24 січня 2025 року – цього дня прийнято рішення про заснування Української селекційно-насіннєвої асоціації. Ініціативна група зібралася під орудою Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН України, сюди ж приїхали почесні гості, майбутні члени асоціації та журналісти. З вступним словом до учасників урочистої події звернувся О. А. Демидов, директор Миронівського інституту пшениці, доктор сільськогосподарських наук, член-кореспон­дент НААН України, заслужений працівник сільського господарства України.

– Сьогодні 56 % насіння завозиться з-за кордону, – зазначив Олександр Анатолійович, звертаючись до присутніх. – Вітчиз­няних селекціонерів ніхто не знає, ніхто не представляє. Зміни законодавства дають змогу за тиждень зареєструвати імпортні позиції в рослинництві, а ми витрачаємо на це три роки. Багато питань щодо центру сертифікації. Використовується чимало незареєстрованого насіння. Безсистемна і неструктурована робота за грантами. Наш інститут отримав дві сівалки з камерами, загалом приблизно на € 300 тис., але – кому ще в системі Академії пропонували гранти? Іноді дають 170-сильний трактор на обробіток 20 – 30 га, по міжнародній допомозі треба багато працювати. Міжнародні асоціації представлені досить гучно. Зараз проходить виставка в Берліні – хто нас бачить? Хто нас знає? Потрібно працювати, щоб було наше представництво. Для цього ми й зібралися сьогодні. Ми мусимо відпрацювати юридичні питання реєстрації асоціації…

Склад ініціативної групи був представницьким: директор Інституту картоплярства Микола Фурдига, директор Інституту землеробства Микола Ткаченко, академік Анатолій Бондарчук, агрофірма «Колос», Леонід Центило, агрофірма «Степова», Мирослав Парій від ВНІСу, «Кернел», товариство «С-Грейн-Україна» та багато інших.

– Час об’єднуватися, – зауважив Мирослав Парій. – Створення асоціації – вимога сьогодення, адже є об’єктивні дані щодо імпорту насіння. Україна поступово стає заручницею іноземної селекції, а це – загроза суверенітету і продовольчій безпеці. Створення асоціації українських селекціонерів дасть змогу офіційно представляти інтереси України на європейському та світовому ринках і докласти зусиль до збереження й розвитку селекційної спадщини України. Я намагався внес­ти самотужки деякі зміни в законодавчі акти, не маючи досвіду. Люди, які ухвалюють рішення, цілком могли б скористатися моєю ініціативою, але вони просто нас не бачать, індивідуальних активістів, вони орієнтуються на організації, які мають авторитет і вагу. Українська асоціація селекціонерів має бути. Наші інтереси останні роки відстоювала Юлія Леонідівна Прохода (асоціація «Українське насіннєве товариство», виконавчий директор), самотужки, часто власним коштом. Однак ми повинні відкрити світ для української селекції – я вірю, в нас є велике майбутнє…

Про те, що створення асоціації – питання нагальне, розповів і директор Інституту землеробства Микола Ткаченко. Він поставив питання роялті, інте­ресів селекціонерів, які нікому захищати. Вітчизняні селекціонери, сказав Микола Адамович, загнані в глухий кут. В Інституті землеробства ведеться селекція 22 культур. Проходження державних процедур реєстрації в умовах незвичайно зрослих цін на ці послуги, в умовах не­добросовісної конкуренції на ринку ніяк не сприяє прогресу оригінаторів. Тим більше, що сорти Інституту землеробства вирощуються у Великобри­танії, є можливість порівняти ринкові умови й культуру фермерів. Тому захист інте­ресів селекціонерів – надважливе завдання для асоціації.

Загалом асоціація на передреєстраційному етапі нараховувала 20 членів (серед яких – ЛНЗ, «Кернел», АСТ, «Євросем») і 40 кандидатів (це і державні, й приватні компанії). Головою асоціації було запропоновано кандидатуру О. А. Демидова, питання обрання членів правління розглядатиметься в процесі реєстрації.

Асоціація планує налагодити широкі міжнародні зв’язки зі спорідненими іноземними об’єднаннями, використовуючи напрацювання членів, долучитися до законотворчих процесів, співпрацювати з університетами щодо навчальної роботи й активно проводити діяльність із залучення інших компаній до членства.