ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ ТА СИСТЕМА ФУНГІЦИДНОГО ЗАХИСТУ

31 січня стартував інтенсивний онлайн-курс «PRO.Соняшник», організаторами якого виступили Освітній проєкт «Агрокебети» спільно з УКАБ та агенцією UCABevent. Розпочався курс з актуальної лекції Доцента кафедри мікології та фітоімунології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, кандидата сільськогосподарських наук Олександра Акулова на тему «Догляд за посівами та система фунгіцидного захисту».

 

За словами О. Акулова, однією з таких хвороб соняшнику в Україні є вертициольоз або вертицильозне судинне в’янення. Розвивається хвороба в посушливих регіонах і в посушливі роки.

В плані шкодочинності вона є найбільш небезпечною для дводольних рослин з високим стеблом, зокрема соняшнику й озимого ріпаку. Вертициольоз – це класичний приклад ґрунтової інфекції. Але ще це судинна інфекція, яка починається від землі, а потім піднімається в стебло.

О. Акулов підкреслив, що вертицил – це гриб, який не вбиває рослину, тому на початку вегетації він може розвиватися абсолютно безсимптомно.

Коли ж вертицил починає шкодити рослині? По-перше, коли їй не вистачає вологи в ґрунті, і рослина починає в’янути. По-друге, коли рослина починає стресувати й продукувати багато етилену. Тоді гриб розуміє, що в соняшнику втрачається життя і його треба добити.

Контролювати вертицил, за словами науковця, дуже складно. Селекцією, протруйником, сівозміною ця хвороба не контролюється. Єдина технологія, яка є дієвою на даний час, – це оживлення ґрунтів.

Цікаво знати, що в Україні у вертицила є хвороба близнюк, яка прийшла в Україну на тлі глобальних змін клімату, – це вугільна або попеляста гниль.

 

Ця хвороба вражає понад 500 видів рослин й, у тому числі, соняшник. При чому найбільше вона проявляється у квітці сонця, яка має високе стебло.

Як зазначив О. Акулов, вугільна гниль більш шкодочинніша, ніж її близнючка, й гірше впливає на врожай. Зокрема, хвороба здатна заселювати будь-які органи рослини, а потім продовжувати розвиватися на її рештках. Як результат, аграрії можуть втрачати до ¾ врожаю.

Найбільш небезпечна та шкодочинна вугільна гниль у посушливий період – саме тоді починається передчасне всихання рослини у її верхній частині. Ця хвороба дуже швидко прогресує та швидко просувається. Основний спосіб перенесення гнилі – вітер з пилюкою.

Візуальним знаком гнилі може бути металевий блиск стебла. А найяскравіше хворобу можна діагностувати перед збиранням врожаю, у вересні.

Також О. Акулов відзначив, що у цьому році, навіть у традиційно спекотних регіонах спостерігався надлишок вологи, яка посприяла розвитку на українських полях фузаріозної кореневої та прикореневої гнилі соняшника.

 

Ця хвороба полюбляє періоди року, коли тепло та спекотно і не любить, коли холодно. Тобто, зараження фузаріозною гниллю не відбувається на ранніх етапах розвитку рослини.

Стримати розвиток цієї хвороби, за словами науковця, може допомогти біологізація ґрунтів та системні препарати судинної дії.

Доцент також звернув увагу на те, що щороку в Україні реєструються нові судинні хвороби. Наприклад, у 2019 році описали нове судинне вянення соняшнику, яке викликається грибом Cadaphora helianthi.

Станом на цей час хворобу виявили в Україні та на території Краснодарського краю РФ, на які припадає 26,21% світових об’ємів вирощування соняшнику. Враховуючи це, на думку науковця, потрібно бути особливо уважними, оскільки хвороба може суттєво вплинути на розвиток ринку соняшнику та соняшникової олії в цих країнах.

Також О. Акулов згадав про класичні хвороби соняшнику, які в Україні ніби то навчилися контролювати. Проте, багато холдингів, за його словами, і досі допускають помилок в боротьбі з ними.

Однією з таких хвороб він вважає фомоз або чорностебловість, яка дуже легко діагностується на пізніх етапах вегетації. Вона проявляється тим, що на стеблах соняшнику, а саме в їхній нижній частині, а також в місцях приростання листків формуються чорні плями. Якщо таку хворобу запустити, то це може привести до втрати 60% врожаю, каже науковець.

У фомоза є два джерела інфекції – це немінералізовані рослинні рештки та падалиця соняшника. А його розвитку сприяють: сівозміни, які перенасичені соняшником, відсутність просторової ізоляції полів та падалиця. Меншою мірою фомоз може розвиватися на деяких диких айстрових рослинах, таких як амброзія та нетреба.

Профілактично контролю фомозу допомагають: тривалі сівозміни, подрібнення та прискорення мінералізації рослинних решток та біологізація ґрунтів.

«Це впливає на старт розвитку хвороби, але майже завжди він (фомоз. – ред.) буде присутній на вашому полі», – відмітив Олександр.

І додав, що якщо аграрії спостерігають наявність чорних плям на тлі систем захисту, то ці системи треба міняти. Тому що господарство або працює не тим фунгіцидом, або невчасно, або не тим фунгіцидом і занадто пізно.

Ще одна поширена хвороба – фомопсидоз або бурий стебловий рак.

Він викликає вигнивання та переломлення стебел і великі некротичні плями на листках, а також пошкодження кошиків. Може заражати рослину протягом всього періоду вегетації.

Це більш агресивна хвороба ніж фомоз, тому що вона має специфічні токсини, за допомогою яких може душе швидко вбивати листки соняшнику. У цьому році, за словами науковця, фомопсидоз проявився у регіонах, де було багато дощів.

Крім рослинних решток соняшнику фомопсидоз може приходити з певних айстрових бур’янів, таких як лопух, нетреба і т.д.

Не обійшов стороною науковець і хвороби листків, які розвиваються виключно на них, а саме септорію і альтернарію.

Ці хвороби уражають будь-яку частину листової пластини. Розпізнати їх на ранніх стадіях доволі складно, але можна побачити закономірність: септорія – це хвороба холодних дощових періодів. Нормальна температура для неї – +18-22 градуси. Альтернарія ж – хвороба, яка домішується до септорії, коли зростають температури. Температура +30-40 градусів для неї цілком прийнятна. Іншими словами, під кінець вегетації соняшнику септорія зупиняється, а альтернарія домінує. За умов, коли висока температура та вологість, альтернарія «спалить» поле за декілька тижнів.

Для контролю цих хвороб, за словами науковця, потрібно робити фунгіцидні обробки.

Останнім часом прогресує ще одна хвороба листків, а потім і кошику, яка називається іржа. Вона приходить з решток соняшнику при поганій сівозміні та з рослини нетреба. Може заражати рослину будь-якого віку. По мірі зростання температур вірогідність розвитку іржі більшає. Особливо швидко вона розвивається у серпні.

Спори у іржі дуже летючі, дуже живучі, переносяться на багато кілометрів та можуть виживати навіть у стратосфері. Це означає, що якщо аграрії вбили хворобу на своєму полі, вона прилетить від сусіда. Поширення розвитку іржі на 1% призводить до втрат 6,6% врожаю.

Шкодять соняшникам і бактеріози. Вони бувають двох типів: бактеріози сходів та бактеріози плямистості листків. Перші проявляються на стресованих рослинах, коли насіння сіють в надранні строки та в непрогрітий ґрунт, або, коли після сівби пройшли потужні зливи й на ґрунті утворилася шкірка.

Бактеріози ведуть до того, що у рослини відгниває головний корінь, й основна ознака цього – строкатість посівів.

Первинне зараження бактеріозом відбувається переважно вітром, а вторинне – переважно дощем. «На тлі змін клімату бактеріозів стає все більше», – підкреслив спікер. Для профілактики цієї хвороби О. Акулов радить в першу чергу мінімізувати потрапляння пилу на вологі листки.

Цікаво було послухати й про зовсім нові хвороби соняшнику, про які аграрії донедавна й гадки не мали. Наприклад, філодії.

При цій хворобі квітка соняшнику перетворюється на листки. Первинне джерело зараження філодією – хворе насіння, вторинне ж перезараження здійснюють комахи, що живляться соками рослин.

А така хвороба як склеротінія після того, як вбиває рослину формує великі склероції. Вони можуть зберігатися як домішки до насіння, тому весною їх можна посіяти разом з ним. Склероції формують ґрунтову інфекцію і живуть в ґрунті роками, в залежності від того, на якій глибині вони зимують.

Тому перше правило – на полі, де є склероції, заборонена оранка. Склероції мають перезимувати на поверхні ґрунту.

Також науковець згадав про несправжню борошнисту росу (пероноспороз), яка спричиняє втрати врожаю від 3,5% до 100%. Хвороба викликає появу карликових рослин, які є абсолютно невиліковними.