Вітаю, дорогий читачу, обітріть піт з чола й дайте руку.

Ну, здрастуйте.

Та знаю, посівна, нема коли. То я коротко й по ділу.

Було в короля Ліра три доньки: Гонерілья (от же ж ім’я, прости Господи), Регана та Корделія. От, значить, він поділив королівство між двома, а третій показав дулю, бо вона, здалося Ліру, нешанобливо до нього якось повелася. Ну і почав жити то в одної, то в другої спадкоємиць із непристойними іменами, і врешті вони вигнали його в ніч на дощ, щоб не швендяв залами. І він давай ридати й бідкатися: в таку от ніч мене прогнати, як вони могли. А був страшний дощ і вітер, було холодно й гидко надворі.

Так от я про ніч. На 20 квітня було холодно в Америці. 22 градуси за Фаренгейтом. За Цельсієм мінус п’ять. А на цей момент 8 % площ уже були засіяні кукурудзою і 2 % вже зійшли. Постраждала рано посіяна соя, навіть озима пшениця.

Переважно похолодання відбулося в Техасі, Оклахомі, трохи в Канзасі та Міссурі, і в цю ніч підскочили ціни на сою, соєвий шрот, подорожчали травневі ф’ючерси на кукурудзу.

Затяжні дощі, справжні багатогодинні зливи загальмували посівну на Середньому Заході. Й умови погіршуються. Як повідомляє Commodity Weather Group, у Бразилії важко потерпають 60 % посівів кукурудзи сафрін’я (кукурудза другого врожаю за рік). У рослин нечуваний стрес. Зливи та низькі температури затримують посівну в Канаді. На Південних рівнинах чекають штормів із градом.


Дива тривають. Високі ціни котяться світом, їх підтримує глобальне потепління, що в актуальний час проявляє себе як тотальне похолодання. Українські аграрії почуваються на тлі світових негараздів, наче Гонерілья і Регана, котрі відхопили в старого по пів королівства.


Такої кількості вологи на посівну старі люди й не пам’ятають. То в поле зайти не можна, бо вогко, то не дочекаєшся, поки з полів зійде вода. До речі, всі недоліки вирівнювання полів та безсенсовна боротьба з підплужною підошвою зараз як на долоні. Проте хто гадав, що буде стільки вологи. Завжди ж сіяли у хмарах куряви.

А до нас ще й цивілізація прийшла нарешті. Секретар Аграрного комітету Іван Чайківський повідомив, що прийнято законопроєкт 5104, яким запроваджено агрострахування на вільному ринку, а не тільки в Аграрному пулі. Ви собі уявляєте?

От південь, який погорів торік, як король Лір, що віддав королівство, тепер би чухався, але боровся би. Тому що, застрахувавши врожай від посухи, міг би отримати 60 % вартості. Так, законопроєкт пройшов лише перше читання, але все ж таки… Цивілізація… Європа… Хоча п’єса Шекспіра – саме про Європу. Там теж трапляється всяке.

Тим не менш, законопроєкт слід ретельно проштудіювати й отримати консультації юристів. Уже наступного року це стане повсякденною практикою нашого життя й скорегує економічні моделі господарств.

В Україні сівба йде з піснями, але не хором, а так, самотніми голосами й неголосно. Всі хворіють на ковід, вакцина недоступна. Хворіють і вакциновані. Карантини й локдауни паралізують бізнеси, люди тиняються без діла, втративши роботу.

Ні до кого додзвонитися неможливо, всі працюють віддалено, й тільки мобільні оператори потирають долоні та складують гроші, вже скоро підлогові сховища будуть замінювати елеваторами для грошей.

Однак ми з вами, читачу, добре знаємо, якою підступною вміє бути природа. Ми з вами не раз виживали без дощу по три місяці й за температур плюс 40. І це після вдалої посівної або енергійного стартового росту. Торнадо в нас теж трапляються, але град частіше. Тому з другим читанням та ухваленням у цілому законопроєкту 5104 варто поквапитися.

Все? Біжите? Сівалка заряджена? Ну давайте.

А я отут уздовж поля стежкою пройдуся, подивлюся, як ви свої мільйони сієте. Щоб зібрати десятки мільйонів. У моїй справі не буває таких стрибків цін, які, слава Богу, є у вас, та й взагалі журналістика зараз живе скромно. Бувають і хвилини суму, й тоді йдеш до мудрих людей, щоб почути мудрі речі.

– Ніщо не вічне, – сказав мені Віктор Петрович Іванчик, співвласник «Астарти». І я вхопив цю думку, хоча Віктор Петрович говорив щось ще, щось намагався роз’яснити. Не те щоб я не знав цієї істини, як і Соломонового «все минає, мине й це», але іноді зронена мимохідь банальність потрапляє в потрібне сім’яложе й проростає. Взагалі-то, я був переконаний, що є в світі вічні речі – такі, як ви, читачу, і я, ваш головний редактор. Проте накладена на нашу реальність істина про минучість усього сутнього може стати й фундаментом оптимізму.

Так, у нас кволий уряд, але ж він не вічний. Кепська податкова система, але ж вона не назавжди. У нас купа негараздів і проблем у кожного окремо, але ж вони потроху зникають. Є в нас погодні вибрики, але…

Однак якщо цього року Бог збереже Україну? Якщо при максимумах цін на сировину та зернові дасть величезний урожай у 80 мільйонів тонн?

Давайте до Світлого Христового Воскресіння йти з чистою душею й надією.

Приймемо цей важкий принцип – ніщо не вічне. Крім нас із вами.

Христос Воскрес.

Воістину Воскрес.

– Стривайте, а ви ж не доказали, що там з тим Ліром?

– Та я й не думав, що ви слухаєте… Коротше, він став вигнанцем, бомжував, аж поки йому не сповістили, що єдина дочка, яка залишилася без спадщини, повісилася. І бідака помер. А Гонерілья отруїла Регану й теж погинула.

– Так що, померли всі?

– Всі.

– От же ж… Ніщо не вічне…

– Крім нас із вами, не забувайте.

– Так, бо як ми підемо, хто ж тут податки платити буде…

– Все-все, вам до сівалки. А мені до журналістики. Бо залишитеся без просвітлення за балачками. Віримо й борімося.

– Віримо.

Ваш головний редактор