку замість календарної страхової обробки використання ЗЗР проводиться лише тоді, коли моделі інфекцій і дані про погоду показують реальну загрозу. Результатом зчаста є зменшення кількості обробок за сезон і відчутно менші дози – без утрати врожаю, оскільки ми по­трапляємо в потрібний критичний момент.

Біологічне ядро плюс хімія як екстрена інтервенція

Приклад: в інтенсивних культурах зростає роль мікробів Bacillus, Trichoderma та інших антагоністів у захисті кореневої системи, а хімія використовується лише як друга лінія, коли моніторинг виявляє перевищення порогу шкодочинності.

Зональні й точкові обробки

Дрони або обприскувачі з картами застосування дають змогу проводити обробку лише там, де виявлено проблему. Це швидкий шлях до зменшення витрат на 1 га без імітації відсутності тиску агрофагів.

Як Україна має реагувати, якщо копіювання норм і підходів ЄС не має сенсу з економічного та ринкового погляду?

Потрібно не копіювати, а побудувати власний шлях сумісності. Я пропоную підхід, що ґрунтується на чотирьох стовпах.

А. Експортна сумісність: МДР і стандарти споживачів, а не політичні гасла

Навіть якщо ринок ЄС не є автоматично відкритим для української продукції, чимало інших ринків і глобальних ланцюгів постачання керуються подіб­ною логікою: низькі залишки, аудити, відстеження партій. Тиск ЄС на МДР і програми контролю показує тенденцію, яка відчувається в усьому світі.

З практичного погляду: Україна потребує мережі лабораторій, валідації методів та системи простежуваності, оскільки тоді технології з низьким рівнем залишків стають перевагою, а не витратами.

Б. IPM як платформа для інновацій, а не формальний обов’язок на папері

SUD чітко просуває IPM й альтернативи. Україна може використовувати це як базу для спільної мови з Європою, але саме в українській версії: більший масштаб полів, інші військові та логістичні ризики, інші витрати на робочу силу.

З практичного погляду: IPM в Україні має ґрунтуватися на:

■ порогах шкодочинності й моніторингу;

■ стійких сортах;

■ сівозміні та здоров’ї ґрунту;

■ точній аплікації;

■ біологічних препаратах, де це має економічний сенс.

В. Біопрепарати як галузь: якість, стабільність і надійність

Найбільший ризик ринку біопрепаратів – це продукти, що на практиці діють лише раз із п’яти. Щоб перемогти цю проблему, потрібні:

■ стандарти якості (життєздатність, стабільність за різних температур, сумісність у сумішах, термін придатності);

■ докази ефективності (експерименти в різних зонах, бажано реалізовані в державно-приватному партнерстві);

■ кваліфіковані консультації (біологію не продають як гербіцид, бо ключовими є польові умови застосування).

Г. Економіка фермера: не «менше хімії», а «менше ризику і витрат на 1 т»

В ЄС цілі виражаються в зменшенні використання пестицидів і ризику, що вони несуть. В Україні мірилом має бути вартість і ризик на 1 т продукту плюс ризик відбракування партії через залишки регламентованих хімічних речовин.

Практичний приклад розрахунку: якщо моніторинг і зональні обробки зменшують кількість обробок за сезон, то ви економите на вартості засобу, палива, праці й ущільненні ґрунту, а також дістаєте більшу передбачуваність якості.

Чи не зайшли ми на генетичне плато врожайності, що обмежує інтенсивну модель агровиробництва?

У багатьох регіонах світу спостерігається уповільнення зростання врожайності або періодичні плато, але це не є універсальною ознакою прогресу та не означає, що «біологія закінчилася». Зчаста проблемою є не уповільнений прогрес генетики, а клімат і стреси, що з’їдають прибутки від вирощування, а також невикористаний потенціал сорту чи гібрида на рівні господарства, тобто розрив у врожайності. Велику вагу мають і деградація ґрунту, й витрати на живлення та захист, що безупинно зростають.

Ми бачимо серед наукових публікацій роботи, які демонструють уповільнення тенденцій інтенсифікації у сільськогосподарській практиці, попри прогрес у селекції. Наприклад, для кукурудзи описується уповільнення зростання врожайності за останні кільканадцять років згідно з національними даними порівняно з досвідом випробування сортів.

Паралельно аналіз глобальних розривів у врожайності свідчить, що у багатьох місцях усе ще існує великий потенціал для поліпшення завдяки кращому управлінню і технологіям, а не лише генетиці.

Висновок: частина плато – це не генетична стіна, а стіна стресу й управління.

Найперспективніші напрями, які можуть дати дальший реальний стрибок у продуктивності рослин

Я називаю ті галузі, що мають найміцніші біологічні основи й кількість доказів, що зростає.

1. Поліпшення фотосинтезу, зокрема обхід фотодихання

Фотодихання є великою енергетичною витратою для багатьох рослин, а обходи та модифікації природних шляхів – це нині один із найгарячіших напрямів. Огляди свідчать, що вже є результати польових випробувань і зростає зрілість технологій, хоча виклики щодо впровадження все ще залишаються великими.

Для сільського господарства важливо, що метою є не лише краща крива фотосинтезу, а й збільшення біомаси й урожаю за реальних умов, надто за умов теплового стресу та посухи.

2. Точна генетика: редагування геному та регулювання експресії ознак

CRISPR і подібні інструменти прискорили тестування гіпотез і створення варіантів ознак, пов’язаних із фотосинтезом, ефективністю використання азоту, архітектурою посіву або толерантністю проти стресів. Це відчутно прискорює прогрес, позаяк скорочує шлях від ідеї до селекційного матеріалу.

3. Поліпшення RUE (Radiation Use Efficiency, ефективність використання фотосинтетично активної радіації) та архітектури посіву плюс ознаки коренів

Прогрес урожаю зернових і кукурудзи чимало залежить від того, як рослина поглинає світло, наскільки ефективно перетворює його на біомасу, а також як вона впорається з водою й азотом. У літературі з селекції цей механізм дедалі частіше аналізується як джерело прибутку або механізм подолання перешкод.

4. Управління мікробіомом і здоров’ям ґрунту

Це галузь, в якій «біологія» може дати швидкий ефект, надто в системах, що обмежують використання хімікатів. Реальний потенціал найбільший, коли мікробіом є елементом системи: сівозміна, органічна речовина, обмеження ущільнення, біостимуляція, розумно підібрана до ґрунту.

5. Цифрове сільське господарство: моніторинг стресу, дистанційне зондування, моделі ухвалення рішень

На практиці зростання продуктивності дуже часто є результатом зменшення втрат, а не чудесного зростання потенціалу. Якщо фермер раніше виявляє стрес у рослин і реагує точно, він відновлює частину врожаю, який зазвичай мав тихо зникнути. Тому сенсорика, карти, моделі хвороб й автоматизація рішень розвиватимуться.

Чи можна радикально збільшити врожайність низьковитратних культур, які є перспективними для України й зчаста слугують кризовим виходом за умови нестачі обігових коштів?

Тут потрібно розділити дві ситуації.

Ситуація А: рослини, які історично недоотримували інвестицій у селекцію

Такі види зчаста справді мають великий нереалізований потенціал, позаяк селекційні програми, що брали їх у роботу, були невеликими. Тоді навіть класична селекція плюс агротехніка можуть дати великий відсотковий приріст.

Нижче – приклади таких груп рослин, що можуть стати перспективними для України, залежно від регіону та ринку.

Просо, сорго й інші теплолюбні зернові

За умов мінливості клімату, що зростає, та ризику посухи види, стійкіші проти спеки та нестачі води, можуть виграти, якщо ринок і логістика закупівель налагоджені.

Льон на волокно

Перспектива залежить від ланцюжка створення вартості, а не лише від поля: переробка, якість продукту, продовольчий або промисловий ринок. Збільшення врожаю можливе, але ключовими є сорти, захист і збирання.

Білкові та бобові культури

Якщо метою є зниження вартості азотного удоб­рення в системі, бобові культури надають системну цінність. Продуктивність усієї сівозміни зростає, навіть якщо врожай окремої культури не рекордний.

Альтернативні олійні рослини

Там, де наявні промисловий попит і стабільний контракт, олійні рослини можуть бути привабливими, позаяк легше домогтися рентабельності завдяки якості й застосуванню.

Ситуація Б: рослини з низькою врожайністю з біологічних й економічних причин

Деякі види мають природно нижчий потенціал або їх потенціал блокується тим, що немає ринку, технологій збирання, захисту тощо. Тоді радикальний стрибок потребує інтенсивних програм селекції, доопрацьованого агрономічного пакета, ринку з премією за якість. Без ринку сама біологія не допоможе!

Підсумки: найважливіше повідомлення для українського агробізнесу

1. Обмеження пестицидів може бути шансом, а не тягарем, якщо Україна почне розглядати IPM, моніторинг і біологію як технологічну систему, а не як «заміну одного засобу іншим».

2. «Генетичне плато врожайності» зчаста плутають із проблемою стресу й управління. Проте все ще існують напрями, які можуть дати величезний стрибок: фотосинтез і фотодихання, точна генетика, характеристики посіву та коренів, цифровізація.

3. Для низьковитратних культур ключовим є поєднання селекції, технологій і ринку. В Україні надто варто думати про посухостійкі види й рослини, які зміцнюють систему сівозміни.