Слоган «Знання – сила», проголошений свого часу ідеологічними ватажками, був чи не єдиним слушним за часів радянщини.

Найзатятіші знаттєлюбці збиралися в телевізійному клубі «Що? Де? Коли?» й за хвилину знаходили (бува, щоправда, й не знаходили) відповіді на підступні запитання телеглядачів. Популярна телегра й у нашочасся почуває себе гараздечком, відзначаючи цими днями своє 45-річчя. Частісінько в «Що? Де? Коли?» траплялися й запитання на біолого-аграрно-фермерсько-селянську тему.

Знавці відповідали на них із перемінним успіхом, зінкола торуючи собі шлях до слушних відповідей, а вряди-часи й заходячи в пошуках у глухий кут.

Нумо, перенесемося в 1980-й рік. Післяолімпійський застій. СРСР ще стабільний, ще читає книжки, проте люди живуть за залізною завісою і через це позбавлені можливості поповнити скарбничку своїх знань завдяки закордонним подорожам.

У фінальній грі 1980 року знавці не спромоглися знайти відповідь на запитання «Що це?», впродовж хвилини мацаючи насіння чаю та споглядаючи підказку на екрані – фразу «грузинський чай» грузинською мовою (вибір чаю в радянських магазинах був невеликий, а от саме грузинський чай був скрізь, і грузинськомовний напис на упаковці, якщо копнути трохи в глибини пам’яті, згадати можна було).

Ще одна підказка – фотографія жінки із кавказькою зовнішністю та відмова до відповіді називати її прізвище та місце проживання. Шкода, але популярний на початку 1980-х знавець Сергій Ільїн дав відповідь, що це – мускатний горіх, і раунд знавці програли. Останнє запитання в тій грі поставили глядачки – мати й донька – з Чернівців.

Отже, «з пагонів цього дерева роблять ефірну олію, настоянку з ягід використовують в медицині, корені цього дерева поліпшують ґрунт, а надто цінне це дерево тим, що очищує повітря вшестеро більше, ніж інші хвойні породи, а 1 га цих дерев достатньо, аби очистити повітря середнього за величиною міста». Що воно є? Правильна відповідь, яку озвучив легендарний Олександр Бялко, – ялівець.

Два роки по тому. Велика країна (шоста частина світової суші!) щойно поховала генсека, підбивши риску під епохою застою. На початку грудня шістка Андрія Каморіна протистояла у запеклій сутичці команді телеглядачів. Глядач із Лозової Харківської області задав запитання про квочку, зажадавши перекласти її квочину мову мовою людською.

Знавці під час обговорення пішли у бік від правильних версій, і, як наслідок, програли. А насправді квочка своїм голосом координує зростання ембріонів, підганяючи тих, хто відстає. Квочка командує курчатами в яйці, ось чому вони народжуються водночас.

Було в цій грі й запитання глядачки з Челябінська про «найдавнішу кашу на землі». Як сказав ведучий Володимир Ворошилов, «вона дуже цінна, й тому ми зварили таку малу її кількість; ця каша з’явилася навіть раніше, ніж грецькі міфи; її їли навіть у Давному Єгипті, коли там ще не було пірамід; а один літературний герой харчувався винятково цією кашею та чудово себе почував». Додам, що саму кашу винесли в помаранчевому глечику (такий артефакт 1980-х рр., до речі, дотепер є на моїй кухні), й члени клубу мали змогу її скуштувати.

Одразу в знавців народилася правильна версія – полба, яку й озвучив капітан команди Андрій Каморін під час відповіді. Ну, а піп та його робітник Балда – красновізерунчасте літературне оформлення цього не надскладного запитання.

Новорічна гра-82 в клубі знавців була витримана в карнавальній стилістиці. Мовби знамено новочасся, купа маскарадного вбрання на гравцях, кілограми дощику, конфеті й серпантину, заводні музичні павзи й, власне, сама гра. У дебютній стадії гри агроном із Донеччини, стоячи на полі з гречкою, описав цю культуру («з неї одержуємо високоякісний дієтичний продукт, вона містить величезну кількість білків і вуглеводів, рослина багата на вітаміни та органічні кислоти, фосфор та залізо, вона є чудовим медоносом – до 60 кг меду з 1 га…»), зізнався в любові до неї, адже сам її вирощує, запитав у знавців, що це за диво-рослина.

Власне, запитання не складне, гречку можна вирахувати за полем, на тлі якого задавав відеозапитання донецький агроном (до речі, склалося враження, що російською мовою йому говорити було складнувато, а акцент свідчив про те, що рідною для гречкосія з Донбасу була українська). До честі знавців, правильна версія в них з’явилася вже на першій секунді обговорення, і надалі вони довели хвилину до переможної відповіді. Трохи здивувала аж надто бурхлива реакція гостей клубу на правильну відповідь – запальне скандування «Мо-лод-ці!» Чи, може, я переоцінюю свої нинішні знання? Хоча й, дивлячись на гру тоді, в 1982-му, цілком був за гречку.

Надалі в тому новорічному двобої боротьба загострилася. За рахунку 4:4 (нагадаю, що кожна гра йде до 6-ти переможних очок) випало запитання телеглядачки знову ж таки з українського Сєвєродонецька. У ньому йшлося про взаємозв’язок природи та людини. У фрагменті з фільму люди проводять певні маніпуляції з лозою поблизу землі, а саме запитання було сформульовано так: «Як природа допомагає людині, а опісля людина допомагає природі?». Відповідь знавців була правильною: «Виноградна лоза за наближення до водоносного шару реагує на це. З її допомогою людина знаходить джерело води для того, щоб закласти на цій землі виноградники». А людей, які опікувалися такими пошуками, у стародавній Грузії звали лозоходцями.

У вересні 1983 р. інженер-металург із Свердловської області задав запитання про рослину, якою можна лікувати забої у тварин згідно з Візантійською енциклопедією Х ст. А ще ця рослина корисна для собак, кішок, мишей, а також і для людей від дитячого до похилого віку. Знавці в особі Володимира Кармазіна відповіли: подорожник.

А правильна відповідь – ріпка – натяк на однойменну народну казку («Працював дід не марно: зійшла ріпка гарно»). У тій самій грі інженерка з Воронежа запитала, навівши класичні рядки «зима, крестьянин торжествует…», чого, власне, радіє селянин. Відповідь знавців: радість зумовлена закінченням бездоріжжя та появою снігового покриву.

А насправді, якщо згадати інші пушкінські рядки з того-таки твору, сніг тоді випав аж у січні («на третье в ночь»). А, за народним повір’ям, 3-тє січня – останній прийнятний термін снігопаду, адже якщо сніг випаде до 3-го січня включно, то не загинуть озимі, й буде багатий урожай.

У фінальній грі 1983 р. агробіологічне запитання (його автор – дитина з Ташкенту) мало звичну форму: знавцям роздали насіння, і вгадуй, що воно таке. Додаткову інформацію дали: у 1923 р. об’явився навіть такий собі командир рослин, які виростають із цього насіння. А запитали, хто він той командир?

Правильну відповідь дав Костянтин Блаженов: Мойдодир. Ну, а, власне, насіння в запитанні з Ташкенту, звісно, бавовник. У тій грі було ще одне сільськогосподарське запитання. Москвичка, стоячи поруч із магазином «Молоко», звернулася до членів телеклубу: «Я знаю одну травку, з якої можна зробити ковбасу, сир, молоко, олію і навіть бензин». Запитання тривіальне: що це за травка? Знавці впоралися з цим завданням за хвилину, слушно назвавши у відповіді однорічну траву родини бобових – сою.

У фіналі-84 були запитання про каву та вінегрет. Перший – здебільшого на знання (вдала варіація формулювання щодо народження рослини в Африці та Південній Америці), а щодо вінегрету завдання було – приготувати салат для новорічного столу Петра І з наявних продуктів. Картоплю знавці зі списку виключили, адже її завіз до імперії, власне, сам Петро І. Відтак усі продукти, які були на столі (буряки, огірки, капусту тощо), використали, крім картоплі. Й це, як виявилося, було правильним рішенням!

Помітили, до речі, що найбільше запитань на аграрну тематику в радянський період задавали глядачі з України? Показово, чи не так? Залишимо тепер Країну Рад і мінливі 1980-ті, покрокуємо до межі ХХ і ХХІ ст. У грі в листопаді 2000 р. знавцям у секторі «Зеро» (в ньому проти членів телеклубу грав батько гри Володимир Ворошилов) було запропоновано таке запитання. У 1892 р. двом друзякам-фермерам закортіло швидко розбагатіти.

Вони зібрали всі зароблені гроші, придбали необроблені алмази й вклали їх так, що двома місяцями згодом їхній капітал зріс більш як удвадцятеро. Куди, власне, вони вклали алмази? Клубні ерудити відповіли достроково й правильно: фермери вклали алмази в свою землю, аби продати її якнайвигідніше, адже земля, де зберігатимуться заклади алмазів, оцінюватиметься куди вище. Чи це не порада для сучасних українських аграріїв напередодні запуску повноцінного ринку землі на наших широтах?!

На жаль, ця відповідь стала останньою правильною в телеклубі для зіркової збірної знавців 70-х. Два останні раунди гри ювілейної серії 2000 р. (відзначали тоді 25-річчя клубу) вони програли й попрощалися з клубом.

А тепер попрямуємо в 2010-ті рр. 20 грудня 2014 р. команді Алєся Мухіна задали таке запитання: «Кого інструкція Міністерства сільського господарства РФ змушує утримувати на ділянці, межі якого за периметром мають бути відокремлені від сусідніх землеволодінь будівлею, спорудою або суцільним парканом заввишки не менше 2 м?» Знавці дали аж надто екзотичну відповідь: кенгуру. А все набагато простіше: у відповідній інструкції йшлося про бджіл.

У фінальній новорічній грі 2014 р. знавцям запропонували таку загадку. «Овва, ось чому в Англії такі гарні коні, а в Шотландії такі гарні люди» – так в XVIII ст. шотландський письменник Джеймс Босвелл жартома відреагував на опис у тлумачному словнику англійця Семуеля Джонсона того, що наразі є в чорному ящику. Що в чорному ящику та що було написано в тому словнику? Знавці виявилися на висоті, поставивши на овес. А в словнику було зазначено: «Це – продукт, яким в Англії годують коней, а в Шотландії – людей».

У фіналі весняної серії ігор 2014 р. ерудитам було запропоновано закінчити мексиканську приказку: «Вони намагалися поховати нас, але вони не знали, що ми…». Відповідь була дана: «Насінини». В оригінальному варіанті – «зернятка», але відповідь було зараховано як правильну.

У грудні 2019 р. телеглядач з української Вінниці запропонував команді влізти в шкуру ботсванських фермерів і якось пристосувати для своїх потреб предмети, з допомогою яких можна ставити своєрідні печатки із зображенням очей і китиць. Із допомогою клубу правильну відповідь дали: «Печатки-китиці були в корів попереду, а печатки-очі – позаду. Відтак захист корів від хижаків, які, зазвичай, нападають ззаду, фермери Ботсвани забезпечували. Одразу після цього в тій запеклій грі було ще одне аграрне запитання. Власне, знавцям було запропоновано тепер уже стати на хвилинку китайськими аграріями й закінчити вірш «Жнива» поета з Піднебесної Сю Сей Чена:

«Стиглий рис зігнувся до поясу

Селянин так само схилився в поясі

Церемонія збирання врожаю починається з…»

Китайці починають збиральну кампанію зі взаємних поклонів (не прокльонів, що важливо!), про що й сказали знавці у своїй відповіді.

Безбережний океан знаття рік-річно поглинає спраглих до нової інформації. Той, хто опанує найвагомішу часточку цього безкраю в агротехнологічній царині, вочевидь, і матиме високоврожайну реальність.

«Запещую дитину знаннями, а сам уже землю знаю навпомацки», – почув я нещодавно від одного фермера, який виховує нащадка ніжного віку. Що ж, хай ці пестощі знаття допоможуть батьку виховати достойного спадкоємця його справи! Українська земля (з чорноземними алмазами!) має бути в надійних руках! Плекайте знаття своє та своїх дітей!