Серед багатьох питань, що постають перед агрономом або працівником, від якого залежить прийняття рішень, одне з найважливіших – агрохімічне: як обрати «правильне» добриво, яке не потягне багато коштів і при цьому буде ефективним та технологічним. І у виборі аграрій керується кількома критеріями:

 перший – це популярність, «розкрученість» бренду, частота згадок у ЗМІ та серед колег;

 другий – вартість добрива та фінансово-економічний стан господарства;

 третій – забезпеченість ґрунтів макро- й мікроелементами та потреба культур, які планується вирощувати, у додатковому внесенні окремих поживних елементів;

 четвертий – сівозміна, що дотримується в господарстві, та бажання агронома створити комфортні умови для росту і розвитку провідних високорентабельних культур;

 п’ятий – випадковий фактор (чи потрапило на очі нове незнайоме, проте недороге добриво, чи заїхав до господарства балакучий переконливий дистриб’ютор).

Теоретична підготовка українських аграріїв (і в першу чергу – агрохімічна) – одна з найвищих у світі і з цим важко сперечатись.

До того ж, з кожним сезоном рівень обізнаності українських агрономів та фермерів зростає: вони відвідують міжнародні виставки, передплачують авторитетні видання, занурюються в особливості засвоєння різних форм добрив, способів їхнього внесення, досліджують ефективність різноманітних хелатних форм мікроелементів від різних виробників, роблять економічні висновки.

Тому зараз ніхто з сучасних аграріїв не має сумніву, що мікродобрива є необхідними компонентами комплексного застосування засобів хімізації – матеріальної основи кількості та якості рослинницької продукції. Це пов’язано з тим, що такі хімічні елементи, як бор, марганець, мідь, цинк, молібден, кобальт містяться у рослинах у невеликих кількостях (0,01-0,001%), проте вони життєво необхідні для їх розвитку, оскільки виконують важливі фізіологічно-біоло­гічні функції.

Мікроелементи входять до складу багатьох вітамінів, ферментів або активують їх роботу, беруть участь в азотному і вуглеводному обмінах, в окисно-відновних процесах, підсилюють процес фотосинтезу. Крім того, мікроелементи підвищують проникність клітинних мембран, таким чином впливаючи на надходження іонів у рослини, на фізичні властивості, структуру і фізіологічні функції рибосом. Також під дією мікроелементів підвищується стійкість рослин проти грибних і бакте­ріальних хвороб, несприятливих умов зовнішнього сере­довища.

Сучасні мікродобрива переважно мають схожі агрохімічні характеристики:

 містять збалансоване співвідношення біогенних елементів, яке забезпечує біологічні особливості сільськогосподарських культур;

 висока розчинність у воді та легка доступність для рослин;

 високий коефіцієнт використання біогенних елементів рослинами – до 80-95% за рахунок хелатних форм ЕДТА і ДТПА та можливість застосування в розчинах із широким діапазоном рН (2-7,5);

 застосовуються напівсухим методом для передпосівної обробки насіння при протруюванні, для позакореневого листкового підживлення сільськогосподарських і декоративних культур та в системах крапельного поливу (фертигації) й дощування (іригації).

Український ринок мікродобрив налічує більше 20 «родових» назв добрив, майже кожна з яких має різновиди та модифікації: Авейкен, Басфоліари (АДОБ), Бормагнієве добриво (борат магнію), Борна кислота, ВУКСАЛ, Гранубор Натур, ЕКОЛИСТ, Ілд Плюс, Келькати, КРИСТАЛОН™, Мікрокати, НОВАЛОН, Нутріванти плюс, НУТРІФЛЕКС, Райкати, РЕАКОМ, Розабор, Розалік, Розасоль, ТЕНСО™ КОКТЕЙЛЬ та інші.

Для більш-менш адекватного порівняння з кожної «родини» мікродобрив візьмемо по одному, яке пропонується використовувати на зернових культурах, та розглянемо їхній склад. У таблиці наведено хімічний склад мікродобрив, які найпоширеніші, на наш погляд, на ринку України.

Усі ці добрива є комплексними (тобто містять більше ніж один поживний елемент), повністю водорозчинними з хелатизованими мікроелементами, придатні для використання у системах зрошення та для листкового підживлення.

Наприклад, ВУКСАЛ – мікродобриво у вигляді висококонцентрованої суспензії, яка стійка до змиття та випаровування, рівномірно проникає у рослину та має ефект реактивації (навіть після висихання відносна вологість атмосфери забезпечує реактивацію в’язкого осаду, запобігає утворенню нерозчинних сольових сполук і випаду в осад).

Проте спостерігається тенденція залучення до складу сучасних мікродобрив нових компонентів, зокрема органічних кислот, які допомагають утворювати легкодоступні для рослин сполуки. Так, мікродобриво ЕКОЛИСТ містить легкозасвоювані мікроелементи у формі хелатів ЕДТА у комплексі з органічними кислотами, що практично повністю поглинаються рослинами; мікродобриво НУТРІВАНТ ПЛЮС виготовляють на основі повністю водорозчинного монокалійфосфату (КН2Р04) та лимонної кислоти.

Відносно новим прийомом є додавання амінокислот до мікродобрив (Квантум, Біостим та ін.). Амінокислоти – це структурні елементи для білків, вуглеводів, хлорофілу і т.д., які прекрасно засвоюються через листя та беруть участь у фотосинтезі. Таким чином, рослина отримує не лише необхідні поживні речовини окремими частинами (азот, вуглекислий газ, вода), як зазвичай, а й комплексні структурні елементи. Таке живлення стимулює процес росту рослини, особливо в стресових ситуаціях.

Деякі амінокислоти є складовими частинами ауксинів, які стимулюють поділ клітин і розвиток кореневої системи. Разом з тим амінокислоти сприяють додатковому зволоженню рослини, таким чином покращуючи ефективність дії добрив та полегшують їх засвоєння.

Такі переваги від дії амінокислот використовуються, наприклад, у новому органо-мінеральному добриві ІЗАБІОН від транснаціонального гіганта «Сингента». Воно складається з суміші амінокислот і пептидів. Добриво проникає в рослину за допомогою простої дифузії, і рослина не витрачає на цей процес енергію. Воно підсилює проникнення елементів живлення та системних фунгіцидів і інсектицидів всередину рослини, посилюючи їх дію.

Масова частка поживних речовин: азот загальний (N) – 10,9%, в т.ч. амінокислотний і білковий – 10,0%, амонійний – 0,9%, вільні амінокислоти – 10,3%, органічний вуглець – 29,4%, співвідношення Сорг./Nорг. – 2,94, органічна речовина – 62,5%, зола – 4,0%, кальцій – 0,4%, натрій – 1,7%, хлориди – 2,3%, сульфати – 1,1%, рН 10% розчину – 5,5-7,5. Треба додати, що вартість ІЗАБІ­ОНУ складає 18-20  за один літр, а на гектар витрачається від одного до п’яти літрів цього засобу залежно від культури, що обробляється.

Словацька компанія «РОКОСАН» пропонує аналогічний засіб відомий під назвою РОКОГУМІН, що має схожі з ІЗАБІОНОМ властивості, але в шість разів нижчу вартість.

При створенні нового добрива РОКОГУМІН врахували багато наукових розробок і застосували власну запатентовану технологію зрідження курячого пера, що є сировиною для виробництва РОКОГУМІНу. Саме куряче перо дає основу з 17 амінокислот, пептидів та поліпептидів у об’ємі 30% у сухому залишку, а нульова вартість такої сировини (за її утилізацію птахівники навіть доплачують компанії певні кошти), дозволила знизити собівартість і ціну продукту до найнижчих ринкових показників.

Другий важливий компонент РОКОГУМІНу – гумінові та фульвокислоти; третій – мікроелементи. Вміст загального азоту (Nзаг.) складає 4%, з яких половина – у мінеральній формі; масова частка загального фосфору (в перерахунку на Р2О5) – 4% і загального калію (в перерахунку на К2О) – 6%; вміст золи – 15%, кальцію – 1,05%, магнію – 0,33%, міді – 0,017%, цинку – 0,014%, заліза – 0,016%, марганцю – 0,019%, в достатній для універсального застосування кількості є сірка та бор. Витрати РОКО­ГУМІНу на один гектар становлять залежно від культури – 2,5-5 л/га за вартості 3  за один літр.

Загальний хімічний склад та нейтральна реакція 10-відсоткового розчину робить добриво РОКОГУМІН універсальним для застосування на широкому спектрі культур (від зернових до овочевих, плодово-ягідних та декоративних) протягом усього вегетаційного періоду (як під час цвітіння, так і безпосередньо перед збором врожаю). РОКОГУМІН можна вносити за допомогою обприскувача, поєднуючи в одній баковій суміші з усіма відомими засобами захисту рослин, а також при краплинному зрошенні, гідропоніці та підкореневим поливом.

Але головні якості подібних добрив – це авторитетне походження і споживча прозорість. Кожна цифра та кожний компонент їх складу мають наукове обґрунтування і підтвердження ланових випробувань.

Справа в тому, що зростаюча популярність мікродобрив привела до появи на агрохімічному ринку сумнівних препаратів, які нібито мають вражаючі властивості, що, м’яко кажучи, не відповідає дійсності. Сподіваємось, що фаховий досвід і професійна зацікавленість українських аграріїв завжди стануть у нагоді, коли треба буде прийняти правильне рішення.

Микола Мірошниченко, доктор біологічних наук, заступник директора з наукових питань Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського»

Лариса Шедєй, кандидат сільськогосподарських наук, провідний науковий співробітник відділу агрохімії Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського»

читайте також:

Мікродобрива: типові запитання та помилки при виборі