Гречка

ТОВ «Цефей Еко» на пісках Полісся (Житомирська область, Новоград-Волинський район) переймається винятково органічним виробництвом – соя, соняшник, пшениця, спельта, кукурудза, гречка, малина та сад. Гречку тут вирощують лише в повторних посівах – пожнивних. Попередник здебільшого – озима пшениця. Ми заїхали на одну з таких площ, 205 га поблизу села Романівка.

Гречка в міжрядді саду (ТОВ «Цефей Еко»)

– Пшеницю тут зібрали 5 липня й у той самий день услід комбайну посіяли гречку, третій рік так робимо, – розповідає Валерій Віязловський, керівник проєкту з вирощування рослинництва ТОВ «Цефей Еко». – Волога ще є, гречці треба 3–4 дні й сходи вже зверху, даємо біодобрива та стимулятори «TIMAC AGRO Україна», в пору цвітіння звозимо сюди пасічників, і все – скоро будемо жнивувати, у нас пряме комбайнування. Маємо 1300 га такої гречки. Збираємо зазвичай від 1,5 до 2,5 т/га.

Валерій Віязловський

– Практично всюди тут вітчизняна селекція – сорт Українка, крупнозернистий, не обсипається і має дружне цвітіння та дозрівання. Для нас головне – короткий вегетаційний період, усього 56 днів, це робить його придатним для сівби після озимих, – доповнює розповідь Володимир Степанчук, керівник ТОВ «Авторитет Агро», що опікується консалтинговими послугами для підприємства. – Сорт самозапильний, при цьому має хорошу нектаропродуктивність – близько 100 кг з 1 гектара. Робота з пасічниками в господарстві на високому рівні, органічне ж вироб­ництво. Тут ліси навколо, різнотрав’я як такого немає, тому й бджолярам вигода. Гречка стійка проти посухи, боїться лише приморозків, але в цій зоні вони пересунулися на пізніші терміни, що й дало нам змогу сіяти її пожнивно. Уявіть собі, яким би було це голе поле з 1 липня до осені! Потім як боротися з бур’янами в органічному землеробстві? «Вичісувати» їх ціле літо, забираючи останню вологу?

Володимир Степанчук

Іншої культури в пожнивних посівах тут не практикували, соняшнику з вегетаційним періодом у 95 днів сонця не вистачить, сої треба мінімум 85 днів, ризиковано, та й навіщо? Адже компанії потрібна органічна гречка, яка йде на експорт і саме в такому варіанті прекрасно вписується в сівозміну. На 50 га молодого горіхового саду в міжряддях, котрі оброблялися до початку літа, теж посіяли в червні гречку, також зріє гарний урожай. Гречка – культура теплолюбна, висівається пізно, невибаглива до ґрунтів. Оскільки вона швидко росте, то за належних агротехнічних умов формує гіллясті широколисті рослини й пригнічує бур’яни, насамперед пирій. Можна було б говорити, що ґрунт після збирання гречки стає пухкішим і краще утримує вологу, однак на пісках це ненадовго.

гречка на піску

Тут важливо інше – у гречки висока фізіологічна активність кореневої системи, що допомагає їй добре засвоювати фосфорну кислоту, яку погано засвоюють інші злаки. За інтенсивністю засвоєння важкорозчинних фосфатів гречка перевищує злакові культури в чотири рази, тому післяжнивні рештки гречки багаті на фосфор, азот та особливо – на калій, котрого тут не вистачає. Відтак вона є добрим попередником для будь-яких культур у сіво­зміні. Ми так покращуємо сіво­зміну, вводячи пожнивні культури – на частині площ гречку, на іншій частині – конюшину. Й тепер попередником стають вони, а не озима пшениця. Отже, маємо додатковий урожай, чисте й не пересушене поле, збагачене пожнивними рештками й потрібними елементами живлення.

Соя

Агрофірма «Додола» господарює в специфічному краю – на Херсон­щині, де нестача вологи – явище постійне, й саме тому засновник господарства Василь Штендера працює за ощадливими технологіями, зокрема практикує No-till. Однак у господарства є й 200 га на зрошенні. Ось і виникла ідея практикувати на цих площах пожнивну сівбу сої.

Василь Штендера

– Зрошення у нас третій рік, і ми лише тренуємося на ньому працювати, – як завжди Василь Штендера спілкується відкрито й щиро. – Йшов пошук максимально ефективного використання зрошуваних земель, обладнання та фахівців. Звісно, операційно це складніше – всюди треба максимально «стиснутися», починаючи зі збирання ранніх культур, далі – сівба проміжної культури та її збирання, вслід завершення сезону сівбою озимини. У своїх поїздках до друзів я допомагав їм сіяти ріпак, втілюючи відпрацьовану в себе технологію сівби на 50 см сівалкою Horsch Maestro без обробітку ґрунту. Функціональність сівалки дає змогу це робити: окремий однодисковий сошник для внесення добрив прорізає ґрунт на глибину сівби, не втрачається час і волога. Ото я їздив і дивився, як у них використовується зрошення, набирався досвіду. Цього року так зробив і в себе – по збиранню озимого ячменю й ріпаку посіяв сою. Спочатку підбирав сорти ранньостиглої сої, ранньостиг­лого озимого ячменю. Селекція ячменю вітчизняна, одеського Селекційно-генетичного інституту – Дев’ятий вал, швидше дозріває.

Соя Дені – Інституту олійних культур і Манхеттен – американської селекції. Дозрівання ріпаку пришвидшував шляхом десикації. Треба було встигати з сівбою у стислі терміни. Без зрошення, як на мене, це авантюра. В усякому разі у нашій зоні й із соєю. Соя – дуже вологолюбива культура, треба багато опадів, вони нерівномірні, тож наша зона особливо страждає від цього. Я особисто сіяв знайомим пожнивний соняшник після озимого ячменю. Ми торік на конкурсі від громади отримали 100 га нових земель, розкорчували цьогоріч там самосійні кущі й дерева, до середини травня приводили ці площі до ладу, вирівнювали й посіяли соняшник на початку червня, практично як пожнивний. Зараз він там гарний стоїть і навіть достигає раніше, ніж на площах, де сіяли наприкінці травня. Та заковика – соняшник збираєш наприкінці жовтня, а мені ще треба встигнути посіяти озимину. Не мій варіант, однозначно.

Ячмінь цього року днів на 10 пізніше збирали, на початку липня, а не в червні, як зазвичай. Тільки 10 липня почали сіяти пожнивну сою сівалкою Horsch Maestro, з внесенням фосфорних добрив. Однак враховуючи вегетаційний період розвитку цього сорту, це ще непогані крайні строки сівби. Зійшла за п’ять днів, по вегетації разом зі зрошенням підживлювали КАСами. Спостерігаючи розвиток цієї сої, лише радію; хто не приїздив з колег, теж відзначав її гарний стан. Хіба дещо проґавили совку – побила трохи листя, рятувалися інсектицидом Кораген. Працювали й фунгіцидами, й гербіцидами теж. Для неї головне зараз – волога, вже шостий раз поливаємо, нормою 300 кубів. На богарі нічого б не було цього. Звісно, все з’ясується, коли зберемо врожай. Однак, за моїм спостереженням, всі умови для отримання непоганого врожаю повторного посіву в нас є. Враховуючи практику минулого, думаю, ми встигнемо посіяти озимий ячмінь, для нього строки підходять. Сівба ріпаку може бути під питанням, ухвалювати рішення буду на момент збирання сої.

Не тільки соя

Під цим же південним спекотним сонцем Херсонщини господарює й Микола Герич, засновник і керівник ФГ «Ніта Плюс», що спеціалізується на овочах та зеленних культурах і їх насін­ництві.

Микола Герич

За його словами, непогані ґрунти, що забезпечені калієм, позитивно впливають на формування смакових якостей овочевої продукції, ну й плюс технологія краплинного зрошення. Томати, цибуля, морква, базилік, орегано, м’ята, петрушка, різні салати, цибуля на зелене перо – словом, цілий конвеєр. Однак і в часовому просторі в нього теж конвеєр – зрізавши чи зібравши одні культури, тут же висіває наступні. Микола – великий експериментатор не лише в плані набору культур, а й у плані обробітку ґрунту, застосування біотехнологій у живленні та захисті, покращенні родючості ґрунтів. Зокрема ми вже писали про його «гуміреактор Буракова» в полі, використання гумістоку з триходерміном, ауксинами, планрізом, азотфіксуючими бактеріями тощо. Що стосується польових культур, то фермер постійно висіває пожнивні сою, соняшник і навіть кукурудзу на зерно. Залежно від умов року отримує 15–35 ц/га пожнивної сої, 45–60 ц/га куку­рудзи. «Пожнивні в нас завжди є, поле не гуляє й не забур’янюється. Якщо є зрошення – його треба використовувати максимально», – резюмує Микола Герич. 

Читайте також: