Віталій Рудченко: «Я – агроном, а не рвач і не латифундист!»

За словами популяризатора технології No-till Михайла Драганчука, Віталій Рудченко навіть вводить у повсякдення такий термін «Зелена революція 2.0». Перша зелена революційна активність датована половиною минулого сторіччя. Колишній директор Агентства США з Міжнародного розвитку Вільям Гауд 1968 р. запропонував відповідне визначення. Прогодувати населення Землі, що активно зростає, – ось з яким завданням впоралася та, перша. Власне, другою зеленою революцією, про яку активно твердять уже в ХХІ ст., прагнуть здійснити коригування негативних чи неповних ефектів від першої. Кожен ладен вкладати в це визначення свій сенс. Сенс праці Віталія Рудченка – оздоровлення ґрунту. Однією з причин його переходу на No-till була водна ерозія. На Волині – горбиста місцевість, перетнута, чималі перепади висот. Варто було зберегти ґрунт від змивань. Й ось саме нове технологічне мислення допомогло в цьому. Блюдця? Траплялися, та на третій рік використання технології No-till блюдця припинили з’являтися. Чим не сигнал того, що аграрій на правильному шляху?!

– Чому No-till? – програмне запитання до Віталія.

– Тому, що все – в традиціях. Наш агроном (він працював у господарстві ще з радянських часів) застосовував технологію мінімального й дрібного обробітку. Він мене вчив, що це дає змогу зберегти ґрунт. Й ось збереження ґрунту (для всіх ноутіллерів важливе!) – це для мене така база. Виграємо й економічно, й екологічно.

– А які ґрунти у вас?

– Ясно-сірі, сірі й темно-сірі опідзолені – таких 80 %. І десь 20 % чорноземів опідзолених. Є такі кращі ділянки.

– Саме ділянки?

– Ну, вони такі, неповними масивами.

– Скільки землі обробляєте та які культури вирощуєте?

– У нас приблизно 800 га землі. Вирощуємо озиму та яру пшеницю, тритикале, озимий ячмінь, озимий ріпак, цукрові буряки, сою, люпин, боби, пелюшку. Є в нас і покривні культури (майже на половині площі, по-іншому не можна). Частина України, на щастя, має належну кількість вологи. В нас на Волині – достатньо опадів, щоб упроваджувати покривні культури й тим самим балансувати гумус, компенсувати винесення гумусу нашими основними культурами, збагачувати наш ґрунт пожнивними й органічними рештками. Перший млинець із покривних культур виявився в мене глевким. 2016 р. була серпнева посуха, ті сидерати погано зійшли. І я вже готовий був відмовитися від того всього. Проте соя, посіяна по покривних культурах, 2017 р. дала врожай майже 4 т / га. Й тут я зауважив: мабуть, у цьому щось є, та продовжив застосовувати в нашій зоні посіви покривних культур. У мене широка сівозміна, й ці покривні суміші дають змогу їх використовувати з максимальною ефективністю.

– Маєте й тваринництво?

– Так, у нас свинарство – 200 голів. І від 5 до 10 голів ВРХ. Ми лише його розводимо й хочемо далі розвивати. Бичків продаємо. В землеробстві використовую, до речі, органічні добрива з власної ферми й курячий послід із птахофабрик. Якщо курячого посліду вношу 2,5 – 3 т / га, то підтримувальний баланс за гноєм свиней і ВРХ – це всього-на-всього 10 т / га.

– Якщо брати минулий рік, то якої врожайності вийшло домогтися?

– По сої максимальна врожайність сягнула 5,3 т / га, а пересічна – 4,3 т / га. Сою висівали традиційну, не-ГМО. В мене було її справжнє розмаїття: 30 сортів. До вибору, до кольору! Яка соя виявила себе краще? Ну, є кілька компаній, які приблизно на одному рівні: SaatBau, ProGrain і Sevita Genetics. Назагал 2023 р. вийшло виростити сою та цукрові буряки з максимальною врожайністю. Сам не вірив, що таке можливо. Проте за здорового ґрунту зменшується кількість внесених мінеральних добрив та оздоровлюються рослини.

– Просідання врожайності за технологією No-till – правда чи міт?

– Багато хто каже, що за No-till є просідання врожайності. В мене такого не було. Поступовість – була. 2013 р. відмовився від оранки, 2016 р. перейшов на вирощування покривних культур, і врожайність дотепер, слава Богу, не просіла. Знач, технологія працює! Покривні культури насичують наш ґрунт органікою, й це дає змогу не втратити врожайність, а навіть нагромадити її. Можу довести на прикладі сої, кукуруд­зи, цукрових буряків. Цукрові буряки за технологією No-till дуже незвична справа в Україні, проте це можливо! Врожайність максимальна сягнула 90 т / га, та й просідання цукристості не було. Це означає, що ґрунт працює.

– А на прикладі зернових?

– Позаяк по зернових у мене ще немає сівалки для No-till, то зернові культури вирощую за технологією Mini-till.

– Ви сповідуєте філософію вирощування широкого спектра культур. Як до неї прийшли: одразу чи поступово додавали?

– Мав навіть і більше культур у сівозміні. Був і ячмінь ярий, був і соняшник. У мене важливу роль відіграє сівозміна. Наприклад, соняшник із ріпаком не дуже «пляше», тому я соняшник викинув із сівозміни. Філософію вирощування якнайбільшої кількості культур сповідую від самого початку, адже сам я – агроном, а не рвач і не латифундист. Для мене головне – здоров’я ґрунту, а Бог дасть уже змогу прожити.

– Соняшник на землях Західної України знав різні часи. Спершу його не розглядали навіть як потенційного, так би мовити, учасника сівозміни. Надалі дедалі більше прихильності до нього стали виявляти аграрії західних областей. Опісля знов пішли нарікання, що не наша, мовляв, усе ж таки культура. Та 2022 р. у львівському відрядженні (а була десь половина літа) бачив чимало полів із «квіткою сонця»…

– Так, з’явилася селекція, і західноукраїнські аграрії стали користуватися відповідними продуктами. В мене просто був негативний досвід вирощування соняшнику. Всі кажуть: соняшник витягує, виносить, виснажує. Я як під соняшник зарядив – він у мене весь ліг. Тож припинив його висівати. Із 5 т зібрати 2 т не було економічно ефективно. Та все одно констатую, що зараз більше інтересу до соняшнику на Західній Україні. Знову такий висхідний тренд. Вирощують чимало, мої сусіди висівають соняшник, та мені це не підходить по сіво­змінних агрономічних питаннях.

– Чимало бобових вирощували й вирощуєте. Чи є серед них нут?

– Ні, нут – це не наша зона, це культура посушливого регіону. Якщо сорти виводять, уявіть собі, в Ізраїлі, Іраку, Туреччині, то що ж вони робитимуть на Волині?! Й немає гербіцидів на нут. До того ж важкий продаж.

– А той факт, що ви господарюєте на Волині, якось допомагає логістично?

– 2022 р., на початку війни, так, допоміг. А 2023-го з огляду на блокування західних кордонів зовсім ми нічого не виграли. Просіли… Власне, це відбилося не лише на нас, а й на всій Україні. Якщо мали ціну на кукурудзу 2022 р. приблизно 6500 – 6600 грн / т, то 2023-го кукурудза вартувала 4500 грн / т, максимум – 5000 грн / т. Тобто це – істотний мінус, враховуючи витрати, що зросли.

– Нічого не пробували сіяти в монокультурі?

– Ні, я – агроном, то монокультура – не для мене.

– А коли був у вас соняшник, через яку часину повертали його на те саме поле?

– Соняшник у мене був 2013-го та 2019 рр. Шість років!

– Майже за класикою…

– Ну, за класикою сівозміни, а не за класикою обробітку. В здоровому ґрунті – здорові рослини. Ми годуємо не рослини, а годуємо ґрунт! І він нам віддає! Скажімо, від фунгіцидного захисту на сої я відмовився. Та це все одно дало максимальний урожай.