Вітаю вас, дорогий читачу, і вас, рідна читачко, з нашою першою зустріччю 2025 року. Хоча багатьох із вас я вже бачив, зустрічав, ділив із вами борщ і сало, щастя й горе, небо й незвичне для січня тепло.
Незвичні для січня також і ціни на зернові та олійні, здебільшого вони починають рухатися після лютого, коли закінчуються запаси, а зараз соя почала зростання, ще трохи додав соняшник, добрий попит на фураж, кукурудзу і пшеницю. Не надто інтенсивним потоком, а так, цівочками, тече зерно на експорт і течуть цівочками грошики аграріям у кишені. А вже за ними прибігають із відрами продавці агрохімії, сільгосптехніки, добрив, насіння, всякого добра для нового сезону. Фірмове дорого? Візьміть контрафактне! Є все: підроблене, імітоване, схоже на справжнє, подібне до брендованого.
Мене завжди це питання турбувало… Хто цим займається? Підробками, фальшуванням, шахрайством? Наші люди, українці? Це ж уявити такого не можна: от людина вдома – прекрасний чоловік, люблячий батько, вранці з’їдає яєшню, гладить кота, цілує доньку, обіймає дружину і йде на роботу – там шурхотить паперами, купує за готівку тонну фуражної кукурудзи, фарбує її шкільною гуашшю, імітує інкрустацію, насипає в мішки з написом «Монсанто»… Й ось він уже дистриб’ютор фірмового насіння, тільки дешевого.
Як може жити людина, яка знає, що продукт її нелегкої праці – фальш? Хтось же друкує мішки, знаючи, що за готівку замовив Люблячий Батько, а не «Монсанто». Виникає ланцюг шахраїв, імовірно, у побуті – непоганих людей, у всіх є коти й собаки, всі всіх люблять, усі чемні, дехто з медалями за закінчення середньої школи й дипломами з відзнакою. Коли це воно в нас узялося? І якби ж це лише в агро. Є сигаретна мафія, є підробки алкоголю, фірмового одягу, галантереї, ліків, бензину та всього на світі. Мені у фейсбуці весь час трапляється реклама червоної та чорної ікри по сто гривень за пів кіло. Підробка – не може чорна ікра коштувати дешевше, ніж порожня банка з кришкою.
Колись мені замість замовленого рододендрона прислали кілька саджанців чудового карпатського граба. Колись замість картриджів до станка Gillette надіслали дуже схожі, але непридатні для гоління пристрої. Ці люди не ховаються, рекламуються, мають кол-центри, дистриб’юторів. Це величезна індустрія фальші, яка існує поміж нас і має вигляд люблячих батьків, котрі невідомо чого можуть навчити своїх дітей… Дивний цей світ. Адже всі ці люди могли б виробляти щось корисне для країни. Ну, однаково ж щодня ходять на роботу. І роблять свою справу за регламентом, від початку до кінця. І не мають великих заробітків, бо ж треба платити тим, хто кришує, прикриває, від дільничного до ВР – а це недешево.
Тьху, отак почнеш про щось думати, так і заходиш у глухий кут. А ми ж говорили про хороший рік і непогані заробітки чесних аграріїв. Війна поставила Україну в окремий ешелон ринковиків. ЗСУ разом зі Службою Божою пробили морський коридор, тому ми тепер на коні. Якщо в Європі – фермерський депресняк, який зумовлює падіння ринків добрив, техніки та іншого, то в нас – цілком усе шляхетно. Так, не вся техніка злітає зі складів, але от трактори «Джон Дір» розпродані. Певні позиції причіпної, посівної техніки – в дефіциті. Життя триває. Боротьба триває.
Однак ми боремося на зовнішньому фронті, маючи в тилу, в серці, фронт внутрішній, де ворог лютий перемагає. В неефективному державному управлінні, корупції, відсутності реформ, наступі на здорові сили суспільства, в кришуванні незаконних бізнесів й індустрій. Це не вирок. Це болісний факт. Я з подивом подивився серіал про детектива в Англії, в часи Другої світової, «Війна Фойла». З подивом, тому що в серіалі показані всі проблеми, які маємо ми сьогодні. Всі вони були у Великобританії в часи війни. Там був не тільки незламний Черчилль та єдність нації. Ухилянти, дезертири, бізнесмени, для яких війни ніби й не було, спекулянти, відверті зрадники, пронімецькі ждуни, навіть найняті за гроші підлітки-диверсанти – все це було. Аж до того, що після війни вирували праві сили, які кричали: продуктів немає, житла немає, уряд нічого не робить, то чи ми виграли у війні, чи програли.
Ми не унікальні. Ми – країна, яка стікає кров’ю і бореться проти антихриста, проти всесвітнього зла, а зло атакує ззовні й зсередини.
Коли ми переможемо, наші імена будуть вписані в книгу вдячності людства. Імена всіх, хто не був залучений до індустрії фальшування. Фальшування компетенцій і займання політичних постів, фальшування патріотизму, фальшування принциповості, фальшування моралі.
До мого села приїхала шотландська місія з благодійною метою, розгорнули шість печей і пекли піцу селянам, пригощаючи й роздаючи «Кока-колу». Все ніби сердечно і по-людськи, але все ж таки доречніше було б таку роздачу організувати ближче до нуля, де це справді дало б лицарям відчуття того, що країну варто зберегти. А в селі на Полтавщині давно немає голодних: і робота є, і два магазини працюють, і люди дякували іноземній місії за можливість і нагоду поспілкуватися справжньою англійською.
Ну нехай.
Життя прекрасне і все в ньому радує: й успіхи, й помилки, поки не відчуєш справжню фальш. Країна живе і бореться, експорт іде. Промисловість майже не дихає, за винятком мілітарної. Швеція доєдналася до данської ініціативи, коли нам допомагають не західною зброєю, а фінансуванням українського виробництва зброї. Агрокомплекс на своїх плечах вивозить усіх. Однак не задарма. Дорогим і вигідним для виробників овочем стала картопля, здорожчала капуста. Несезонні помідори традиційно дорогезні, імпортні баклажани їм не поступаються. Можна припустити, що багато фермерів 2025 року кинуться вирощувати картоплю і ціну обвалять. А може, й не кинуться, якщо читають наш журнал. Отак, експортуємо кукурудзу, імпортуємо черрі та баклажани.
А по війні, я вірю, ми будемо експортувати дещо інше, що зробить нам імідж і славу.
Ми будемо експортувати справедливість.
Це сьогодні найдорожчий і найбільш затребуваний товар у світі. Й у світі її бракує куди більше, ніж нафти й штучного інтелекту. Іван Міщенко, суддя Верховного Суду, помітив, що в Конституції України справедливість згадується… один раз. Коли йдеться про Бюджетну систему України. І в Конституції США – теж один раз. На справедливість, яку в основних документах держав замінюють поняттям верховенства права, ніхто особливої уваги не звертає. Вочевидь, це гуманітарна категорія широкого тлумачення. Тобто свій завіт – у Павла, й у Савла – свій завіт. Майстри гібридної війни віртуозно використовують таке різночитання… А воно ж монолітне, воно не допускає двох тлумачень.
Трамп уже сказав, що помилка Зеленського в тому, що він почав боротьбу з набагато більшою сутністю, яка напала на Україну. Помилки Зеленського ми тут не будемо аналізувати, але боротьбу почав український народ, і почав не 2022 року, а 2014-го, коли на старих автобусах люди їхали на війну в бабиних халатах. Справедливість тут однозначна: хто на нас напав, мусить відгребти й дибати додому без зубів. Зараз передвиборчий хаос у Польщі, там кандидати повним ходом експлуатують поняття історичної провини України перед Польщею (ніби немає в історії випадків, коли Польща завинила перед Україною?), тему підтримки Польщею українських біженців. І тут фальш очевидна. Не це хвилює кандидатів, а власний рейтинг і розрахунок, що народні маси, незадоволені внутрішньою політикою, перемкнуться на зовнішнього ворога. Антиукраїнські гасла викидають Фіцо в Словаччині, Джорджеску в Румунії. Про Орбана й мови нема. Проте все це – несправедливі наративи, чисто кацапські, які є елементами гібридної війни з Україною. Гітлер теж мав чимало союзників і посіпак, але кінець його був справедливим.
Справедливість в Україні повинна починатися з того, що армія на нулі має збільшитися вдвічі. За рахунок тилового військового чиновництва, яке становить три чверті чисельності Збройних Сил. Повинні вийти до людей і сказати: справедливим вважаємо різке зменшення тилових структур потребою часу і відправляємо 250 тисяч військових на підсилення фронту. Уряд повинен вийти і сказати: вважаємо справедливим виплату мільйона гривень усім, хто підпише контракт, і всім, хто вже воює на нулі. Справедливими повинні стати податки. Справедливими повинні стати відносини з сусідами. Так, ми вдячні за допомогу. Однак не будемо знову перепрошувати за історичні випадки пращурів, адже це зроблено ще за часів Ющенка. Так, пане Джорджеску, ми чуємо, що ви говорите вустами москви про те, що Україна буде розділена між іншими країнами, але чи не забули ви, що Румунія разом із військами Гітлера вдерлася до срср 1941 року й окупувала частину території? Ви прагнете повторити? Справедливість повинна стати нашим головним активом. Імпортуйте з України. Коли вона в нас з’явиться: вдосталь для себе і залишок – на експорт… 
Ваш головний редактор
2026-06-10
