Доброго здоров’я, дорогий читачу, удачі й наснаги вам!

Це ж Черчилль говорив: не бажайте людям здоров’я та багатства, бажайте удачі, бо на «Титаніку» всі були здорові й заможні, а удача була в небагатьох. Слава Богу, ми з вами не на «Титаніку», хоча дехто може мені заперечити. 2020 рік – певного штибу собі такий «Титанік». Я хочу побачити літописця цього року, який перекидає каламар, ламає пера й розкидає по вітру аркуші паперу, густо списані негараздами, катастрофами, посухами, неврожаями, політичними казусами, хворобами, смертями…

Це все айсберги, що повідколювалися від суцільного крижаного континенту через глобальне потепління й пливуть нам назустріч, ховаючись, мов ворог в окопі: назовні тільки каска й лихі очі, а грубезне тіло внизу. Був би тут Талеб, сказав би, що це не айсберги, а чорні лебеді. І схибив би. Тому що велика водоплавна птаха вся назовні – тільки лапи гребуть під водою. А ми таки маємо справу з верхівками крижаних брил, яким мусимо протиставити антикрихкість того самого Талеба.

Принагідно зазначимо, що цей гуру сучасного менеджменту написав ще книгу – «Одурені випадковістю», про роль шансу в бізнесі.

Люди, які видають нагору книгу за книгою з питань сучасного менеджменту, намагаються вас переконати, що менеджмент – ключовий фактор у вашій діяльності. Я не сперечатимуся, що це вкрай важливо. Однак айсберги чи то лебеді 2020-го показують, що менеджмент – далеко не все в бізнесі, він може врятувати тільки від верхівки айсберга. Що би порадив Талеб індустрії туризму? За підсумками 2020-го у світовій галузі може бути скорочено 50 % персоналу. Що би порадив Талеб індустрії авіаперевезень? Які оптимальні менеджерські дії в разі, якщо пасажиропотік та вантажі впали на 40 – 60 % на невизначений термін?

Ні, тут потрібна удача. Шанс.

– Гей, ви, там на «Титаніку»! Віддати швартови!

– Ще чого. У нас інший менеджерський прийом. Змотати й забрати швартови.

І що взагалі робити, якщо ринки зіщулилися, погода нещадна, по Україні загалом випало за рік 208 мм опадів, а менеджменту з фермерів та власників агрокомпаній ніхто не навчався? Навчалися агрономії, інженерії. А «Титанік» таки поплив під веселий гомін публіки й бахкання корків шампанського. Незважаючи на те, що безсніжна, аномально тепла зима вже на початку року пробила обшивку і змусила зачерпнути води та йти курсом з істотним креном.

Далі вдощило так, що всі попливли від радості й багнюки. Далі все посохло на смерть. Ну й припливли: менеджменту не вчилися, а агрономія не зарадила. По Україні нарахували понад 65 днів із температурою вище +30°С. Це перевищує норму в кілька раз. Кукурудза в багатьох регіонах не змогла сформувати путній качан. Де збирали 4 – 5 тонн, вважалося, поталанило, обломився шанс за Талебом. А південь загалом погинув, там урожаю катма, Одещина в траурі.

Проте «Титанік» не затоплював кінгстони. З сильним креном він прямував курсом норд-вест на вогні експортерів, везучи напівпорожні трюми зерна.

На ринках компанії та люди гинули батальйонами, наразившись на айсберги ковідних локдаунів, війн, виборів, суховіїв і тропічних злив.

Гей, ви, читач у рубці, а тепер уважно. Уявіть собі, що ваш «Титанік» – не корабель, а комбайн, який пливе в полі пшениці й акуратно комп’ютером фіксує бункерний урожай: 6 тонн, 7 тонн, 8 тонн. Та не кричіть так, борщ розхлюпаєте. Добре, 3 тонни, 4 тонни.

Тепер, скориставшись креном, робимо віраж, оминаємо цей айсберг, потім зразу штурвал різко праворуч, проходимо повз чорного лебедя, виходимо на кукурудзу. Комп’ютер безшумно малює цифри: 5 тонн, 6 тонн, 7 тонн.

Ви чого вклякли, борщу не їсте? Борщ холоне, а холодний борщ – не наша ментальність. Це набуток західних слов’ян. Наш борщ – це рідкий вогонь, який прохолоджує хіба сало з морозилки, але й там пристрасті та полум’я додає свіжий часник.

Отже.

Почався листопад, а зеленого листя ще багато, посадки й садки ще не думають про зиму, а багато років о цій порі вже лежали сніги. Тобто слід очікувати ще однієї теплої зими. Як мінімум, ще однієї.


Моє особисте відчуття: сніг буде і будуть невеликі морози, але загалом це не зробить зиму ані лютою, ані нормальною, як не зробили сезон нормальним по зволоженню кілька дощів із місячною нормою.


Якщо ви переплачуєте журнал «ЗЕРНО», то можете переглянути уроки цього року й зробити висновки, а якщо ще не передплатили, кидайте борщ, трясця його матері, тому борщеві, й біжіть на пошту щодуху й передплатіть.

Головне в землеробській справі в часи «Титаніків» та айсбергів – удача. Тому головними рисами сучасного фермера повинні стати інтуїція (моніторинг трендів, аналітика фактів, ефективні рішення з негайною реалізацією) і маневреність (миттєва диференціація, хеджування ризиків, ухвалення рішень в одну дію, без ланцюжків виконавців).

Про що йдеться. Коли я відкрив сторінку «Нібулона» й побачив ціну кукурудзи 7700 за тонну й ціну пшениці 8150 за тонну, мені здалося, що наш «Титанік», таки не вписавшись у віраж, гепнувся об айсберг з такою силою, що всі ми злетіли до сліпучого сонця над океаном і летимо, набираючи висоту.

Це історичні цінові максимуми, і я навіть не схильний аналізувати природу високих цін, а схильний ухвалити негайні рішення. Тому що, злетівши до ціни за 250 доларів, ціни втратили інерцію й уже починають знижуватися. Однак той, хто влучив у цей момент, сильно відіграв утрачене.

На Чикаго ф’ючерси вже падають до 185 доларів, хоча в Україні поки що метуть кукурудзу по 230 доларів, зважаючи на низький урожай та повільні темпи збирання. Трейдерам треба виконувати контракти, капітал розігрітий. Котли «Титаніка» женуть тиск до червоної позначки. Більшість фермерів, які продали врожай за форвардними контрактами, розривають угоди, платять величезні штрафні санкції та продають за надвисокими цінами.

Це теж ризиковано, це може поставити під загрозу функціонування всієї системи форвардних закупівель.

А що ви хочете, такий уже рік нам випав: руйнуються усталені зв’язки, неможливо щось передбачити. Самі айсберги та лебеді.


Одне можна точно сказати: надвисокі ціни не втримаються, повторення їх можна не дочекатися. Ми ж чекали чи не 12 років.


Тож мусите пригадати дитячі свої скаутські ігри, чи то пластунські. Коли ви були вождем славетного індіанського племені Віннету та пильно оглядали прерії, намагаючись за найменшим порухом високих трав визначити наближення підступного ворога. Тож підіть, викопайте свій томагавк і лук зі стрілами та ставайте на вахту біля штурвала. Згоден, виглядає досить кумедно, коли ви, прикрашені півнячим пір’ям, із томагавком стоїте в рубці величезного корабля при штурвалі, але іншого виходу нам природа й економіка не дають.

Стійте й пильнуйте. Осінній захист посівів, плани щодо зрошення на весну, насіння куплено, добрива лежать для внесення по мерзлоталому. І – пильнувати ціни, продавати в ідеальний момент.

Раптом – бабах!

Що, айсберг??? Проґавили???

Ні, читачу, це не айсберг.

Це берег.

Це земля.

Кидайте томагавк і пір’я загиблого в борщі півня, вдягайте вишиванку та гайда в поле.

Наш корабель називається не «Титанік», він називається Україна.

Він ніколи не потоне, капітане.

Ніколи не потоне, тримайте його і тримайтеся його.

Розштовхуючи айсберги, прямуємо до весни.

Парусом править квитанція про передплату журналу «ЗЕРНО».

І вітер попутний.

Ваш головний редактор