З козами на торг

Вітаю вас, рідний мій читачу! Як настрій?

– Ну, з Богом! З козами на торг!

– Куди ти, курточку вдягни.

– Та в мене два метри сала, навіщо та курточка…

Нічого не треба вигадувати, це я колись спостерігав у закордонній поїздці з групою аграріїв. Були часи, ми їздили по світу, вигравали м’язами й мацали за вим’я закордонних корів. Символічно все це лунає на початку весни, на посівну. Два не два, а метр сала за зиму виріс у кожного.

Можна й дисертацію прикинути – «Зв’язок ізоляції та карантину з метражем сала на боках і стегнах працівників сільського господарства», але немає ясності, з якої саме це науки дисертація. Завжди аграрії витрачали зиму на оранку пісків єгипетських пляжів та вивчення сівозміни асортименту універмагів Парижа та Мілана, а минулий рік усіх посадив по хатах і тицьнув цілодобово споживати чотири розваги: читання журналу «ЗЕРНО», гортання стрічки «Фейсбук», борщ і принади дружини.

А коли вимикають світло, залишаються тільки свічка, журнал і дружина. До речі, натрапив на дослідження американського вченого Пола Амато, який свідчить, що розпадається 42 – 45 % шлюбів, тож, може таке статися, що залишитеся тільки ви і журнал «ЗЕРНО», якщо вимкнуть світло. Правда, є ще телевізор за наявності електрики, але там, якщо розберетеся, нема куди писати коменти.

Ніби треба йти далі, на посівну, але затримаю вас ще на секунду. Ні, ну без дружини ж, правда, ніяк? Журнал «ЗЕРНО» нікуди не дінеться, він вічний, але ж дружина як пригорнеться, так гріє душу і думки, навіть краще за кота. Дружина – вона, як наша земля. Й от зауважте: я пожертвував першістю журналу «ЗЕРНО» у вашому житті на користь вашої дружини. Ви повинні це оцінити.

Тож з козами на торг.

Відчути власне щастя

Аграрний сектор цього року звитяжить і потопає у розкошах, хоч ви цього, ймовірно, не відчуваєте.

Зараз, коли я пишу ці рядки, кукурудза – 7600 у гривні, пшениця 7200, соняшник 24 000.

На переважній більшості площі України накопичення вологи в метровому шарі ґрунту за зиму – більше, ніж сала на боках у господарів.

37 % бізнесів за часи карантину померли або лежать у реанімації, а 40 % – зросли і зростають.

Агросектор зріс і зростає. Взагалі настрій нити й скиглити на користь не йде.

Я пригадую, коли 2016 року ми з «Лімагрейном» поїхали до Ліона на матч Україна – Північна Ірландія. Дощило, й наші з тріском програли.

Проте дощило по всій Франції, літо було настільки огидне, ну хіба ще весна була трохи гірша, а осінь така була бридка, що краще й не згадувати. Тоді французькі фермери недобрали з чверть урожаю. А ціни на ринку були наполовину менші від нормальних, навіть не від хороших. Уявіть собі, який це удар для фермерства: недобір урожаю та низькі ціни. Уявіть собі це у Франції, де фермери хоч і не розкошують, але звикли до стабільності й передбачуваності.

А в нас цього року – при низькому врожаї скажені ціни. І ми живемо. На відміну від закритих ресторанів, готелів, універмагів, конференцій і концертів, що не відбулися, театрів і кінотеатрів тощо. В агросекторі, дякувати природній ізоляції, карантин не подіяв згубно, хіба час від часу проблеми з поставками з-за кордону через закриті кордони та нові санітарні вимоги. Тому на посівну – з піснею.

Поворот не туди й не так

Хоча, їдучи на посівну, я не так повернув і вскочив у халепу. На перехресті розвернувся, та так майстерно, що водночас і проїхав на червоний у потрібному мені напрямку, і виїхав на зустрічну. Миттєво ззаду заволала машина поліції. Я зупинився, вислухав смертні вироки від двох молодих хлопців, попросив пробачення, розповів, що я – головний редактор журналу «ЗЕРНО». Раніше це спрацьовувало, а тепер справило несподіваний ефект.

– А що ви доброго зробили для країни? – суворо запитав поліціянт.

– Так це ж… За роки існування журналу в нас валовий урожай виріс удвічі, ми принесли фермерам нові технології, аграрний експорт тримає наш ВВП і дає валютну виручку…

– А чому в нас хліб дорожчий, ніж у Польщі?

– Так це ж… Ну…

– А чому в нас гречка з Китаю? Що, своєї немає?

– Ееее…

– А чому в нас картопля з Єгипту?

Мене відпустили, але я поніс важкі моральні втрати.

Я раптом зрозумів, що є чимало складних запитань, на які в нас немає відповіді. Точніше, відповісти можна на кожне, і досить переконливо, аргументовано, але це не додасть ясності й розуміння, чому шалені успіхи агрокомплексу не приводять до загального щастя й добробуту в суспільстві. Чому ми, маючи талант і працьовитість (працьовитість можна і викреслити, краще – наполегливість), найкращу у світі землю та вільний доступ до всіх кращих надбань людства – не маємо щастя й достатку?

Виходимо в поле і вдихаємо прозору силу землі та природи, і вона починає бриніти в нас і випростовувати спину, розгортати плечі, піднімати підборіддя й куточки губ тягнути вгору.

Будьмо реалістами

Уже посіяли люцерну, вже зревізували озимі: вони почуваються краще, ніж торік. Вологи достатньо, за винятком кількох східних регіонів, там треба щось думати. Можливо, сорго, воно може й стрельнути. Або полив, теплиці, єгипетська картопля, будь вона неладна.

Як думаєте, соняшник восени теж буде по тисячі доларів? Не думаєте? Правильно. Проте й дешевим не буде. Тому, як там вам виходить, по нормах та сівозміні сійте, най родить.

Як вважаєте, кукурудза буде по 260 доларів? Не вважаєте? Думаєте, буде по 255? Неправильно, буде по 200, але це теж дуже й дуже непогано. Так що сійте, але не спішіть, холодна весна може сильно уповільнити старт, якщо посієте завчасно.

Ви покладаєтеся на вакцинацію та вироблення колективного імунітету від цієї пандемії? І буде все, як колись: піски Анталії, провінції Франції, байбаки Австрії? Відкритий світ, безвіз? Правильно, цього року розраховувати на це не варто. Байбаки в нас будуть свої.

Хоча міністерство виголошує, що до кінця року вакцинує в Україні 60 мільйонів населення. Тьху, 60 відсотків населення. Повзе інформація, що нові штами коронавірусу, які активно множаться, можуть вимагати нових вакцин. А ми ще старих купити не можемо, Україна на зовнішньополітичній мапі зараз написана вкрай нерозбірливо. Вакцину вже просять у кого завгодно і яку завгодно.

Непристойний анекдот з цього приводу: «Альо! Це бордель?» – «Бордель». – «Я хочу двох дівчат по 50 баксів!» – «Не вийде, у нас такса 100 баксів». – «Добре, давайте таксу».

Свій світ для кожного

Ми вступаємо в новий світ, і він не радий нас зустріти без маски й балончика з антисептиком. Він не в захваті від нашої тісняви, він вимагає дистанції. Він забороняє конференції, семінари, виставки, театри, кіно і збори. Він пропонує сісти на відлюдному березі моря за пів кілометра від вашої дружини чи Гальки з фасовочної, з якою ви прителіпалися на край землі, замовити по смартфону піцу (її вам скинуть безконтактно дроном) і дивитися на мереживо морської піни та блакитну мінливу далечінь, поки маска вам не наповзе на очі, та поки ви не схаменетеся, що кусати піцу крізь маску несмачно й неефективно.

Як добре, дорогий читачу, що у нас є свій світ. Що ви можете відкритою долонею без антисептика погладити (та не Гальку!) глибокий синій колір капоту свого «Нью-Холланда» чи бравий зелений «Джон Діра», що ви можете руками залізти в мішок насіння Pioneer, набрати повні жмені й дивитися, як воно сиплеться, а потім зі словами: «З Богом! З козами на торг!» – вийти в поле з командою таких самих українських неформалів і цілодобово (як стемніє – під прожекторами) сіяти зерно, одночасно вносити добрива, чітко зупиняючись і засипаючи бункери «Пьотінгера» чи «Вадерштада», і потім чекати сходів, нарізавши сальця з цибулькою на рушнику біля поля.

Як добре, що в нас є природа і воля, де нас ніхто не заразить, і доставка борщу в бідончику велосипедом, і наша Україна.

У світі шириться тренд нью нормал, тобто робота й операції віддалено, не виходячи з дому.

У нас це називається олд ненормал. Іноді – олд крейзі.

Проте що у світі створено не безумцями? 1853 року у Львові Ян Зег та Ігнатій Лукасевич, аптекарі з аптеки «Під золотою зіркою», розробили методику дистиляції та очищення нафти. Розпочалося виробництво гасу, і на це львівські неформали отримали австрійський патент. Лукасевич продовжив досліди, використовуючи гас як пальне для освітлення. Перші досліди з гасовими лампами призводили до потужних вибухів у лабораторії. Залучений до роботи над лампою бляхар Адам Братковський удосконалив винахід пристроєм регулювання ґнота та скляною оболонкою. Лампа стала безпечнішою та працювала без кіптяви. Перша лампа була схожою на олійну, але мала більший резервуар, виготовлений з товстої бляхи, а верхня частина – зі слюди.

Так людство знайшло застосування для абсолютно непотрібної копалини.

А знаєте, я сумую за австрійськими байбаками. Я ніколи їх не бачив, лише відео в Інтернеті, де якийсь хлопчик (напевно вже тепер здоровенний австрійський чиновник або байбакознавець) приручив їх на галявинах, і вони приходять до нього, пестяться.

Мій рідний читачу, мій добрий друже, ми подолаємо ці негаразди, які несе новий світ. Тому що ми маємо власний світ, світ мого і вашого серця. Світ мого садка і вашого поля. Він щовесни новий. Однак, на відміну від світу диджиталізації, він завжди нам радий, він завжди чекає на нас, щоб обійняти і притулитися.

Сіймося, бо ми цього варті.

Ваш головний редактор