Мало хто знає ситуацію з молоком у світі й на фермах так, як фахівці Pöttinger, всесвітньо відомої австрійської компанії, яка виробляє кормозаготівельну техніку. На відміну від кабінетних експертів, ці люди знають і обставини в Альпах, і боротьбу за виживання на українських фермах.

– Питання в економічних законах, – повідомив Володимир Мірненко. – Одним із найбільших гравців на світовому ринку є Китай, і поводиться він доволі хитро – відкриває свій ринок, закуповує масло глибокої заморозки, сухе молоко, продукти тривалого зберігання і в певний момент закриває ринок, поки закуплені запаси не закінчаться. І так періодично обвалює закупівельні ціни на молоко.

Нам треба змістити акцент. Я не впливаю на Китай, ви не впливаєте і молочні ферми не впливають на Китай. Я прихильник філософії: коли дивимося на фактори, які в нашій владі, на що ми можемо вплинути? Ось тут відкривається інший спектр, про який останні років 10–15 на українському ринку говорить PÖttinger. У світі є три основні системи виробництва молока. Умовно, Нова Зеландія – 80% усього молока з випасу, капітальні інвестиції мінімальні, сталі витрати на корову, на літр молока дуже низькі. Вони можуть собі дозволити доїти 5–6  т молока з корови та бути економічно цікавими. Нова Зеландія й Австралія є одними з найбільших виробників молока у світі.

Протилежним є ізраїльський, американський тип виробництва молока. Вони мають високі витрати на капітальні будівлі, в них відносно невелике коливання цін на зернову групу, концентрати, велике виробництво зерна кукурудзи. Вони не можуть собі дозволити зменшити вал виробництва молока, оскільки сталі витрати будуть ділитися на менший літраж, це зменшить економічну ефективність.

Між цими двома крайнощами розташований європейський тип виробництва молока – європейці не можуть собі дозволити доїти мало, як Нова Зеландія, і не повинні напружуватися та доїти багато, як американці. Економічний оптимум мають при надоях 50/50: половину молока корова дає з трави, половину з зерна. Надій 8–9 т: не 5–6, як новозеландці, проте й не 13–14, як американці. Собівартість у Європі нижча, тому що половину молока отримують із дешевої трави.

У нас були чотири роки поспіль дуже хороші закупівельні ціни на молоко. Частково це пов’язано з високими цінами у світі, частково – з європейською підтримкою України. Й у нас дуже багато ферм, які прий­няли рішення: нам Європа нецікава, ми будемо, як американці. У тій економічній ситуації було вигідно доїти багато, незважаючи на високу собівартість. Перейшли на американський тип годівлі, коли в раціоні половина концентратів, половина основних кормів – тоді в молоці 70–80% із концентратів і 20–30% з основних кормів. Оці підприємства сьогодні мають собівартість 16–16,5 грн за кг молока. При європейському типі годівлі, коли в раціоні 70% трави й 30% концентратів, тоді молока 50% із трави і 50% із концентратів, тоді можна вийти на собівартість 12, 12,5, до 13 грн.

Окупність молочної ферми – це 10–12 років. Ми повинні орієнтуватися не на хороший прибуток за один рік, а на сталий прибуток упродовж тривалого часу. Економічно цікавіший стабільніший бізнес із низьким рівнем ризику.

Україна не живе у вакуумі. Ми інтегровані у світ. І чим більша глобалізація, тим менше залежність від вітчизняних сезонностей. Раніше, коли ми самі виготовляли й самі споживали, в нас була дуже чітка залежність: велике молоко, мале молоко, в домогосподарствах розтелилися корови… Пішло велике молоко – ціна впала. По-перше, зараз зменшилася кількість корів у домогосподарствах. Молоко, яке приходить на заводи, іноді виключно з великих ферм, з дедалі меншим відсотком домашнього. А на великих фермах отели рівномірно розмазані по року. Будуть гарні ціни у світі – буде гарна закупівельна ціна в Україні.

– Коли???

– Я до цього дійду. Ми виготовляємо багато молока. За ці чотири роки українські молочники показали величезну стійкість і героїзм, за чотири роки молочний бізнес розширився, структурувався, молочний пояс змістився на захід, а зараз ми виготовляємо в Україні більше молока на неокупованих територіях, аніж виготовляли в усій Україні до широкомасштабки. Фермери розширили поголів’я, добудували ферми, хтось із нуля відкрив ферму. З приводу ціни й коли. Це не відбудеться за рік, можливо, і за два. Китайці не відкриють свій ринок, поки не використають запаси, яких у них за ці чотири роки стало багато.

Розраховувати на те, що ферма зараз попрацює в збиток, а потім піднімуться ціни, – неправильна стратегія. Нам зараз треба вводити зміни й оптимізувати собівартість літра молока. Щоб знизити собівартість, нам потрібно більше молока з основ­них кормів. А щоб знизити собівартість, залишилося не так багато часу. Кінець квітня – буде перший укіс.

– І тут вступають косарки, ворушилки, валкувачі PÖttinger.

– Українським молочним господарствам потрібно підготуватися зараз, щоб якісно заготовити корма у квітні й травні.