Практичні аспекти підживлення посівів кукурудзи в США (штат Міннесота)

Розглянемо практичний досвід вирощування кукурудзи в провідній аграрній країні світу – США, адже найкращі та найсучасніші рішення щодо підвищення врожайності ми переймаємо саме звідти.

Результати спостережень

Зазвичай, більшість посівів кукурудзи, що вирощується в США, в штаті Міннесота, в травні перебуває на стадії розвитку між фазами трьох і чотирьох листків. Рослини швидко розвиваються і на більшості площ переходять до фази п’яти-шести листків. До цього моменту на кожному гектарі поля кукурудза вже засвоїла до 22-28 кг азоту, а це становить приблизно 10% від його загальної кількості, якої потребує кукурудза до настання моменту своєї фізіологічної стиглості восени.

Вбирання азоту з ґрунту впродовж ранньої фази вирощування відбувається повільно, але ситуація може змінюватися доволі швидко, коли кукурудза входить у фазу інтенсивного росту. Із фази швидкого росту до фази цвітіння вона вбере ще 112-135 кг/га азоту. За умови повного забезпечення кукурудзи азотом та в разі, якщо добриво не буде вимите надмірними опадами, можна уникнути зниження врожайності.

Полям із надмірним дренажем і високим умістом вологи властива денітрифікація азоту, тому доцільно збільшити норму внесення добрив.

Дотримання норми внесення азоту є необхідною умовою в системі живлення рослин, тому заплановану частину вносять на ранньому етапі (перед або під час сівби), а решту – впродовж вегетації.

Отже, перед внесенням азоту впродовж сезону слід враховувати ряд ключових моментів.

Час внесення азотних добрив

Фаза інтенсивного росту – це оптимальний час для підживлення рослин.


Практично доведено, що внесення добрива по листку, до фази дванадцяти листків, знижує врожайність порівняно з міжрядним підживленням на фазі восьми листків. Тому для кукурудзи доцільно застосовувати міжрядне підживлення, яке не пригнічує рослину (не обпалює стовбур) та не контактує з корінням.


Джерело азоту

Для забезпечення кукурудзи потрібною кількістю азоту, особливо в період фази інтенсивного росту, його варто вносити в складі речовини, що може забезпечити оптимальну доступність азоту для рослин.

КАС, сечовина та безводний аміак містять у своєму складі азот, застосовуються в різні періоди живлення рослин і мають неоднакові технології використання. Адже залежно від форми азоту час його засвоєння рослиною різний.

Найдос­тупнішою формою азоту є нітратна, яка потрапляє до кореневої системи рослини разом із водою. Навіть враховуючи той факт, що сільгоспкультури використовують велику кількість води під час випадання надмірних опадів, все одно маємо втрати нітратного азоту. Крім того, під час внесення сечовини на поверхню ґрунту слід застосовувати інгібітори для зменшення втрат через випаровування.

Зазвичай, у травні часто йдуть дощі, а тому інгібітори уреази захищають сечовину від випаровування до випадання дощу, достатнього (щонайменше 6,4 мм) для переміщення сечовини в родючий горизонт ґрунту. А от безводний аміак, внесений у ґрунт, тримається там упродовж тривалого часу, за умов додержання робочої глибини та застосування загортачів, щоб уникнути його самовільного випаровування.

Норма внесення азоту

Для визначення оптимальної норми внесення азоту для кукурудзи необхідно скористатися Калькулятором норми внесення азоту (Nitrogen Rate Calculator). Крім того, слід відняти від одержаного значення кількість уже внесеного азоту. Якщо ж доводиться вносити азот додатково, щоб компенсувати відчутні втрати внесеного раніше, варто скористатися довідковими матеріалами.

Підживлення азотними добривами

Проводячи підживлення, чимало агрономів переймається тим, що азот потрібно вносити так, щоб він опинився доволі близько до коренів рослин. Насправді ж кукурудза має велику розгалужену кореневу систему, а тому її корені вберуть азот, незважаючи на його розміщення. Адже нітратна форма азоту рухається разом із водою, що міститься в ґрунті. Отже, допоки ґрунт доволі вологий, що зазвичай не є проблемою навесні, внесений азот знайде свій шлях до кукурудзи.

Якщо віддати перевагу внесенню азоту вглиб ґрунту, доцільно вносити його посередині міжряддя (35 см від рядка за міжряддя 70 см), адже на цьому етапі розвит­ку кукурудзи її коренева система вже сягає середини рядків. Внесення азоту в ґрунт ближче до рядка може призвести до небажаного пошкодження коріння культури.

Іншим способом внесення рідких добрив є розпилення їх по листку. Проте у разі підживлення кукурудзи слід звести до мінімуму контакт добрива з листяним покривом, наскільки це можливо, позаяк азот може спричинити опіки листя.

Для внесення карбамідно-аміачної суміші варто застосувати шланги, з яких робоча рідина виливатиметься на поверхню ґрунту, замість розпилення її по листку. Такі сухі добрива, як сечовина, внесені по закінченні фенофази трубкування, так само можуть спричиняти опіки, позаяк гранули потрапляють у трубки та затримуються там. Деякі дослідження доводять, що локальні опіки від сечовини є «косметичними» пошкодженнями, котрі можуть і не призводити до зменшення врожайності. Проте краще максимально обмежувати контакт добрива з листям кукурудзи.

Отже, правильне та вчасне внесення азотовмісних добрив у рідкій формі забезпечить нормальне проходження стресових фаз кукурудзи впродовж усього вегетаційного періоду, що в свою чергу позитивно вплине на врожай, адже практично доведено збільшення результату за дотримання цієї технології. 

Що ми тут маємо у підсумку

  • Фаза інтенсивного росту – це оптимальний час для підживлення рослин
  • Найдоступнішою формою азоту є нітратна, яка потрапляє
    до кореневої системи рослини разом із водою

  • Кукурудза має велику розгалужену кореневу систему,
    тому її корені вберуть азот, незважаючи на його розміщення

Фаб’єн Г. Фернандес, фахівець із живлення рослин

Олександр Демко, кандидат технічних наук

Читайте також: