В Україні активуються експерименти з вирощування сочевиці

Істотні зміни погодних чинників у останні десятиріччя в Україні спонукають на виявлення нетрадиційних шляхів для поліпшення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Задля цього запроваджуються нові методи обробітку ґрунту для економного використання вологи, рекомендуються для вирощування нові, більш адаптивні до посушливих умов сорти тощо. Одним із ефективних шляхів у цьому напрямі може слугувати впровадження у виробництво нетрадиційних малопоширених культур, які характеризуються підвищеним рівнем посухостійкості

Варто зазначити, що вітчизняні аграрії останнім часом дедалі пильнішу увагу приділяють малопоширеним культурам – як дещо призабутим у виробництві, так і зовсім новим для нашого землеробства. На сьогодні, наприклад, нутом уже зайняті десятки тисяч гектарів. А окремі агроформування вирощують цю культуру на 800-1000 гектарах. В останні два роки ми відроджуємо горох. Якщо 2014 року його вирощували на площі 140 тис. гектарів, то 2017-го ним засіяли понад 380 тис. гектарів. Слід відзначити, що середній урожай гороху в Україні останніми роками майже вдвічі вищий порівняно з цим показником у світі.

Плюси сочевиці

Вважаю, що дальшим кроком для підвищення ефективності сільсько­­гос­подарського виробництва буде вирощування у значних об’ємах сочевиці, яка, крім посухостійкості, виділяється низкою переваг. По-перше, це типова зернобобова культура, яка інтенсивно зв’язує азот із повітря. До того ж звертаю увагу, що в неї бульбочки на корінні формуються уже на ранніх фазах розвитку рослин.

По-друге, товарне насіння використовують у харчових цілях, оскільки у своєму складі воно має високоякісний білок, який профілактично впливає на здоров’я людей. Крім того, цей білок містить повний набір незамінних амінокислот, його споживання є кориснішим, ніж продуктів тваринного походження, позаяк у ньому відсутній шкідливий холестерин і в значних кількостях наявні функціональні інгредієнти, які позитивно впливають на наш організм.

Насіння сочевиці містить 24-26% білка і до 2% олії. Його білок за амінокислотним складом дуже близький до ідеального за критеріями ФАО, а за поживною цінністю кращий за інші види бобових. За багатством та якістю природного комплексу вітамінів та інших біологічно активних сполук насіння є одним із найцінніших серед багатьох продуктів рослинного і тваринного походження. Біологічна цінність цього білка сягає 90%, коефіцієнт перетравлення – 80-83%. Насіння є доброю добавкою до різноманітних продуктів, особливо дитячого харчування. Борошно використовується для виготовлення печива й інших солодощів. Воно не містить антипоживних сполук, тому немає потреби у його термічній обробці перед використанням.

З огляду на це посіви сочевиці у світі повсякчас зростають, її починають використовувати країни, які в минулому ігнорували. Для нас доволі цінним є досвід Канади. Відомо, що клімат західних провінцій цієї країни – Саскачеван й Альберта – є досить посушливим і вельми подіб­ним до Південного Степу України. Переважно це пшенична зона, де культивують озиму та яру пшеницю. Проте у другій половині минулого сторіччя тут розпочали інтенсивно впроваджувати у виробництво сочевицю. Культура виявила сприятливий комплекс пристосувальних ознак до цих умов і на сьогодні Канада веде перед у світі з вирощування та експорту її товарного насіння. Посівні площі сягнули 1,5 млн га, а виробництво перевищує 2 млн т. Водночас Канада є значним виробником гороху, посіви якого становлять понад 1 млн га. Думаю, що досвід цієї країни є досить корисним для наших аграріїв.

Сочевичні експерименти в Україні

2017 року ми провели виробничі випробування двох канадських сортів сочевиці в 10 господарствах Одеської, Миколаївської та Кіровоградської областей. Площі посіву становили від 4 до 42 гектарів. Норми висіву коливалися в межах 2-2,2 млн схожих насінин на гектар.

Урожай залежно від господарства варіював від 11 до 22 ц/га. Максимальним він був у Інституті сільського господарства Причорномор’я НААН України – 22 ц/га в сорту Maxim. Сільськогосподарське підприємство «Укрсоя-21» на площі 42 га одержало по 17,3 ц/га насіння цього сорту. У більшості господарств урожайність була на рівні 14-15 ц/га.

Отже, цей доволі широкомасштабний експеримент чітко довів значну цінність сочевиці як високорентабельної культури в Україні, особливо в степовій зоні.

Разом з тим ми виявили низку чинників, які негативно вплинули на рівень урожайності. Насамперед слід дуже ретельно готувати ґрунт до сівби. Рослини культури є невисокими, довжина головного стебла становить 32-35 см. Хоча боби формуються на верхівці головної і бічних гілок, доволі часто нерівна поверхня поля спричиняє значні втрати під час збирання. Тому потрібно вирівнювати поверхню поля так, як це практикується для овочевих культур.

Або ж для збирання використовувати жатки, які добре копіюють рельєф поля.

Істотно шкодять також пізні бур’яни, які з’являються після цвітіння сочевиці, особ­ливо лобода. Хоча вони практично не впливають на рівень урожайності, але знач­ною мірою ускладнюють процес збирання. Необхідно підкреслити, що сучасні комбайни добре впораються зі збиранням на забур’янених ділянках, однак у деяких рослин лободи уже сформувалося насіння, що призводить до появи бур’янів надалі.

Одне з господарств Дніпропетровської області (ТОВ «Шестерня», Широківський район) сочевицею займається вже не один рік, однак цьогоріч, коли впевнилися у стабільності її врожаю, вийшли на максимальну площу – 1000 га. Це підтверджує перспективу цієї корисної і рентабельної культури.

В Інституті сільського господарства Причорномор’я розроблено перспективний план досліджень сочевиці. Будуть створені нові, добре адаптовані до умов Степу сорти цієї культури, опрацьована технологія її вирощування, особ­ливо застосування гербіцидів для боротьби з бур’яна­ми. Значну увагу буде приділено вирощуванню «органічного» товарного насіння без застосування мінеральних добрив і засобів захисту рослин від бур’янів, хвороб і шкідників. 

В’ячеслав Січкар, доктор біологічних наук, професор, завідувач відділу селекції, впровадження інноваційних технологій, первинного і елітного насінництва Інститут сільського господарства Причорномор’я НААН України