В одному з блогів ми писали про надспроможність Нової пошти: швидкість її роботи теоретично можна було б задіяти на рівні державних програм. Малося на увазі, що задля імпортозаміщення, щоб залишилося більше грошей в країні, можна було б скористатися зручними інструментами. Вони б були доречні зараз, під час війни, та надали б можливість мікро-, малим та середнім бізнесам розвиватись: відправляти свою продукцію (зелень, фрукти, овочі, навіть молоко) на внутрішній ринок, для торгових мереж та HoReCa.

Реалізовувати власну продукцію не на стихійних ринках, а майже прямо з дому. Це потребує державної підтримки, на рівні відомств. Але відповідна держпрограма вирішила б чимало питань з відтоком коштів з країни. Навіть без Нової пошти, якщо компанія-лідер експрес-доставки не має зацікавленості у такій діяльності.

Бізнес без ФОПів: ініціатива № 8143

Це питання актуалізує і новий законопроєкт № 8143, який матеріалізувався в парламентському комітеті з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Документ пропонує тектонічні зміни: дарувати українським домогосподарствам (родинам) право легально займатися підприємництвом без обов’язкової реєстрації фізичної особи-підприємця (ФОП).

Пропонується дозволити послуги роздрібної торгівлі на ринках та з лотків, косметологічні (естетичні) та перукарські послуги, репетиторство, юридичні консультації, послуги гувернерів, догляд за немічними чи хворими людьми, послуги домашньої прислуги, діяльність у сфері ресторанного господарства (приготування їжі), ремонт побутової техніки, меблів, одягу, взуття, радіоапаратури тощо, перевезення пасажирів і вантажів, послуги з прибирання, прання та прасування. Попри недоліки механіки, у цьому можна побачити дійсно позитивні деталі для розвитку мікро- малого та середнього бізнесів. Сукупно це непогана частка. Якщо мова йде про схему C2C (Consumer-to-Consumer), така бізнес-модель, за якої звичайні люди (фізичні особи) продають товари або послуги іншим фізичним особам, найчастіше через онлайн-майданчики, є цивілізованою і не суперечить цівілізаційному вектору країни. У цьому блозі нас цікавить робота з малими фермерами. До того ж, тут пропонується зробити важливий крок до їхньої кооперації (це про життєздатність).

Хто возитиме

Виникає питання, хто возитиме обсяги продукції від населення у разі, якщо внутрішній ринок має у цьому потребу. Якщо українські помідори смачніші за турецькі, сало від наших виробників краще за данське, українські сири смачніші за польські, або наш часник – за китайський, тощо…

Спочатку можна подумати про складну логістику з фурами, але економічно це недоцільно. Про Нову пошту, але тут – за бажанням компанії. Якщо ні – залишається модернізація автобусів та маршрутних таксі, які їздять між містами та селами. Вони просто на даху (удосконаленому, посиленому, закритому) можуть перевозити таку продукцію (про що казали: від овочів, фруктів та зелені до молока, м’яса або ягід у боксах-холодилках). Невеликі партії курчат або живу рибу теж можна возити, але вже причепами-вагончиками (на цьому місці могла б бути реклама одного з українських заводів-виробників такої техніки). Щоправда, логістичними процесами та обсягами потрібно керувати, наче оркестром: кількість партій, передбачувані обсяги, якісні показники – за попередніми домовленостями з виробниками.

Навіть в самому місті логістичні процеси можна покращити такими перевезеннями на маршрутках. До того ж, є електросамокати (там навіть дві людини катаються, а з модернізацією один такий транспортний засіб може перевезти понад 100 кг продукції за раз до торгової мережі). Це надає населенню можливість підзаробити кур’єрською доставкою. І – метро. З однієї точки до іншої. Під землею можна швидше і без пробок возити навіть контейнери, якщо логістичні ланцюги того потребують. В теорії. На практиці потрібно розуміти доцільність, мати дозволи, вантажні ліфти або крани, якщо це на часі. Але питання забезпечення внутрішніх потреб і зменшення витрат на імпорт – актуальне. Варто поміркувати. На споживачів можуть чекати привабливіші ціни, на ЗСУ – передбачуване забезпечення продуктами, а для економіки це – зростання. Логіка проста: менше коштів назовні, більше всередині = потужніша та незалежніша в економічному сенсі країна.

автор: Свят Філатов