Світло над складальною дільницею

Я бачив сотні заводів у десятках країн, але такого новенького й світлого не бачив – він збудований наприкінці минулого року в Смєлінє, селі біля Бидгоща на півночі Польщі, й називається як цілий світ – Mzuri World. Тут складають посівні комплекси для землеробства 4.0, революційні та помаранчеві, як українська революція. Складають тимчасово, надалі в планах виробників – збільшення частки власних деталей до максимуму, тобто додасться цех із порізки та гнуття металу й зварювання.

Сівалку Mzuri Pro-Til в Україні знають давно, і я її не раз бачив на виставках, навіть у Великобританії, на її колишній батьківщині. Кілька років тому британське підприємство купив польський підприємець Марек Ружняк, але британське виробництво продовжує працювати по ліцензії. І ось нарешті виробництво унікальної техніки почалося в Польщі.

Міхал Копидловскі, директор з виробництва, провів мене просторим величезним приміщенням, і я раптом зрозумів, чому тут панує такий оптимізм та життєрадісність: у стелі на 12-метровій висоті були врізані величезні вікна, через які струмував потік світла. Складання організовано двома пасами, одночасно в процесі перебувають вісім машин.

– Дуже новий завод, ми його запустили восени 2023 року, і перші машини вийшли з воріт у січні 2024-го, – розповів Міхал Копидловскі. – Ще багато роботи, повинні змонтувати кран, довести до робочого стану станції роботів. Це компактні рухомі платформи виробництва данської фірми. Вони постачатимуть комплектуючі до робочих місць з автоматизованого складу: комплектування відбувається на комп’ютері, й на видачу з шафи-стелажа спускається повний набір деталей, запрограмованих попередньо. Проте повна автоматизація в нас ще попереду. Фабрика дуже екологічна і практично нуль-емісійна з вуглецю. На даху розміщено сонячні панелі – на всій площі 8 тис. кв. м, а під фабрикою розташовано близько ста теплових помп, які живляться цією електроенергією. На заводі тепла підлога, є рекуперація тепла.

– А роботи – тільки транспортні? Сьогодні на виробництвах дуже багато виробничих операцій виконують роботи з маніпуляторами.

– Це ми плануємо запровадити й тут, повну автоматизацію процесів. На це відводимо наступні 12 місяців. Для нас украй важливим був процес перенесення виробництва зі старого цеху до нового заводу. Ми мали уникнути простоювання, адже машини потрібні на весну, це було для нас пріоритетом. Тому перший етап удало виконали, і тепер попереду – наступні. Пройде весна, і ми візьмемося до автоматизації. Коли зустрінемося тут за рік, ви побачите тільки роботів. Звісно, людина теж має бути, але проблеми з робочою силою тут такі самі, як усюди, як і у вас в Україні. Наш персонал ми навчали досить довго, він кваліфікований, але, якщо хочемо збільшити виробництво машин, автоматизація неминуча. Надалі добудуємо ще одне приміщення, з дільницею фарбування та метало­обробки.

Токарна і фрезерна дільниці з автоматичним завантаженням металу – автоматизовані, вже виробляють чимало деталей для складання, але такі великі вузли, як шасі, бункери – надходять на складальне виробництво з інших цехів.

Ми плануємо виробляти 500 машин на рік, – повідомив Міхал. – І наш ринок – це 48 країн світу, зокрема не тільки Україна, Азербайджан, а й Мексика, Нова Зеландія. Ми працюємо з дилерами.

– Однак я чув, у вас і сільськогосподарська земля є?

– Так, ми маємо дослідні поля. На 200 га землі досліджуємо якості наших машин, постійно порівнюємо різні технології, хоча є і класичне сільгосппідприємство на 1300 га. В цій місцевості висока ціна на землю, гектар може коштувати € 25 000, хоча в середньому по Польщі – € 10 тис. Маємо також науковий центр дослідництва і розвитку, де працюють професори та студенти.

– Як ставляться до сівалок Mzuri Pro-Til польські фермери, чи шикуються в чергу за ними?

– Польський фермер до 2022 року побоювався цієї технології, в усіх у головах було переконання, що землю треба орати й постійно коло неї перебувати, контролювати. Проте зараз вони розуміють, що ця технологія – Mzuri Pro-Til – це чиста економія, і не тільки економія, а й вищі врожаї та шанс отримувати європейські дотації за участь у програмах Зелений Уклад, Green Deal. Наша машина ідеальна для отримання субвенцій за екологічними програмами. Немає кращої технології, не існує. Фермери вже сьогодні розуміють. Ця весна була оптимальною для випробування, ми продали 40 машин у Польщі, і це справді рекорд, цьогоріч плануємо продати 100 машин, тільки в Польші.

– Однак, кажуть, сівалка потребує надто потужного трактора…

– Не надто, але потужного. Я розумію, що ви запитуєте про українські реалії – на Полтавщині, наприклад, важкий чорнозем, і якщо восени сіяти ріпак, земля може бути міцна, як бетон. Якщо виставляємо глибокорозпушувач на 28 см, а сівалка має 11 лап, то, звісно, необхідна потужність, хоча б 250 к. с. Ми тут у господарстві Марека працюємо на Axion 850, так він узагалі не чує того агрегату, але в нас набагато легші ґрунти. В Україні потрібно хоча б на 50 к. с. більше. Проте якщо господар порахує, скільки витратив на дискування, на культивацію, він побачить реальну економію нафти, мотогодин і людських сил. Перший агрегат ми продали в Україні 2013 року, й Україна – найбільший наш ринок постійно.

Мене вразила чистота і порядок у величезному приміщенні, висока культура виробництва і прекрасна організація простору, робочих місць.

– Буде небавом ще чистіше! – сказав Міхал. – Тут будуть роботи-прибиральники постійно курсувати.

Як це працює

Технологія, якою ми її бачимо в полі, – Mzuri Pro-Til, обробіток та культивування смугами. Сівба відбувається по стерні. Спочатку йдуть фронтальні різальні диски, що забезпечують видалення пож­нивних решток зі смуги й підготовку ґрунту для глибокорозпушувачів. За ними – лапа анкерного глибокорозпушувача й аплікатор внесення добрив. Форма лапи – плоскоріз, вона розрізає ґрунт, як ніж, і має гідравлічний захист від каменів. Особливістю є спосіб внесення добрив: вони лягають на всю глибину розрізу. Тобто рослина може живитися впродовж усієї вегетації, в міру розвитку кореневої системи. Далі йдуть опорні колеса, які підтягують вологу і формують насіннєве ложе, ущільнюють ґрунт, і потім – висівні анкерні сошники, їх є чотири види для різних культур. Далі йдуть прикочуючі колеса і гідравлічний маркер проходу та борона, що загортає рядок. Один прохід – машина робить кілька операцій зі швидкістю від 6 до 15 км / год. Практикам вид­ніше, але, як на мене, це – просто пісня. Навіть скромна, як для наших полів, ширина від 3 до 6 м, однаково дає змогу зекономити і час, і гроші, і дизпаливо, й оплату працівників.

Головне, що технологія Mzuri Pro-Til в Україні відома, можна подивитися і порівняти. Хоча порівнювати складно, така технологія не має аналогів.

Від доїння корів – до власного бізнесу

Марек Ружняк – підприємець у найглибшому розумінні цього слова. Фермер, дистриб’ютор відомої компанії Claas та інших (група компаній Agro-Land), виробник сільгосптехніки Mzuri, зернотрейдер (елеватор на 25 тис. т), дослідн­ик та науковець, виробник мікродобрив, виноградар і виробник вина та косметики (останні – цим займається його дружина), і, напевно, я далеко не все дізнався про цю людину. Мультизадачність у погляді зі сторони може ошелешувати, але для Марека це нормально.

– Як ти став підприємцем? Коли це відбулося?

Марек із легким подивом відповідав, для нього взагалі дивина, що хтось цікавиться ним особисто.

– Це сталося на третьому році навчання у виші, я рушив на піврічну практику до Німеччини. Доїв корів на фермі й дуже ретельно це виконував. Мій батько теж мав корів, і я цілком знався на доїнні. Моя робота так сподобалася німецькому фермеру, що замість трьохсот обіцяних він заплатив мені тисячу марок за місяць. У мене зібралася непогана сума, і я інвестував її в непоганий білоруський трактор, купив його у Східній Німеччині. Привіз до Польщі, продав із прибутком і поїхав за наступним. Практично від 1995 року до 2011-го я купував і продавав дуже багато сільгосптехніки: трактори, ґрунтообробну техніку, комбайни – все тестував у себе на полі. Батько мав 22 га, 7 га орних і решта – луки. Я потрошку докуповував землю, аж поки не зібралося 1300 га. Під час тестування культиваторів, розкидачів добрив, сівалок мене не полишала думка: чому б увесь цей комплекс операцій не виконати за один прохід. Робив різні комбінації машин, бачив, що сенс у цьому є. Аж поки не натрапив на якомусь сайті на англійську сівалку Mzuri Pro-Til. Я зідзвонився з компанією, приїхав, побачив поле, сівалку і відчув, що це – те, чого я шукав усе життя. Цю технологію придумав і відтворив у сівалці Мартін Лол, колишній власник компанії, неподалік від Бірмінгема. Спочатку я купив дві сівалки, потім запропонував себе як дилера в Польщі та в Україні. Перша сівалка поїхала в Україну 2013 року, почалася співпраця. Я побачив, що технологія працює всюди: й у Польщі, й в Україні. 2016 року я почав перемовини з Мартіном і 2017-го купив підприємство. Два роки тривала передача компанії, тому що в англійців була якась катастрофа – вони взагалі не мали конструкторської документації. Проте 2019 року ми таки виготовили документи, і я отримав на день народження першу польську сівалку.

– Як ви спромоглися виготовити документацію?! З готової машини креслили?

– Так, від нуля все відтворили. А як виготовляли без документації сівалки британці? Все припасовувалося вручну, інтуїтивно. Ручна робота.

– Так, і я бачив у Велико­бри­танії подібні виробництва гаражного типу, хоча продукція – високоінтелектуальна і дуже якісна…

Дослідницький центр, якому позаздрили б університети

– Після придбання компанії Mzuri ми одразу розпочали створення дослідницького центру, R&D, і наприкінці 2019 року центр дослід­ниц­тва і розвитку запрацював у своєму новому приміщенні. Ми дійшли думки, що повинні мати власний центр, щоб розвивати технологію та машини. Це допомагає дотримуватися всіх вимог, які нам висувають клієнти. Центр був для нас надважливою ланкою, тому ми створили його швидше, ніж завод. Тепер знаємо, куди рухатися зі своєю технологією, в якому напрямі. В центрі працює понад 20 науковців. За кілька днів перед вибухом війни (так Марек називає пов­номасштабне вторгнення агресора) ми вийняли першу лопату землі на будівництві заводу, повинні були урочисто закласти перший камінь, але скасували всі урочистості. Війна – не час для святкувань… Коли Україна переможе, тоді вкопаємо цей камінь. Приїдуть наші друзі з України і спільно його закладемо. І відсвяткуємо. Завод функціонує як складальне підприємство і буде максимально автоматизований, а невдовзі збудуємо третій цех, там будуть комплексні операції з максимального забезпечення складання власними комплектуючими. Йдемо до запровадження повного циклу, за два роки запросимо на вироб­ництво, яке від голої бляхи триватиме до готової сівалки.

– Проте продукція вже йде до 48 країн.

– Так, сьогодні от приймаємо мексиканців, які будуть продавати Mzuri на власному ринку. Виходимо також на ринок Канади і провадитимемо цю технологію на цілий світ. Ми будуємо ринок від фундаменту. На світі є стільки посівних комплексів й устаткування, що здобути частку можна тільки пропонуючи щось виняткове. Потрібні неповторні об’єкти з унікальною технологією, і наша технологія є саме такою. Її тільки треба спочатку показати. Тому, коли ми продаємо на якийсь ринок дві-три сівалки, за певний час ринок вистрілює та формує велику кількість замовлень. Спочатку відбувається тестування технології, а потім – замовлення. Сьогодні ніхто не купить машину через те, що вона зелена або червона, рільники прагнуть придбати ту, яка дає їм щось нове і поліпшує ефективність. Прибутковість і ефективність. А для Європи наш аргумент – Green Deal (Зелений Уклад), наша машина справд­жує всі очікування для екологічності рослинництва. А світовим аргументом посівного комплексу Mzuri Pro-Til є зменшення викидів двоокису вуглецю. Ми в 6 – 7 разів зменшуємо викиди та будемо допомагати фермеру отримати вуглецеві сертифікати, які можна вигідно продати. Це і проблема вуглецевого сліду, Foot print, де наш вуглецевий слід є нульовим, по різних культурах, наприклад, по пшениці, кукурудзі, – Low Foot Print.

 

Ми ввійшли у приміщення сучасної будівлі дослідницького центру.

– Тут є три відділи: агрономічний, хімічний та відділ конструкції та механічних досліджень. Ось лабораторія рослин, досліджуємо флюоресценцію хлорофілу, активність, реакції на різні фактори. У мікробіологічній лабораторії досліджуємо хвороби, мікробіологію ґрунту, рослин. Є й окрема лабораторія досліджень ґрунту, агрономічного складу, зв’язків у ґрунті, мікробіоти, виділення двоокису вуглецю. Атомний спектрометр досліджує частки ґрунту, елементи складу, важкі метали. Ось тут – фітотронна камера, в якій триває вегетація рослин 365 днів на рік, можна проводити цілорічні дослідження поза сезонами. Регулюється довжина хвилі світла, зараз проводимо досліди на бавовні для Азербайджану й Узбекистану. Тепер уже й для України…

Так, на півдні цілком можливо. Ми досліджуємо також впливи різного типу ЗЗР. Чому цілорічна вегетація? На полі ми можемо закласти досліди лише раз на рік. До того ж трапляються умови, які перешкоджають дослідам, наприклад, град. А тут ми можемо провести дослід і потім на полі лише підтвердити висновки. А далі – лабораторія аналізу ґрунту з різних регіонів світу, наприклад, ось це – проби ґрунту з-під Білої Церкви, від Інституту ім. Л. Погорілого. Дослідження будуть на активний вуглець, органічний вуглець тощо. Далі лабораторія, де відбуваються досліди й аналіз проб рослинного матеріалу. Робимо аналіз мікроелементних добрив, їх виробляє наша фірма Agrami.

У центрі ми побачили і відділ, який досліджує вплив середовища на посівні комплекси – тут дослід­жувалась у спеціальних сольових розчинах корозія металу, вплив різноманітних речовин на робочі частини сівалки, а завершував науковий відділ інженерний центр. Кожну деталь сканують 3D-сканерами, дослід­жують відхилення деталей, які надходять від постачальників, досліджують навіть спектральну структуру металу. Марек показав мені дві деталі, кожна з яких була вигнута на одному обладнанні в тому самому режимі, але виглядали вони по-різному: виявилося, що одна зі сталей була набагато більш пружною, з домішками інших металів. Загалом це вражало: скільки наукової думки та ретельних досліджень у центрі, який зробив би честь багатьом університетам і світовим грандам, стояло за тим, щоб із воріт заводу вийшов посівний комплекс Mzuri Pro-Til.

Ідея посіву в один прохід – і її втілення

– Завод працює тільки три місяці, план – пів тисячі посівних комплексів. Ми намагаємося скоротити час від замовлення до поставки, щоб він не перевищував три місяці. Зростає попит на комплекси на рамі XZACT для точного землеробства. Зараз інтенсивно продукуємо їх – і все печеться, як гарячі пиріжки. Іноді доводиться запроваджувати 10-годинний робочий день або навіть виводити людей на другу зміну, працюємо по суботах, гарячий час у нас також трапляється, реагуємо на сезон…

– Промисловий дизайн приміщень – десь ти його запозичив? Завод будувався за певним взірцем?

– Для мене взірцем були заводи Claas, оскільки я тривалий час є дилером цієї фірми, тож бував на виробництвах. Бачив, як змінюється процес. Ми маємо гніздовий принцип: транспортні візки під’їжд­жають до своїх пунктів і там виконуються стабільні операції. На кожній ділянці є конт­роль якості, є контролери, які зай­маються винятково цими функціями, й у разі неякісного складання вузла запускають систему налаштування. Наприкінці є фінальний контроль якості з повним підключенням до вузлів агрегату, випробовування рідинами тощо – жодне наше обладнання не має права перетнути межі заводу без остаточного контролю якості. Підписують три особи, відповідальні за якість, і ми бачимо всі етапи складання комплексу. Якщо є якась помилка або неякісна деталь, негайно робимо висновки і вживаємо заходів.

– Машина справляє враження… Власне, ідея сполучення операцій не революційна, але революційним є виконання цих операцій з відмінною якістю.

– Так, це машина одного проходу. Безпосередньо в стерню їдемо і сіємо кожний тип насіння, будь-який. Єдиним агрегатом, який може бути на полі, є наша пружинна борона, яка дуже делікатно, на глибину 1 – 2 см, не перемішуючи стерню з землею, зриває капіляри, щоб уникнути випаровування вологи, і нищить перед посівом насіння бур’янів. А пожнивні рештки мають залишитися, щоб укрити ґрунт і вберігати його від ерозії, випаровування води, надмірного нагрівання. Абсолютно не можна прибирати рештки, оскільки, перемішуючись з землею, солома зумовлює виділення СО2. Солома, змішана з землею, автоматично забирає вологу з ґрунту, поглинає. Крім того, солома, змішана з землею, потребує азоту для розкладу, бактерії можуть спожити 45 – 50 кг азоту, а це неабиякі витрати. Отже, ми потребуємо цього захисного шару, який вкриває ґрунт. Робимо один прохід, спочатку делікатно надрізаємо шар решток, потім іде лапа глибокорозпушувача, яка створює унікальну структуру для розвитку кореневої системи. Покладені глибоко азот і фосфор є провокантами для розвитку кореневої системи, ініціюють цей розвиток. Наші рослини саме й відзначаються дуже розвиненими коренями, а чим може краще захиститися рослина, ніж власною кореневою системою?

– Проте як можна сіяти одним комплексом і кукурудзу, і ріпак?

– Не тільки ріпак – ідеально сіємо і мак, і навіть цибулю. А для просапних культур змінюються сошники та переналагоджується сівалка, досить швидко і зручно. Висів пневматичний. Прекрасно сіє всі зернові, всі дрібнонасіннєві, горох, бобові, кукурудзу, соняшник, бавовну, закінчуючи цукровими буряками. В Узбекистані є виробники овочів, які сіють нашими комплексами зелену квасолю, моркву, пет­рушку, коріандр.

– А хто є вашим клієнтом? Якого розміру повинно бути поле, скільки землі мають користувачі Mzuri?

– Питання розміру господарства другорядне. Ми маємо клієнтів, у яких лише 35 га, і таких, які оброб­ляють 300 – 500 тис. га. Нашими клієнтами є люди, котрі здатні мислити й, головне, вміють рахувати. Рослинництво – бізнес, такий самий, як й інші, лише обтяжений більшими ризиками, адже є маса чинників, на які ми не здатні вплинути. Будь-яке виробництво під дахом – захищеніше від більшості цих чинників.

Рослинництво – це виробництво просто неба, де фактори впливу надзвичайно значущі. Оскільки в нас більші ризики, величезне значення має калькуляція, передбачення ризиків і – вибір технології. Аграрій, котрий ухвалює рішення по сівозміні, по вирощуванню певних рослин, має усвідомлювати, які отримує ризики. Він повинен знати, коли може собі доз­волити більший або менший ризик. Наша технологія його ризики мінімізує. З чого це випливає? Наприк­лад, вирощуємо озимий ріпак. Маємо ризик вимерзання. Наша технологія обмежує цей ризик, оскільки пожнивні рештки затримують снігове покриття, його не виносить вітер, і це дуже часто рятує ріпак від вимерзання. Інші бізнесові ризики – це витрати, і тут, здійснюючи посів за один прохід, ми різко зменшуємо витрати на паливо, це 12 – 15 л, а не так, як у конвенціональному землеробстві – 60 – 70, а то й 100 л. Зменшуємо витрати людської праці, оскільки на гектар витрачається 15 хв, а не три-чотири години з різними операціями. Оптимальна швидкість – між 8 та 12 км / год. Це й економія кадрів – не слід їхати чотири-п’ять разів на поле, все робиться за одну операцію.

Оскільки ми позиціонуємо добрива безпосередньо під кореневу систему рослини, а не розкидаємо їх по всьому полю, можемо зменшити їх витрати у два, а то й три рази. Наші десятирічні дослідження свідчать, що можемо передпосівне внесення добрив обмежити 50 кг амофосу. І нічого більше не застосовуємо. До того ж обмежуємо кількість насіння – ми висіваємо 25 – 28 рослин ріпаку на квадратний метр, а не 50 – 60, тож удвічі скорочуємо витрати на насіння. Отже, маємо зниження ризику, пов’язане з вкладенням капіталу. Навіть якщо складаються вкрай несприятливі умови для рослинництва, наші вкладення були кількаразово менші, ніж за традиційною технологією. Це базові речі для підприємця – намагаємось обмежити фінансові ризики. Саме це й робить наша технологія: обмежує фінансові ризики, але не обмежує врожайність. Урожайність за нашої технології і так вища, ніж у традиційній. Проте ось яка проблема загострюється в рослинництві: відповідальність перед суспільством за екологію, за нашу планету. Наша технологія допомагає якнайкраще зберігати середовище, зменшувати кількість агресивних речовин, зменшення палива, зменшення викидів СО2. Це істотний внесок у спільну справу. Ми не перемішуємо ґрунт, не торкаємося бактерій вуглецевих і безвуглецевих – ми зумовлюємо лавиноподібне зростання кількості бактерій мікробіоти. Це приводить до секвестрації вуглецю, зв’язування неорганічної матерії органічною матерією. Вуглець залишається в ґрунті. Це надзвичайне явище, котре теж незабаром буде преміюватися суспільством.

Mzuri не має конкурентів

– Яких ви маєте конкурентів на ринку?

– Це пролунає досить зухвало, але я скажу, що ми конкурентів не маємо. Є кілька компаній, які теж працюють у пасовій технології, але я не бачив повного і глобального рішення, яке б дало змогу ввійти в необроблені ґрунти, де солома лежить на поверхні, а ми входимо і сіємо. Є деякі агрегати, які в певних умовах такі операції могли б здійснювати, але ми робимо це в будь-яких умовах. Глибоко розпушуємо, викладаємо добрива по всій глибині розпушування та сіємо в тій самій лінії. Добрива лежать під вирощуваною рослиною, і вона може в будь-який момент використовувати живлення. Добрива лежать по всьому профілю ґрунту, на глибині 30 см, і спонукають рослину до швидкого розвитку кореневої системи.

– Отже, азот не випаровується і не вимивається…

– Так, адже ми не розкидаємо його по всій поверхні поля. Коли ми маємо 70 см міжрядкових у кукурудзі, скільки часу вона потребує, щоб дістатися до живлення? Ми всі поживні речовини безпосередньо кладемо біля рослини. Тому й можемо обмежити кількість внесених добрив, оскільки не розкидаємо їх там, де вони вимиваються й випаровуються. Наші добрива рослина використовує повністю. Не даємо добрив у міжряддя, як це робиться іноді в No-till – лише під корінь. В Європі зараз впроваджується Зелений Уклад, система обмежень для рослинництва. Це викликає бурхливі протести фермерів. Ще й українське зерно стало подразником… Я не згоден з цими протестами, хоч і не хотів би порушувати політичні теми. Я вважаю, що Україні треба допомогти чим тільки можна. Це моє особисте переконання. Ми розв’яжемо всі зернові питання після війни, але, поки війна триває, ми повинні допомогти – це боротьба цивілізованого світу проти тоталітарної системи. В Україні гинуть люди, і її перемогу треба забезпечити в будь-який спосіб.

– Технологія Mzuri Pro-Til нова, вона заледве 15 років налічує…

– Так, вона вписується в технологію Strip-tіll, але розвиває її до технології посіву в один прохід. Ми йшли до неї через оранку, через безплужну технологію, через прямий посів – усі ці технології маємо на наших дослідних полях для порівняння.

Збереження планети – місія поза часом

– Це надзвичайно амбітна технологія, це всесвітній масштаб, це революція в сівбі, але… чи ти вважаєш, що зараз – добрий час для інвестицій?

Марек зітхнув. Однак відповів не як інвестор, а як філософ:

– Тут час не грає ролі. Ми не маємо часу для зупинки і вичікування. Глобально, кожна людина має своє бачення дійсності. Є Паризький протокол, Кіотський, інші. Наростає вплив парникових газів, і це може призвести до підвищення температури планети на півтора градуса. То буде невідворотний процес, і він може призвести до неможливості життя на планеті – так кажуть численні вчені й експерти. Інша частина переконує, що це вже було, вимерли динозаври, але світ і далі живе й існує. Проте моє бачення таке: сільське господарство емітує понад 30 % всіх парникових газів. Що перешкоджає нам, щоб ми вирощували врожаї, по-перше, здорові, по-друге, економічні, застосовуючи меншу кількість доб­рив, відроджуючи родючість ґрунтів, які деградовані як у Польщі, так і в Україні, у США, в Китаї? Що заважає нам впровадити технологію, яка, з одного боку, знижує наші фермерські ризики, а з другого – зменшує викиди у 6 – 7 разів? Світова політика починає схилятися до цієї технології, і на запитання, чи час для інвестицій, я б відповів: ми вже запізнюємося з інвестиціями! Головним обмежувачем урожайності є вода. Більшість рільників у світі бореться з нестачею води, з ерозією ґрунтів, і в усіх цих факторах може допомогти наша технологія Mzuri Pro-Til, яка збільшує врожаї.

– Який ціновий рівень посівного комплексу Mzuri Pro-Til? Чи можна його порівнювати з іншими сівалками на ринку?

– Це найдешевша машина на ринку: все залізо коштує € 1, а іншу частину ціни становить технологія. Головний кошт – технології. Поглянь, дискову борону можна купити за € 10 тис. і можна купити за € 50 тис. І там метал, і там метал, але йдеться про технології. Я навіть не знаю, на якому рівні є ціна на наші машини, не відстежую інші марки. Проте знаю, що останніми роками ринок переживав кілька цінових стрибків, ціни інших виробників зростали, і в Україні також, але ми навіть рівня інфляції не сягали, наша ціна зросла заледве на 12 – 14 %. Хоча ціни на метал стрибали кількаразово, ми, маючи довготривалі угоди, вийшли з необхідності підвищення цін з мінімальними впливами. Метал у нас зі Швеції SSAB та Німеччини, від Тиссен-Круппа.

Людина, яка ніколи в житті не працювала

– Чи не є проблемою те, що Mzuri Pro-Til, навіть 4-метрова, потребує потужного трактора?

– Слід усвідомлювати, що це глибокорозпушування, на глибину 30 см, і тут без потужності не обій­тися. Проте якщо фермер говорить, що на його полі потрібна велика потужність, це означає, що в нього на полі проблема, що є підплужна підошва (а вона є практично всюди), яку треба зривати. Ми точно знаємо: робота Mzuri веде до того, що кожний наступний рік комплекс долає набагато легше. Він створює структуру ґрунту, яка допомагає економити паливо і вимагає меншої потужності трактора. Перший-другий рік можуть бути критичними, залежно від культури землеробства, яка на полі існує. А далі Mzuri наводить порядок. Ґрунтотворний процес, процес створення правильної структури ґрунту, приносить лише задоволення фермеру.

– Ти маєш дітей? Можна буде спертися на них з роками?

– Так, у мене двоє синів, 25 і 23 років. Старший закінчив університет у Варшаві, агроном за спеціальністю, він працює тут, на фірмі, а молодший закінчує хімічний факультет у Гданську. Ще маю 12-річну доньку.

– У тебе стільки різних напрямів бізнесу і ти так глибоко занурений в операційний менеджмент… Що тебе мотивує, що рухає вперед?

– Відповім так: я ще ніколи в житті не працював. Якщо робиш те, у що закоханий, то не працюєш, це твоє захоплення. Я фермер у п’ятому поколінні. Всі мої предки були рільниками. Я люблю землю. На моїх 1300 га немає агронома, я сам агроном. Сам їду в поле і дивлюся, як ростуть культури – це не обов’язок для мене, а задоволення. Приємністю є для мене проведення дослід­жень технології, впровадження покращень. Я не конструктор, але, знаючи агрономію, вношу певні зміни у виробництво, а іноді наші клієнти допомагають нам у вдосконаленні конструкції, оскільки працюють на цих машинах. Ми тестуємо ідеї та аналізуємо їх – і це також приємність. Усе життя я тестував машини. І все життя шукав найкращої технології. Ми зробили англійський варіант здатним працювати в будь-яких умовах – в Африці, Азії, Австралії, Мексиці. Ми прагнемо бути не лише продавцями заліза, але постачальниками технології, яка допоможе кожному господарству вийти на новий рівень.

Все ж таки головне хобі – це робота. Я мисливець, але дуже рідко зазираю в мисливське господарство. Десять метрів від дому маю ставок, але рибалив там два-три рази за життя. Люблю книги, але маю дуже мало часу. В дитинстві прочитав усю бібліотеку, закінчивши працями Маркса. Нещодавно читав книгу про війну в Україні та у світі, зараз читаю книгу свого сусіда, Міністра закордонних справ Польщі Сікорського про сучасні проблеми світу…

– Й останнє. Цей завод – це кінець чи початок? Ще десь будуть заводи з виробництва Mzuri?

– Я гадаю, наступний буде в Україні. Ми вже плануємо це сьогодні. Вибух війни не спроможний змінити наші плани, ми віримо в перемогу. Сьогодні пересічному українцю важко в це повірити, але Україна буде лідером у Європі. Я переконаний на 100 %, що так буде. Спільно ми хотіли б укласти коаліцію наших держав, яка була б найпотужнішою в Європі.

* * *

Світло супроводжувало мене весь час, поки я мандрував з Мареком просторими залами й лабораторіями – світло з небес, яке заливало виробничий простір, світло у полях, де зростав неабиякий ріпак, світло людської думки та світло людської душі, яка любить землю і прагне залишити її більш родючою для нащадків.

Mzuri Pro-Til – революція в землеробстві та посівних технологіях? Так, але тільки для тих, хто по-справжньому дбає про свою землю, хто прийшов на поля не на рік, а назавжди.