Нині, коли сільське господарство України активно розвиває рослинництво, роль добрив у підвищенні врожайності вкрай важлива. Так, за останні десять років середні врожайності основних культур (пшениця, ячмінь, кукурудза, соя тощо) зросли в 1,5 раза. Не останню роль у цьому відіграло й застосування добрив.

Застосування добрив: що ми повертаємо землі

Органічні добрива як засіб підвищення родючості ґрунтів відомі вже понад три тисячі років: у Китаї, Кореї, Японії за обмежених біоресурсів для цього використовували екскременти людей і тварин. У Стародавньому Єгипті основним джерелом органічних добрив був Ніл, приносячи під час повеней на поля мул, про родючість якого складали легенди.

Мінеральні добрива не мають настільки давньої історії, проте нині їх роль у забезпеченні родючості ґрунтів дуже висока. У відносно малонаселеній середньовічній Європі спеціальні добрива практично не застосовували (лише в окремих місцевостях використовували мергель).

Фактично родючість ґрунтів підтримувалася лише завдяки природному «внесенню» гною під час випасання худоби. Однак розвиток економіки та зростання населення потребували від сільського господарства більш високої продуктивності землеробства.

Зміни відбулися з початком постачань 1825 року в Європу чилійської селітри. Застосування мінеральних добрив перетворило сільське господарство на індустрію, спрямовану на отримання максимального врожаю з обмежених площ.

Середні витрати на мінеральні добрива у виробництві 1 т зернових і зернобобових культур 2017 року становили 19,7 %, зокрема й для пшениці – 23,5 % від загальних витрат, для ячменю – 20,8, для кукуруд­зи – 16,6 %, що дещо нижче витрат 2016-го (економічні рахунки для сільського господарства за 2018 р. ще не обраховано).

На рис. 1 подано динаміку за період з 2000-го по 2018 р., частки (у відсотках) удобрених площ від загального обсягу посівних площ (дані Державної служби статистики наведено за всіма господарствами, за винятком «малих», тобто тих, що мають у користуванні менше 100 га) і динаміки валової продукції рослинництва (за 100 % прийнято 1990 р.).

Відсоток площ, на які внесені мінеральні або органічні добрива, та індекс валової продукції рослинництва

Проте за регіонами спостерігаються чималі відмінності у використанні органічних і мінеральних добрив. У табл. 1 подано дані про площі, на яких було внесено мінеральні та органічні добрива під посіви сільськогосподарських культур урожаю 2018 р., за регіонами.

2018 року порівняно з попередніми періодами спостерігалося зростання частки ґрунтів, на які було внесено органічні добрива. У восьми регіонах ця частка перевищує 7 %, це: Івано-Франківська, Київська, Полтавська, Закарпатська, Львівська, Черкаська, Волинська області, а у Рівненській області частка ґрунтів, удобрених органічними добривами, становить 13,7 %. Натомість у Запорізькій і Кіровоградській областях частка таких ґрунтів менша 1 %.

Водночас у половині областей частка ґрунтів, на які внесено мінеральні добрива, перевищує 90 %. У решті, крім Чернівецької, частка ґрунтів, удобрених мінеральними добривами, перевищує 80 %, у Чернівецькій області таких ґрунтів лише 65,4 %.

Використання мінеральних добрив в агросекторі України

Як бачимо, тренди обсягів загальної продукції рослинництва та частки удобрених площ (мінеральними добривами) мають однакову тенденцію. Однак зростання випуску продукції рослинництва пояснювати лише збільшенням удобрених площ швидше за все буде некоректно бодай тому, що 1990 року удобрених мінеральними добривами ґрунтів було 83 % (2014-го – 81,8 %), а удобрених органічними добривами – 17,9 % (2014-го – 2,2 %), натомість обсяг продукції рослинництва 2014 року зріс порівняно з 1990-м майже у 1,9 раза.

Зменшення обсягів площ, удобрених органічними добривами, можна пояснити істотним скороченням тваринництва. Звертає увагу, що в 1990 р. практично (згідно зі статистикою) не було ґрунтів, в які б не було внесено добрив, а частина ґрунтів була удобрена й мінеральними, й органічними добривами впродовж року.

Починаючи з 2008 р., частка азотних добрив становить приблизно 70 % усієї кількості міндобрив, і співвідношення азотних, фосфорних і калійних добрив останнім часом залишається стабільним (із деякими незначними коливаннями). Однак 1990 року (з яким ми порівнюємо валовий випуск продукції рослинництва) спостерігалися дещо інші пропор­ції: на азотні добрива припадало лише трохи понад 40 % від загального обсягу використовуваних мінеральних добрив (рис. 2).

Нині обсяги внесення мінеральних добрив (у поживних / активних речовинах) куди нижче (крім азотних добрив), ніж 1990 р. Єдиним винятком є лише картопля.

Істотні відмінності в розмірі посівних площ пояснюються значною мірою переходом користування частиною землі від великих господарств (колгоспів, радгоспів тощо) у користування домогосподарств і фермерів. Тут, як і під час складання графіка, не розглядалися індивідуальні господарства населення та малі підприємства, які мають у користуванні менше 100 га.

Є істотні відмінності як в обсягах, так і в структурі (за видами) внесення мінеральних добрив під посіви сільгоспкультур. Лідери (за обсягами) – картопля, цукрові буряки та ріпак. Якщо для більшості культур основними за кількістю на 1 га посівної площі є азотні добрива, то для льону-довгунця на їх частку припадає лише 19 %, картоплі – 36, а на калійні – 50 і 39 % відповідно.

На рис. 3 «зернові та зернобобові культури» подано без урахування «кукурудзи на зерно». Дані надано за 2017 р., позаяк за 2018 р. у статистиці внесення мінеральних добрив представлено, крім азотних, фосфорних і калійних добрив, ще й комплексні (багатокомпонентні), без перерахунку на компоненти.

Попри те, що мінеральні добрива виробляють в Україні, доволі вагома частка їх імпортується.

Це спричинено насамперед надміру високою вартістю їх вітчизняного виробництва через ціни на енергоносії.

Вони є найбільшою групою товарів, що імпортуються для забезпечення роботи сільського господарства. 2016 року вони становили 2,1 % загальної вартості всього імпорту.

Частка добрив в імпорті має певну тенденцію до зростання (з деякими коливаннями, зумовленими ціновою кон’юнктурою та загальним імпортом). Так, 2010 р. їх вартість становила лише 0,7 % від загального імпорту, а 2015-го – 1,9 %.

Проте 2018 р. їх частка була 1,7 %, а 2017-го – 2,2 %. Обсяги імпорту мінеральних добрив за 2012-2018 рр. без урахування Криму й тимчасово окупованих територій подано у табл. 3. Основними групами за митною класифікацією (згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності – УКТ ЗЕД) є: 3102000000 Добрива мінеральні або хімічні, азотні; 3103000000 Добрива мінеральні або хімічні, фосфорні; 3104000000 Добрива мінеральні або хімічні, калійні; 3105000000 Добрива мінеральні або хімічні із вмістом двох чи трьох поживних елементів.

Певною мірою зменшення обсягів імпорту добрив 2014 р. (на 27 % у грошовому вимірі) можна пояснити політичними подіями. А якщо не розглядати цей «викид», то маємо доволі сталий зростальний тренд. Істотного зменшення імпорту в натуральному вираженні 2014 року не відбулося, і певною мірою роль у цьому відіграла цінова кон’юнктура.

У митній статистиці для однокомпонентних добрив, окрім загальної ваги постачань, фіксують також обсяги активних речовин, проте за багатокомпонентними добривами такої інформації немає, і через це у таблиці наведено дані щодо загальної ваги імпортованих груп.

Певне зниження обсягів імпорту калійних добрив компенсується зростанням ввезення багатокомпонентних добрив. Натомість простежується стрімке збільшення імпорту фосфорних добрив, із 2015 р. їх обсяги зросли майже вшестеро.

Головним експортером мінеральних добрив (насамперед азотних і багатокомпонентних) на ринки України є Російська Федерація. 2018 року її частка в азотних добривах становила 53 % загального фізичного обсягу, у фосфорних – 19, калійних – 14, багатокомпонентних – 78 %, що загалом менше, ніж 2016-го.

Така присутність північного сусіда на українському ринку мінеральних добрив пояснюється значною мірою ціновою політикою – адже завдяки дешевшим енергоносіям їх підприємства мають чималі конкурентні переваги. Проте протягом 2017-2018 рр. найбільшим постачальником до України фосфорних добрив стала Польща, а калійних – Білорусь.

Використання органічних добрив в агросекторі України

Твердячи про органічні добрива, ми маємо розуміти, що в сільськогосподарському виробництві не вся продукція набуває товарної форми. Частина її споживається в процесі виробництва іншими секторами (кормові трави – тваринництвом, відходи тваринництва перероб­ляються на органічні добрива).

А скорочення обсягів використання органічних добрив і збільшення використання мінеральних значною мірою було спричинено занепадом тваринництва. Це, своєю чергою, призвело до не завжди потрібних змін у сівозміні (відмова через незатребуваність від кормових культур тощо), що витратніше для рослинництва, позаяк потрібен додатковий ресурс для придбання мінеральних добрив. На рис. 4 подано динаміку частки удобрених ґрунтів органічними добривами (%) та обсяги їх внесення (т / га) за 1990-2018 рр.

Порівняно з 1990 р. обсяги внесення органічних добрив відчутно скоротилися як за розмірами удоб­рених площ, так і за кількістю внесених добрив. Ведуть перед кормові культури, зокрема й кукурудза на силос і зелений корм, овочі відкритого та закритого ґрунту, баштанні культури, а також цукрові буряки.

Розвиток органічного землеробства та структурні зміни в агросекторі на користь інтенсивнішого розвитку тваринництва, насамперед скотарства, нададуть можливість зі збільшенням обсягів використання органічних добрив зменшити обсяги використання мінеральних (за європейською класифікацією – неорганічних) добрив, а відтак й імпортозалежність.

Хоча останніми роками динаміка збільшення частки удобрених площ добре узгод­жується зі зростанням урожайності та обсягів продукції рослинництва, проте, якщо порівнювати сучасні врожаї та обсяги внесених добрив під урожай 1990 р., можна дійти висновку, що тут принцип «що більше – то краще» не працює, саме цим, мабуть, пояснюється така істотна відмінність у кількості добрив.

Недаремно європейські країни у перспективі планують скорочення використання неорганічних / мінеральних добрив, а частка тваринниц­тва (зокрема і як джерела органічних добрив) у них превалює (чи це лише для багатих?). Тож, може, розумне поєднання застосування ресурсів сприятиме дальшому ефективному розвитку галузі й дасть змогу нам стати «багатими»? 

На відміну від промисловості, технологічний процес у сільському господарстві тісно пов’язаний із природою, де земля виступає в ролі головного засобу виробництва. Тому дуже актуальним є питання її родючості й забезпечення поживними речовинами сільськогосподарських культур. Тож для отримання належних результатів землю слід підживлювати, а якщо немає органічних добрив, ресурс котрих обмежений, використовують добрива мінеральні

Костянтин Рєпін

Читайте також: 

Мікродобрива: типові запитання та помилки при виборі