Юрій Снісаренко – із найпомітніших агрономів сучасності, с тих, хто з полем на ти: авторитетний, знаючий, широко ерудований. Його «польова зірка», шліфувалася понад два десятиліття – від агронома звичайного КПС до відповідального польового топ-менеджера провідних аграрних компаній. Нині Снісаренко – головний агроном ТОВ «Прогрейн Укр», представництва в Україні канадської селекційно-насінницької компанії Prograin. Упіймати момент для спілкування із Юрієм допоміг 25-градусний мороз – саме в такий день робота з доведення до посівних кондицій насіння сої була відкладена, і ми змогли поспілкуватися за гарячим чаєм у одній із кав’ярень Лубен. Поговорити з таким професіоналом хотілося взагалі про агрономію, про нинішніх фахівців, але для годиться я спершу спитав про сою.

- Юрію Васильовичу, ви займалися різними культурами, але чи не понад усе - соєю. Ось і зараз - це ваша культура, а насінництво завжди було вищим пілотажем. Постійні посухи, що посилюються, для сої велика загроза?

- Скажемо так, це загроза недобору врожаю. Посуха буває різною, і за силою, і за часом і тривалістю свого прояву. Травневі суховії вивітрюють вологу з верхнього шару ґрунту, що збільшує ризик отримання зріджених і нерівномірних сходів, посуха червнева співпадає із початком цвітіння сої і призводить до абортації певної кількості квітів, липнева - ще більше посилює абортацію квітів та бобів, а посуха у серпні - на початку вересня є найгіршою, оскільки в ці два місяці йде формування та інтенсивний налив насіння. Якогось рецепту повного убезпечення від цього немає. Нам вдавалося отримувати врожайність сої 4,5 т/га при посусі, але на зрошенні. 2010 року була така жорстока засуха, що ми ледве зібрали 1,8 т/га, але в тих самих умовах усі господарства навколо -не більше 1,2 т/га. Навіть Юрій Снісаренко - із найпомітніших агрономів сучасності, з тих, хто з полем на ти: авторитетний, знаючий, широко ерудований. Його «польова зірка» шліфувалася понад два десятиліття - від агронома звичайного КСП до відповідального польового топ-менеджера провідних аграрних компаній. Нині Снісаренко - головний агроном ТОВ «Прогрейн Укр», представництва в Україні канадської селекційно-насінницької компанії Prograin. Упіймати момент для спілкування із Юрієм допоміг 25-градусний мороз - саме в такий день робота з доведення до посівних кондицій насіння сої була відкладена, і ми змогли поспілкуватися за гарячим чаєм у одній із кав’ярень Лубен. Поговорити з таким професіоналом хотілося взагалі про агрономію, про нинішніх фахівців, але для годиться я спершу спитав про сою в урожайний рік перевага в 0,6 т/га істотна. Що нам давало і дає в такі моменти переваги? Дотримання ключових елементів технології вирощування. Це й основний обробіток ґрунту, і мінеральне живлення, й оптимальна густота посіву. Багато сперечаються про системи основного обробітку ґрунту, на це я завжди відповідаю, що яка у вас система обробітку - не головне. Застосовуйте будь-що -No-till, Mini-till, Strip-till, чизелювання, класичну оранку, але використаний вами спосіб обробітку повинен сприяти головному -росту потужної і добре сформованої кореневої системи культури. Правильно підібраний спосіб основного обробітку ґрунту в цьому питанні головуючий.

Два роки тому я спілкувався з агрономами на Львівщині, розповідав про технологію вирощування сої в умовах прояву посухи. Один із присутніх заперечив, мовляв, що ви розповідаєте, адже у мене дощі, як правило, через день... І того року на Львівщині та Рівненщині трапилася така посуха, що повисиха-ли навіть меліоративні канали на полях. В умовах сьогодення посуха може проявитися будь-де, незважаючи на регіон. І виходити треба саме з цього.

Фото 1. Майстер поля, або Сліди агронома

- Ви працювали у різного рівня господарствах: від невеличкого - спадкоємця колишнього колгоспу - до холдингових структур. На ваш погляд, де в агронома більше шансів розкрити своє вміння, професійність?

- На мою думку, в міцному середньому господарстві, до 10 тис. га. Там є всі можливості. У невеличкому фермерському господарстві, де агроном часто водночас є і власником, так не вийде. У нього, як правило, грошей завжди не вистачає на хороше насіння, новітню машинерію, добрива він вносить по принципу - на скільки коштів стало тощо. Словом, працює тим ресурсом, що має. Так, він - універсал, адже займається і рослинництвом, і, можливо, тваринництвом, і за кермо трактора та комбайна сідає, це високий рівень професіоналізму та неоціненний практичний досвід. Але впровадженням інноваційних технологій займатися у нього мало шансів.

- У холдингах є місце агрономії? Чи там вважають, що найкращий агроном - це зоотехнік, що напишуть зверху - те й виконає без сумнівів. Або колишній військовик...

- Трапляється й таке. Але це, зазвичай, стосується нижнього щабля агрономічної холдингової ієрархії. Польовий агроном тут часто -лише функція. А от вище -агрономії є місце. Скажімо, головний агроном кластера. Він слідкує за своїм ареалом, з’єднуючи ланки між нижнім і верхнім ешелонами. У нього ЗО, 40 чи 50 тис. га у підпорядкуванні, він бачить ситуацію внизу і розуміє завдання зверху, тверезо оцінює реалії. Ось він і має право застосовувати творчість у роботі, право змінити, якщо цього вимагає ситуація, написаний сценарій. Скажімо, бачить, що обставини складаються так, що треба підвищити норму висіву, чи погодні умови вимагають збільшення кількості гербіцидних чи інсектицидних обробок, з’явилася нова хвиля бур’янів, шкідники раптом шкодять не за сценарієм прогнозу. У тебе задекларовано дві обробки, а треба додати ще одну, а це великі гроші (адже не 10 гектарів під орудою) - тому негайно посилаєш нагору алярм, переконуєш, доводиш. Це реалії. Я був у цій шкірі не один рік, це драйвово, ситуація динамічна, постійно щось відбувається, і ти маєш можливість впливу на подальший розвиток культури на полі. А для нижньої ланки люфту творчості центральною директивою не передбачається. При цьому головне, аби в центральному офісі холдингу при розробці технологічних карт не було прописано залізних догм. В агрономії це ризиковано.

У моїй практиці був випадок, коли в холдинговій структурі агронома фінансово покарали за таке відхилення від затвердженої технологічної карти. Там була вказана глибина сівби культури - 5 см. На площах, де вологи вистачало, він так і сіяв, а вночі, коли переїхали комплексом на інше поле, де ґрунти піщані, побачив, що волога опустилася глибше, і тому перелаштував сівалки на сівбу з глибиною загортання 8 см. Інакше сходів у цих умовах не отримати. Зранку, доповідаючи оперативну ситуацію, він розповів про прийняте рішення. Пояснення вислухали, але за самостійність покарали. Мовляв, треба було дочекатися ранку, повідомити і переконати. Але ж агроном не хотів втрачати часу, в посівну кожна година - чи не золота... А треба було всього-на-всього в технологічній карті вказати: «глибина сівби від 3 до 8 см залежно від вологості ґрунту».

Ну зараз до цього дійшли, подібного вже немає... Сподіваюся.

-І все ж, навіть цей випадок свідчить, що у нижній ланці - фахівці думаючі. Бути лише гвинтиком для них означає - губити професіоналізм. Це як в армії: солдату не треба думати, за нього це робить сержант...

- Такі реалії життя. При цьому я не принижую ні ролі, ні професійності цих людей - рядових агрономії. Холдинги мають офіси в Києві, Амстердамі, Женеві чи Абу-Дабі, але основну функцію польових трудяк виконують ось ці «сиві волики» на місцях. Переважно -це професійні люди. Вони обмежені в просторі своїми відділками, селами, де живуть і працюють. Але при цьому - вони вічні! Холдинги можуть зазнавати різних диверсифікація, розростатися чи зменшуватися, банкрутувати чи продаватися, а цей Агроном, що біля рослини, лишиться. З Києва на його місце ніхто у глибинку працювати не приїде! Для нього всі холдинги - «варяги». А земля йому рідна, це земля його дідів-прадідів, його односельчан. З роботи вигнати його можуть, причина (якщо захотіти) завжди знайдеться, але від своєї землі він нікуди не піде. Тут він народився, ходив до школи, здобув професію і повернувся, побудував чи купив хату, обжився, тут його сім’я. Це звичайна доля сільського хлопця чи дівчини. Йому завжди є чим дорожити, є що втрачати. І кар’єрне зростання з додатковим фінансовим заохоченням часто не зманить його на «далекі села», в інший холдинг за тисячу кілометрів. Бо нема на кого лишити будинок і подвір’я, і те, що на ньому кудахкає і мекає - він заручник цієї життєвої ситуації. Подібних картин вистачає по всіх холдингах і менших агропідприємствах. Так, агрономи-польовики нічого не вирішують, вони справді -функція. їм спущено технологічну карту, виконання якої вони мають забезпечити. Це й роблять. Роблять ґрунтовно, розмірено і якісно. З ними земна мудрість. І за їх звитяжність та терплячість я знімаю перед ними капелюха.

- Вам не здається, що агрономи, залежно від характеру та вмінь, а також від місця роботи (окрім творчих менеджерів і рядових виконавців), ще бувають стратегами і тактиками, дослідниками та новаторами, можливо - екологами чи прихильниками органічного виробництва?

- Я думаю, що це все грані однієї професії. І залежно від того, де цей фахівець себе знайшов, там одна із цих граней може відшліфуватися і проявитися виразніше. Скажімо, агрономічне дослідництво в класичному вигляді можливе лише в науково-дослідних установах. Там працюють люди чистої науки. Вони роблять гарну справу. Але, на жаль, для виробництва, як правило, їх допомога незначна. Це сфера державного піклування, а воно в нас яке? Фінансування щороку знижується, і там, де раніше у відділі 25 чоловік працювало, нині -лише троє. А обсяги досліджень - ті самі. Та й дослідницька тематика відстає від актуальності.

Фото 2. Майстер поля, або Сліди агронома

Те, чим займаються у багатьох компаніях - посів демонстраційних ділянок чи дослідження за методикою «півполя того, півполя іншого» - це не наука. Це буденна робота - адаптація сортів, елементів технології, вивчення їх потенціалу. В агрохолдингів, що себе поважають, створено наукові відділи, в яких працюють фахівці -частково з науки, частково -із практиків. Тут займаються практичною наукою: перевіркою норм висіву в усіх зонах, ефективністю гербіцидних і фунгіцидних комбінацій, іншими нагальними питаннями. А новаторство це не наукова робота. Це питання перспективи. Частіше цим переймається сам власник: соя має низьку врожайність, ціна на кукурудзу впала, от він і дає завдання перевірити, як у цій зоні покаже себе горох чи сочевиця. Інколи таку ідею може подати й агроном, але йому треба довести керівництву фінансовий зиск пропозиції. І таке новаторство агронома з боку керівництва має бути матеріально заохочене.

- Замінити агронома технічними засобами можливо?

- Деякі холдинги його вже намагаються замінити квадрокоптером, планшетом із відповідним програмним забезпеченням та іншими гаджетами. З одного боку, тут великий плюс для польового контролю. Агроном такої повної картини ,як покаже літаючий апарат з камерою, не побачить. Або як обстежити посіви кукурудзи перед збиранням, коли її висота сягає понад три метри? Гаразд, скажете, можна навіть пройти посів по діагоналі. Але скільки таких полів кукурудзи оглянеш? І головне - що побачиш? Перевага незаперечна. Але завдяки цим технічним новинкам ми маємо лише фіксацію реального стану поля. Що далі? А далі за справу береться фаховий агроном, який отримані дані використає для подальшого правильного догляду за культурою. Тому, це просто суперпомічники, прекрасний інструментарій для агронома. Для власника - це така собі лозинка для контролю, стимулятор. Але - не замінник. От у тандемі з ним хороший агроном стане ще кращим. І я дуже радий їх появі.

- Звідки у вас потяг до агрономії - хтось у родині мав цей фах?

- Ні, так склалося, що по чоловічій лінії в родині всі були інженерами, дуже фаховими: і батько, і дядьки. Ну а я, як у тому прислів’ї: «Було в матері три сина, два нормальних, а третій - агроном...» Я не сільський житель - у Лубнах народився і тут живу. Ніхто при виборі професії мене особливо не спрямовував, навіть на інженера. Я обирав сам. І по закінченню школи бачив себе або лісником, або агрономом. Інших мрій не було. Моя покійна бабуся, царство їй небесне, дуже мудра людина, коли я сказав, що іду вчитися на агронома, раптом заплакала і показала натруджені порепані долоні: «Ти ось цього хочеш?» Даремно я намагався пояснити їй, що руками так тяжко, як вона, я працювати не буду. І тільки згодом прийшло розуміння, що оцими своїми долонями вона хотіла сказати про мої майбутні ненормовані будні, роботу без вихідних тощо.

- Навчалися в Полтаві? Який із вузівських предметів найбільше згодився на практиці?

- Так, я закінчив аграрний інститут у Полтаві, зараз це академія. Тодішній інститут мені подобався і системою навчання, і викладацьким складом, і набором предметів. Викладачі були з найрізноманітніших куточків країни, мали дуже різні погляди, навіть на один і той же предмет чи тему, і це робило навчання цікавим. Сказати, що якийсь із тих предметів був абсолютно зайвим, я не можу. Хтось може завважити, що для агронома вища математика чи фізика не дуже потрібні, але можна й посперечатися. Усі науки, якщо поміркувати, для загального розвитку аж ніяк не зайві. Викладач фізики у нас був дуже серйозний, через незданий іспит із його предмету по 20 чоловік з курсу відраховували. Навіть колеги нападали на нього, мовляв, майбутні агрономи не біля ядерних реакторів же працюватимуть! А він був непохитним, твердив: усе, що відбувається в полі з рослинами, - це фізика. Сонце, хмари, опади, ґрунт - це теж фізика. Це треба розуміти. Зараз я погоджуюся з цим. Або був викладач, ветеран війни, бойовий льотчик, котрий з рослинництва вимагав знати технологію вирощування і кок-сагизу, і бавовнику. У нього було улюблене додаткове запитання на іспитах: щоб ти і як не розповідав, він витягував із кишені жменю найрізноманітнішого насіння, висипав на стіл і одну з насінин підсовував олівчиком: «А скажи мені хлопче, що це таке?» А там було насіння не лише жита та пшениці, а й спельти та полби, вівса голозерного, чини та нуту, сочевиці, люпину та бавовнику Багато з цих культур тільки зараз набувають популярності. ..

Коли ти навчаєшся, то ще не знаєш, що тобі знадобиться в подальшому житті. І ти повинен брати знань по максимуму. А далі все залежатиме від рівня самоосвіти, від уміння постійно працювати над собою.

- Агрономічна освіта - мірило професійності?

Для мене наявність диплома про агрономічну освіту не є визначальним. Я знаю багатьох, хто чи не досконало освоїв агрономію, маючи диплом з абсолютно іншого фаху: хіміка, музиканта, педагога. Це питання самоосвіти. Серед моїх добрих знайомих є одна людина, яка спершу своїми запитаннями та мисленням у рослинництві нагадувала марсіянина, а через 5 років задає такі слушні та актуальні питання, про які багато агрономів і гадки не мають. Цих людей небагато, але вони є. І що головне - їх, окрім усього іншого, відрізняє від типових агрономів те, що вони мають зовсім інший кут погляду на проблему. Перед ними не височіють певні догми, через які дипломованому агроному важко переступити. Він питає: «А так можна?» Кажеш: «Не можна!» -«Чому?» - «Просто не можна». Потім аналізуєш, пробуєш - і це працює. Частенько буває, що «удар у штангу», але буває й «гол»...

- Загальний середній рівень агронома зріс? Сьогодні проводиться стільки навчань, семінарів, організовуються поїздки за кордон

- Важко порівнювати. Насправді в колгоспні часи агрономи також їздили за кордон. Я працював з колегою, який свого часу багато де побував. Одного разу на Кубі, коли їм організували відвідини сільськогосподарського кооперативу, мій знайомий на полі, де вирощувалися ананаси, окомірно визначив ширину міжрядь та кількість рослин на погонному метрі. Порахувати густоту ананасів на один гектар після цього було нескладно. Вже в конторі господарства, слухаючи доповідь директора кооперативу про досягнення у вирощуванні екзотичних для нас культур, наш агроном задав єдине уточнююче запитання про середню вагу одного ананасу.

І далі директору кооперативу було важко пояснити допитливому українцю чому врожайність у його доповіді та на графіках в рази перевищує ту, до якої наш земляк дійшов шляхом нескладних підрахунків?

Так, тодішні навчання швидше були задля галочки, але інформація там хоч і була скупа, зате не заангажована. Наука відповідала за свої слова, вона не просувала на ринок нічиїх препаратів. Вона брала і перевіряла. А зараз же кожен себе хвалить, третейської сторони немає! Навіть у потужній компанії з науковим відділом фахівці, що ведуть дослідження якогось препарату, при отриманні негативного результату відкрито скажуть про це? У крайньому випадку інформація не буде оприлюднена. Добре, якщо не буде викривлена в інший бік. Лабораторія, яка, наприклад, займається аналізом чогось потрібного вам, часто-густо одразу порекомендує для вирішення питання свій продукт або продукт свого партнера. Отут і має включатися майстерність агронома. Дія певного продукту все одно повинна піддаватися якійсь логіці чи поясненню. В агрономії часто виникають ситуації, коли ти не можеш пізнати таку логіку. А все просто - ти не маєш усіх вхідних даних. Щось спрацювало, про що в тебе немає інформації. Ось тут я і згадую викладача фізики з його історією. Одного разу під час іспитів у літній спекотний день на столі у нього стояв графин з водою, він узяв його та й розвернув нагрітим сонячним боком до себе. Чи не кожного студента він запитував: «Ось торкніться рукою графина, чому освітлений сонцем бік прохолодніший від неосвітленого? Можете ПОЯСНИТИ?». І тут студенти починали творчо мислити, сипати цілими теоріями про переломлення сонячних променів, електрони, фотони, протони. Доки один таки сказав, що «мабуть якийсь дурень просто взяв і розвернув графин...»

Так і в агрономії - при аналізі незрозумілих результатів слід брати до уваги й людський фактор.

- Де, на ваш погляд, зараз працюють кращі агрономи: у холдингах, середніх компаніях чи представництвах іноземних компаній...

Сьогодні на ринку існує попит на професійних агрономів. їх одразу розбирають, як гарячі пиріжки. У холдингах найбільший відсоток хороших практиків. Представництва іноземних компаній забрали до себе насамперед науковців та новаторів. Інтелект і професійність таких фахівців дуже високі. Вони володіють однією-двома іноземними мовами, вільно подорожують світом по навчаннях, бачать ситуацію з усіх боків. Але таких насправді не так і багато. Ще одне - агроном уміє вирощувати, продавати - для нього справа не природня. І той, хто став цим займатися, перестав бути агрономом.

- Де особисто і від кого ви отримали свій кращий професійний досвід?

- Де б я не працював, чи то в КСП, чи головним агрономом району, в кількох агрохолдингах - всюди отримував неоціненні практичні знання. Я дуже вдячний команді агрохолдингу «Астарта-Київ», де вчився масштабно мислити і приймати оперативні рішення для великих польових масивів. Щира подяка також колективам ТОВ «Лакігрейн» та АТК. Головне, що поєднувало для мене всі ці великі компанії, - хороші монолітні команди, за досвід у роботі котрих можна й доплачувати зі своєї кишені. Я дуже багато чого навчився у Геннадія Дроб’язка (АТК) - не агронома, до речі, але такого новатора і генератора бізнес-ідей, що подібного годі й шукати. Це природній дар, помножений на бізнесову жилку.

Я маю дуже гарного вчителя як з агрономії, так і з життя - Слободана Грубора, сербського селекціонера з кукурудзи, що до виходу на пенсію працював у Інституті кукурудзи Земун Поле. Не одне десятиліття Слободан віддав Україні. Він багато чого навчив мене. Під його батьківською опікою відбувалося моє формування як агронома-насіннєвода. З багатьох питань своїм учителем вважаю і Михайла Володимировича Бернацького, неординарну і відкриту людину, яка була піонером вирощування сої ще за часів Союзу.

Фото 3. Майстер поля, або Сліди агронома

- Можете виокремити одну-дві головні риси для сучасного агронома?

- Професіоналізм, порядність, любов до своєї справи. У сербів є дуже гарне слово, що характеризує професійні здібності - «майстор». Майстором може бути і музикант, шаховий гросмейстер, гончар і, в нашому випадку, агроном. Коли ти чуєш на свою адресу: «Браво, майсторе!» - це найвища ступінь похвали. А як без порядності? Існують неписані агрономічні правила, що повторюють загальнолюдську мораль. Якщо ти поклав зерно у землю, ти не маєш права кинути справу на середині. Доведи розпочате до завершення. Збери врожай. А що в світі доброго можна зробити без любові?

- А чи можна у селі чи в полі працювати без матюка?

- Цікаве запитання... Знаю і таких агрономів, що подібних слів не вживають взагалі. Хоча їм важко. Часто саме така форма допомагає швидше донести важливість і терміновість виконання...

Розкажу бувальщину. Керівник одного з господарств із десяти слів дев’ять використовував саме такого спонукального характеру. Був рік великої весняної посухи, дощу чекали мов манни небесної. Проїжджаючи полями цього господарства, я глянув вгору - суне хмара. Невже? Причому сіра стіна, з блискавками... З’явилося бажання вийти з машини і намокнути до шкарпеток... Під’їхав агроном цього господарства. «Чого стоїте в полі, щось не так?» - запитує. - «Хочу змокнути, так за дощем скучив», - відповідаю. - «Еге, - каже агроном, - даремно стоїте.

Не дочекаєтеся». - «Та як же, он хмара - іде саме у наш бік!». Став і він біля мене: «Будемо сухими, ось побачите». Хмара дійшла до річки і, не сягнувши поля, звернула вбік. Агроном лише посміхався. Чекаємо далі. Хмара ще двічі ходила по колу, але на ці поля так і не завітала. Жартую: «Що у вас за прокляте місце?» - «Та ви ж знаєте нашого директора -у нас земля просякнута його матюками по коліно...» -«Тоді, - кажу, - хресний хід з молебнем організуйте, запросіть священика». -«Наш шеф невіруючий, -сказав агроном і тут розсміявся вголос. - Я уявляю цю ситуацію: шоста ранку, люди зійшлися на наряд, нервуються, бо директора десь немає. І тут з вищанням гальм на подвір’я контори влітає директорська «Нива», він вбігає в кабінет, сідає за стіл, грюкає кулаками і лагідно так каже: «Ну що? Моліться, б... і!!!».

- А під дощем до нитки доводилося змокнути?

- Звичайно, що було. Це щасливі моменти для агронома. Ще з колгоспного часу запам’ятався сильний дощ, просто злива, з поваленими деревами. Дощ не вщухав

і далі, але вже обложний, рівномірний і тихий. Польові дороги розгасни. По селу пішла чутка, що на найвіддаленішому полі градом дощенту вибило соняшник. Доїхати ніяк, голова відправив мене з’ясувати. Вийшов я за край села, зняв туфлі, шкарпетки, підкотив холоші і босоніж подався... Вимок дощенту.

А соняшник на тому полі стояв незайманим стихією -ніякого граду там не було... Через кілька днів польові дороги знову закуріли. Але сліди моїх босих ніг (46-й розмір!) на них надовго закарбувалися. По селу жартували - у районі блукає снігова людина...

 

Ігор Самойленко