– А знаєте, я помітив, – сказав Мирний, дивлячись кудись високо вгору, – що береза першою скидає листя, тільки-но перший морозець вночі прихопить. А от верба, – показав він рукою на край ставка, – останньою, коли вже холоди прийшли остаточно. І ви подивіться, яка вона ще зелена. Ще є час до зими Дерева, що […]
Санта-Клауса з Маціборка не вийшло Степана Васильовича ми зустріли у санаторії «Миргород», де він зміцнював здоров’я перед новим сезоном, накопичував людський свій ресурс для посівної. Він гуляв алеями між пухнастих ялинок й так нагадував з лиця Св. Миколая, що аж закортіло вдягти йому червоний ковпачок з білим хутром й так сфотографувати для обкладинки журналу. Маціборко […]
Михайло Савченко – дуже проста людина. Він не надто заморочується термінологією, не шукає складних багатоступеневих менеджерських конструкцій, обирає прості прямі дії та конкретні рішення. Це характер. От у мене в управлінні компанією часто виникають ситуації, коли простих рішень не видно: є або надто громіздкі, або кілька рішень різного ступеню невдалості, а хороших і ефективних немає. […]
Фірма – портрет власника Фірми – як людські долі, одна – багачка, вся у коралях і шовку, з посагом; друга – наймичка, обірвана тиняється по людях – «вам прибирати не треба?» В сучасному бізнес-просторі вважається, що кожна фірма – портрет її власника. «Волинь-зерно-продукт» – точно фірма заможна, весела й рум’яна, має жваву вдачу, міцний хребет […]
Головне підприємство ЛНЗ виглядає непересічно: два старовинних корпуси цегляного заводу з 170-літньою історією, з фігурними фасадами, довгі, наче трамвайні депо, чомусь нагадують ландшафти з романів Золя… А над ними, на горбку, – височіють сучасні корпуси новітнього заводу та «контори», білосніжні, з тонкою зеленою рискою. Таке цікаве поєднання старого й нового, традицій і прогресу. Білі вежі […]