Весна минула, слава Богу, а з нею – і посівна. Як це в нас вийшло, ніхто не розуміє толком. На перше червня засіяли 92 % прогнозованих площ. Дехто в травні ще збирав торішню кукурудзу. А колись, пам’ятаєте, не так і давно, сіяли наприкінці березня. Ну, в квітні вже повним ходом. А цього року температурні гойдалки аж надто хилитають сільськогосподарський бізнес. То +30°С, то +10°С. У людей голова крутиться, що вже тут говорити про манюсінькі рослинки.
Наші хлопці нівроку опанували військову справу. Навіть не так. Вони переписали статути й загальноприйняті правила. Раніше танк був грізною силою. Ще б пак: 46 т і гармата стріляє на два кілометри. Зараз він виїжджає з укриття, встигає двічі чмихнути дизелем і горить від попадання копійчаного дрона, що прилетів за 20 км, яким керує оператор, відставивши на хвильку горнятко кави й відклавши цигарку. Так само роботизовані безпілотні системи вражають тили ворога, підвіз БК, палива, продовольства, живої сили й дістають далекі тили, нафтопереробні й експортні об’єкти. Це зміна всіх філософських підвалин війни. Країна на 100 мільйонів населення не здатна захопити малесенького сусіда, хоч і має армію на мільйон. Тому що маленький сусід озброївся трьома мільйонами дронів, які вилітають роями, спілкуються між собою і випалюють величезну армію на головешки. Армія агресора не встигає навіть побачити супротивника.
А можна ж було це передбачити. От є громило на 120 кг і два метри зросту. Однак куля важить 7,9 г.
Війна на удальонці робить саму суть війни безсенсовною. Можна знищити один одного, але не можна захопити країну, підкорити й змусити фермера вантажити врожай не на продаж, а на харчування ворожої армії.
Україна з факелом Свободи
Ви хоч розумієте, читачу, що це ми, українці, дали цю нову філософію світу? Пишаймося. І слава ЗСУ. Війни, агресія та злиття-поглинання переходять в економічну площину. Завоювати країни не можна. Проте можна купити. Однак для цього треба збудувати розвинену динамічну економіку, що бризкає інноваціями й наповнює бюджет до краю, аж починає переливатися – тоді можна ще й пару країн прикупити. Втім, Норвегія не поспішає когось купувати, хоча на душу населення в неї ВВП – 91 800 $. Це одна з найбагатших економік світу, хоча виробляє лише на 530 – 540 млрд $ / рік. Вона вправно управляє природними ресурсами й пенсійними фондами. Для мене це означає тільки одне: ВВП України має становити трильйон доларів, щоб ми жили по-людськи. І ця війна дає нам нечувані можливості. Розумію, що фраза звучить не по-людськи. Проте світ змінив свій порядок – і людяності в ньому не залишилося. Нам, людям, треба інтегруватися до нового світопорядку і лагідно зробити його гуманістичним. Так от про можливості України. Ми не уявляємо собі, які зміни відбулися навколо нас і всередині нас. У нас збудувався могутній мілтек, який генерує мільйони дронів, ракети, а головне – ідеї, концепції, цифрові продукти. І все це здатне трансформуватися в мирну індустрію після війни. Дрони змінять «Нову пошту» і Glovo. А що змінить сільське господарство, ви зрозумієте, прочитавши головний нарис-бесіду цього номера. Змінить до непізнаваності. Ми сьогодні світові лідери військових технологій та інновацій. Є така думка, що й демократії, адже коли США впустили факел свободи, Україна його підхопила.
Велетні Духу
Київ відзначив свій день народження. Не гучно, озираючись на небо, але голоси Святослава Вакарчука, Івана Леньо, Вадима Яценка було чути. За чотири роки широкомасштабки місто пережило стільки горя, втрат і страждань, що йому замало буде звання міста-героя після війни, тим більше, що воно ще з совєцьких часів таке звання має. Це Велетень Духу. А селом-героєм у нас буде Мала Токмачка.
Поки що посівна. Ще 8 % земель не засіяно, влітку досіваємо. Немає трактористів, людей узагалі мало, а землі ті самі.
– Петровичу, а от ви кажете, що механізаторів бракує, а жінок не думали взяти?
– Та думав…
– У вас же кума он у Полтаві. Кличте на бригаду.
– Кума сорок кілограмів важить, її вантажний ліфт не везе. Не понімає, шо воно за груз.
– Тоді один вихід, пересадити на трактори бухгалтерію.
Після зими була весна, посівна і купа справ, а далі щільно пішли конференції, семінари, виставки, люди скучили за спілкуванням. УКАБ-Агротехнології проходив одразу після великого обстрілу Києва. Було представлено сто компаній. Люди ходили на сонечку, мружились і торкалися сталевих рам яскравого знаряддя. Коли в мене спитали, на скільки балів я оцінив би захід, відповів – на десять. Ого? Чому? Тому що ми всі живі, всі дісталися до Дослідницького і всі тут разом з однією метою. Жити й працювати. Ми тут – як маніфест незламності.
Насмішив один менеджер з продажу сільгосптехніки:
– Ринок дуже конкурентний. Оце ходив-ходив до фермера, який хотів купувати сівалку. А він потім і каже: почекаю, цього року брати не буду. Коли дивлюся, а він купив «Порше»! То хто у мене конкурент?! «Порше»!!!
Farm Progress Show в Україні
І вже за тиждень Agro Team проводила Agro Challenge. Там була 191 компанія, людей і площ було багаторазово більше, а тепла і дружніх обіймів – стільки ж. Там я обійнявся нарешті з директором краснянського «Агромашу», з яким колись уперше їздив до Парижа на виставку і який демонстрував на польових показах своє ґрунтообробне обладнання. Там живцем можна було побачити новітній обприскувач Bruin Berthoud, розумник і красень, але всіх не перелічиш – тим більше, що наступний Agro Challenge вже ось відбувається на Кіровоградщині. Це саме той новий формат агровиставок в Україні, який демонструє потужність агрокомплексу і засвідчує, що в нас не європейська система сільського господарства – нам ближчі аргентинська, американська, бразильська. Тому виставки мають відбуватися в полях і з працюючими агрегатами – це формат farm progress show. І ці зміни теж уже сьогодні з нами.
Звісно, мене трохи засмутив Градизьк, місто одного з найвідоміших в Україні рибних базарів. Я був на меліоративному форумі в Погребах на базі видатного місцевого господарства «Рост Агро», там сотні фермерів ділилися досвідом щодо створення об’єднань водокористувачів (коли я запитав, чому в «Рост Агро» таке об’єднання називається «Джерело 1», мені розповіли, що підготували документи на назву, повезли реєструвати, а поки доїхали, назву вже зайняли, тому довелося дописувати одиницю, щоб не переробляти весь пакет). «Рост Агро» демонстрував свої унікальні дощувальні машини Rain 360, придбані за підтримки уряду США. Люди обговорювали перспективи вирощування врожаїв у місцевості, яка дедалі швидше переходить до сегмента ризикованого землеробства.
Будьмо, гей!
І повертаючись, я в Градизьку зайшов до знаменитого базару, де три тітки торгували таранню, лящами, копченим товстолобом і сомом. Ну, як торгували – сиділи над цими смаколиками й чекали, поки бодай хтось надійде. Надійшов я і понюхав товар. Мене зацікавила величенька плотва чи тарань (як їх розрізняти, не знаю), така – сантиметрів 25.
– На неї ціна страшенна, – охолодила мою пристрасть продавчиня. – Тисячу двісті за кіло. А свіжу продаємо по 550. Ви ж бачите, як воно все дорожає…
Ну так, бачу. Проте я таку плотву ловлю для своїх одинадцяти дачних котів. Виявляється, я їм міг би купувати свіжих осетрів по 500 або форель по 300. Оця нескінченна любов, всеосяжна любов, любов до грошей не доведе до добра торгівців. Або їх Христос вижене з храму, як уже колись робив, або вони помруть з голоду над горою непроданої риби. Градизьк, повернися на землю! Ага, про землю ж. Там теж усе здорожчало. Техніка з інноваціями полетіла за хмари, добрива нормально так перетнули відмітку в 40 тис., карбамід 41 000 грн. Загалом посівна коштувала фермеру на 5 % дорожче, бо ще ж дизпаливо вже не влазить у цінники на заправках.
Треба змінювати країну. Добити ворога і змінювати. Там, у наступному нарисі, ви прочитаєте одну велику фразу: так можна було завжди. Однак ми соромилися. Це про зміни. Технології можна розробляти вдесятеро дешевше, ніж на Заході, й удесятеро швидше. Техніку виробляти, відповідно, теж – не вдесятеро, але принаймні вдвоє.
Урожай буде. Бо люди є і люди світлі. Бо з нами Бог і наша правда.
Будуть наші щедрі поля. Будуть наші міста, Велетень Духу Київ, з вибаченнями й перепрошуваннями Градизьк, село-герой Мала Токмачка.
Будьмо!
Обнімаю. 
Ваш головний редактор
2026-07-09
