Днями ми побачимо їх у полях – об­прискувачі BERTHOUD, яких в Україні понад тисяча. Можливо, є серед них невеликі навісні «Альто», можливо – великі навісні «Eліт», «Гермес» і «Геракл», причіпні «Спринтер», «Тракер» або «Вентейдж», але переважно самохідні «Раптори». Всі вони надійні помічники фермера, і головне – їх видно за кілометри і сплутати BERTHOUD з іншою сільгосптехнікою просто неможливо. Виробники сільгосптехніки обирають червоні й зелені кольори, рідше – жовті та сині, а от BERTHOUD – блакитний, причому не просто блакитний, він радше кольору морської хвилі.

Техніка інноваційна, має чимало переваг, популярність і добру репутацію в українських аграріїв – її добре знають і знають, хто її веде в Україні. Олена Пельтек займається обприскувачами вже 18 років, тому до неї як до друга редакції я й звернувся з пропозицією написати репортаж із фабрик, де створюються обприскувачі BERTHOUD (і TECNOMA, до речі).

Обприскувач збирає дані

Ми зустрілися в Марн-ла-Валє і рушили ранковими дорогами провінцій Франції до Шампані.

Дорогою розмовляли про війну і нашу омріяну перемогу, про фермерство європейське й українське, про обприскувачі, про нові технології BERTHOUD, які з’явилися на останній виставці SIMA два роки тому, – обприскувач навчився завдяки комп’ютерним програмам, штучному інтелекту та системі камер визначати бур’яни й працювати точно по цілях.

До речі, якщо пам’ятаєте, саме на виставці BERTHOUD з’явилася в новому об’єднанні, дещо незвичайному – кілька відомих французьких виробників обприскувачів (TECNOMA, BERTHOUD, EVRARD, NICOLAS) увійшли до структури France Pulve, але в незвичайний спосіб: юридично компанії залишилися самостійними, але об’єднали свої ноу-хау та маркетингові стратегії.

Говорити з Оленою про обприскувачі небезпечно – вони стали справою її життя, тож її компетенції в технічній сфері настільки глибокі, що можна постати невігласом у бесіді, аналізуючи характеристики машин.

На початку березня в полях Шампані ще було прохолодно. Проте виноградарі вже всюди сиділи на маленьких лавках біля своїх рослин і займалися весняною обрізкою. Ручна робота, копітка й ретельна. От по захисту вже підуть машини. Їх, до речі, теж виробляють на заводі BERTHOUD в Епєрне, куди ми й прибули на дев’яту ранку, щоб зустрітися з керівництвом компанії.

Нам поталанило. На фабриці саме перебував Філіпп Бребан, СЕО групи France Pulve, і, хоч інтерв’ю з першою особою провести ми й не мріяли, він радо прий­няв гостей з України та щиро відповів на наші запитання.

– Ваша юна структура, France Pulve, як почувається на третьому році існування і чи має вже якісь здобутки? – юною я назвав нову групу з огляду на те, що BERTHOUD упевнено крокує до свого 130-річчя.

– Справді, наша група створена два роки тому з метою передати фермерам синергію брендів, зберігаючи індивідуальність кожного бренду зараз і в майбутньому. Дуже важливо було зберегти стосунки з кінцевими клієнтами, адже вони віддані бренду, перебувають під його опікою стосовно сервісу…

– Так, мене це і знічувало, адже фермери вкрай консервативні й не змінюють коней на переправі…

– Так, так, але в нас був інший козир – інновації. Вся EXEL Industries, власник компаній та брендів, орієнтована на інновації. Тому ми донесли до наших клієнтів, що головний виграш від об’єднання компаній – інновації, які тільки можливі на ринку. Від кожного з чотирьох брендів виокремити інновації складно, тому ми визначили глобальні тренди інновацій. У нас існує центр, який генерує інновації для всіх брендів, вони передаються до відділів кожного бренду, де відбувається адаптація до специфіки машин та їх виробників.

– Інновації виникають у кожній компанії та є нематеріальними активами кожної компанії, її інтелектуальною власністю. Як вам вдалося вирішити питання власності?

– Для кінцевого клієнта загалом не важливо, яка конк­ретно електроніка працює в машині, – його основ­ні вимоги є базовими, тож якщо ми створюємо варіанти можливостей експлуатації, ми створюємо це для всіх брендів. Проте якщо говоримо про обприскувачі, технології є різними у кожного бренду, в кожній компанії є центр компетенцій у технологіях обприскування. Однак об’єднання в єдину структуру допомогло нам вирости на ринку на 35 %. Цього року плануємо вирости ще на 10 %, усвідомлюючи, що зростання на нашому ринку – дедалі складніше завдання.

– 35 % – це фантастично за два роки, але це – результат кожного бренду чи загальний?

– Це результат France Pulve. З мого погляду, цікаво, що ми більше зросли на експортному ринку, аніж на французькому. Завдання, яке поставлене підрозділам, – сягнути рівного зростання в експорті та на ринку Франції. Для нас важливо розуміти особливості кожного ринку і зростати з урахуванням цих особливостей: чи то французький ринок, чи західноєвропейський, чи східноєвропейський. Наприклад, в Україні ми повинні бути максимально близькими до фермера, щоб розуміти його потреби, запити, уподобання…

– Як виглядає глобальна стратегія? Флагманами брендів є самохідні обприскувачі, це великі машини для великих полів. А ми маємо в Європі проблему малих фермерів. То виходить, великі обприскувачі – не для європейської моделі господарювання?

– Малі фермери – характерна риса французького сільського господарства, хоча проблеми там зовсім інші – вони використовують великі машини на малих площах. Середній розмір господарства – 70 га, але в таких господарств – садівництво, виноградарство і трошки рослинництва, а господарства, котрі зай­маються винятково рослинницт­вом, значно більші. Ми орієнтовані не тільки на фермерів, а й на компанії, які ведуть різноманітну діяльність із фермерами. Незабаром прийдемо від форми володіння машиною до її використання, різних форм оренди, лізингу, послуг тощо. Чому ми працюємо окремо на експортному і на французькому ринках? Для східноєвропейського ринку працюємо по точковому обприскуванню, що дає змогу тривалий час працювати на одному баку, економити фітосанітарні продукти і допомагає збільшити врожай.

Метою еволюції комерційної політики є перехід від статусу виробника до статусу компанії, яка надає інноваційні рішення для агробізнесу.

Ми не тільки зосереджуємося на культурах, засобах захисту та ефективності обприскувачів для підвищення врожайності, ми також аналізуємо різні культури від сезону до сезону, щоб переконатися, що протягом цього періоду ми підвищуємо родючість ґрунту, збільшуємо врожайність, збираючи дані про кожну ділянку та забезпечуючи підвищення врожайності за допомогою вдосконаленої агрономічної моделі.

Іншими словами, ми хочемо впливати на розвиток агрономічної моделі!

Агрономічна модель складається зі стану ґрунту, живлення ґрунту і поєднання з речовинами, які будуть наноситися на цей ґрунт. Спостереження допоможе нам помітити зміни, що відбуваються при переході від однієї культури до іншої.

– Ми зараз спостерігаємо за протестним рухом європейських та польських зокрема фермерів, які обстоюють право вирощувати на 11 га зернові, хоча така економічна модель безсенсовна… Та й придбати техніку, обробляючи город, практично неможливо… Чи не вважаєте ви, що ваші машини змінюють не тільки агрономічну, а й економічну модель фермерів?

– Зовсім ні, адже, якби ми не слідували за реальною економічною моделлю, то не могли б продавати машини. Тільки-но починаємо процес продажу обприскувача, ми повинні разом з фермером підрахувати на папері ефект використання машини, адже в кінцевому підсумку важлива вартість на гектар площі. Якщо цей показник критично малий, немає сенсу використовувати самохідний обприскувач, тоді ефективніший навіс­ний або причіпний обприскувач. Тому кожний з наших брендів має різні варіанти в портфелі, щоб відповідати різним економічним моделям господарювання.

– Обприскувач – це машина. Бурхливо розвивається її інтелектуальна частина, але механічна частина не змінювалася багато років. Чи очікуєте ви революції в цій сфері? Наприклад, війна в Україні показала, що дрони ставлять під сумнів доцільність танків, іноді й літаків, коригують артилерію… Чи ймовірні подібні принципові зміни у світі обприс­кувачів?

– Де взагалі в цих машинах інновації та чому вони передусім помітні в інтелектуальній частині? Нам дуже важливо зараз перейти від захисту врожаю до впливу на сам урожай. Ми йдемо шляхом зменшення фітосанітарних продуктів. Усі країни прагнуть отримати чистий продукт із меншою часткою пестицидів, і ми є частиною цього процесу та відповідальні за результат.

Для цього потрібно зібрати велику кількість даних. Тому наші інновації скеровані передусім на інтелектуальну частину, на процеси збору даних. Наступний етап – вплив на комунікацію між людиною і машиною та максимальне спрощення цього процесу. У найближчі рік-два очікуємо разючих змін в інтерфейсі, й це вплине на максимальне спрощення управління людиною цією складною машиною, набитою величезною кількістю електронних рішень. Ми проводимо велику кількість тестів із роботами, один центр або одна людина керує не одним роботом, а кількома. Якщо ви говорите про дрони, вони вже використовуються в сільському господарстві, збирають дані з полів, і ці дані треба ввести в обприскувач. Щоб обприскувач використав ці дані моментально, вкрай важливий зв’язок та пряма комунікація з дроном. Оскільки обприскувач рухається полем із різним рельєфом, його положення змінюється – ось чому ми втрачаємо ефективність даних, які збирає дрон. Тому ефективнішим є використання камер, встановлених безпосередньо на обприскувачі. Дуже швидке проведення аналізу даних, що надходять з камери, з використанням штучного інтелекту дає змогу моментально перетворити інформацію в дії обприскувача в реальному часі. Це допомагає обробляти рослини максимально точно.

– А як ви ставитеся до нових технологій боротьби з бур’янами, які були представлені у Ганновері на «Агрітехніці»: знищення бур’янів лазером, світловим впливом?

– Це припущення на сьогодні, але реальність відповідає, що фітосанітарні продукти є найефективнішими нині. В майбутньому, побачимо, як покажуть себе нові розробки. Для нас немає жодних проб­лем переобладнати обприскувач із форсунок на лазери, але технологія має довести свою ефективність.

– Тобто ви не очікуєте катастрофи, яку пережила плівкова галузь у фотографії з переходом на цифрові носії…

– Ми перебуваємо в лідерських лавах процесу, відстежуємо всі тренди й аналізуємо, скільки кош­тують нові технології. Рефері в цих процесах – фермер, який усе це акумулює на один гектар і виносить рішення: чи має шанс нова технологія в економічному сенсі.

– Зараз в Україні зростає попит на сільгосптехніку, два роки мораторію на інвестиції даються взнаки, парки техніки потребують оновлення…

– Ми знаємо про відкладений попит і готові відповісти на нього. Також знаємо, що в Україні проб­лемою є фінансування і прий­демо з інструментами, які вирішують цю проблему. До речі, оренда машин є дієвим способом зменшення фінансового навантаження на фермерів.

Стратегія France Pulve після бесіди з СЕО групи Філіппом Бребаном зрозуміла і навіть візуалізована: ця стратегія, мов штанга обприскувача, копіює бізнес-рельєф і системами камер передбачає коливання, тому група отримує стабільне зростання і випередження викликів.

Нові «Спектри» і «Бруїни»

Завод в Епєрне – сучасний і просторий, блок офісних приміщень на вході дає можливість комфортно існувати інженерним службам, вищим управлінцям, а нижній поверх займає група ІТ – і це теж символічно, все стоїть на електрон­них технологіях та інтелектуальному продукті. Є компанії, які продають залізо, там роботи цілодобово складають машини, а є компанії, котрі продають ідеї і концепції, там люди ретельно збирають ідею з деталей та агрегатів. На фабриці в Епєрне, де виробляють BERTHOUD та TECNOMA, ідею збирають люди, і це дивовижний процес. Шасі, трансмісія, гід­равліка, кабіна, комп’ютери, обприскувальні блоки, помпи, штанги, розподільчі системи шлангів поєднуються в сучасну машину точними діями спеціалістів.

– Насправді світовий ринок обприскувачів невеликий попри те, що на ньому конкурують десятки виробників – 2020 року він дорівнював $ 1,8 млрд, а наступного виросте до $ 2,6 млрд, – сказала Олена Пельтек. – Заводи групи вироб­ляють 250 машин на рік, хоча наявні потужності дають змогу подвоїти випуск.

На заводі в Епєрне виробляють ще й спеціальні виноградні трактори, тому, ймовірно, обидва складальні виробництва розташовані в Шампані, де виноградники займають 34 000 га.

Обприскувач існує в трьох вимірах. Це, по-перше, самохідна рушійна частина, двигун, трансмісія, по-друге, це – основна функція, баки для сумішей, штанга, помпи, форсунки, і, по-третє, це мозок, інтелект машини, який керує процесами обприскування, аналізує дані, збирає інформацію, виконує програми агропроцесів.

Це складний агрегат, але, якщо ми вже визнали наявність мозку, – складний організм, складання якого – тонкий і прецизійний процес.

На заводі відбуваються процеси фарбування деталей і процеси відливання баків, які виготовляють у спеціальних печах із полімерного матеріалу.

Однак на нас уже чекала зуст­річ з Арно Ромолі, директором із продажів та маркетингу групи France Pulve, добрим другом редакції, з яким познайомилися ще на минулій виставці SIMA, де він особисто презентував два обприскувачі групи «Спектр», які маркувалися не якимось конкретним брендом, а саме брендом групи.

– Я знаю, що група за два роки істотно виросла, але все ж таки – зростання було рівномірним чи якісь бренди зростали швидше від інших?

– Чотири історичних бренди входять до групи (TECNOMA, BERTHOUD, EVRARD і NICOLAS). За останні роки наш оборот зріс зі 100 млн до 200 млн. У нас однакові складності, подібна структура. Три роки тому TECNOMA була на четвертому місці по тракторах для виноградарства, а сьогодні – на першому з часткою ринку понад 50 %. Запорука успіху – впевненість і драйв команди. Другим вагомим фактором зростання стала зміна стосунків із партнерами, визначення стратегічно важливих партнерів і докорінна зміна комунікацій. Три роки тому у Франції було 38 дилерів тракторів для виноградників, вони створювали хаос на ринку. Ми з командою вирішили, що будемо фокусуватися на співпраці з шістьма дистриб’ю­то­рами з усього загалу. Спільно описали обов’язки і права кожної зі сторін і з тією самою машиною ми виросли з 15 до 51 % ринку. Змінили маркетинг із нашими дилерами, подали величезну кількість інформації в пресі, змінили польові демонстрації. Ми проводили гучні івенти для клієнтів на Стад де Франс, де вони могли побачити, що пропонує їм група і що ми готові зробити для них. Отже, все побудовано на визначенні нашого співробітництва і визнанні прав та обов’язків кожної зі сторін, інноваційному маркетингу та менеджменті й повній повазі в співробітництві зі збереженням духу суперництва. Ми також розуміємо величезну важливість експорту для нас і плануємо зробити більше для партнерів за кордоном, зокрема, для України і Болгарії. Нові машини для України, нова лінійка, з новим дизайном і новим функціоналом, отримала назву «Спектр». Також до України прийде наша нова машина Berthoud Bruin – предмет нашої гордості, деякий час вона була недоступна в Україні через допрацювання та модернізацію конструкції. Тепер прийде на українські поля, модернізована, в інших кольорах під назвою Bruin Liberte Edition, в чорно-червоних – симпатичних для вас кольорах.

– Як формуються ваші комунікаційні стратегії у France Pulve? Чи створюєте ви спільноти користувачів брендів, освітньо-технологічні товариства, клуби, чи думаєте про мерч у ваших неповторних кольорах?

– У нас мультиканальна комунікація. Крім того, плануємо два заходи: приїзд до України, до Львова, й проведення зустрічі з ключовими партнерами, дилерами та клієнтами, анонс майбутніх машин, змін дизайну. Ми, зрозуміло, повинні отримати дозвіл з Парижа на цю мандрівку… і доз­віл наших дружин. І плануємо дуже великий проєкт у листопаді 2024 року – на Стад де Франс ми плануємо велику зустріч наших дилерів, клієнтів зі Східної Європи, представити там усі наші машини і провести велику бесіду про майбутнє сільського господарства в наших країнах. Плануємо запросити туди провідних експертів, які зможуть разом із нами сформулювати глобальне бачення перспектив нашого бізнесу. Це буде широко висвітлено в європейській пресі, це буде дуже корисний і стратегічно важливий захід.

– Світ автомобілів ділиться на німецькі, американські, японські, французькі автомобілі… Світ обприскувачів має подібний поділ, і більшість уподобань до брендів пов’язана з країнами-виробниками… Чи маєте ви ідею, чому французькі обприскувачі групи France Pulve повинні мати більшу прихильність споживачів, ніж інші?

– Звісно, є три елементи.

Перший – це люди. Це щоденна комунікація з клієнтами для того, щоб удосконалювати машини й впливати на конструкції та виробництво. Всі бренди мають технічні проблеми: як автомобілі, так і обприскувачі. Різниця – в реактивності, як оперативно відгукуються виробники на сигнали користувачів. Ми продаємо машину один раз, а клієнт користується нею кожний день.

Другий елемент – технології. Ви знайомі зі «Снайпером», це унікальна технологія, яка відрізняє рослини між собою (культурну та бур’ян), тобто прекрасно ідентифікує зелене з-поміж зеленого; це давно не прототип, а робоча функція, і поки що ексклюзив. І «Хорш», і «Джон Дір» мають свої добрі якості. Ми цінуємо їх і поважаємо, але з технологією цільового ультралокального обприскування випереджаємо всіх мінімум на чотири роки.

Третій елемент – наші партнери та шляхи нашої співпраці з ними, права та обов’язки. Взаємоповага і спільна робота протягом багатьох років, ми не легковажимо цим і прагнемо до історичного багаторічного співробітництва. І раді супроводжувати українське сільське господарство. Отже, ми відрізняємося, і ми завжди з нашим клієнтом.

– Ми тут на парковці заводу побачили легендарний Renault R4 1961 року… Живий і бігає… Як ви гадаєте, обприскувачі Berthoud колись будуть існувати в господарствах як робочі ретро-машини? Чи зможе колись український фермер показувати дітям обприскувач Berthoud, що купив його дід? Чи Berthoud буде платформою, котра постійно сприйматиме інженерні й інтелектуальні оновлення?

– Ви спостережливі, це справді частина французької культури. Навіть у виробництві почасти створюється вдала платформа, а потім вона постійно оновлюється, цей процес навіть має назву ретро-фіт. Цей шлях дуже популярний у Франції та підкреслює французьку ментальність, на відміну від американців чи німців, де важливо, щоб усе було новеньке. У Франції ми прихильні до оновлення надійного старого, але це працює в нашій сфері лише з клієнтами, з котрими стосунки склалися раніше. А з новими клієнтами працюємо новими моделями. Ми йдемо у двох шляхах, створюючи можливості реновації машин, придбаних раніше, і можливості придбання клієнтами новітніх розробок, нового дизайну, нових концептів, для нових поколінь фермерів.

Обприскувач майбутнього: великий, розумний і швидкий

– Є Зелена програма Європи, яка декларує зменшення використання пестицидів, є тренд до вирощування продукції без хімії – яким ви бачите майбутнє обприс­кувача, його перспективу в сільському господарстві як інструмента? – запитав я в людини, яка сім років займалася на заводі виробництвом машин і тепер сфокусована на певному сегменті, – директора Тібо Дюкампа.

– Я вважаю, що не зменшиться кількість води, яку ми вносимо при обробках, – відповів Дюкамп. – Якийсь час у Франції практикувалися об’єми внесення 50 – 60 л / га, але це не прижилося. Зараз повертаємося до норм у 100 – 150 л / га. А от що клієнт точно хотів би, так це – збільшити кількість обробки гектарів на годину. Об’єднуючи ці два пункти, ми бачимо, що самохідний обприскувач точно не буде зменшуватись у розмірах і потребуватиме місткого бака. Нові європейські норми пропонують зменшення тиску на ґрунт, з вимогами до машин – 10 т на вісь. Тож загальна вага заповненої машини не має перевищувати 20 т. При дотриманні норм бак обмежений місткістю у 6 тис. л, це остаточний ліміт. Діапазон 3 – 6 тис. л теж звужується, бак у 3 тис. л теж імовірно піде з ринку.

– Гм, а я гадав, з метою економії зростатиме попит на невеликі при­чіпні або навісні обприскувачі…

– Навісні обприскувачі дуже сильно падають у попиті, причіпні показують себе вельми стабільно, а самохідні – стабільні зі схильністю до зростання. Ми бачимо зростання швидкості машин, це нап­ряму впливає на продуктивність, гектари на годину. І для цієї підвищеної швидкості вдосконалюється підвіска, щоб забезпечити комфорт оператора. Яким буде обприскувач за кілька років? Він матиме більше електронних функцій, буде мати системи для зменшення внесення пестицидів – їх кількість зменшуватиметься завдяки точності внесення.

– Ринок чекає на роботи-обприскувачі, тож якщо ця машина буде роботизована та безпілотна, постане питання роботизованих станцій обслуговування та заправки, щоб обприскувач міг працювати цілодобово…

– Так, тренд іде до вилучення контактів із хімією всюди, де відбувається такий контакт людини, процеси будуть автоматизовані, але що стосується повної роботизації – маю думку, що відбудеться це не раніше ніж за 10 років. Ми працюємо над роботами-обприскувачами для виноградників, але бачимо поки що попит лише від великих компаній, виробників лакшері вин, і вони прагнуть мати таку техніку більше для іміджу, аніж для технологій.

– Однак новий Айфон виходить кожного року…

– Ну от проведемо аналогію з автомобілем: уже автоматизована і система гальмування, і паркування, і безліч іншого, але водій і сьогодні за кермом.

– Ми бачимо повністю завантажене виробництво, працюючий на повну потужність завод. Це складальний етап, найважливіший, але чи убезпечені ви в нашому мінливому світі від ризиків, від перебоїв у постачанні комплектуючих? Хто виробляє двигуни, трансмісії? Як організовано ці процеси?

– Двигуни – це переважно Deutz і Cummins. Трансмісія від двох постачальників: Danfoss, Bosch Rexroth. Ми не маємо планів радикально змінювати ситуацію. Не бачимо ризиків по двигунах. Утім, і по інших постачальниках не бачимо ризиків доти, поки між ними існує конкуренція. Ми легко можемо перейти від одного постачальника до іншого. Ризики виникають, коли співпрацюємо з одним ексклюзивним виробником дрібної деталі, тож такі ризики намагаємося виключити.

Справді, на виробництві я побачив власну продукцію дрібних деталей, конектів, кріплень – сенсу виробляти це власними силами я не розумів, поки ми не заговорили про ризики. Все одразу стало на свої місця.

– А політичні ризики ви розглядаєте? Світ під час Covid-19 та воєнних конфліктів показав, як небезпечно залежати від Китаю, Ізраїлю, росії…

– Є два шляхи роботи з цими проб­лемами: перший – ми спів­працюємо з нашими постачальниками, спонукаючи їх до автономності й незалежності, наприклад, від Тайваню. А другий шлях – формувати складські запаси. І це загалом серйозно змінює ставлення до виробництва електроніки. Кілька років тому ми мали проблему з тим, що в одного з наших контрагентів із постачання азотних акумуляторів на підприємстві була велика пожежа. А це виробництво має 50 % світового ринку азотних акумуляторів. Це був масштабний стрес. Однак це був і урок. Після цього випадку ми почали формувати з нашими постачальниками плани реагування у разі подібних проблем. Дуже добре рішення запропонував Cummins. Вони можуть дуже швидко перемістити виробництво з одної локації на іншу. Сьогодні виробництво будь-якої деталі в Китаї становить певну загрозу, тому ми враховуємо це, розміщуючи замовлення.

Складання – як у «Ролс-Ройс»

Ми переїхали у Фер-Шампенуаз, на другий складальний завод. Історичне підприємство займає 1,5 га. Наприкінці минулого століття там виробляли підкови для коней. Складальний процес обприскувачів у певному сенсі унікальний – комп’ютерні й електронні рішення, автоматизація та роботизація активовані при створенні базових компонентів, елементи рами й шасі зварюються і фарбуються вже на заводі, а далі за справу беруться люди. Починаючи з боксів із дробоструменевим очищенням металевих деталей. Очищення одного шасі займає годину, після цього воно переміщується в наступний бокс на фарбування. Перед фарбуванням – кілька шарів ґрунтовки й потім – два шари фарби. В боксі фарба полімеризується при температурі +180°С. BERTHOUD складають як «Ролс-Ройс», руками на різних етапах, хоча конвеєр теж є. Проте мені так тепло було побачити на ділянці тестування на столі в оператора друкований формуляр й олівець. BERTHOUD – сучасна машина, але створена людьми та для людей.

Складальна лінія гнучка, на ній можна збирати й виноградні трактори, й самохідні обприскувачі.

До речі, постачальників кабін теж три, ризики диверсифіковані.

Деякі елементи будуються поетапно в цеху. Так, наприклад, кабіни надходять порожніми й переміщуються між виробничими ділянками, обростаючи рульовими колонками, сидіннями німецької фірми Kramer, і далі – комп’ютерами, кондиціонерами тощо. Освітлення – найкраще, яке є на ринку, Hela. У Фер-Шампе­нуаз обприскувачі збирають лише останні два роки, до того тут тільки шасі виготовляли. Сьогодні тут відбувається пов­ний цикл складання.

Барвиста картина створення і виведення на ринок сучасної унікальної техніки, яка ще й розгорнута в мальовничих пейзажах Шампані, налаштовувала на глобальні філософські питання. Наскільки важливий обприскувач для фермерів, ми побачили в потужній хвилі протестів проти Зеленої угоди, яка прокотилася Європою. Наскільки важливо для фермера бути успішним на ринку, ми побачили за блокуванням кордону фермерами Польщі та Словаччини. Ці парадокси я і попросив відкоментувати Еріка Дозера, директора з експорту.

– Загалом ми всі вихідці з фермерського середовища, в кожного в історії та родоводі є належність до сільського господарства… Все почалося з виробництва сільськогосподарської продукції. Однак усе ж таки прийшло до того, що фермер був змушений стати підприємцем, оскільки повинен був рахувати, передбачати, чи окупляться його інвестиції. Фермер стає бізнесменом неминуче. Проте ця діяльність має крайнощі, коли фермерство переходить винятково в бізнес, коли великі агрохолдинги працюють тільки для прибутку.

– Як ви ставитеся до європейської системи фермерства? Малий фермер існує завдяки дотаціям на гектар, це ж ненормально… Суспільство утримує спільноту, яка виконує соціально важливу функцію, але неспроможна бути самоокупною.

– Сорок років тому у Франції було 700 тис. фермерів. Зараз їх кількість значно менша, але вони набагато більше залучені до політичної діяльності, багато з них обрано до органів місцевого самоврядування. Є фермери, які отримують дотації, та фермери, котрі не вписуються в норми, потрібні для одержання дотацій. Тут дуже важливе бажання спільноти: з одного боку, у Франції суспільство хотіло б здешевлення продовольства, а з іншого – виступає проти індустріалізації виробництва, кілька великих проєктів щодо побудови молочних комплексів були відхилені. 57 % бюджету ЄС іде на сільське господарство, але в галузі зайнято менше 5 % населення, це несправедливо.

Чекаємо на «Снайпер»!

Дивовижно бачити методичну зосереджену роботу багатьох людей навколо шасі, яке обростає деталями, блоками, агрегатами, і врешті – шеренгу новеньких «Рапторів» на подвір’ї заводу, кожен з яких готовий спалахнути вогнями фар і замуркотіти двигуном.

– А вам що впало в око під час наших візитів до фабрик? Що порадувало? – запитав я Олену Пельтек, яка супроводжувала всі наші бесіди й пересування.

– Порадувала повна висока завантаженість підприємств, замовлень достатньо. І ще – кожна четверта машина на складальному виробництві – для України. Ми – важливий регіон для групи й становимо стратегічний напрям експорту. 25 % виробництва до війни спрямовувалося до України, май­же стільки ж – на ринок Франції, а взагалі обприскувачі експортують­ся до 52 країн! Ми сьогодні по­ба­чили відновлення довоєнного виробництва, відновлення значення України для Berthoud. Ми не стоїмо в чергах, не чекаємо місяцями – виконуємо запити швидко і з високою надійністю. Я цього року дуже-дуже очікую початок роботи зі «Снайпером». «Снайпер» ми прагнемо привезти на оновленому «Бруїні», у новому дизайні, та провести низку його демонстрацій (на­гадаю, «Снайпер» – унікальна система розпізнавання й точкового обробітку бур’янів від Berthoud. – Ред.). Дай Боже, щоб усе склалося. Коли приїде Bruin зі «Снайпером», ми проведемо демотур. Будемо сподіватися, що відбудеться виставка «Інтер-Агро», з представлення на ній у нас завжди виходить «легка рука», хороший початок.