Межівська громада, що на Дніпропетровщині, недаремно має таку назву. Бо розташована на межі з Донеччиною. А тому відчуває всі подихи війни ще з 2014 року. Життя на межі з війною, це як сидіння на пороховій діжці, або ходіння по канату. Ну, скажіть, чи думали б ви в такій ситуації про перспективу, коли в сусіда через межу хата горить? А межівчани думали, бо вірили в українську перемогу і мир. А тому і громаду сформували без поспіху, врахувавши побажання мешканців сіл, і стали будувати її життя за кращими європейськими зразками, орієнтуючись на перевірені практики. Іншими словами, тут відмовилися від старої філософії планування територій, в основі якої генплани і вирішили опиратися на Комплексний план просторового розвитку. Бо вже сама робота над ним виводить громаду на вищий рівень згуртованості, активності та технологічності. Адже під час цього процесу вимушені були залучити багато людей, використати цифрові та геоінформаційні технології. Робота над цим документом почалася ще до війни, продовжилася в перші місяці 2022 року і до його кінця мала увійти в завершальну стадію. Однак чорна дата 24 лютого внесла деякі корективи у ці плани.

Це був шок

Це був шок для всіх, згадує голова Межівської селищної ради Володимир Зражевський. Люди були налякані не лише загрозою окупації, але й постійними «прильотами», котрі вражали житлові будинки та об’єкти інфраструктури. Чимало людей виїхало, решта очікувала найгіршого, їх треба було заспокоїти, підтримати моральний і психологічний дух, забезпечити усім необхідним.  

–І що ви робили для цього? – запитую Володимира Миколайовича.

–Просто працював. Намагався довести до людей свою позицію, підтримувати їх, забезпечувати життєдіяльність інфраструктури. Складність була в тому, що на деякий час територію громади покинули мережеві продуктові магазини, припинили роботу фінансові установи, потрібно було докласти надзусиль, аби знову відновити їхню роботу, лише в кінці квітня вдалося нормалізувати ситуацію, запустити економіку, відновити роботу соціальних закладів,  – розповідає голова.

Але на довоєнний рівень вийти ще не вдалося. Бюджет не добирає щомісяця 20-30% надходжень. Головне їхнє джерело – податки аграрних виробників. А вони сьогодні в скруті. Купували матеріальні ресурси для посівної та жнив втридорога, а закупівельні ціни на продукцію, мабуть, найнижчі в Україні, бо трейдери вважають цей регіон зоною ризику для себе. Аграрії очікують кращої ціни, отже, податки не сплачують. Додаткова проблема – внутрішньо переміщені особи. Їх тут понад 30% від загальної кількості населення! А це додаткове навантаження на соціальну інфраструктуру, бюджет, комунальну сферу, продовольчий баланс. Апарат селищної ради громади впродовж цього часу працював у подвійному ритмі: підготовка до навчального року, опалювального сезону, робота з переселенцями та соціально вразливими верствами.

Народжений громадою

Чи до світлих перспектив в таких екстремальних умовах? Чи не здається сьогодні Комплексний план просторового розвитку дуже гарною, але недоречною цяцькою?

–Ні, не здається, бо це перший документ в історії громади, який, по-перше, ініціюється громадою, розробляється на основі її пропозицій, а потім обговорюється нею в установах, на вулицях, в старостинських округах, у ЗМІ, а потім затверджується. Це документ, народжений громадою, тому він для нас дорогий і важливий. Бо те, що нав’язане державою, не працює. План післявоєнного відновлення громади стане невід’ємною складовою Комплексного плану просторового розвитку. Громади, які розроблять такий документ, матимуть вищий потенціал відновлення, бо їх впершу чергу підтримуватиме держава, міжнародні донори, вони будуть привабливими для інвесторів, – пояснює Володимир Миколайович.

Новий курс в новому ракурсі

Громада під час цієї роботи подивилася і на себе, і на свою перспективу в зовсім іншому ракурсі, побачила там масу нових можливостей і не хоче від них відмовлятися навіть в умовах війни. Із допомогою геоінформаційних систем виявили такі речі, які навіть не снилися. Виявляється, що у цьому суто сільськогосподарському районі є поклади кам’яного вугілля та магнієво-титанових руд у промислових обсягах, а тому відразу зарезервували ділянку площею 200 га для інвестора, який розроблятиме родовище руд кольорових металів. І це станеться не в далекій перспективі, а вже сталося. Інвестор, а це Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат, одразу клюнув на цю перспективу і заявив про свої наміри створити на базі родовища потужне підприємство. Уявляєте, як круто зміниться доля цієї громади, якщо ці плани стануть реальністю? Україна багатюща на ресурси, тож не виключено, що громади, розробляючи плани просторового розвитку, знайдуть на своїх теренах поклади нафти, газу і навіть… золота.   

–Ми спочатку розробили Стратегію розвитку громади, але після того, як сформулювали Концепцію інтегрованого просторового розвитку на підставі вихідних даних, побачили, що стратегія застаріла, бо не відповідає нашим цілям, а тому відмова, або зволікання з розробкою комплексного плану – крок назад, ці громади відстануть настільки, що не зможуть далі розвиватися. Цей план через те і називається комплексним, бо включає і містобудівну, і землевпорядну документацію, в тому числі генплан центральної садиби. Якщо раніше було поняття за «межами або в межах населеного пункту», то сьогодні  – є лише межі громади. Комплексний план визначає місцерозташування і зонує ділянки саме для потреб за межами населеного пункту. Це дуже важливо. По-друге, змінити цільове призначення земельних ділянок без цього документа неможливо. По-третє, Кабмін у своїй Концепції інтегрованого просторового розвитку громад прописав, що субвенції на різні інвестиційні проєкти надаватимуться лише тим громадам, які розроблять Комплексні плани просторового розвитку. Без такого джерела фінансування громади просто не зможуть розвиватися,  – пояснює Володимир Миколайович.

Велика морока

Голів, які відмахуються від пропозицій щодо розробки Комплексних планів просторового розвитку, можна деякою мірою зрозуміти. Це велика морока, відволікання уваги від поточних справ, яких завжди вистачає. Але межівчани вирішили поморочитися. Базовим ресурсом, на який опиралися в роботі, став геопортал, який одержали завдяки участі у програмі USAID з аграрного та сільського розвитку. Цей ресурс дає доступ до карти, яка складається із 7-8 шарів, які вміщують повну інформацію про земельні ділянки, інфраструктуру, інженерні мережі, промислові та сільськогосподарські об’єкти, державні установи. Для цього збирали вихідні дані, наносили їх на карти. Потім почалося друге коло збору інформації. У різні державні, приватні та громадські структури направили близько 120 запитів про перспективу розвитку державних і приватних установ, одержані відповіді опрацьовуються і знову наносяться на карту – це вже останній і найвищий шар цього ресурсу.   

Робота над планом має одне залізне правило – всі її етапи мають світитися і обговорюватися у публічному просторі у різних формах: он-лайн, оф-лайн, за круглими і квадратними столами, у місцевих ЗМІ, у колективах. Тобто робота над планом одночасно сприятиме розвитку місцевої демократії та гласності. Чим більше пересічних громадян, активістів, підприємців візьме участь у цьому процесі, тим краще, тим більшої легітимності набуде документ про майбутнє громади. «Люди мають усвідомлювати, що є повноправними учасниками цього дуже важливого процесу…» – говорить Володимир Миколайович.

Банк ідей

Яку ж перспективу свого просторового розвитку бачать межівчани?

Межівська громада має статус сільськогосподарської території, проте місцеві жителі хотіли б, аби вона стала агропромисловою, бо від вирощування кукурудзи, соняшнику та інших культур не дуже багато грошей капає у місцевий бюджет. За рік надходило 70- 80 млн грн, із яких лише близько десяти млн ідуть на розвиток, що не може задовольнити потреби території. Голова вважає, що треба розширювати палітру культур, вводити до неї нішеву групу, овочі, фрукти. Звісно, в цьому сегменті мають працювати дрібні агровиробники, яких треба підтримати. Ланцюжок первинного виробництва мають замикати переробні підприємства: млини, крупорушки, олійниці, елеватори, молокопереробний завод, ковбасні цехи тощо. Всі ці об’єкти треба правильно розташувати з точки зору наявності трудових ресурсів та логістики. Для цього визначені земельні ділянки, планується будівництво відповідної інфраструктури.

Чи будуть ці ділянки резервуватися? «Земля – основа надходжень до бюджету, іншого ресурсу в нас немає, а тому ми проти того, щоб заморожувати якусь ділянку і чекати, що на ній хтось, колись щось побудує. А якщо виникне необхідність, будемо згідно з процедурою вилучати навіть приватні ділянки, механізм для цього напрацьований, головне, щоб були ідеї і люди, які хотіли б їх реалізувати, а ми повинні створити для цього всі умови…» – відповідає голова.

Виявляється, у Межовій є банк ідей, в якому накопичуються інвестиційні проєкти, з паспортом, прив’язкою до земельної ділянки, з усіма практичним розрахунками. Тобто, якщо людина має бажання і фінансові ресурси для бізнесової діяльності, їй не треба видумувати велосипед, приходь, вибирай те, що тобі підходить, і працюй собі на здоров’я і на користь громаді.

Завдяки геопорталу вдалося навести в земельній сфері відносну прозорість. Здавалося б, що ринок землі мав би цьому також сприяти, натомість напустив туману. Наприклад, через публічну кадастрову карту виявили, що на одній території приватна особа викупила 100 га. Але новий землевласник не є членом громади, проживає невідомо де, тож незрозуміло куди направляти податкове повідомлення. А закон гласить: якщо землевласник не одержав податкове повідомлення, то в нього немає ніяких податкових зобов’язань. «А тому я хотів би запитати законодавців, де ми маємо шукати власників землі, як пересвідчитися в тому, що вони одержали податкові повідомлення? А час іде, бюджет втрачає великі гроші…»  – нарікає голова.

Не до жиру

Однак громада лише збирає інформацію, формує побажання щодо перспективи розвитку, а сам план має розробляти спеціалізована установа. Виявляться, що таких, котрі могли б виконати цю роботу з дотриманням усіх вимог, можна перерахувати на пальцях однієї руки. Тож якщо всі громади кинуться замовляти цей документ, вишикується чималенька черга. Але попит на цю послугу на ринку проєктних робіт поки що незначний, тому Межовій вдалося заангажувати фірму, котра має досвід подібних робіт – «БломІнфо-Юкрейн». Вона підказала, з чого починати, за які ниточки смикати, які збирати матеріали, куди направляти звернення і т.д.

Як уже зазначалося, план – це недешеве задоволення. Межівській громаді за нього доведеться викласти 4,5 млн грн. І чим більша громада, тим більша сума. І ось тут впритул підходимо до правильної відповіді на запитання, чому територіальні громади без ентузіазму сприймають ідею розробки комплексних планів просторового розвитку. «Дорого, не до жиру, тут аби вижити», – кажуть. Це ж саме говорить і Володимир Миколайович: «В умовах подорожчання газу майже у п’ять разів, а електрики – удвічі, а також підвищення мінімальної заробітної плати, та ще й в умовах війни ми рахуємо кожну копійку…»

Потрібна субвенція і Кабмін її виділяв, але за дуже хитрою формулою. Сума визначалася в розрахунку 3019 грн/га, в результаті Межовій виділили 2 млн 90 тис грн, тобто удвічі менше. Але в умовах війни навіть над цими коштами нависла загроза вилучення.

«Хочу звернутися до представників влади: субвенція, котра передана громадам, і під яку вже є юридичні зобовязання, ніяким чином не повинна бути вилучена із бюджетів громад, ці кошти нам дуже потрібні», – говорить Володимир Миколайович.

–Роботу над планом ми ще не завершили, попереду дуже багато цікавої роботи, маємо повною мірою врахувати нову ситуацію, бо хочемо не просто відновити громаду, а зробити її якісно новою. Тобто план стає амбітнішим. Впевнений, що ми його завершимо і так само успішно реалізуємо. Маю для цього чудову команду однодумців, і розуміння громади, яка з гідністю пройшла через тяжкі випробування, – підсумовує  Володимир Миколайович.