Вітаю, дорогий читачу та дорога читачко, миру нам усім, тобто перемоги над лютим ворогом, і щастя-здоров’я, і многая літа – якщо у вас недавно були іменини або будуть ось-ось. Хоча, як я бачу, все ж таки більшість аграріїв – люди весняні, дуже багато серед них Овнів, Тельців, все ж тваринництво в знаках Зодіаку має значення.

Розумію, що зараз би добрячу миску борщу на свинячому ребрі (а свинина в живій вазі вже понад 92 грн), щоб із молодих бурячків, капустки й картоплі… Однак мав я дивний випадок. Ото зайшов у «Сільпо» – рання картопля з Єгипту була, була голландська Jac van der Oord для гурманів у пакетиках по кілограму (по 109 грн), ще була якась французька – Bayard, ну та що по 199 грн за 2,5 кіло. Отак я помугикав собі під ніс і пішов, а коли прийшов за тиждень – кар­топлі в продажу не було. Зовсім. Ніякої. Ні по 200 грн, ні по 500. От не було. Тут я пригадав вис­туп СЕО «Метро АГ» Штеффена Гройбеля про те, що ми небавом зіт­кнемося з фізичною доступністю продовольства через утиски фермерів по пестицидах і добривах. От я стикнувся. Не було картоп­лі й у «Новусі». Ні, потім вона подекуди почала з’являтися в інших магазинах мереж, але, як кажуть, ложечки знай­шлися, а осад залишився. Зараз уже всюди є «Молода картопля, Україна» по 27 грн. Що сказав би аналітик? Гайда садити кар­топлю. Бо людям треба, а нема.

Аналітика, зауважимо, потроху втрачає свій авторитет і вагу для практиків. Раніше можна було аналізувати процеси, тобто подрібнювати на складові й оцінювати значення для системи. Однак із часом прийшло розуміння, що аналітики й експерти помиляються трохи частіше, ніж пересічні громадяни, оскільки аналіз подій, які вже відбулися, вже не дає підстав прогнозувати майбутнє. Змінилася логіка процесів. Торік на цей період спека вже стояла така, що все живе ховалося або жовтіло і в’яло, бо рослинам нікуди ховатися. Цього року вночі буває реально холодно: +13°С або щось близько цього. А всі аналітики в один голос на підставі минулого року (найгарячішого за історію спостережень) робили висновок, що цей рік буде на пів градуса тепліший. «А от ні», – вирішили вищі сили. – «То що, будемо спокійно вирощувати й чекати жирну ціну?» – зраділи аграрії. – «Чекайте, чекайте, – якось так, не по-доброму, вишкірилися вищі. – Нате вам». І, як усі ви знаєте, суху зиму змінила мокра весна, в багатьох регіонах добрали вологи до змикання горизонтів, а на посівну пішли одна за одною хвилі заморозків: до –11°С на ґрунті. «Це щоб точно ваш ріпак прибити», – ласкаво усміхаються вищі сили. І це ж не одна хвиля була – після кількох я ще дивився, ніби абрикоси вижили. Проте після кількох подальших уже не вижили.

Париж, +42°С

Утім, окрім темних сил, за врожай боролися і світлі. Якимось дивом вижили персики. Дерева всипані плодами. Фаховий аналітик, глянувши на це, спрогнозував би високий урожай, низькі ціни й перевантажену пропозицію. Проте як практик я дивлюся на це зі стратегемою «не той урожай, що надворі, а той, що в коморі», адже чимало катак­лізмів припало на період вегетації: град, зливи, посуха, буревії. Повний набір. І вони тривають. Під дощем при +16°С в останні дні червня я повертався з Полтавщини до Києва, і в цей час мені повідом­ляли, що в Парижі + 42°С. Що б сказав на це фаховий аналітик? «Ааа… Ееее… Ну таке…». А цей жар іде до нас, і небавом кукурудза і соя зазнають впливу надвисоких температур. Хоча ні, я вже як аналітик мислю. Краще припустити, що спека дійде до краю Австрії та під раптовим тиском холодних північних мас поверне під кутом 90° на Румунію, Грецію й Туреччину. А тепер давайте подивимося, чи справдиться прогноз, побудований на основі парадокса.

Статус мисливських угідь

До речі, повідомляю вам, що мій будиночок на Полтавщині вже змінив статус зі «SPA&Resort» на «Мисливські угіддя», бо на ділянці поселився заєць. Нахабно виходить на галявинку і сидить. З’їв огірки, салати, цукрову кукурудзу. Не чіпає помідори й цукіні, байдужий до кавунів і суниць. Поставив мене перед вибором: виганяти зайця чи любити природу і зайця не виганяти. Ну, нехай. Як побачу погризене дерево, тоді.

Європейські спостереження

Любов до природи в Європі почасти обертається несподіваним боком. Цього червня вдалося з’їздити з командою агрономів до Німеччини на виробництво гуматів. Кар’єр після відпрацювання повертають до природного стану: або дають зарости дикими травами й деревами, або створюють озеро. До диких рослин ставлення змінилося. Якщо колись у Німеччині я бачив ретельно доглянутий кожний клаптик відкритого ґрунту, то тепер – бур’ян і різна кропива буяють зі страшною силою. Звісно, поліція штрафує за кожний зірваний лопух чи будяк. Політика парадоксів. Слов’яномовний гід, який водив нас Кельном, дядько за 50, розповів, що народився в Німеччині й усе життя там живе, отже – вважає себе тутешнім, а на запитання, скільки ж тут справж­ніх тутешніх, відповів:

– Кельн – це глибинна суть Німеччини, древнє місто (38 р. до н. е.) землі Північний Рейн – Вестфалія, тож тут менталітет, автентика… Тут справжніх німців, напевно, відсотків 30…

Європа стала, як я бачу, зі спільноти титульних націй – націй мореплавців, звіздарів, воїнів, героїв – домом для тих, хто прагнув цивілізації та не мав її у своїм краю, прихистком для тих, кого гнали й нищили в їхніх місцевостях, місцем роботи для тих, хто мав хист, талант або просто бажання працювати в людських умовах. Я не думаю, що героїв стало менше. Інших стало більше. А справжніх лідерів і звіздарів, мабуть, десята частина від 30 %. А 3 % патріотів – немало як на теперішні часи.

Про гумати ви прочитаєте далі в журналі, а ми повернулися в Україну. І я, напевно, на якусь мить відчув гордість за те, що 20 чоловіків – учасників поїздки, як і обіцяно документами, перетнули кордон України в напрямку Вінниці. Чомусь мені від цього стало добре. Від дотриманого слова, від того, що робочий характер поїздки не був зіпсутий негідним вчинком.

Купуймо відра

Почали молотити ячмінь. Ціна на нього – $ 200, як і на пшеницю, хоча, за браком пропозиції, може бути й 210 – 215. Аналітики пишуть: на ринку є різноспрямовані тренди!

Так, але картопля в «Сільпо» з’явилася. Майбутнє належить не аналітикам, майбутнє належить тим, хто може точно припустити перебіг подій. Ви ж записали, що хвиля спеки поверне на південь Європи? Проте й до нас трохи долетить – липень без спеки не минеться. Тому думати про антистресанти і біостимулятори треба, краще наперед. Отже, ловіть прог­ноз середньої ціни на пшеницю: $ 210 – 220. Кукурудза – $ 230. Соя… Тут складніше. Надто вона залежить від Бразилії та Аргентини, але все ж є шанси до $ 500 дорости. А взагалі всі ціни в Україні перебуватимуть під тиском слабкої пропозиції. Це і соняшнику стосується. Урожай… ммм… великим не буде… Дай Боже, щоб вал дотягли до 70 млн т. Тут я виступаю в ролі головного оптиміста агрокомплексу – це моє крісло, і я його нікому не віддам.

Песимісти дивляться вперед і кажуть, що до 2050 року в Україні 11 млн га стануть непридатними для рослинництва. Оптимісти скуповують в «Епіцентрі» відра: будемо поливати, внесемо Біо-гель.

Буде по-нашому

Бути оптимістом – комфортно. Так, не справджуються надії на швидкий кінець війни, не відбувається смерть Люцифера, як прог­нозувалося, з дня на день, але життя триває. І зараз вервечкою відбуваються великі Дні поля – на Київщині, на Тернопільщині, на Волині. Люди обнімаються, зустрівши друзів, діляться сокровенним:

– Як у тебе, що?

– Та от 500 га соняшнику пересіваю!

– Що, погода, градом побило?

– Нє, хлопці обприскувач не помили, спалили!

З’являються вітчизняні новинки техніки, йде освоєння нових технологій, люди глибше входять у стрічковий посів та обробіток. Незабаром і безпілотні технології… Читачу, ви там не дрімайте – мене, головного оптиміста АПК, трохи стримуйте за рукав. Та не за штани, за рукав.

Хай буде життя. Хай будуть соняшник і кукурудза. Хай буде борщ. Я живу в Києві, тож якщо на початку широкомасштабки – в лютому-березні 2022 року – з’ясувалося, що живу в одному з найбезпечніших міст України, то сьогодні Київ став одним із найнебезпечніших міст світу. Проте світлі вищі сили на нашому боці. Ще й сіра кішка Тома любить прийти, притулитися і сказати: ти що там, батьку, не переживай, усі тебе оберігаємо. А що мені, головному оптимісту, може зробити Люцифер? Зуби зламає, йому вже й так половину ЗСУ повибивали.

Живемо, борщ плануємо, ще небагато залишилося, половина зубів Люцифера.

Покінчимо з імперією. Пам’ятаєте? Кукурудза по 230. Оце я сказанув. І 70 млн т валу 2025 року – теж сміливо, так?

А буде правда, буде по-нашому.

Обнімаю. 

Ваш головний редактор