Вітаю вас, друже-брате читачу і сестро-читачко!

Вітаю з тим, що ми з вами є на світі, і тому сей світ живе й дає змогу рости наступним поколінням читачів. Ми з вами, проживши кілька тисячоліть (ну, принаймні ХХ і кавалок XXI), розуміємося на багатьох питаннях буття і маємо купу кейсів експірієнсу. З одного боку, все це досить незручно, а з іншого – надзвичайно цікаво жити на зламі епох, на стику цивілізацій, у буревії ментальностей і рейваху технологій. І парадоксів. От чого не бракує…

Ніколи не було таких цін на зерно. Кукурудза по $ 280. Пшениця 2 – 3-й клас – по 354. Соняшник по 720 – ну таке було, було й вище, але у світі ціна на сиру нерафіновану олію знижується, тому творці нашої внутрішньої соняшникової історії намагаються знизити ціни.

Якось зустрічаються два білосніжних янголи, молодший каже старшому:

– Йой, неньо, я так файно людям поміг, так підніс ціни на зерно, так вони скачут і радіют, Бога хвалять!

– Ти ся вспокоїш? – відказує старший. – Он диви, ти поки підносив, щось до твоїх цін вчепило си…

Молодший глип: а до цін на зерно дрібними гострими зубами вчепилися оберемком ціни на добрива, засоби захисту рослин, техніку, паливо, електрику, і тільки знизу біжать ціни на насіння, підстрибують, ніяк вхопитися не можуть.

Один старий мольфар, гуцул-чарівник у горах, де схована його колиба, де тече бурхлива річка Козинка, казав мені, коли я запитував про ринок землі та легенди про вивезення чорнозему вагонами на Захід:

– То всьо бабські забобони, і у війну тако не було.

– Проте ж вуйку, я ж летів над Баварією і на власні очі бачив: клапоть жовтої землі, поруч – клапоть чорної…

– У мене на Житомирщині на єднім полі половина пісок, половина чорнозем. То який гітлєр туди чорнозем привіз? Ніц ніхто не вивезе жодної землі відси, мусимо самі її гарувати…

– То так, якщо Божа воля на то буде…

– Не бійся, легіню, пана Бога, він знає, що робить. Бійся Сі Цзіньпіна. Той може втнути таке, що й Карпати ся струснуть.

– Так, а що ж, вуйку, він мо’ зробить нам, ми ж собі таке во оремо, сіємо, ніц нікого не займаємо…

– Еее, він там сидит довго, марит ся лишити в гісторії великою справою. І справа там мо’ буть така: гісторичне об’єднання великого китайського народу через доєднаннє Тайваню війною. То буде велика біда для світу, цілий світовий порєдок буде зруйнований, то си торкне всіх і кожного.

Справді, Китай поводиться незрозуміло й не вперше змушує фахових аналітиків розводити руками. Незрозуміло, навіщо він погіршив стосунки з Австралією, звідки отримував великий імпорт вугілля, маючи половину виробництва електроенергії від вугільних електростанцій. Незрозуміло, навіщо створював стратегічні запаси всього – так поводяться країни, готуючись до світової ізоляції та ембарго.

Всі заводи перевів на дводенний робочий тиждень. Ухвалив внутрішні документи, які дозволяють виробникам не виконувати експортні контракти.

Дивні діла твої, Господи.

Однак ми живемо в цей час, радіючи цінам на кукурудзу і не знаючи страху перед майбутнім.

Дефіциту добрив (уточнимо – дешевих добрив), пестицидів (уточнимо – навіть і дорогих пестицидів), транспорту, автотранспорту, вагонів тощо – присвячено цей випуск журналу. Ми намагаємося збагнути природу дефіциту, перспективу дефіциту і можливі варіанти боротьби з нестачею необхідних ресурсів фермером та агрокомпанією. Тому що ми, як і весь світ, поступово втрачаємо навички життя в умовах дефіциту. Це от як літні люди, в яких зламався телевізор, то вони пішли в магазин і купили новий, не припиняючи дивуватися, що отак можна піти та просто щось купити потрібне.

Насправді ми, суспільство, дожили до цих часів і не збираємося від цього відмовлятися.

Тому з неприхованим роздратуванням дивимося на маршування чужих військ біля наших кордонів і кипіння холодцю у власній владі.

А там прийнято закон 5600.

От стрічаються старий чорт і молодший, а молодший кульгає й нога йому від копита до коліна рядном перемотана.

– Що то тобі є, що си стало? – питає старший, пахкаючи файкою.

– Йой, дідо, хтів ся розібрати у законі 5600 та й ногу зломив…

– А той цілий Гетьманцев що, не поміг?

– Та він помагав, та й завів у таке болото, що дякувати пану Богу, що тільки ногу, а не спину…

– А то я йму казав: маєш просту роботу, хцеш вивести з тіні вісім мільйонів гектарів, же не оподатковані. А ті гектари складені з паїв простих людей. То зроб так, жеби прості люди ніц не второпали в твоїм документі. Як вони си не розберут без адвоката в нім, то маєш якийсь рік на то, щоб бюджет натоптати. Бо ж робити ти не годен, то хіба в такий спосіб – людей пограбуй, а кажи ніби хтів Ахмєтова до порєдку привести. А потім ми тебе одразу до себе заберем, фельдфебелем до пекла.

Не будемо бавитись у слова й метафори, але фіксуємо: закон 5600 не працюватиме. Текст, який настільки віддалений від буття і потреб громадян, заплутаний, не буде сприйнятий суспільством. Прості речі завжди викладаються просто. Друге. Цей крупнотоннажний документ, який у часи, коли більшість країн щиро підтримує своїх громадян і бізнеси, вводить незлічену кількість нових податків і значно посилює тиск на підприємництво, може повторити кейс видатного шведського корабля Ваза – судно було грандіозне на свої часи, але, коли зійшло зі стапелів, було перекинуте поривом вітру й потонуло в гавані Стокгольма з величезною кількістю гармат і пишно вбраної еліти, запрошеної на банкет.

Хто взагалі сказав нашій владі, що для того, щоб збільшувати бюджет, треба збільшувати кількість і розмір податків?

Старий чорт усміхається в сиві вуса і далі пускає кільця диму люлькою. Йому – аж дві вигоди. І людям нашкодив, і купу робочих місць у пеклі для можновладців та бюрократів створив.

Листопад – місяць бридкий, і я тішуся, що він уже закінчується. Приходить зима, значить – весна за нею!

Я сидів біля свого будиночка на Полтавщині (привіз корми котам, які тут пильнують мої 45 соток узимку) і почув, як над головою літак промуркотів та й полетів через водосховище на Чигирин. Я впізнав біплан Ан-2, «кукурузник», і всміхнувся. Цей літак, занесений до Книги рекордів Гіннеса, випускався з 1947-го по 1992 рік. Я не раз літав на ньому в дитинстві, не пригадаю – звідки й куди, але бував всередині. І ось він зараз, у 2021 році, летить наді мною. Ви були колись у кабіні Ан-2? Загуг­літь і подивіться. Це чудо техніки. Там купа тумблерів і цифер­блатів. Він плутаний, як закон 5600, на свідомість дитини він справляє таке враження, як космічний корабель у степах України.

І мені спало на думку: а пілот цього літака, який полетів через Кременчуцьке водосховище, має перед собою смартфон, який-небудь Хуавей від Сі Цзіньпіна, в котрому кілька раз, якщо не кілька сотень раз, вміщується вся авіоніка того Ан-2? Чи він летить по GPS? Як там із трекерами?

Ми живемо в епоху, коли людина з Apple залазить у МТЗ і розкидає гній.

Однак обдурити нас не так і легко, і різні гетьманцеві це скоро второпають.

Обдурити нелегко, а завоювати неможливо.

Волю нашу забрати неможливо.

Здобувши, ми вже ніколи її не зрічемося.

Шануймося, брате-читачу і сестро-читачко.

Боронімо Україну і свою справу, дітей своїх.

Ми переможемо.

Ваш головний редактор