Офіс у парку

В Києві на проспекті Перемоги, в краю нескінченних автомобільних заторів і скаженого реву двигунів, є неприк­метний поворот праворуч, у парк. Там і стоїть комплекс, в якому розташований офіс UKRAVIT SCIENCE PARK. Я приїхав туди для розмови із засновником компанії Віталієм Ільченком і був вражений: спочатку – нагодою безперешкодно запаркуватися біля офісу, а вже всередині – смаком та якістю скандинавського дизайну, шляхетністю дерев’яних панелей і чіткістю ліній. Мене провели в переговорну кімнату, і я за мить занурився у мрії та спогади – велике вікно виходило просто в парк, де сновигали заклопотані білки та збирали листя молоді матусі з дітьми…

– Вітаю Вас, – обірвав мої думки Віталій Ільченко, потис руку і присів навпроти у м’яке бузкове крісло.

– У Вас такий престижний офіс… Вочевидь, непогано почуваєтеся у великому бізнесі?

– Дизайн самі вигадували, а стосовно бізнесу… Ми просто любимо свою роботу і робимо її як слід, тому й маємо результат. Цього року обсяг перевищить 2,5 млрд грн.

Чому Китай усіх загальмував

– Ще в червні на 10-річчі відомого холдингу я виступав на ювілейній конференції та передбачав: будуть проблеми, готуйтеся заздалегідь. Той, хто сприйняв мої слова як маркетинговий хід і саморекламу, програв. А той, хто послухав мене, запасся препаратами і тепер не відчуває дефіциту.

Ситуацію можна було передбачити – на неї вказували дві групи чинників. По-перше, Китай буде проводити зимові Олімпійські ігри, тож запровадив екологічні обмеження. По-друге, на ситуацію вплинула боротьба за зниження викидів СО2. Китай використовує дуже багато вугілля – там 50 % електростанцій працюють на вугіллі. А Китай, як учасник СОТ, повинен зменшувати викиди, оскільки не зможе продавати свою продукцію до ЄС та інших країн – членів СОТ.

Окрім того, на загальну ситуацію вплинуло те, що в США постраждав від урагану і зупинився завод із виробництва гліфосату, і поставки припинилися на декілька місяців. Увесь попит перекинувся на Китай, де через квотування електроенергії завод працював два дні на тиждень. А це фосфор, тож заводи, які купували фосфор для виробництва гліфосату, були змушені підвищувати ціну, щоб отримати якийсь обсяг. Усе це призвело до того, що гліфосат ціною «полетів у космос».

Зараз ситуація стабілізується, завод Байєра почав працювати, але однаково мине декілька місяців, поки ринок буде насичений товаром, і ціна піде на зниження. Ми ж впевнено почуваємося, тому що наше виробництво базується в Україні. Ми повністю забезпечені сировиною, щоденно виробляємо продукцію та маємо повний асортимент на цей сезон і наступний.

– Тобто на весну можна сподіватися на вирівнювання цін на пестициди?

– Ймовірно, що так. Стосовно гліфосату, його, попри заборони, у значних обсягах використовують при вирощуванні ГМ-культур. Ця проблема й досі існує в Україні.

– Тобто, за кількістю проданого гліфосату можна визначати, хто що сіє… А якою мірою залежать від Китаю українські виробники агрохімії?

– Це не українська проблема – від Китаю залежать виробники будь-якої країни. Це питання можливості фінансувати закупівлі. Ми ж говоримо про глобальний дефіцит, який у всіх країнах переживають аграрії. Якщо в тебе є «фінансові біцепси» здійснювати передоплату, вчасно платити, не просити відтермінування, контрактуватися наперед, то забезпечити себе цілком можливо. Інша річ, коли компанії ходять ринком і просять передоплату: дайте нам аванс, і ми вам привеземо. Їх успіх залежить від того, скільки коштів їм дадуть. Раніше вони могли залучати SINOSURE (китайське експортно-кредитне агентство) й отримувати відтермінування 80 %, але цьогоріч це практично неможливо. Велика кількість заводів не бажає працювати з відтермінуванням оплати – вони не мають у цьому потреби, якщо є багато охочих із живими грошима. Отже, компанії, які збирають кошти з аграріїв наперед, можуть не привезти нічого. Або заявити покупцям значно вищу ціну для доплати. Адже в процесі укладення контрактів ціни зростають.

– Однак є ж правові зобов’язання за контрактами…

– Спробуйте посудитися з китайськими постачальниками.

– Так… Суди точаться роками, тож свої гроші покупці можуть отримати наприкінці десятиліття.

– Тому ми рекомендуємо агровиробникам наступне: якщо ви вже вносите передоплату якимсь компаніям, то повинні жорстко ставити рамки для постачальника – ніякого перегляду цін після підписання контракту, штрафні санкції у випадку відсутності поставки або поставки у невідповідні строки.

Триматися своїх

– Звісно, триматися свого українського виробника засобів захисту рослин аграріям краще, але це, на жаль, очевидно лише в час кризи. У стабільні часи люди «гуляють» по ринку та обирають щось до вподоби. Як Ви гадаєте, це доцільно чи стратегічно краще вибудовувати стосунки на всі випадки життя?

– Підтримувати стосунки з вітчизняним виробником ефективно саме для стратегії. Чим може відповідати перед агровиробником компанія-імпортер? Вона має статутний фонд 100 тис. грн, офіс та склад в оренді. У випадку зриву контракту або претензій щодо якості фінансова відповідальність мізерна. А візьміть наш завод – у нас активів на $ 60 млн, і ми не зупиняємося у своєму розвитку, постійно інвестуємо у виробництво. Тож усі розуміють, що ми не на рік-два, а надовго.

Ми вже бачили падіння великих дистриб’юторів на ринку – велика компанія має масштаб через те, що багато продає. Проте це не означає автоматично, що це стратегічно виважений суб’єкт із великими активами та перспективами розвитку. Що за цим стоїть? Які активи? Яка транспарентність ведення бізнесу? Український виробник якісний тим, що будь-який аграрій може прийти та подивитися виробництво і будівництво нових потужностей, може напряму поговорити з директором, власниками бізнесу, вирішити свої проблеми й завдання.

– Вам часто доводиться спілкуватися з аграріями напряму?

– Так, постійно. У спілкуванні ти стаєш сильнішим. Аграрії багато розповідають такого, чого не побачиш зі своєї позиції, зокрема про препарати інших компаній. Я прихильник довгострокової співпраці з усіма аграріями, щоб вони відчували, що ми в будь-якій ситуації поруч з ними. Наш основний бізнес – український агрокомплекс, і для нас украй важливі стосунки з аграріями та компаніями України. Ми залежимо від агровиробників, і коли вони відчувають, що ми з ними у тривалих партнерських і дружніх стосунках, відгукуються, і виникає синергія: вони намагаються не підвести нас, а ми прислухаємося до їхніх потреб і запитів, не підводимо наших партнерів і несемо повну відповідальність перед ними.

Прямі продажі та UKRAVIT SCIENCE PARK

– Спілкування – це чудовий спосіб навчитися багатьом речам у партнера, чи не так?

– Авжеж, і я вчуся. Ми вчимося, ми ростемо. Ми вирішили об’єднати підрозділи в одне ціле: раніше в нас було виробництво й окремо – торгівля, але для підвищення прозорості, для того, щоб аграрій розумів, що працює напряму із заводом, ми об’єднуємо підприємства і називаємо їх UKRAVIT SCIENCE PARK. Ми зводимо всі активи в єдине підприємство, на балансі якого виробничі потужності, пряма дистрибуція та власний R&D центр «Інститут здоров’я рослин».

Коли ми розпочинали свою діяльність, у нас було 30 соток землі. Сьогодні наша територія складає 8,5 га, і вона збільшуватиметься й далі. Виробництво розширюється, колектив також росте – наразі в компанії працює 550 співробітників. Ми замислили й реалізуємо проєкти національного масштабу. Відповідно, з кожним роком зростає й кількість наших партнерів. Сьогодні лише в Україні нашими препаратами обробляється близько 10,5 млн га.

– А з ким Вам більше доводиться спілкуватися – з агрокомпаніями чи з агрохолдингами?

– Я спілкуюся з найрізноманітнішими представниками АПК, від дрібних фермерів до керівників великих холдингів. Минулого тижня, наприклад, спілкувався з аграрієм, який обробляє 800 га, але почув від нього чимало надзвичайно цінних порад. Не масштаб співрозмовника визначає цінність спілкування. Ми пішли в прямі продажі з 2019 року, а раніше працювали з дистриб’ю­торами, які визначали наш підхід до бізнесу. Зараз же ми працюємо напряму з агровиробниками, й ми зацікавлені в просуванні власної технології.

– Ризикована це справа – Ви ж могли потовкти горщики з усіма дистриб’юторами…

– Так і вийшло частково. Однак мали декілька кейсів із дистриб’юторами, які неналежним чином поводилися з боргами, з використанням чужих грошей, і справа дійшла до судів. А ми прийшли надовго, і ми шукали партнерства для стійкого розвитку. Це спонукало працювати безпосередньо з агровиробниками – так ми отримуємо зворотний зв’язок, розуміємо ринок. Цей перехід був складним, але вже сьогодні ми бачимо правильність стратегії, і агровиробники теж відчувають цінність прямої співпраці. Наш науковий підхід до землеробства, наш консалтинг, кредитні програми, тестування та практика застосування десятків новинок та інновацій – для агровиробників, вони й ми утворюємо ринок. Ми навіть стали дистриб’юторами насіння та основних добрив, оскільки, коли працюєш з агровиробником, намагаєшся всебічно задовольнити всі його потреби.

– Яке насіння Ви обрали для дистрибуції?

– Це французька й німецька селекція, проте є й сербська та українська. Застосовуємо комплексний підхід. Річ у тім, що деякі дистриб’ютори, оскільки їх маржа зменшується, вдаються до різних сумнівних маніпуляцій із насінням… А ми зрештою відповідаємо за результат агровиробника. Помилка тут може коштувати нам репутації, втрати цінності бренду. Тому ми пішли на цей крок, щоб контролювати якість і на цьому етапі. Ми реагуємо і на проблему з добривами, яку вирішує весь агроринок. Наші наукові співробітники проводили експерименти зі зниження застосування добрив. Вони балансували технологію, щоб зменшення врожайності компенсувалося зменшенням затрат на гектар при збереженні якості продукції та якості ґрунту.

Чому в Україні пестициди дешевші, ніж у Молдові

– Для вас, як компанії з виробництва агрохімії, це досить затратна стратегія, чи не так?

– Ми її бачимо ефективною, оскільки створюємо баланс і конкуренцію на ринку великим гравцям. Візьмемо країну-сусіда – Молдову. Там усі продукти мультинаціональних компаній коштують дорожче мінімум на 35 %, ніж в Україні, а в Євросоюзі – вдвічі дорожче. В Україні вони змушені знижувати ціну, тому що тут є національний виробник. Якби його не було, у нас всі препарати також коштували б, як у Молдові, не дешевше.

– Гадаю, ціни в мультинаціоналів такі ще й тому, що тут люди купують продукти на великі масиви – не те, що в Молдові або ЄС, де, фактично, городи, а не такі господарства, як у нас.

– Можливо, але все ж таки в нас у портфелі сьогодні понад 160 продуктів, і ми впевнено пропонуємо в Україні декілька варіантів систем захисту власної розробки для всіх основних культур: від екстенсивної до інтенсивної технології вирощування. Тому й намагаємося працювати з агровиробниками за повною технологією – тоді це наша повна відповідальність. Коли аграрій купує продукцію різних компаній і на полі раптом виникає проблема, дуже важко знайти крайнього. Це був фунгіцид? Ґрунтовий гербіцид? Не­якісне насіння?..

– Чи впливає на вашу конт­рактну політику сучасна ситуація з глобальним ростом цін?

– Світова інфляція диктує здорожчання по всіх групах товарів. Дорожчає й наша продукція, але не в такому масштабі, як у Китаї, наприклад. Зростання цін на енергоносії та сировину позначається на нас, але ми максимально використовуємо локальні переваги.

Зростання на 30 % на рік

– Тобто подорожчання є, а дефіциту немає?

– Дефіциту немає, всі наші партнери сплять спокійно. Нові компанії, які приходять до нас, можуть включитися в експериментальний режим, випробувати наші продукти на невеликих площах, але, звісно, ми не можемо і не прагнемо разово забезпечити всіх охочих якимось препаратом. У нас передбачене зростання виробництва на наступний рік на 30 %, але, я бачу, цього недостатньо…

– Зростання виробництва? На 30 %?!

– Так. На наступний сезон.

– Неймовірно важко уявити це в наші часи: таке зростання можливе хіба що в компаній, які підносять вартість своїх акцій на біржі. Тесла, наприклад, – та й то не завдяки виробництву, а через інфляцію…

– Коли ми два роки тому почали працювати напряму з агровиробниками, більшість із них обережно ставилася до цього: ну, давайте спробуємо… Проте щороку додавали запитів і розширювали співпрацю. Й сьогодні велика кількість партнерів працює на 100 % за нашою технологією. Їх повністю все задовольняє. Далеко не останню роль грає те, що засновник компанії перебуває в Україні та відкритий до спілкування. Нас рекомендують друзям, знайомим. Коли недоброзичливці починають поширювати плітки про нашу продукцію, аграрії здебільшого реагують різко: більшість із них за ці роки була на нашому заводі, бачила виробництво та людей, які там працюють, оцінила якість нашої продукції, тож поширення негативу, навпаки, зміцнює лояльність до нашого бренду. Це трапляється на рівні середніх менеджерів, у яких мета – продати свій продукт й отримати свою дельту… Проте велика кількість аграріїв вважає, що ми багато в чому є прикладом ведення бізнесу.

Що пропонував UKRAVIT SCIENCE PARK восени

Коли мова пішла про конкретний захист пшениці озимої та озимого ріпака, захист від діабротики, яка вже атакує Житомирщину, до нашої розмови доєднався Олександр Мигловець, кандидат с / г наук, керівник агрономічного департаменту компанії.

– Всі наші клієнти вже повністю скористалися системами захисту озимини й ріпака, але зараз уже прийшли приморозки, обробки препаратами для захисту в осінній період завершено. Внесення інсектицидів, морфорегуляторів, підживлення бором або антистресантами, препаратами для накопичення цукрів чи поживних речовин для оптимальної перезимівлі вже всі здійснено. В рекомендаціях нашої компанії були, передусім, рістрегулятори, зокрема фунгіцид Унікаль у баковій суміші із Гулівер Хлормекват-хлоридом. Обробка цією сумішшю, що містить тебуконазол, який має фунгіцидні та рістрегулюючі властивості, захищає як озиму пшеницю, так і ріпак від великої кількості грибкових хвороб. За ранніх й оптимальних строків сівби у більшості випадків для регуляції ростових процесів ріпака аграрії застосовують цю суміш двічі з інтервалом в 12 – 14 днів. Це вже обов’язковий елемент у технології вирощування цієї культури.

Обов’язкове застосування інсектицидів контактно-системної дії. З пропозиції нашого портфелю – це або Антиколорад Макс, двокомпонентний продукт на основі діючих речовин імідаклоприд і лямбда-цигалотрин, або Венон із пролонгованим періодом захисної дії – проти комплексу шкідників, починаючи від хрестоцвітих блішок на ріпаку й завершуючи контролем листогризучих, зокрема пильщиків, різного роду молей тощо. Ще обов’язково восени застосувати боровмісні продукти, щоб накопичити більше поживних речовин для оптимальної перезимівлі й щоб у кореневій системі не утворювалася так звана дуплистість, де потім заселяються шкідники, збудники хвороб, що спричиняє гниття коренів. Здебільшого восени боровмісні продукти на ріпаку застосовують двічі, зокрема Авангард Бор.

– А що порадите для захисту кукурудзи від діабротики?

– Дорослий жук діабротики, цього карантинного шкідника, загрожує листостебельній масі дорослої рослини кукурудзи. Проте в цій стадії жук легко контролюється піретроїдами чи неонікотиноїдами, тут проблеми немає. Головна ж небезпека – шкода, що завдається його личинкою рослинам у прикореневій зоні, десь опісля 12 – 14 листка, ближче до викидання волоті, тобто тоді, коли інсектицидні протруйники, котрими ми обробляємо зерно кукурудзи, вже не мають токсичної дії. Загалом на ринку пропонується кілька рішень – застосування протруйників на основі біфентрину, хлор­антраніліпролу, внесення інсектицидів за допомогою аплікаторів та збільшення норми одного з протруйників при протруєнні насіння, що забезпечує більш пролонгований захист насіння.

В нашому портфелі для контролю дорослого жука діабротики є низка доступних і перевірених інсектицидів – Антиколорад Макс, Венон, Колібріс, Фас, Хлорпірівіт-агро. Щодо контролю личинкової форми теоретично можна розглядати один наш продукт для протруєння насіння кукурудзи, що містить у своєму складі біфентрин – це Антихрущ. Однак практичні дослідження не проводилися. Питання не вивчене остаточно навіть у Європі.

Адаптація препаратів до проблем фермерів

Я знову звернувся до Віталія Ільченка з наболілим для аграріїв питанням про посухи.

– Чи реагує ваша компанія на зміни клімату? Посух більше, більше екстремальних температур, дощі іноді випадають зовсім невчасно… А засоби захисту часто розраховані на наявність або відсутність опадів і діють за певних температур.

– Безумовно, ми починаємо від адаптації технології, визначення та рекомендацій, яке саме насіння краще використати, та продовжуємо розгортанням лінійки біопрепаратів, котрі працюють як агрострахування, допомагають рослині в стресовій ситуації та рятують від посухи. Це й комплекси мікродобрив – важливий напрям нашого виробництва. Це й особлива формуляція гербіцидів: бур’яни в посуху отримують природний захист у вигляді воскової плівки, яку неефективно долає гербіцид звичайної формуляції. Ми постійно моніторимо та аналізуємо мінливість кліматичних умов в Україні й адаптуємо наші препарати до екстремальних умов.

– Ми з Вами будемо свідками швидкого та масштабного поширення поливу та зрошення в Україні. Мабуть, і системи захисту для різних технологій повинні мати відмінності, особливо в час поширення точного землеробства, де враховуються абсолютно всі чинники.

– Це запитання про технологію. Ми й зараз працюємо з компаніями на поливі та без поливу, і технологічні особливості враховуються вже сьогодні.

– Як Ви оцінюєте сьогодні ринок України? Чи зазнає він уже зараз змін і трансформацій?

– Класичний ринок змінився. Донедавна аграрій міг розраховувати на велику кількість надійних дистриб’юторів, а сьогодні їх залишилося зовсім мало через локдауни, труднощі логістики, різке зниження рентабельності. Учасники ринку фактично переживають кризу. Вони роздумують над зміною системи продажів. Ринок один на всіх, і всі є конкурентами один одному. Хтось імпортує дешевий сегмент, пропонує доступну ціну виробникам, але не пропонує необхідну якість. Однак, я вважаю, Україна – велика країна з великими площами родючих земель, і нам потрібно рухатися до імпортозаміщення, розвивати власне виробництво. Конкуренція необхідна, вона допомагає нам ставати швидшими, сильнішими. На економіку тисне і дисбаланс: ми закуповуємо продукцію з високою доданою вартістю, техніку, добрива, а експортуємо сировину. Ми не зможемо стати розвиненою країною, якщо не будемо розбудовувати власне виробництво.

Порятунок аграрної науки та пошук ентузіастів

– Ваш ребрендинг – UKRAVIT SCIENCE PARK – дуже амбіційний. Яке місце наука посідає на вашому підприємстві? Чи справді ви сьогодні можете вести розмову із зарубіжними колегами однією мовою?

– Наш «Інститут здоров’я рослин» має неабиякий потенціал. Ми вважаємо, що майбутнього без науки немає. В Україні за роки Незалежності велика частина аграрної науки втрачена: в кадровому сенсі, в сенсі розробок, напрацювань. Те, що державним коштом створювалося довгі роки, задешево переїхало до інших країн. Зараз головне завдання – зібрати й не розгубити ентузіастів, які ще залишилися, відродити наукову думку та наукові процеси. Ми створили Інститут для розробок інновацій, для розвитку виробництва, адже нереально залишатися лідером галузі, лише постійно копіюючи роботу інших дослідників або купуючи чиїсь винаходи. Потрібно створювати власні унікальні речі. Я є співзасновником супутнього бізнесу, там ми створюємо компоненти для фармацевтики, харчової промисловості та навіть для напівпровідників й експортуємо продукцію до США, Німеччини, до великих фармацевтичних корпорацій. Це виробляється в Україні й, завдяки нашим науковцям, за стандартами відповідає вимогам цих країн, а також Японії.

– Так, наукова ваша галузь – невіддільна частина діяльності виробництва. А як Ви оцінюєте проблему з кадрами – адже в Україні складно знайти й ученого-ентузіаста, і звичайного агронома або механізатора?

– Ця проблема теж не українська, а глобальна. Це проблема, з якою люди зіткнулися й у США, й у Європі. Колись особистість готувалася до якоїсь професії, інженера або лікаря, зі школи. А потім глобальний запит скерував всіх у фінансову сферу, юридичну та ІТ. Згорнулася профпідготовка, профорієнтація. А інженери ж завжди будуть потрібні.

Дефіцит кадрів: чи вирішує його мотивація?

– Мені здається, ми не повернемо покоління, які виросли в часи Інтернету. Коли людина влаштовується на роботу, розглядає умови, зарплатню, бонуси, соцпакет і зовсім не думає про те, що вона здатна дати компанії, що прагне зробити в житті, вона обирає не роботу, а комфортність свого перебування. Хіба що талант таких менеджерів, як Ви, здатен змінити настрій працівників на потрібний бізнесу та країні…

– Людям, молоді необхідно розуміти, яку цінність несе компанія світу. Молодь почасти ідейна. Люди різні, багатьом подобається, як компанія працює, як розвивається і що створює. Більшість наших співробітників відчуває себе частиною великої справи, великого механізму, і завдяки їм компанія стає кращою, сучаснішою, з’являється нове обладнання, нові підходи, нові технології.

– А Ви особисто відчуваєте себе частиною великого процесу? Ви створили понад 500 робочих місць, робите неабиякий внесок у валовий збір урожаю в Україні.

– Я це відчуваю. Проте не вважаю свою роботу завершеною або підсумованою, тому що з розвитком компанії росте відповідальність. Я в постійному пошуку і постійному русі. Коли я прийшов з ідеєю прямих продажів, мене мало хто підтримав. Минуло три роки – і ставлення докорінно змінилося. Так само з сумнівами була сприйнята моя ідея щодо створення «Інституту здоров’я рослин»: інвестиція у $ 7 млн не викликала довіри в банкірів, співробітники не розуміли, навіщо це нам… Сьогодні цей Інститут допомагає нам створювати майбутнє. Ми проводимо щорічні зустрічі колективу, ділимося й спілкуємося, оцінюємо зроблене, і кожна людина розуміє цінність своєї участі у спільній справі. Я відчуваю свою потрібність, свою належність до колективу й не створюю бар’єрів між собою та співробітниками; в кожного є мій телефон, кожен може звернутися до мене в справі компанії або з особистого питання.

Ринок землі потрібен, щоб передати її у спадок дітям

– Як Ви ставитеся до ринку землі? Це ж, напевно, теж стосується виробників агрохімії?

– Ринок землі необхідний. Я позитивно ставлюся до приватної власності на землю. Якщо людина працює на землі та якщо це своя земля, вона дбатиме про неї. А робити це необхідно: адже ми в «Інституті здоров’я рослин» проводимо дуже багато досліджень ґрунту і фіксуємо в різних локаціях деградацію.

– А навіщо ви проводите ці дослідження?

– Для правильних рекомендацій та розробки технології для наших клієнтів, щоб вони могли досягати максимальних урожаїв. Окрім того, земля – актив, який можна передати у спадок дітям. В ЄС власність на землю захищає власника. Нинішнє покоління в Україні не зовсім розуміє та усвідомлює цінність агросектора. Однак є й такі, кому можна донести, що за чверть століття в Україні відбулася революція, і це – не сільське господарство колгоспів, а сучасна, високопродуктивна й озброєна наукою галузь. Ринок землі теж просуває цю ідею, земля стає капіталом. Коли я навчався в інституті, в нас був викладач маркетингу, який запропонував: а давайте пофантазуємо, хто яким бізнесом хотів би займатися. Ідеї були різноманітні, більшість обрала професію банкіра. А я написав, що хотів би виробляти ліки, тому що люди завжди хворіють і завжди потребуватимуть допомоги. Не дуже вийшло в мене стати фармацевтичним виробником, але я став виробляти ліки для рослин.

* * *

От ми й поспілкувалися з Віталієм Ільченком на гострі теми – теми дефіциту засобів захисту рослин, добрив, кадрів. Знаєте, розробки мультинаціональних компаній, які кілька десятиліть присвячують винаходу нової молекули та витрачають мільярди на обладнання, дослідження й персонал, вражають і потрібні. Однак як важливо нам знати, що і ми можемо й мусимо в цьому процесі бути учасниками, а не покупцями закордонних продуктів. Віталій Ільченко та його UKRAVIT SCIENCE PARK – це шанс нашої держави та нашого АПК бути в перших рядах світової науки.

Добре, що Віталій не бачить, що я пишу, пафос йому не сподобався би. Проте це не пафос. Це гордість за українського виробника. Щира гордість.