70 кілометрів ковбаси
Вітаю вас, друже-читачу. Обніма… Ні. Пригадую, моя Олександра, як трохи менша була, страшенно любила притулитися й обійняти, адже їй украй важливо було фізично переконатися, що тато – жива й міцна істота, якої вистачить надовго. Я її ласкаво відсторонював, – жарко, літо, приходь взимку обніматися. І якось вона вхопилася за мене міцно, обійняла й заявила: «Вже […]





