Після закінчення посівної кампанії, яка вперше проходила в умовах війни, українські аграрії намагаються осмислити та узагальнити набутий досвід, котрий, можливо, ляже в основу нової моделі господарювання на найближчу перспективу.

«В цій ситуації мають максимально проявлятися менеджерські якості, бо коли все добре, то й працювати можна у відносній зоні комфорту: все крутиться завдяки відпрацьованому механізму. Та коли виникають форс-мажорні обставини, то мусиш адаптуватися, імпровізувати, шукати рішення на ходу, сподіваючись на те, що вони будуть не найгіршими, бо однозначно гарних рішень під час війни не буває…» – ділиться досвідом технічний директор ІМК Богдан Кривіцький.

Всі зіткнулися з необхідністю жорсткої економії на пальному, добривах, насінні. Але компанія ІМК була готова до цього виклику, бо за передвоєнні роки вийшла на досить високий рівень точного землеробства – освоїла, поміж іншого, диференційований посів та внесення добрив. «Ми одразу націлювалися не на збільшення врожаю, а на максимальну економію ресурсів, а тому під час цієї посівної всі наші напрацювання в сфері точного землеробства були масштабовані на більшість площ, що дало реальний зиск – економія в зонах низької продуктивності поля (де зменшення норми найменше впливає на врожайність культур) дозволила зекономити 250 тонн азотних добрив», – пояснює Богдан.

Тут і раніше кожна технологічна операція мала норми витрат основних ресурсів, проте під час цієї весни вони стали максимально жорсткими. Особливо щодо пального. Кожен грам перебуває на контролі.

Переглянули підходи до обслуговування техніки, більшість операцій почали виконувати самі, і навіть капітальні ремонти двигунів. Виграли не лише в грошах та оперативності, але й не втратили в якості.

З весняними клопотами в основному впоралися, однак 30 тис га на угіддях Чернігівського кластера випали із посівного клину. Тривалий час вони перебували в окупації, потім, коли вороги відступили, очікувано виявилися замінованими. Але навіть після розмінування немає впевненості в повній безпечності площ. Тиждень тому на міні підірвався агрегат. На щастя, ніхто не постраждав. Але постає питання, як збирати озиму пшеницю? Де гарантія, що в жнивній масі не причаїлися ворожі сюрпризи?

На середину червня на елеваторах компанії зберігається близько 240 тис т зерна минулорічного врожаю. Це мінус від ємностей для нового врожаю. Проблема розв’язується за кількома напрямками: експорт суходолом, підготовкою рукавів для зберігання. Ще один варіант: в разі критичної ситуації залишити на деякий час частину кукурудзи в полі.

«Я впевнений, що жнива, а також осіння посівна кампанія також потребуватимуть неординарних рішень. Плануємо збільшити площі під озимою пшеницею. А до весни вирішимо питання з ярим клином…» – підсумовує Богдан Кривіцький.

 

 

Пропонуємо:

Ухвалено закон на підтримку аграріїв

В Україні через війну не зберуть 2,4 млн. гектарів озимих