От кому пощастило із землями й кліматом, так це «Контінентал Фармерз Груп», гіганту агросектору, який працює в західних областях України. Втім, наша історія настільки барвиста, що знає невдачі в найродючіших регіонах і корабельні трощі флагманів індустрії, тому хороші умови – ще не гарантія хороших результатів. Головне, чим озброєна група, – якісний менеджмент і сучасні технології. В принципі, одне без одного і не працює. Секрет урожаю-2024 я спробував дізнатися в головного технолога «Контінентал» Юрія Васильовича Піцика.
– Дощить по Україні – це, з одного боку, шкодить збиранню кукурудзи й соняшнику, а з іншого боку, дає змогу посіяти озимину…
– Так, для мінімізації ризиків важливо дотримуватися балансу між озимими та ярими культурами, – погодився Юрій Васильович. – У нас в обробітку 195 тис. га, приблизно половина – озимина. Ще є цукрові буряки й картопля. Основні масиви зосереджені в Тернопільській, Хмельницькій і Львівській областях. Є частина в Івано-Франківській і Чернівецькій областях.
– Клімат цього року несподіванок не приніс, але був оригінальним у деталях: раннє тепло, потім холод, екстремальні температури… Кукурудзяний і соєвий паси змістилися на північ…
– Справді, відбувається міграція культур. Усі наші масиви підпадають під вирощування сої. Немає таких локацій, де був би ризик, що не визріють або зумовлять дуже пізній збір основні наші сорти – вже близько восьми років ми вирощуємо сою з більш-менш сталим сортовим складом, який на сьогодні складається з Кіото, Ментор, Езра. Постійно досліджуємо і вводимо нові сорти. Зараз ще лінійка на підході, всі вони в межах 2550–2600 юнітів. Активно вивчаємо можливість формування високопотенційної сортової лінійки для діапазону 2400–2500 юнітів, яку в посіві плануємо підтримувати до 20–25%. Серед оригінаторів, які присутні в структурі, це Prograin, Euralis, DSV та RAGT. Також тестуємо нові перспективні сорти й від інших компаній – Saatbau, Sevita, Cerela та інші з можливістю введення в нашу структуру посівних площ сої.
Зрозуміло, в різних регіонах вони достигають дещо раніше або пізніше, але мета, щоб найпізніший – на початку жовтня. Хоча це трохи ризиковано – в нас у перші дні жовтня традиційно трапляються перші приморозки, але не катастрофічні, не такі, що шкодять дозріванню сої. Хоча цього року швидко дозріли й кукурудза, і соя. Напевно, цьогоріч у нас найсухіша кукурудза за роки історії компанії… Загалом, клімат, сприятливий для кукурудзи та сої, рухається на північ, і, якщо порівнювати з минулим роком, а надто за спостереженнями восьми-дев’яти років, ми відслідковуємо суттєві зміни.
– Час від часу я чую, що Тернопільщина також потерпає від посух…
– Частина Тернопільщини – від Збруча (зона ближча до Хмельниччини), ми називаємо її – зона нестійкого зволоження. Тут можуть бути тривалі періоди без опадів. Проте цей рік не характерний – навіть на Львівщині був триваліший період весняної посухи, ніж на Тернопільщині, Чернівеччині. За багато років – це найнетиповіший період для Львівщини, і це негативно вплинуло на озимину – вона трошки не дотягнула. Водночас це сприяло врожайності сої – там у нас найвищі показники. Сорти переважно від «Прогрейн», «Лідеа».
– Не приховаю, головним мотиватором мого звернення до вас стали ваші масштаби – у вас же сої 46,5 тис. га… Яка врожайність на такому масиві?
– Ми ще молотимо, середній валовий результат непоганий – 3,3 т/га. Трошки більший від того, що ми плануємо й збираємо зазвичай. Минулий рік теж був сприятливий для сої, але перед тим було кілька менш вдалих. Зараз ми вийшли на плато сприятливих умов.
– Мені аграрії кажуть: «З п’яти років – два хороших»…
– Напевно, так, але в нас – два з половиною. У нас все-таки більше опадів. Станом на сьогодні по Львівщині 558 мм, на Тернопільщині 580 мм…
– Галичина, Західна Україна – край, багатий на дощі…
– Гріх скаржитися, хоча тут бідніші ґрунти. Проте аграрії згодні вирощувати на бідніших ґрунтах, але з прогнозованою кількістю опадів.
– В Ізраїлі взагалі ніякого ґрунту немає, а он як вирощують… Як ви гадаєте, що спричинило головним чином такий перепад результатів по сої в Україні? У кого 3 ц, у кого 5 т? 5 т було на поливі на Полтавщині, на Кропивниччині – 3 ц…
– На Кропивниччині цього року справді ситуація складна з урожайністю по деяких культурах. Головний чинник – опади, інший – максимальні температури. На Миколаївщині, я бачив, зафіксовано п’ять днів поспіль температуру +41°С. Центральна і південна Україна дуже потерпіли від нестачі вологи та спеки і це болюче вдарило по ярих культурах. У нас теж було +36°С, але це іноді перебивалося хмарними днями. Отже, головним лімітуючим фактором в Україні є волога.
– А які існують інновації у вирощуванні сої? У світі, в Європі, в нас? Є розуміння, як виростити 10 га сої, 50, 100, ну 500 або 1000… Однак 46,5 тис. га??? Це дуже важко вкладається у голові.
– Ну дивіться, в нас загальна стратегія виробництва базується на поділі на блоки. Блок – це найменша структурна одиниця від 5 до 8, максимум 10 тис. га. Кластер – надбудова над блоками, у нас є кластери по 7–8 блоків. І найменша одиниця (блок) має повністю всю структуру. Є холдинги, які працюють інакше, там мехзагони по полях їздять, масиви обробляють. А в нас блок – це фактично велике фермерське господарство.
Тому ми пішли таким шляхом і, враховуючи розмір полів, парк техніки та продуктивність, з якою вона працює, ми закриваємо наші завдання досить швидко. Обприскування, наприклад, закриваємо умовно за тиждень. Намагаємося фокусувати блок на двох-трьох культурах. Тому критичні операції із захисту здійснюємо за тиждень. Посів культури відбувається за 10 днів, два тижні максимум, і, відповідно до темпів росту культури відносно посіву, всі культури так і закриваються.
Наш орієнтир – відсутність екстремуму з урожайності як у той, так і в інший бік, і ми цей середній рівень намагаємося утримати по всіх полях. Тому, в більшості випадків ми не застосовуємо високоінтенсивні технології. Є поля, які через природні причини мають лімітуючі фактори, і ми там не можемо дотримати середній рівень, але там і затрати відповідно зменшуємо і забезпечуємо прийнятний рівень прибутковості.
Інноваціями в нас займаються дослідні центри, які випробовують світові передові технологічні підходи та розробляють власні. Ми навіть тестували коткування сої на ранніх етапах вегетації в рамках програми її розумного/контрольованого стресування, адже відомо, що це один із чинників «бусту» її урожайності. Проте інновації потребують урахування надто великої кількості факторів – це і сорти, й погодні умови, й стан поточної вегетації рослини після певних операцій, це все сфера експериментів. Щороку наш R&D відділ закладає 3–4 демополя сої в різних за умовами регіонах для оцінки потенціалу і стабільності використовуваних та нових сортів. Намагаємося якісно в цій царині взаємодіяти з іншими виробниками, організувати спільні дослідження з іншими агрокомпаніями, що розвивають R&D напрям.
Як індустріальне виробництво ми застосовуємо класичні підходи, гербіцидний контроль, ґрунтові гербіциди, післясходові проти основних бур’янів, далі дворазовий фунгіцидний захист. Боротьба зі шкідниками передусім стосується павутинного кліща, але в нас він не такий шкодочинний, як в інших регіонах. З опадами його кількість істотно зменшується. І, в принципі, все! Єдине, що ми кожен рік нарощуємо відсоток посіву сівалками точного висіву – ми в цьому бачимо більший потенціал. Кращий фітосанітарний стан завдяки меншій густоті й циркуляції повітря в міжряддях, вища закладка нижнього бобу, менше пошкодження насіння під час висіву, гомогенність сходів, є низка суттєвих переваг.
Є виробники, які спеціально купують сівалки Kinze Interplant зі змінним міжряддям і сіють кукурудзу на 70, а сою на 35 см. Ми використовуємо звичайні сівалки, якими сіємо соняшник і кукурудзу на 70, але робимо два проходи зі зміщенням – раз сіємо на 70, потім зміщуємося на 35 і ще раз проходимо. Сівалки в нас переважно Horsch Maestro і John Deere DB55. Ми економимо на нормі висіву, а витрата палива практично не позначається при ширині 24-рядної сівалки шириною 16,8 м у порівнянні з наявними в нас зерновими сівалками з шириною захвату 7–9 м.
– Чи справді соя не потребує добрив?
– Соя й здобула популярність через те, що потребує найменше добрив із комерційних культур… Якщо кукурудза, озима пшениця, ріпак, озимий ячмінь потребують багато азоту, соняшник – калійного живлення, то для сої ми використовуємо 50–60 кг комплексного припосівного добрива… От інокуляція важлива – з року в рік ми застосовуємо різні рішення за вартістю залежно від ціни на сою, щоб залишатися в межах оптимальної рентабельності. Інокуляція в нас подвійна – під час протруювання насіння вносимо рідкий інокулянт і при посіві вносимо торф’яний інокулянт. Так ми отримуємо потрібну кількість бульбочкових бактерій і фіксацію азоту. Хоча якщо говорити про ефективність інокуляції, а радше про ефективність азотфіксації – українським агровиробникам і нам точно ще є що покращувати. Взагалі варто говорити, що інокуляція насіння сої симбіотичними азотфіксуючими мікроорганізмами, що начебто загально зрозуміло, й іншими асоціативними мікробіологічними препаратами – це один із найбільш важливих і потенційно недорозкритих елементів технології вирощування сої.
– У вас показники протеїну нормальні? Чимало проблем мають сьогодні фермери з напівдозрілою соєю на елеваторах…
– У нас один з основних сортів – Езра – може дещо не дотягувати до плану за протеїном, але зате він урожайніший, а завдяки іншим сортам середній протеїн у нас на потрібному рівні та вище.
– А що буде на полях у 46,5 тис. га після сої?
– Після сої ми сіємо озиму пшеницю або кукурудзу, але має значення і розташування блоку відносно елеватора. Якщо блок недалеко від елеватора, то типова ротація «кукурудза – соя – соя» або «кукурудза – соя з можливим вклиненням пшениці», а для віддалених від елеваторів блоків типові ротації містять соняшник/сою і ріпак вперемішку з пшеницею/ячменем.
– А як би ви оцінили цей рік для «Контінентал Фармерз Груп»? Це вдалий рік, середній чи посередній?
– Це вдалий рік, і це вже другий поспіль вдалий рік.
Мені зрозуміла система і підходи великої групи до вирощування, і, гадаю, розумний читач мінімум чотири коротких записи з розповіді Юрія Васильовича у блокнотик зробив. Нехай ведеться колегам із «Контінентал» і нехай вдалі роки шикуються у вервечку подальшого розвитку. Як і всі наші роки в усіх наших фермерів, аграріїв та холдингів. Ми точно заслуговуємо на це, заслуговуємо на успіх. 
2026-06-10
