Макар Терещенко: «Фундук не для лінивих!»

– З якого року опікуєтеся фундуком?

– У нас маточник фундука, розсадником офіційно опікуємося з 2015 р. Власне, фундуком – з 2013 р. Свої площі плануємо садити, трохи зруйнувала плани війна.

– Для кого фундук цікавий і з чого слід починати?

– Через те, що ми опікуємося вирощуванням саджанців фундука, чимало спілкуємося з людьми, які планують закладати відповідні сади. Якоїсь яскраво вираженої категорії, котра купуватиме й вкладатиметься в фундук, немає. Тут розмаїття. Є люди, в яких зерновий бізнес, є ті, хто опікуються холодильними пристроями, є з інших бізнесів. Площа під сад так само різниться: від 20 соток до 200 га. Починати варто з вибору ділянки, адже це – найголовніше, що може бути.Якщо саджанці ви можете знайти – не проблема, то вибір ділянки – це основне, адже вам вирощувати фундук 40 років. Щонайменше! Якщо, не дай Боже, в садівництві ви зробили помилку під час вибору ділянки, то надалі у вас два варіанти: або жити з цією проблемою все життя саду, або корчувати цей сад і робити все по-новому. Проте капітальні витрати вже будуть понесені. Й вибір ділянки має чималий вплив на те, скільки часу, скільки коштів, скільки нервів ви затратите на догляд. Якщо плануєте висаджувати сад, насамперед слід зробити аналіз ґрунту. Лише після аналізу можна ухвалювати рішення щодо використання цієї ділянки. Тоді вже можна прорахувати потребу в добривах, термін висадження тощо. Головна мета будь-якого саду, як, власне, й будь-якого бізнесу, це – прибуток із мінімальними витратами. Якщо випадає поганий ґрунт, то я рекомендую людям узагалі не садити, не лізти туди. Для чого робити бізнес, в який вкладатимуться кошти, а жодного сенсу з цього не буде?

– Що скажете по сортах?

– В Україні нині є, наприклад, українська селекція. Там гарні смачні столові сорти, але, на мою думку, щодо придатності до переробки там великі питання. Є американські сорти, проте їх лише завозять до України, й ще незрозуміло, як вони себе зарекомендують. Нині основна маса висаджених товарних сортів – це сорти європейської селекції назагал (Каталонський, Барселонський, Косфорд, Галле, Вебба) і сорти італійської селекції трохи осторонь (Тонда ді Джиффоні, Тонда Романа). Коли ми вибираємо сорт, маємо зрозуміти: що з цим сортом робитимемо, тобто що робитимемо з продукцією, яку виростимо. Основна маса переробок нині орієнтується на європейські назагал та італійські зокрема. На мою думку, перспективніші європейські сорти (власне, особисто я вирощую європейські сорти).

Ну, ще з радянських часів є поняття районовані та перспективні сорти. Сорт має бути придатний для вирощування в цьому регіоні. Якщо це сорти помірної зони (європейські сорти), то вони придатні для нашого вирощування. Для них комфортна середньорічна температура +8°С. У нас нині +7,5 – 7,6°С. Їм потрібний м’який помірний клімат. Натомість якщо ми беремо сорти італійської селекції, то слід звертати увагу на те, що з півдня там – Середземне море, з півночі – Альпи, там зовсім інший мікроклімат. Тобто я бачу їх перспективу, наприклад, на Буковині, в Закарпатті, можливо, на березі Чорного моря (Одеса, Ізмаїл). Люди висаджують, проте поки що не можна судити, адже вони ще не вийшли в товарне плодоношення. От коли вийдуть, тоді буде зрозуміло. Є, приміром, Польща, де клімат подібний до нашого, й вони вирощують саме європейські сорти (Каталонський, Барселонський). І мають на цьому бізнес. То до чого винаходити велосипед, якщо він уже є? Його просто слід брати й підлаштовувати під наші умови.

– А яка перспектива українських сортів? І хто взагалі їх вирощує – одноосібники на присадибних ділянках, аматори суто для себе?

– Ні. Починаючи десь із 2008 р., з’явилося чимало розсадників, які вирощують українські сорти. Проте тут слід розмежувати два поняття: або в нас фундуковий сад, або в нас бізнес. Для фундукового саду вони пасують. Однак у моїх знайомих нині лежить 15 т українського горіха, й жодна переробка не хоче їх купувати. Адже в переробників налаштоване все під європейські сорти, й вони не мають упевненості в тому, що український сорт нормально бланшуватиметься, не знають, який буде вихід ядра тощо. Одне слово, виникає чимало запитань. Там є перспективні сорти? Так. Ці сорти смачні? Так. Придатні для вирощування в нас? Так. Та от питання: а що з ними робити далі?

– Ми твердимо зараз про наші переробні компанії чи про експорт?

– В Україні взагалі питання експорту не стоїть. Наш ринок порожній!Переробна компанія з Київщини «Фаетон Інк» купує горіх у шкаралупі на переробку за ціною 80 грн/кг. А ціна нині в Польщі – 62 грн/кг. То немає сенсу кудись його везти, у нас нормальна ціна – вища, ніж там! Звідти завозити сюди? Можливо. Фундук має бути придатний для переробки. Має бути комбайнове збирання. Для цього потрібно, щоб плюска горіха не повністю закривала сам горіх. Тоді він висипатиметься. Якщо він висипатиметься, то почасти з плюскою, але переважно висипатиметься на землю, звідки збиратиметься механізовано – комбайном. Ну, це якщо йдеться про великі площі. Кадрові проблеми збільшуються щодня. Знайти людей складно. Чому є проблеми з ягідними культурами (суниця, малина) нині? Тому що це все ручне збирання. І невеликі площі просто через те, що не можна назбирати людей. Залучити можеш чимало некваліфікованих працівників, які лише створюватимуть проблеми. Питання української (або радянської) селекції не стояло в тому, що вирощений урожай потрібно буде переробляти.

– А які врожайні фундукові цифри можна вважати пристойним показником?

– Із формуванням дерева нормальний урожай вважається в межах 3–4 т/га. Буває крупний горіх – і мале навантаження на дерево, а є малий горіх – велике навантаження на дерево. В ідеалі має бути баланс. Горішок середнього розміру й багато його. Для нас головне – вихід якісного горіха й тоннаж. Адже це – наші кошти! У мене був досвід: вів сад площею 12 га, засаджений суто українськими сортами. Я там не побачив узагалі нічого цікавого. Для споживання в свіжому вигляді, для продажу на ринках Києва або Одеси – так, для переробки придатних горіхів я не одержав. Слід добирати такі сорти, які ми могли би нормально реалізувати. Має бути комплексний підхід: вибір ділянки, вибір саджанців, стратегія, техніка. Це проєкт на 40 років, і ми не маємо права робити помилки. Ми висаджуємо саджанець, в якого 100%-й потенціал. Проте цей потенціал мінусують такі чинники: кислий ґрунт, не внесені мінеральні добрива, не поливання, не зроб­лені нормальні обприскування (від першого дня слід працювати за системою захисту). Якщо все зробимо вправно, то можемо очікувати, що на 4–5-й рік вийдемо на товарну врожайність. А от якщо кількість мінусів зашкалюватиме, ну, тоді нарахуємо, що втратили 70% потенціалу рослин, і на 5–7-й рік замість 4 т/га братимемо 1 т/га. Й розчаруємося: мовляв, аферисти обдурюють щодо фундука, він насправді не росте, не родить тощо.

– Після аналізу ґрунту які питання слід розв’язати?

– Вода, світло. Якщо немає 100%-ї готовності, то посійте краще на тому полі якісь попе­редники – пшеницю, сою. Підготуйте інфраструктуру за два роки. Для висадження саду в нас має бути готове все: вам лише залишиться розстелити крапельну трубу й запустити поливання. А завтра вам уже потрібно фрезерувати, косити, вносити гербіциди. Це непросто. Хай хто б вам розповідав, що, мовляв, фундук – це для лінивих. Ні, не для лінивих!

– Справді, зчаста чути: мовляв, фундук – для лінивих…

– Ну, він простіший. Якщо для яблуні, щоб одержати пристойний результат, потрібно понад 30 обприскувань, то для фундука – 12–15 обприскувань: починаючи з мідних обробок, і далі – інсектициди, фунгіциди, й закінчуємо знову мідними обробками, тим самим карбамідом, щоб спалити зелену масу. Не потрібно камер для зберігання, потрібне просто сухе тепле приміщення, слід пакувати фундук у сітки по 10–15 кг, і можна зберігати. Так, менше витрат, не варто робити шпалеру. Проте це все одно бізнес. Я фундук прирівнюю до сливи. Так само уражується моніліозом, так само проб­лемами є борошниста роса, довгоносик, плямистості листя, хрущ. Волоський горіх – це окрема історія, а фундук, хоч це й горіх, та він чимось подібний до кісточкових. Єдина відмінність – це цвітіння. Кісточкові останнім часом потерпають від того, що під час цвітіння в нас холоди, дощі, летить бджола. А фундук починає цвісти десь у березні за середньодобової температури +7–8°С упродовж тижня. Негативного впливу на запилення за 7–8 років моїх особистих досліджень я не бачив. Одне слово, все непросто, бо нічого не буває та не буде просто. Я особисто не стикався з якимось сільськогосподарським бізнесом, де було би просто. Проблеми щороку лізтимуть і лізтимуть. Наше завдання під час закладання саду – максимально прорахувати всі можливі проблеми й максимально їх розв’язати на старті.

– Які ризики під час вирощування фундука?

– Григорій Сковорода колись писав: «Не вчіть яблуню родити яблука. Краще відженіть від неї свиней!». Єдине, що заважає рослинам нормально рости, – це люди, які не знають, що з ними робити. Й буває, що роблять те, чого робити не потрібно. Є канон, система захисту, система живлення. Якщо ви восени купуєте саджанці, ви маєте їх висадити за два тижні до морозів. До 20 листопада слід висадити, опісля починаються ризики, як ударить мороз. Висадити до цієї дати – це забезпечити приживлюваність 90%, після 20 листопада вона може сягнути 50%. Є, приміром, ризики ґрунтових захворювань. У цьому контексті твердимо про вибір ділянки. Якщо там був старий сад і його викорчувано, то 2–3 роки на тому місці садити не можна. Ну, природні ризики – град, потоп, від яких складно врятуватися. Проте є купа ризиків, які можна розв’язати. Все залежить від людини! Якщо працювати стабільно й за нормальною системою захисту, то 90% того, що у вас проблем не буде. А ризики в сільському господарстві є завжди. Хай як би ми намагалися надурити природу, ми її не надуримо!

– Який попит на фундук в Україні?

– Це дуже молодий ринок, основ­ну масу садів було посад­жено, починаючи з 2015 р. Він ще повністю не сформований, немає чіткого розуміння, що й до чого. Молодий ринок – завищена ціна. А на майбутнє щодо ціни я орієнтуюся на Польщу. Ціна там 2 €/кг. Якщо матимемо врожайність 3 т/га, то порахувавши наші вкладання (система захисту, ПММ, обробки), виходитимемо зрештою на 4–4,5 тис. €/га.Варта свічок гра?