Малювала з дитинства. Коли вийшла заміж, почала займатися сільським господарством. Втім, дитячі мрії візуалізувати не залишили з віком, створювати картини жінка не покинула.

 

 

 

“У школі в нас були уроки малювання, а потім я ще відвідувала художню студію. Напевно, щось бачила у дідуся, який працював фотографом. Але в основному вчилася сама: десь мені підказували, десь спостерігала і намагалася зробити висновки самотужки”, — говорить Лідія Овчіннікова.

 

 

Взірцем для неї є відомі старі майстри європейської школи живопису (Рафаель, Мікеланджело, Да Вінчі), та представники українського наївного мистецтва: Дмитро Перепилиця, Марія Примаченко, Панас Ярмоленко, Ганна Собачко-Шостак, Григорій Ксьонз, Катерина Білокур, та багато інших митців.

“Для України наїв — це ледь не всенародне явище. З ХІХ століття і до сьогодні в хатах можна знайти пейзажі, портрети, жанрові сценки: дідусь, бабуся, мати малювала… сподіваюся, що і мені пощастить залишити свій слід”, — каже майстриня.

 

Вона народилася в 1941 році. Дитина війни. Довелося пережити й бомбардування, і голод, і холод. Отже, період становлення як особистості був непростим.

 

“Наше покоління пережило чимало. І все одно, ми знаходимо, чому радіти. А молоді люди чомусь постійно сумують, хоча навіщо? Може просто ще не знайшли свого сенсу у житті”, — ділиться думками художниця, — “…мене діти відвідують, але у них свої турботи й справи”.

Картини талановитої жінки наповнені життям, поезією та яскравими кольорами: квіти, пейзажі, жанрові сценки. Відчувається, що пані художниця пише свої картини серцем.

“Іноді буває сумно, чесно кажу. Але картини — це відмінний засіб від депресії”, — говорить мисткиня.

 

Українські народні картини чомусь називають наївним мистецтвом. В деяких випадках у його представників дійсно можна побачити дефіцит знань, а інколи це просто професійний живопис або графіка, і єдиним недоліком автора є відсутність диплому. Можливо, більш коректно народний живопис і називати не наївним, а саме народним?

Старі митці наїв-арту цінуються недаремно: їхні роботи — це наші скарби. Деякі полотна українських  майстрів вже відкрито, і до них уважно придивляється весь світ, а іноді навіть і “запозичують” наші ідеї (як це було з картиною “Щур у дорозі” Марії Примаченко, коли фінська дизайнерка повністю списала ліс, а щура “прогнала”, і факт плагіату було визнано), а якісь ще чекають свого часу. Добре було б, щоб український народний живопис, такий різний, наївний, абстрактний, справжній, знаходили ще більше, визнавали б у доречний час на світовому рівні, та зберігали у належному стані.

 

 

Пропонуємо:

Колгоспниця. Історія у світлинах (ФОТО)

ТОП-добірка дитячих пісень про агро (ВІДЕО)

Сельское хозяйство в живописи: картины из ОХМ

Художник, якого надихало агро: ван Гог (КАРТИНИ)

Триматися коріння: прислів’я про нашу землю (БЛОГ)

Їстівні пейзажі фотографа Карла Уорнера, або нереальні світи (ФОТО)

ТОП-5 українських митців: картини про сільське господарство

Їстівні пейзажі від фотографа Карла Уорнера: більше, ніж їжа (ФОТО)

Украинская художница создает удивительные работы из продуктов (ФОТО)

AGROEXPO-2020 глазами украинского художественного фотографа (ФОТО)

Українська фотохудожниця створює унікальні натюрморти (ФОТО)

Нейромережа намалювала ексклюзивні арти для видання (КАРТИНИ)

Не відрізнити від знімків NASA: фотограф створює космічні пейзажі з простої їжі (ФОТО)

Филип Хаас воссоздал в скульптурах серию портретов Арчимбольдо «Времена года» (ФОТО)