Ціна кукурудзи 2024-го відома

– Доброго дня, Слава Україні! – як завжди, почав свою розмову з аудиторією Юрій Геннадійович. – Хочу поговорити з вами про певні речі, які зараз найбільше обговорюють аграрії… Я вважаю, що нині українські аграрії стають жертвами картоп­ляного синдрому – явища, за якого розорилося багато підприємств, що вирощували кар­топлю. Люди завжди дивляться назад. Уперед – складніше, там треба щось роздивлятися, а позаду вже все зрозуміло, все пройдено. І людина починає вибудовувати свою перспективу, виходячи з ретроспективи.

Люди, які вирощують картоплю, бачать позаду: ага, була хороша ціна. Значить, треба посадити картоп­лю і навіть збільшити площу. На гектар потрібно 5 т насіння. Беруть по $ 700 насіннєву картоплю, закопують у землю. Проте таких розумників багато. Тож виростили вони 40 т картоплі і починають продавати по 10 центів за кіло, у виторгу отримуючи рівно те, що витратили на насіння. Коли ціна на картоплю надто низька, дуже мало людей заходить у цей бізнес. А коли висока – дуже багато людей заходить. Люди чомусь ніколи не думають про сутність нашого бізнесу. Ми щось закопали в землю, якесь насіння, і рахувати назад – це чинити по-дурному, ніхто не знає, що буде за рік. Чому? Сьогодні існують різноманітні інструменти, які дають вам змогу, нічого не виробляючи, заробити всі гроші світу за допомогою плеча, банківського фінансування, за допомогою біржі, якщо ви точно знаєте ціну, котра буде на щось. Цією справою займаються серйозні фінансисти, експерти, але чомусь ніхто ще всі гроші світу не забрав, нема такого. От хтось каже: на кукурудзу низька ціна, розрахунки не сходяться. Про що це говорить? Про те, що куку­рудзу треба сіяти. Навіть якщо вона зараз не сходиться в цифрах. Правильно чи ні? Сіяти треба тоді, коли ціна не сходиться, але не в тому разі, якщо ціна сходиться, коли вона висока. Якщо ціна сходиться, це просто біда. Тому що розумників дуже багато. Завтра всі посадять, і ціни не буде ні в кого.

Якщо ви хочете визначити середню вартість якоїсь культури, рахуйте, що кукурудза в середньому по роках коштує $ 170 без ПДВ. Вона може коштувати від $ 100 до 270, навіть $ 280 без ПДВ. Тому візьміть за основу $ 170 і рахуйте так завжди. Якщо вам Бог послав $ 230, візьміть подумки зайвих $ 60 і відкладіть на поличку. А коли у вас буде $ 110, додайте 60 з полички. Це нормальна історія. Колись я летів у літаку з чоловіком, який розпитував мене, чи варто купувати права оренди по 1000 $ / га. Я йому кажу: «Який у цьому сенс, якщо ти виростиш 4 т пшениці, продаси по $ 180…». – «Та ні, – каже він, – я от виростив 5,5 т і продав по 300! А буде ж по 400!». Такі настрої в нього були 2021 року. Я займаюся сільським господарством з 1998 року і я бачив ціну кукурудзи $ 60 і бачив $ 320. Вреш­ті, я сьогодні знаю, що кукурудза коштує в середньому $ 170, пшениця – в середньому $ 180, соя – в середньому $ 400. Соняшник коштує в середньому $ 350 – 370. Всі ціни без ПДВ. Усе. Виходьте з цього і рахуйте. Просто і ясно. Рахуйте все вперед як середню ціну, не рахуйте минулу ціну. І не рахуйте майбутню ціну, тому що ви її не знаєте!

Ось запитання, яке дуже часто виникає: а чи не впаде ціна на сою? Справді, під час війни соя – найбезпечніша культура. Якщо у вас правильний сорт. Перша перевага. Вона добре стоїть, не осипається, і ви маєте досить часу на жнива. Друга перевага. Соя однаково коштує достатньо дорого за одиницю об’єму. Третя. Що б там не робили поляки проти нашої пшениці, ячменю, у них сої немає і в найближчі роки не з’явиться. Наші кукурудза і соя – те, що найменше буде дратувати поляків. Кукурудзи в них не так багато. Їх найбільше дратують пшениця, ріпак і ячмінь. Я вважаю, поляки абсолютно неправі, але можу зрозуміти крихітного фермера, котрий хотів купити собі якісь нові граблі, а тут упала ціна. Вона впала не тільки через українське зерно, а й через кацапське, яке наші брати-турки купують у кацапії та перекидають до Європи. Страйки на польсько-українському кордоні не допоможуть. Ріпак, ячмінь і пшениця їх дратуватимуть, а кукурудза хіба що дратуватиме угорців, якщо в них буде врожай, і румунів. Кукурудза все ж таки бронебійна культура, з нею ризиків найменше. На пшениці у вас пішли дощі у жнива – все пропало, і з ячменем така сама історія. До того ж збираєте ви це рано, треба десь складати, зберігати. А кукурудза постоїть. Зберете пізно, зберете зимою чи навіть весною. Я б її не боявся. Єдине що, не будьте жадібні, не сійте якісь пізні гібриди, які не доспіють, підуть у зиму вологими, тож матимете клопіт.

Сої та соєпродуктів Євросоюз імпортує до 35 млн т. Тому, якщо в Україні буде на мільйон тонн сої більше або на два мільйони, це абсолютно не вплине на споживання сої в ЄС. Сою і кукурудзу спокійно сійте в тих регіонах, де це дозволяють ґрунтово-кліматичні умови. І не смикайтеся. Іноді в мене запитують: а який у вас бізнес-план? Думаю, немає сенсу писати бізнес-план, якщо маємо стільки невідомих показників. Урожайність може різнитися у півтора, два, три рази, у деяких зонах. Невідома ціна, вона може різнитися у 2 – 2,5 раза. То який же сенс у написанні бізнес-плану? Ти ж не знаєш ціни солярки, ціни на пестициди, не знаєш ціни транспорту, не знаєш ціни газу на сушку. Це якась антиточність. Усе, що ви можете, – написати хороший екшн-план. Це план дій. А потім намагайтеся кожну дію зробити максимально ефективно і максимально економно. Це і є шлях до успіху, іншого немає. А складати бюджетний бізнес-план – нереально. Ви можете скласти бюджет на хабарі, бюджет на соціальні виплати. Навіть можете ризикнути і скласти бюджет на зарплату, але він потребуватиме коригування. Бюджет, але не бізнес-план. Хто з вас знає, скільки коштуватимуть послуги, комбайни, вагони? Яка буде погода під час жнив? Від цього залежить кількість солярки, яку ви витратите”.