Коли я увійшов в кабінет СЕО ІМК, Вержиховський зосереджено читав текст у комп’ютері, але, побачивши мене, підвівся і заповнив простір своє фірмовою усмішкою. Іншої такої усмішки серед представників агрохолдингів я не знаю.

– Ви любите море? – запитав я в Олександра, тому що починати з буденних справ не хотілося.

– Хто ж його не любить!

– Та різне буває: комусь мокро, комусь водоростями тхне, хтось плавати не вміє. Проте я ось про що: коли ви сидите біля моря, то бачите біля ваших ніг купу камінчиків, мушель, безліч дрібних елементів. А коли піднімаєте погляд – споглядаєте обрій, нескінченний простір води, неймовірні барви, хвилі, вітер… Я пропонував би подивитися поверх камінців. Як ви ставитеся до роботизації в агро, зокрема до роботизованих тракторних платформ?

– Ми спостерігали пік цієї концепції 2019–2021 рр. на Агрітехніці, тоді майже кожна фірма демонструвала свої здобутки. Потім пішла навала гігантизму: бачиш у кожного виробника той самий трактор, тільки більший. А роботизовані платформи цікаві своєю системністю: у «Кіщенцях» хлопці випробовували таку модель, здатну до навіски будь-якого знаряддя. Це перспектива, але треба, щоб нею оператор дистанційно якщо б не керував, то хоча б контролював. А як це зробити, коли в наших регіонах 80% часу не було сигналу GPS? Ми з хлопцями порахували: на 95 тис. га виконали цього року обсяг незвичних робіт, ми називаємо його – нарізання колій. У ті рідкі моменти, коли сигнал є, маленький легенький тракторець бігає по полю, тягне один корпус невеликого незаглибленого плужка, який нарізає колії. А вже за ним заходить наш великий красивий посівний комплекс Хорш-Маестро і по тих коліях сіє. Тому що Хорш Маестро – сівалка, для якої не передбачений фізичний маркер. Нарізання колій, по-моєму, це відкидання нас у кам’яний вік, а по-іншому – ніяк. Приїжджаю на Сумщину, в наш кластер, і директор мені говорить, що сусіди спочатку сміялися, дивлячись, що в нас тракторець колії нарізає, а потім і собі запозичили цю систему. Отже, роботизована платформа – це перспективно, і перспектива дуже швидка, нам потрібно буде дивитися на всі інструменти, які допоможуть замінити людську працю машиною.

– Давайте поглянемо на обрій. Що відбувається? У багатьох компаніях зафіксували період незрозумілих збитків у першому кварталі. Більшість великих компаній завершили зимовий період із незрозуміло низьким результатом, а ніби ж мало продаватися зерно за максимальними цінами в цей період…

– Якщо говорити про нас, то 2025 рік був одним із найуспішніших за історію компанії. Кращим був хіба що 2021-й, коли все склалося ідеально: і дешеві кости, і високі ціни, і все відбулося так, що погода дозволила все зробити й урожайність була рекордною. 2026 рік – типовіший, він складається в нормальному плановому режимі. Виробничий цикл чіткий – річний, і найбільші затрати завжди відбуваються навесні. Потім все збалансовується в другому кварталі й особливо в третьому, коли починаються жнива і реалізація продукції, пшениці, соняшнику, кукурудзи. 2025 рік ще був успішним через те, що ми мали залишки зерна попередніх років, які продовжували реалізовувати. А далі – вийшли на звичний цикл, без перехідних залишків. Так, основний обсяг ТМЦ ми законтрактували до війни в Ормузькій протоці, але дизпаливо, яке особливо потрібне навесні, вже купувати дорого. Частково це компенсується цінами на нашу продукцію, ціни нас радують. Втім, ми всі чекаємо відкриття протоки, але свідомі: це спричинить зниження цін на нафту, що зумовить просадку цін на кукурудзу. Загалом, на нашу думку, рік складається нормально. Рекордів цього року не поставимо, але цілком будемо задоволені, якщо залишимося в планових показниках.

– Це розчаровує, я ж до вас завжди приходжу за рекордами.

– Рекорди – класна річ, але ми завжди піднімаємо планку, а сягнути вершини легше, аніж не впасти з неї.

– У вас рекорди серйозні, у вас рекордний вал – це не високий показник на трьох гектарах, це інше… Це стійкість системи.

– Так, от у нас був торік рекорд по пшениці – 7,4 т, а планова цифра – на рівні 6,9 т. Побачимо, як складеться, але зима була дуже нелегка…

– У вас були запізнення по посівній?

– Нетиповий рік почався нетиповою для останніх років зимою. Пшениця ніби вийшла з-під снігу в непоганому стані, але потім був проблемний старт весни, суттєве підвищення температур, потім відлига, потім раптові морози, замерзання, підривання кореневої системи пшениці… Пшениця вийшла дещо зрідженою. Зараз є опади, сподіваємось, вони сприятимуть нормальному наливу. Дещо затягнули ми з посівом, чекаючи температур. Погода стоїть така, що кукурудзі вона не дуже подобається… Мої колеги, агрономи, розробили спеціальний інструмент – вони фіксують суму температур для кожного ФАО, тож це восени є основою для ухвалення рішення щодо десикації…

– Добре, піднімемо погляд від камінчиків і мушель до обрію – скільки часу у вас поглинає мікроменеджмент і скільки залишає для стратегій?

– Злукавив би той керівник, який відповів би, що не займається мікроменеджментом і тільки видивляється, в якому напрямку йому цей корабель рухати… Якщо говорити про рутину і стратегічне планування, я сказав би: 50 на 50. Сам люблю вдваватися в деталі, бути в матеріалі, в темі. Десь можу заглибитися. Ключові напрями в нас закриті рівнем управління, який мені звітує, але люблю приїхати на кластер і поговорити з лінійним агрономом, механізатором, оминаючи три-чотири щаблі менеджменту, які між нами є. І цим людям імпонує, коли такі розмови відбуваються. Я отримую чимало цікавої інформації з перших вуст, але, щоб таку розмову вести, треба все-таки орієнтуватися в питаннях, щоб не виглядати некомпетентним. При цьому в нас досить добре налагоджена вся система оперативного звітування– я знаю, де мені знайти потрібну інформацію, аж до зарплати конкретного працівника або відомостей, скільки якого зерна приїхало з конкретного поля.

– Опади у вас по всіх кластерах цього року задовільні?

– Цифри, які я бачу, дають змогу стверджувати, що так. Навіть була така ситуація. Наш найпосушливіший кластер – Полтавський – не досіяв кілька десятків гектарів, тому що в низинах стояла вода, блюдцями. Незважаючи на найродючіші ґрунти, там у нас волога – лімітуючий фактор. Проте опади цього року відзначаються високою нерівномірністю. Наприклад, два сусідніх села: в одному може 30 мм впасти, в другому – навіть не крапнути. На одному масиві – 120 мм за місяць, в сусідньому масиві – 15 мм…

– Це хто з господарів краще молився…

– В нашому випадку господар один – масиви наші. Проте достатня кількість опадів теж іноді має небажані наслідки – грози, гради, буревії… Іноді вони йдуть хвилями. Вже було кілька інцидентів, коли на наших площах випадав серйозний град. Хоча досвід показує, що, коли культури на такій ранній стадії розвитку, вони компенсують шкоду. Гірше набагато було б, якби такі явища сталися в другій половині літа, коли кошик сформований або кукурудза запилюється, цвіте, формує качан…

– Загалом, ви як дивитеся на цей рік? Чи буде він успішним? Ми ж ніби моніторимо процес, прогнозуємо…

– Станом на сьогодні, з того, що я бачу на полі, з цін на нашу продукцію, думаю, цей рік ми однозначно зможемо записати собі в актив як успішний. Аби він став рекордним, треба, щоб склалися обставини, щоб ми доклали великих зусиль на певних напрямах, але я не прихильник рекордних перегонів. Для мене краще, коли компанія рівномірно рік від року показує прогнозований високий результат, аніж коли в тебе один рік злет, а інший – зниження. 2026-й для ІМК планується як нормально успішний.

– Вочевидь, ви вже обжилися в цьому кріслі, і вам цілком комфортно керувати, розвивати компанію… Проте – в якому напрямі? Ви користуєтесь штучним інтелектом?

– Сьогодні той, хто не користується ШІ, має вигляд людини, котра в часи комп’ютеризації та смартфонів продовжує рахувати на дерев’яній рахівниці. Ми намагаємося впроваджувати ШІ в системне застосування в компанії, ним активно користується наш персонал, особливо в частині R&D, з певними інструментами ШІ в нас плануються схеми досліджень, у нас вони аналізуються. На кожному кластері в нас є демоділянки, і, щоб опрацювати процеси й результати, витрачалося багато часу. Зараз ми придбали певні програмні агрегати й працюємо з ними, на корпоративному рівні заохочуємо застосування ключових LLM-моделей. Я прихильник ШІ, всім кажу: «Використовуйте ШІ, але не забувайте докладати природний інтелект, інакше втрачається сенс». Сам теж активно послуговуюся ШІ у роботі. Ми працюємо над проєктом створення нашої внутрішньої LLМ-моделі, яка б вчилася і використовувала дані лише нашої компанії. Компанія щодня, щотижня генерує терабайти інформації. І ми хочемо створити, умовно кажучи, чат GPT IMK, котрому можна було б доручити знайти документи, в яких піднімалося певне питання, і яка була еволюція розвитку цього питання.

– Цікаво, що в одному ТЗ є і доручення для звичайного пошуковика, і для штучного інтелекту, адже, окрім нього, ніхто не покаже еволюцію процесу…

– Так, і я дивуюся, як розвиваються інструменти. Пів року тому мої колеги, які відповідають за цей напрям, говорили, що актуальні софти не дають змоги аналізувати інформацію різних форматів. Їх треба було уніфікувати, приводити до спільного вигляду. Зараз це вже не проблема. Зараз той самий Anthropic здатний брати будь-яку інформацію (текстову, табличну, графічну, кодову) і виводити у вигляді спільного знаменника та зворотного зв’язку.

– Це надихає і дає надію, що у нас будуть серйозні зміни, не тільки в техніці, а й у технологіях, менеджменті, глобальних процесах.

Поява Олександра Вержиховського на Конференції з відновлення України у Гданську не здивувала – там були представники багатьох наших аграрних компаній. Адже процес євроінтеграції містить один із найскладніших моментів, інтеграцію нашого АПК в європейський. А відновлення України тісно пов’язують з євроінтеграцією.

Ну, і до того ж, у вкрай напружених українсько-польських стосунках, у справі їх налагодження надзвичайно потрібен інтелект, штучний і природний.

Те, що Україна здатна генерувати нарівні із зерном і продовольством.