Кожна аграрна компанія має свою технічну політику, котра зумовлена фінансовими можливостями, технологіями, напрямами діяльності, ґрунтово-кліматичними умовами й багатьма іншими факторами. І чим вона більша, тим виразнішої політики в цій сфері потребує, тим більше зусиль треба докласти, аби технічний парк діяв, по-перше, як годинниковий механізм, по-друге, не завдавав збитків.

Як розповів технічний директор ІМК Богдан Кривіцький, цей агрохолдинг застосовує диверсифікований підхід до вибору брендів, що є запорукою здорової конкуренції між ними, а також технічної стабільності для господарства. Водночас в окремих групах машин ІМК притримується уніфікації. Наприклад, у посівному секторі домінують сівалки Horsch: 26 Maestro 24-рядних посіву широкорядних культур, 15 зернових Pronto SW і DC для зернових, три 8-рядні Kinze, переобладнані рішеннями від компанії Precision Planting, які використовуються для дослідів. Основу силового блока становлять трактори John Deere, New Holland, Fendt. Загалом компанія має 145 тракторів, частина з них у статусі операційної оренди. Трактори John Deere використовуються в роботах, що потребують найбільшого рівня точності та якості систем точного землеробства – висів, внесення добрив, а також на площах, де проводиться картування виконаних робіт. Збирання забезпечують 20 комбайнів New Holland CR 9.80, а також наймані машини. В ґрунтообробітку немає жорсткої прив’язки до одного чи групи брендів, механізм вибору техніки простий – проводиться тестування, і якщо агрегат показує хороші результати, крім цього подобається пропозиція щодо ціни та сервісу, то вибір падає на ту чи іншу модель. А тому в цьому секторі спостерігається доволі широке розмаїття моделей і брендів – Kuhn, PÖttinger, Farmet, Bednar, Case, Quivogne, Kverneland, Lemken, Gaspardo.

Транспортний цех наприкінці минулого року пережив майже повне оновлення: замість старих КамАЗів придбали тягачі MAN і напівпричепи SCHMITZ. Позицію захисту й підживлення рослин закривають обприскувачі John Deere та Technoma. Як бачимо, за роки діяльності в ІМК створено доволі потужний технічний потенціал, котрий дає змогу оперативно розв’язувати всі агротехнологічні завдання. Проте настільки він економічно ефективний? Чи, бува, не з’їдають витрати на його обслуговування левову частку прибутків? Богдан Кривіцький стверджує, що витрати на технічний сервіс в IMK становлять 33 $/га, тоді як в інших агрохолдингах зазвичай близько $45 – 60. І це при тому, що в розрахунок внесено не лише сільськогосподарську, а й елеваторну техніку, вантажний і легковий транспорт. Як вдалося вийти на цей показник?

– Ключовий момент – щорічне оновлення технічного парку, для чого компанія інвестує в машини й агрегати в середньому $ 80 у розрахунку на один гектар упродовж останніх п’яти років, – пояснює Богдан Кривіцький. – Тобто ми не доводимо техніку до інфаркту, а вчасно виводимо її з експлуатації та замінюємо новою, створюючи своєрідний неперервний технічний колообіг. Усе логічно й просто, чим менше в тебе старої техніки, тим менше витрачаєш на ремонти. Другий фактор – чітка і прозора система обліку запчастин і контролю за їхнім рухом усередині підприємства. Намагаємося якнайшвидше позбутися запчастин до техніки, якої в нас уже немає, тому на кінець минулого року їхні неліквідні запаси становили 1,6 млн грн, це трохи більше 1 % від річного бюджету компанії на технічні потреби. Прагнемо також мати низькі перехідні залишки запчастин, наприклад, на початку 2024-го вони були 3,9 млн грн, що становить 3 % від загального бюджету запчастин на рік (наведені цифри стосуються 2023 року). І третій важливий фактор – операційна оренда…

– З цього моменту, будь ласка, детальніше…

– Статус операційної оренди 2023 року в нас мали 60 тракторів потужністю в 150 – 200 к. с., 10 тракторів потужністю 500 к. с. та 13 телескопічних навантажувачів. Це означає, що ми їх не прид­бали у власність, а лише використовуємо на підставі конкретних умов, прописаних у двосторонній угоді між нашою компанією і партнером. Вони передбачають строки оренди, форми оплати: за мотогодину чи за місяць використання (наприклад, у випадку тракторів New Holland 7060 ми платимо за місяць, а 2023 року за Fendt 1050 розраховувалися за мотогодину, але операційна оренда на машини цього бренду закінчується).

Операційна оренда в таких масштабах автоматично переводить нас у статус ключового клієнта, що надає низку переваг, які полягають у більш гнучкій ціновій і сервісній політиці постачальника. Наприклад, він може тримати запчастини для нашої техніки на своїх складах, що зменшує перехідні залишки в нас на складах і відповідно знижує витрати на їхнє утримання.

– Що впливає на політику оновлення техніки?

– Щодо техніки, яку купуємо, я був би нещирий, якби сказав, що в мене немає улюбленого кольору по певних групах техніки, але вирішує сукупність факторів, передусім – це ціна і якість обслуговування, тобто умови, за якими компанія зобов’язується поставити, запустити в роботу і надавати сервісні послуги. Наприклад, у кожного з наших основних силових брендів (John Deere, New Holland, Fendt) щороку можуть з’явитися акційні пропозиції та додаткові умови, і ми на них вимушені реагувати, щоб одержати найвигіднішу пропозицію. Торік ми прид­бали десять тракторів John Deere, цього року все йде до того, що можемо придбати New Holland, бо в дилера залишилося п’ять непроданих тракторів із минулого року, тому він нам (як ключовому клієнту) пропонує кращу ціну, ніж на машини, які є в іншого дилера, але будуть виготовлятися за новими цінами. Це стосується і сівалок, і обприс­кувачів, і ґрунтообробних агрегатів.

– Точне землеробство впливає на технічну політику?

– Так, впливає. І не лише точне землеробство, а й інші технології. 2019 року ми мали розкидачі добрив без систем дифвнесення, без ваг та ISOBUS-термінала, які дають змогу контролювати й записувати інформацію. Внаслідок цього траплялися випадки, коли системи розкидання забивалися, добрива вносилися не рівномірно, а смугами, механізатор це помічав аж наприкінці зміни, в результаті ми недобирали по 4 т / га кукурудзи в тих зонах, куди пожива не потрапила. І це стало тригером для того, щоб придбати сучасніші розкидачі з усіма необхідними опціями. Тобто ти обрав для себе якусь технологію, розумієш, які рішення потрібні для її реалізації, знаєш також, що вони є в 3 – 4 брендів на ринку, які між собою конкурують, і ти вибираєш найкраще. Наприклад, ні в кого немає такої досконалої системи автопілотування, як у John Deere, бо вона може працювати без поправок 14 днів із точністю 3 – 4 см. Нам це дуже важливо особливо зараз, під час постійних повітряних тривог і проблем із сигналом, унаслідок чого ти не можеш одержувати поправки на свій RТK-модем. Тож якщо трактор якогось іншого бренду просто зупиниться або працюватиме по маркеру 30 хв, то John Deere ще два тижні виконуватиме необхідні операції. Це свідчить про те, як безальтернативні інноваційні штуки впливають на наш вибір.

– То куди має рухатися така велика і сучасна компанія як ІМК?

– Передусім слід розуміти, який буде основний цільовий таргет у кінських силах тракторів, бо від цього залежить усе інше. Років 10 тому весь агросектор орієнтувався на трактори потужністю 300 і 500 к. с., перші – для сівалок, другі – для широкозахватних агрегатів. Сьогодні вважаємо, що наш оптимум – трактор потужністю 400 – 420 к. с., під такий формат підбираємо й агрегати. Відбулися зміни в концепції ґрунто­обробітку, якщо раніше ставку робили на оранку й культивацію, то зараз – на глибоке розпушування і дискування, тому вже чотири роки не купуємо плуги, а дисколапові агрегати відійшли на задній план – у нас окремо працюють глибокорозпушувачі й високоякісні дискові борони. Під час збирання розраховуємо на 500-сильні комбайни із жаткою 9 м на пшениці, а на куку­рудзі – з 12-рядною. Вони нас поки що повністю влаштовують.

Дуже цікава тема – селективне обприскування, яку ми намагаємося освоїти. Технічне рішення для реалізації цієї технології кілька років тому вперше запропонувала компанія Agrifac. Це було щось неймовірне і за ціною, і за виконанням. Однак тепер до цього рівня підтягнулися й конкуренти, які також розробили й запровадили системи обприскування See&Spray, котрі складаються із двох рівнів – Green on Brown та Green on Green.

Є два варіанти реалізації Green on Brown. Перший: ти проводиш огляд поля з дрона з високою роздільною здатністю, штучний інтелект розрізняє бур’ян на фоні землі й відповідно дає завдання на монітор, згідно з яким проходить обприскування. І другий, коли камера обприскувача в режимі онлайн розпізнає бур’яни й точково обробляє лише їх. Так залежно від типу роботи це дає змогу зекономити істотні кошти на гербіцидах. Вища сходинка технології See&Spray – Green on Green (зелене по зеленому), коли камери і штучний інтелект розрізняють бур’яни на тлі культурних рослин. Це дає змогу працювати також і по падалиці зернових, у результаті економія становить 80 – 90 % гербіцидів. Як кажуть, шкурка варта вичинки. Одне слово, рухаємося в бік точності, економії ресурсів, захисту ґрунтів і довкілля, тобто сталого й ефективного виробництва.