Доброго здоров’я, рідний мій читачу, з Новим роком та Різдвом Христовим, або з Різдвом Христовим та Новим роком, якщо Різдво ви святкуєте 7-го або 25-го.

Не так важлива насправді точна днина святкування народження Спасителя світу, важливо, що Він був поміж нас упродовж цього року.

Коли творилися різні дурощі, призначення некомпетентних або репутаційно нікчемних осіб на великі посади, коли ліквідовувалися життєво важливі міністерства, коли продавалися за кордон маски й респіратори в пандемію, коли на йолку вішали капелюха, коли на виборах мільйонне місто голосувало за покійника, коли в злочинах звинувачували невинних, коли асфальт клали на сиру землю, коли дерибанили гроші, призначені для важкохворих, ХТОСЬ підходив, знизував плечима й говорив: «Ви що, геть подуріли, халамидники?». Це був Він.

Чому, спитаєте ви, не вихопив Він вогняного меча й не порубав на капусту всю цю наволоч? Та як вам відповісти.

От ви свого кота гамселите віником, бо він знову насцяв у капці, а за хвилину берете на руки й пестите, а той муркає. Можливо, тому так відбувається. Ймовірно, дає Він людині душу й долю та відпускає у світ: іди й не засмальцюй даної тобі чистоти. І ще ніхто не послухав Його поради.

Я завчасу пишу цього листа до вас, читачу, і він дійде до вас на Різдво, а пишу я його напередодні найдовшої в році ночі.

Просили ніч – і опустилась ніч,

Для когось вічна,

Комусь новорічна,

Мов фуга Баха темна і велична,

Весь цей рік – ніби довга-довга ніч, напевно, через пандемічні обмеження. За кордон не їздили, бо навіщо, он у Парижі комендантська година, у нас своїх депресій не бракує. Південь погорів, захід потонув, уся Україна посохла, врешті ми не дорахувалися до 30 % урожаю по всіх культурах.

Чекали ніч – і з неба впала ніч,

Або з землі піднялася у небо,

Як необхідність або як потреба.

Врешті, Він вирішив трохи підтримати зневірених й слабкодухих і махнув рукою у бік Чикаго, й свіжий вітерець від помаху підняв ціни на пшеницю, кукурудзу й сою.

Хоча в аналітиків та експертів є інші пояснення високих цін. Грудневі ф’ючерси Чикаго на кукурудзу понад 177 доларів за тонну, на пшеницю – майже 239 доларів. Соя – 367 доларів.

Це дуже високі показники, враховуючи, що на них тиснуть дані про добрі дощі в Південній Америці, про сприятливі умови в Австралії. Незважаючи на можливе зростання виробництва зерна, ціни підтримують тренд на ріст. Триватиме це, вочевидь, недовго, але й зерна у нас небагато. Продасться миттєво, а там – будемо чекати на добрі ціни восени.

Віч-на-віч з ніччю,

Нічиєю ніччю,

І ніччю, що одна на нас усіх,

Для всіх блідих, стривожених облич

Молились ночі – і панує ніч.

Це я згадую про ніч, тому що в середині грудня завалилися Google і YouTube, ненадовго, хвилин на 45, але ж це перший дзвіночок.

Наскладавши своїх біг дата у хмарні сховища, можна їх втратити одномоментно. Та й взагалі електрика – справа ненадійна, як засвідчив цей рік.

Я вже не кажу про те, що електронні засоби масової комунікації спричиняють глобальні хиби: людина в електронних засобах читає лише першу половину рядка, решту домислює.

До електронного тексту набагато рідше повертаються, більшість текстів узагалі не відкривають, обмежуючись заголовками.


Й коли електрика дасть збій, єдиним джерелом знань та інформації залишиться журнал «ЗЕРНО».


Ніч непроникна. Блимає свіча.

І сивий агроном «ЗЕРНО» читає,

А юний агроном його питає:

А що страшніше Божого меча

для клятої берізки і хвоща?

Сторінку мовчки ніч перегортає.

Епічно. Апокаліптично. Треба накидати кілька сценаріїв для Netflix.

А може, й минеться. Люди, он, вірять в електрику. І не зважати на це не можна. Десять років тому в літій-іонних батареях автомобілів 1 кВт•г місткості коштував 1100 доларів, цього року – 137, а 2023-го коштуватиме 35 доларів.

Розумію, що при вашій любові до «Ленд Крузерів» вам це фіолетово, але насправді 2023 року відбудуться тектонічні зміни в житті людства. Впаде до плінтуса попит на нафту, це повністю зруйнує сировинні економіки. Відновлювальні джерела енергії царюватимуть удень і вночі, на дорогах і вулицях, на воді й у повітрі.

Тобто вдень ви сонячні панелі смалите щосили, вітрогенератори крутите, заряджаючи акумулятори, а наступного дня встановлюєте акумулятори на трактор – і погнали степом із вітерцем і культиватором. Викреслюєте з бізнес-моделі та бухгалтерії рядок «затрати на дизпаливо».

До 2035 року більшість країн планує позбутися бензино-дизельного транспорту й перейти на електричний. Однак 2035 року ви будете регулювати власну екосистему просто зі смартфона.

Треба дощу – вмикаєте систему хмароутворення, підкачуєте ґрунтові води, вмикаєте випаровування, регулюєте атмосферний тиск, даєте розряд і дощуєте. Головне не перебрати ліміти води й зберегти екобаланс, бо то контролюється на державному рівні. Жити будемо екологічно, без хімії, завдяки одній фізиці.

Совку й попелиць струшуватимемо електрострушувачами.

І після важкого струшування станете ви, читачу, коло плоту, візьметеся рукою за несучий патик, на якому полив’яний горщик для краси вчеплений, і виглядатиме з-під долоні: чи не їде електроскутером поштар, чи не везе травневий номер журналу «ЗЕРНО», бо ж біткоїнами заплатили за передплату.

А сонце щире-щире, бо ж кінець ночі, найдовшої, густої. Я думаю, що ніч – це глухий безлюдний карантинний рік, без моря й гір, без мандрів і великих зустрічей, це глуха хаща минулого, де манівцями навпомацки йшли незвіданими стежками, під проводом недолугої влади, збиваючись з курсу й долаючи яри, але ж йшли вперед і вийшли.

За вісімсот років на чорному небі нам вперше засяяла Вифлеємська зоря, бо зійшлися Сатурн і Юпітер, – не бачите? Знайдіть на небі сузір’я Козерога та дві розташовані поруч зірки, Дабіх й Альгеду, а трохи нижче й правіше побачите.

День і весна, а потім літо – це наше майбутнє і це наша доля. Звісно, я вам, людині просвітленій і духовній, не розповідатиму про бізнес-модель, стратегію, бізнес-процеси та мотивацію персоналу, та й який там персонал – роботизовані агрегати та диджитал-менеджмент. Ви знатимете кожний квадратний сантиметр власної землі й кожну молекулу корисних і шкідливих речовин на глибину в три лопати.

Метеостанції спрогнозують вам умови вегетаційного періоду, і за цими даними ви самі спроєктуєте собі сорти й гібриди для вирощування. Полив, оптимальний режим зволоження й тепла забезпечать автоматизовані системи, а ваше призначення – спостерігати за справністю машинерії і в разі чого гукати у смартфон:

– Омелько! А ну гони сюди, щось тут у блоці Б глючить, прихопи жменю-дві чипсетів, щось тут біос наче хворий, ледве ворушиться… Сам знаєш яких чипсетів, у журналі «ЗЕРНО», восьмому номері, описано…

Ну, з важливих робіт, ще відчинити голубник, запустити з поля дронів, щоб посідали й подзьобали електрики, зачинити ретельно від тхорів. І, звичайно, засідати в президіях, теж ваша нелегка робота.

Зате як приємно після трудового дня хлюпнути в очі колодязної водички, щоб спочили, натруджені об монітор, помити руки, що пахнуть хлібом, та й сісти вечеряти з Одаркою.

– Що то ти нарізала? Який хамон? А шинки нашої нема? А сала? А, є, часник сюди давай ближче і цибульку зелену… Та забери ці оливки, я їх не їстиму, огірочків давай. От же ж… Три рази до Іспанії вивіз, а тепер спокою від тапасів нема…

Буде держава, буде Україна, буде Міністерство аграрних буднів, свят та інновацій.

Він і вона, і ми, і я, і ти,

Об’єднані усі простою річчю –

Чеканням того, що прийде

за ніччю,

І йде світанок,

Світло

І світи.

Податок на додану вартість зменшено, тепер він становить 14 %, але це ще не світанок. Експортувати насіння до ЄС вже дозволено, але це також ще присмерк, не схід сонця.

Проте ми можемо вийти з дому й побачити сніг. Пухнастий, він вкриває нашу землю, яка спочиває після жнив. Яка знає, що прийшов не 2035-й і не 2023-й, а 2021-й рік, і ви вже законтрактували дизпаливо, добре насіння доброї фірми, якісні добрива, високоефективні, з перевірено доступним фосфором і правильним вмістом азоту, пестициди, котрі не зашкодять бджолам. Яка знає, що, коли зійдуть сніги й сонце проникне вглиб, прийдете ви та ваша команда на нью-холландах, джондірах і кейсах, фендтах і ландіні, й ви розпушите ґрунт і приведете мудрі сівалки, котрі метикуватимуть, скільки й чого покласти отут, а скільки – отут.

А тепер нехай світає.

Читачу, дорогий, уже відкладіть журнал «ЗЕРНО», ніхто у вас його не забере…

– Ага, тут тільки поклади, зразу вхопить інженер чи менеджер…

– А треба було не економити на необхідному, а передплатити для кожного свій, утім, ви ще можете це зробити, зателефонувавши до редакції. А тепер відкладіть… Та відпустіть примірник, бо порвете! Диви, вчепився… Так от. Дивіться, ось ваші діаманти та аметисти, сяють на полі, це сонце в сніжних крижинках бавиться. Це ваш шлях, який привів вас на поле діамантове, це ваша доля й ваше щастя. Наберіть повні груди, відчуваєте яке повітря? Це ваша земля, ваша країна. Ваша і моя. Вона живе і розвивається вашими й моїми зусиллями, нашою працею.

Віримо в неї, зміцнюємо її, любимо її.

Ходімо разом у Новий рік – є люди, які шукають світло в кінці тунелю, а ми з вами на полі, повнім світла. До нас вийдуть із тунелів заблуклі. Бо ми з вами, купивши дизпаливо і насіння, змастивши кулемети, точно знаємо, куди нам іти й що робити.

Ходімо!

Ваш головний редактор