Врожайність у монокультурі

Наскільки вибагливі аграрії до кукурудзи? Власне, якщо ти є «царицею полів», то маєш царювати й примножувати фермерський добробут, а не слугувати головним болем, чи не так? Логістика? Ну, питання, актуалізоване війною, згодом дещо стишило гостроту. Насіннєвий матеріал? Тут є про що поміркувати й, зваживши всі чинники, зробити свідомий вибір. Монокультура? Щодо кукурудзи цілком може бути, чом би й ні! В усякому разі щодо саме неї це слово не спричиняє якогось нападу всепоглинального скепсису.

Керівник ПП «Альтаїр» Григорій Плічко ґрунтовно підходить до технологічних процесів. З неабияким пієтетом ставиться до точного землеробства, нехтує плугом (уже 10 років як; де та оранка – немає, а є глибоке розпушування та вертикальний обробіток), тримає руку на пульсі агротехнологічної сучасності, сповідує інтенсивну технологію. А кукурудза для його господарства – це найголовніша культура. Й хай які ринково-кон’юнктурні вітри віють на ринку агропродукції (ніде правди діти, зінкола вони бувають і зустрічні), він зберігає прихильність до неї. Відтак і має до насіннєвого матеріалу улюбленої культури чіткі, обґрунтовані вимоги (та й тенденцію до меншого зросту рослин кукурудзи сучасних гібридів і водночас вищих урожайних та інших якісних показників, що накреслилася останнім часом, помічає). А допомогти їх висунути покликана ретельна дослідна робота на експериментальних ділянках.

– Назагал обробляємо 2000 га, на площі 1600 га вирощуємо кукурудзу, – підкреслює Григорій.

– Овва! В монокультурі?

– Практично, так. Сіємо ще 300 га соняшнику й до 200 га сої щороку.

– А чи не було змін у сівозміні з огляду на війну, з огляду на ускладнену логістику, спричинену навалою орків?

– Не було. Ми так і залишили. Практично 1500 – 1600 га кукурудзи ми висіваємо завжди. Всі пішли в нішеві культури: гречку, просо, хтось сіяв і сорго. Врожай цих культур буде ще важче продати. Вважаю, що працювати слід там, де ми знаємо бодай, як і де можна збути. Кукурудза завжди буде затребувана. Адже й на внутрішньому ринку є споживання, й на зовнішньому. Зараз працюють маршрути, щодо яких домовляються, інші держави допомагають, щоб були якісь бодай кораблі, баржі. З Рені, Одеси більш-менш вивозиться зерно. Ми продаємо. Як потрібні кошти, то продаємо вирощене.

От, скажімо, продали 1000 т кукурудзи – купили два зерновози. Логістика дешевша, коли є свої автівки. А наймати – це до 1,5 тис. грн / т – перевезення зерна до порту. Нам дешевше придбати автівку, посадити водія, сплачувати йому зарплатню. Якщо витратну частину становитиме лише амортизація, дизель і зарплата, то це буде дешевше, ніж наймати перевезення. Тому ми такий підхід використовуємо. Деяке зерно лежить на елеваторі. Й бувають такі конт­ракти, що вигідніше навіть продати зерно, наприклад, у Черкаській області з елеватора, ніж везти до порту. Адже тут є ще залізничне перевезення. Воно 2022 р. вартувало дорого, тому автомобільна логістика була дешевша. А нині – навпаки: знову подешевшали тарифи на залізничні перевезення. Відтак ми інколи продаємо просто з елеватора. Якщо різниця менше ніж 1000 грн у логістиці, то нам вигідніше продати з елеватора.

– Якщо взяти врожайність кукурудзи в монокультурі, то…

– Напрочуд урожайним був 2021 р., а 2023 р. ми вийшли в сухому зерні на ще більшу врожайність. Технології нові, інтенсивні нові гібриди, які дають потужну врожайність, які ще краще відгукуються на внесення добрив. Ми на експериментальних ділянках дослід­жуємо інтенсивні гібриди. Щороку заводимо нові й нові. Є такі гібриди, наприклад, в яких 2023 р. волога під час збирання була 13,3 %, а молотили ми 13 т кукуруд­зи в сухому зерні. Є потужні гібриди, котрі швидко віддають вологу й володіють великим потенціалом урожайності. Такі гібриди мають попит.

Адже дорого виходить сушіння, газ дорогий, кожен тонно-процент – до 150 грн. Тому лише такі технології є ефективними. Зараз компанії почали вирощувати низькі в рості гібриди, щоб менша була вегетативна маса, щоб швидше віддавав качан. Якщо взяти ситуацію п’ять років тому, то всі прагнули домогтися, щоб зріст був у кукурудзи. А тепер навпаки – й «Байєр» («Монсанто»), й «Кортева» («Піонер») ідуть іншим шляхом. Привозили до нас на випробовування американські мішки куку­рудзи, яка ще не зареєстрована навіть в Україні. Ну, от я бачу, що кукурудза росте, скажімо, до 3 м, більше не зростає. Питаю: чому? Відповідають: нова технологія, прагнуть того, щоб зменшити вегетативну масу, щоб усе віддати в качан, щоб швидко скидало вологу. Адже що більша маса зелені, то довше вона віддаватиме як сама, так і з качана вологу.

– А не складно аграрію психологічно сприймати таку кукурудзу?

– Так дивишся, ти начебто звик до того, що якщо немає зросту, то немає і врожаю. Проте коли комбайн іде й ти в онлайні спостерігаєш за врожайністю, яка за 13 т / га (кукурудза!), то розумієш, що слушний хід зроблено. Й за вологістю краще, й за врожаєм усе обнадійливо. А раніше в мене були такі гібриди, де качан висів на висоті 2 м. Опісля ми почали дос­лід­жувати, що кожна кукурудза на елеваторі по-різному віддає вологу. Й гібриди, де у батьківських чи материнських формах є кремениста кукурудза, погано віддають вологу. Везеш до елеватора куку­рудзу з однаковою вологістю: 24 % – один гібрид і 24 % – інший гібрид. Проте сушіння одного гібрида проходить за 4 год, а інший сушиться 6 год. Тобто віддача вологи самого зерна витратніша. Відтак і часу йде більше, й газу. Отже, обиратимемо такі гібриди, які швидше віддають вологу, й сушіння обійдеться дешевше для нас.

– Знаю одне господарство, керівник якого так само практикує висівання новинок на дослідній ділянці. Й виходить так, що опісля обирає для товарних посівів ті гібриди кукурудзи, які посіли 1-ше, 3-тє, 5-те місця за врожайністю. Сміюся: може, ви забобонна людина? Та ні, відповідає, так виходить мимохіть, якщо зважити всі «за» й «проти», то саме чогось непарні за рівнем урожайності гібриди найкращі. Чи є у вас якась подібна закономірність?

– Обираємо десять найкращих гібридів. От, скажімо, з десяти найкращих гібридів, що ми висіяли на дослідній ділянці 2023-го, п’ять гібридів зареєстровано в Україні, а п’ять не зареєстровано. В мене дані цих дослідів, проте чекатимемо на реєстрацію незареєстрованих гібридів. А ту п’ятірку, що зареєстрована, беремо.

– Певну кількість?

– Небагато, проте десь 30 % нових гібридів. Залишаємо ті, що сіяли в товарному посіві та які дали врожайність за 10 т / га, на рівні 12 – 13 т / га. Тоді порівнюватимемо нові з тими, що в нас є. Якщо реально підходитиме під нашу технологію та даватиме спалах урожайності за 13 т / га, то, думаю, ми посіви під такими гібридами нарощуватимемо й братимемо більше.

– І не можу не запитати про сою, адже 2023 р. чимало йшлося про неї як про рятівницю, чи не єдину рентабельну культуру в чималій кількості господарств. Як виявила себе соя на ваших ланах?

– Соя 2023 р. продемонструвала гарні врожаї: ми зібрали її до 4 т / га. Були поля й із більшою врожайністю. Й ціна дуже гарна. Однак цьогоріч не збільшуватимемо площ під соєю. Так, чимало компаній збільшує через те, що це була найвигідніша культура торік. Проте, думаю, що назагал по Україні десь на 20 % зменшаться посіви кукурудзи й на таку саму цифру збільшаться посіви сої. Тому на 2024 р. я не вважаю, що це вихід і що для нас буде вигідно сіяти сою.