Рахувати економіку сівозміни, а не однієї культури!

Орест Гранат – донедавна агроном ТОВ «Технополь Агро» (працює на Кіровоградщині), а нині ще й бренд-менеджер ПП «ВК Технополь» (компанія, що виробляє широкий спектр агрегатів: від культиваторів, штригельних і ротаційних борін до власних сівалок) – розповідає про економіку різних культур, правильну роботу з живленням, зберігання вологи та інші нюанси ефективного господарювання.

– Які у вас основні культури?

– На наших 1500 га це – озима пшениця, соняшник, соя, ріпак. Кукурудзи сіємо дедалі менше. Також є льон, горох, гірчиця. Раніше майже не було сої, почали вирощувати два роки тому. Торік у нас було 120 га сої, цьогоріч – уже 350 га. Трохи цього року збільшили площі під соняшником. Проте не тому, що всі кинулися в соняшник, а через вимоги сівозміни. Цієї культури ми завжди сіяли мало. Торік на 1600 га було 200 га соняшнику, а до того взагалі 100 га.

– На економіку пшениці минулого сезону було чимало нарікань.

– Ми, напевно, одне з небагатьох господарств у області, що має високі результати в ріпаку. Й саме тому дуже важливою культурою для нас є озима пшениця. Вона – гарний попередник. І її економіку ми рахуємо в рентабельності всієї сівозміни.

Крім того, не продаємо пшеницю по 5–6 тис. грн/т. Реалізуємо посівний матеріал, у нас є екск­люзивні для України сорти. Давно планували дістати статус насіннєвого господарства, але війна поки що завадила. До того ж ще й самі протруюємо насіння, це також додана вартість.

Якщо ж реалізуємо навіть товарну пшеницю, то її якість дуже висока. Торік у сусідів була проблема з якістю, всю продавали фуражну. А в нас – 2–3-й клас. У результаті за врожайності торік 70 ц/га все це забезпечило маржинальність культури.

Домогтися результату виходить завдяки правильній роботі з живленням – ми робимо аналізи ґрунту, кожне поле документоване й індивідуальне. Це ще не точне землеробство, але вже шлях до нього. Розуміємо, що починати потрібно насамперед із балансу магнію та кальцію, працювати з біологією ґрунту. Також додержуємося ідеї, що влітку нам потрібно зберегти вологу, не перегрівати поверхню, підтримувати належний рівень мікробіологічних процесів. Тому активно сіємо покривні культури, цьогоріч плануємо близько 1000 га. Що менше ґрунт залишається голим, то краще. В результаті цьогоріч у нас у метровому шарі більше вологи, ніж за всю історію спос­тережень: 220–250 мм.

– За якою сіткою ви робили аналіз ґрунту?

– Спершу зробили 5-гектарну сітку, опісля – 10-гектарну для контролю стану полів у динаміці. Проте розуміємо, що надалі потрібна 1-гектарна.

– Що саме робите з біотою?

– Серед іншого пробуємо самостійно вирощувати відповідні штами бактерій. Беремо солому, рослинні рештки, азотні добрива, закладаємо до баків, уносимо бактерії, аеруємо водну суміш. Цикл триває близько місяця. Після того, як збираємо пшеницю, заходимо оприскувачем уночі й одразу загортаємо. Часто ця саморобна бактерія демонструє кращі результати, ніж ті препарати від провідних фірм, з якими ми експериментуємо.

– Індикатори мікробіологічної активності використовуєте?

– Насправді є дуже простий візуальний показник – структура ґрунту. В Україні, на жаль, досі немає лабораторії, яка б проводила належний мікробіологічний аналіз. Проте ми плануємо проводити консультації з американськими експертами, можливо, відправлятимемо й зразки для досліджень.

– Які сидерати висіваєте?

– Фірмові суміші дорогі, а в нас зазвичай у сівозміні завжди є культури, які потрібні для покривання. Тому для економії поки що використовуємо саме їх: сочевицю, льон, горох, овес, жито тощо. Орієнтуємося на ті, що можуть дати велику зелену масу. Навесні рослинні рештки навіть не видно, все швидко мінералізується.

– Чим зупиняєте вегетацію?

– Гліфосатом. Зима останнім часом м’яка, ми боїмося, щоб деякі рослини не переросли, не пішли в насіння.

– Якою у вас була минулого сезону середня врожайність основ­них культур?

– Ріпак – 4,2 т/га, соняшник – 36 ц/га, кукурудза – 77 ц/га. Проміжна культура – соя – важкувато: наробили помилок, тому лише 22 ц/га. Бо пішли в класичну сою, а там є вузькі моменти з контролем забур’яненості.

– Цікаво, що у вас багата сівозміна, тоді як чимало господарств дивиться в бік максимально коротких циклів за американською моделлю.

– Ми також експериментуємо. В нас є поля, де вирощуємо вже сім років цикл ріпак – пшениця. І, до речі, з кожним роком що пшениця себе дедалі краще показує, що ріпак. Погіршуємо трохи фітосанітарний стан, однак урожайність не страждає. У великих обсягах, звісно, таке робити не варто, але на локальних площах працює. Таку пшеницю, як там росте, ще потрібно пошукати в регіоні!

Є також класична: соя – куку­рудза. Сусіди на No-till вирощують 2–3 роки кукурудзу, опісля рік – соняшник, і щоразу два роки борються з падалицею. Втім, наша область «славиться» «майстрами», які 15 років сіють соняшник по соняшнику.

– Є улюблена культура?

– Ріпак. Він гарно показує себе й за економікою, й дуже вдячний агрономічно. Скільки ти в ріпак вкладеш, так він тобі й віддячить. Це – культура, яка гарно відповідає на зусилля, на ній можна продемонструвати майстерність агронома. Посіяти її та забути – не вийде.

– Яка культура потенційно цікава, але ще активно не заходили?

– Сочевиця. Один рік працювали з нею, поки що відклали. Складно виростити гарний урожай через дуже маленький спектр прийнятних гербіцидів. Адже з ГМО мати справу не хочемо, бо будуть труднощі з реалізацією.

Проте після сочевиці три роки поле давало відчутно більшу врожайність. Як попередник вона неперевершена. На відміну від гороху, менше винесення, однак більша інтенсивність азотфіксації.

– Ви згадали льон і гірчицю. На останній багато хто обпікся торік.

– Тому що всі хочуть продати з поля. А нині льон, наприклад, коштує 19 тис. грн/т. Якщо ми зібрали його по 18–19 ц/га, а його затратна частина лише 8–9 тис. грн/га, то цифри свідчать самі за себе. Гірчиця та овес (його також сіємо) – це такі культури, на яких, можливо, багато й не заробиш, але заробиш опісля на дальшій культурі. Наша пшениця по льону – це щось. Ми сіяли 2 млн насінин/га, але нині там по 8–9 стебел, і всі потужні!