Зрошувальні системи стають не опцією, а найнеобхіднішим

Незважаючи на страхи, які постійно нагнітають ФАО ООН, а також вітчизняні науковці, про невблаганність глобального потепління та катастрофічні наслідки для сільського господарства, українські аграрії не дуже то й поспішають будувати зрошувальні системи.

Бо, по-перше, їх треба розташовувати на приватних земельних паях, котрі після відкриття ринку землі можуть невідомо куди попливти, а по-друге, виробникам центральних та північно-західних регіонів просто ще не припекло. І якщо якогось року засушить, а якогось заллє, а поміж ними буде хоч один помірний сезон, то жити можна.

Проте аграріям українського півдня припекло вже так, що вимушені крутитися як карасі на пательні. Це, по суті, передній край отого глобального потеп­ління. Тут ситуація така: здирай із себе останню сорочку, аби взяти кредит на зрошення, ставай навколішки перед пайовиками, щоб продовжили строк оренди, інакше прощайся з гордим званням аграрія.

При цьому слід розуміти, що зрошення має бути інноваційним, таким, що забезпечить високий урожай разом з економічним ефектом, а для цього – вивчай досвід колег, лови кожне слово, яке звучить на науково-практичних конференціях в Інституті зрошуваного землеробства НААНУ. Один із заходів на базі цієї установи на тему «Зрошення-2021: модернізація та інновації» організував Проєкт технічної допомоги на підтримку впровадження операції Європейського інвестиційного банку «Основний кредит для аграрної галузі – Україна».

Спочатку був проєкт

Сергій Рябков

Будівництво нових систем або реконструкція старих починається з проєкту. Свою співпрацю з проєктувальником виробник починає із запитання: «Скільки це приблизно коштуватиме?». «З нашого досвіду витрати на відновлення систем зрошення в південних регіонах будуть вищі порівняно з Лісостепом чи Поліссям, тому що в першому випадку використовується більший гідромодуль», – пояснює співробітник ДП «Проєктно-технологічні бюро» Інституту водних проблем і меліорації НААНУ.

 

На півдні залежно від сівозміни продуктивність цього вузла може становити 1 – 1,2 л / сек, у Лісостепу для тих самих культур – 0,7 – 0,8 л / сек.

Вартість мережі та її начинка коштуватиме 50 %, насосне та силове обладнання – 30 %, будівельно-монтажні роботи – 15 – 20 % загальної суми. Вартість дощувальних машин також залежить від багатьох чинників. Від техніки поливу (кругових чи фронтальних), машин, і знову ж таки від регіону, бо розмір гідромодуля має значення: чим він більший, тим машина дорожча. Ще два фактори: відстань від водного джерела, а також кут підйому відрізка від точки забору до поля, залежно від цього витрати зростають прямо пропорційно. Загальні витрати на гектар на півдні становитимуть $ 1800 – 3800, у зоні Лісостепу – $ 1700 – 3300.

Вартість реконструкції залежить від зношеності основних фондів – насосної станції, трубопроводів.


Є такі системи, що не використовувалися 15 – 20 років.


Якщо важко зрозуміти, в якому вони стані, слід виконати гідравлічне випробування, іншими словами, «продавити» систему. Якщо цього не зробити, чекайте проблем, через котрі можна втратити цілий сезон.

Проєктування спирається на низку вихідних даних, серед яких документи, що підтверджують право користування чи володіння земельними ділянками; завдання на проєктування (відповідно до ДБН А.2.2.–3–2014); інженерні вишукування (геодезичні та геологічні); технічні умови зацікавлених організацій відповідно до ДБН А.2.2.–3–2014; дозвіл на проєктування та будівництво меліоративної системи; дозвіл на спеціальне водокористування.

Сучасні підходи до будівництва повинні враховувати сівозміну, стан водного режиму ґрунту. Якщо кукурудза на зрошенні може сформувати врожайніcть 10 – 15 т / га, то й витрати води на одиницю продукції будуть більшими, отже, параметри гідромодуля, дощувальної техніки, трубопроводів, насосно-силового обладнання будуть вищими. ІВПіМ НААНУ розробив методику розрахунку ліміту забору води для систем зрошення. В основі методики – знання про водоспоживання зрошуваних культур за фазами вегетації та витрати води на технічні й експ­луатаційні потреби.

Виробнику належить пройти та проконтролювати кілька етапів розробки й реалізації проєкту: проєктно-вишукувальні роботи; експертиза кошторисної частини проєкту, якщо для будівництва використовуються бюджетні кошти; повідомлення про початок виконання будівельних робіт; декларація про готовність об’єкта до експлуатації; розробка розділу ОВД; комплексна експертиза проєкту; подання документів для отримання дозволу на початок виконання будівельних робіт; акт про готовність об’єкта до експлуатації.


Від початку проєктування до здачі в експлуатацію в кращому разі може минути 7 – 8 місяців. Вартість проєктування зрошення на площі 500 га становить близько 150 тис. грн.


Фахівець радить віддавати перевагу широкозахватній дощувальній техніці кругової дії, яка найдешевша, найпростіша та найбезпечніша в експлуатації, бо не створює користувачу проблем, пов’язаних із тим, що машина працюватиме неадекватно. Єдиний мінус – не захоплює кути полів, через що 20 % площ залишаються поза зрошенням. Якщо ж замовник віддає перевагу фронтальним машинам, то повинен відповісти на запитання, чи вистачить у нього ресурсів для їхньої експлуатації. Бо дві фронтальні установки прив’яжуть до себе один трактор і дві людини, треба перемикати машину від гідранта до гідранта залежно від норми виливу. Сергій Рябков перерахував близько двох десятків господарств, де були успішно реалізовані проєкти будівництва дощувального та крапельного зрошення з участю установи, яку він представляє.

Зрошення дає свободу

Навряд чи можна знайти в Україні та Європі аграрне підприємство, яке так широко застосовувало б інновації в зрошенні, як «Фрідом фарм інтернешнл», що під Каховкою на Херсонщині. Головний гідротехнік господарства Олег Слісаренко одразу ж видає секрет цього успіху: це співпраця з Інститутом водних проблем і меліорації НААНУ.

Олег Слісаренко

Олег працює в господарстві майже від дня його заснування, тобто з 1999 року. Починали з 1000 га, а сьогодні «Фрідом фарм інтернешнл» об’єднує сім підприємств, у яких під зрошенням – 28,5 тис. га! Працює 400 дощувальних машин, 28 насосних станцій, річне споживання води перевищує 100 млн куб. м. Ще 2015 року, коли почали збільшуватися земельні ресурси, господарство задумалося над регулюванням режиму зрошення з допомогою сучасних інформаційних систем. На одному з семінарів фахівці Інституту водних проблем і меліорації презентували систему управління зрошенням «ГІС Полив».

У запровадженні цього ресурсу на своїх площах «Фрідом фарм інтернешнл» побачив можливість максимальної автоматизації процесу зрошення, а також економії електроенергії, води та трудових ресурсів. Система поєднує метеостанції IMeteos, датчики діелектричної провідної системи, резистивні датчики вологості типу Watermark, датчики для вимірювання норми поливу, засоби наземного та космічного агромоніторингу, інформаційні системи оперативного планування зрошення, засоби комунікацій та мобільні додатки.

Уклали угоду з Інститутом, провели ґрунтові дослідження, підготували персонал, розробили бізнес-плани. Попервах дію «ГІС Полив» випробували на 1700 га, а 2014-го поширили на 5 тис. га. Наукова частина системи «ГІС Полив» містила спостереження за часовою та просторовою мінливістю й прогноз метеоумов; розрахунок добової динаміки евапотранспірації сільськогосподарських культур та вологозапасів ґрунтів на кожному полі; встановлення оперативних планів поливів сільськогосподарських культур (на кожні 5 діб) на кожному полі з урахуванням динаміки метеоумов, стану ґрунтів та характеристик дощувальної техніки; спостереження за станом розвитку сільськогосподарських культур та діагностика проблем; визначення пріоритетів поливу при дефіциті водних ресурсів на сівозміні; оцінку якості поливів та управління технологіями зрошуваного землеробства; розробку рекомендацій щодо удосконалення управління технологіями вирощування сільськогосподарських культур; оцінку збитків унаслідок екстремальних погодних явищ, незадовільного технічного стану чи помилок в управлінні.

Завдяки системі впродовж 2015 – 2016 років самостійно вийшли на інвестиційний проєкт із модернізації насосної станції для ділянки площею 1000 га та заміни дощувальних машин. Річ у тім, що старі «Фрегати» та насосна станція не могли забезпечити інтенсивність зрошення відповідно до рекомендацій науковців. Узгодили з обласним управлінням водних ресурсів обсяги водопостачання, розрахували потужність насосного обладнання, в результаті знизили робочий тиск із 91 до 65 куб. м, постало питання заміни 14 дощувальних машин. У тендері брали участь такі відомі бренди як «Зіматік», «Валей», «Бауер», але через кращу економічну пропозицію зупинили свій вибір на «Бауері». Через рік, коли проаналізували ефективність вкладених грошей, побачили, що на тих площах зрошення і на тих самих культурах, зменшили споживання води на 2 млн куб. м, на 20 % знизили витрати електроенергії. «Дуже зручна та ефективна програма, ми дуже задоволені співпрацею з українською наукою», – підсумовує Олег Слісаренко.

Долина інновацій

Свій варіант українського «ГІС Полив» пропонує американська компанія Valley. І той, хто ознайомився з її розробками ближче, визнає, що це фантастика, майбутнє дощового зрошення. На відміну від української системи, котра об’єднує кращі рішення різних виробників і зокрема свої, Valley володіє власним комплексом зрошувальних машин та інформаційних технологій із гарантованою американською якістю.

Як повідомив представник агробудівельного альянсу «Астра» Дмитро Жмак, корпорація торік представила нову платформу Valley 365 «Розподілене управління рослинництвом у господарстві».

Дмитро Жмак

Це єдине джерело, яке поєднує дані провідних інструментів дистанційного керування зрошенням, надаючи зручний у використанні інтерфейс та можливість роботи на будь-якому девайсі – смартфоні чи комп’ютері. В основі системи – інтелектуальні панелі ICON у різних модифікаціях, котрі з допомогою модуля віддаленого керування дають змогу контро­лювати будь-яку систему, сидячи в кабінеті або на відстані до 100 км. З допомогою платформи Valley AgSense можна також віддалено планувати роботу всього зрошувального комплексу та управляти ним. Одна з останніх розробок Valley – система VRI – розподільне зрошення залежно від контурів полів із урахуванням особливостей рельєфу. І нарешті, програма Valley Scheduling, яка дає змогу стежити за біологічним розвит­ком культури та відповідно до цього процесу розраховувати поливну норму. Електроживлення дощувальних машин – чи не найбільший головний біль аграріїв. Дехто навіть примудряється проводити лінії електропередач до кожного поля. Компанія Solbras, котра віднедавна стала частиною корпорації Valley, пропонує джерело, вільне від дротів, генераторів та викопних палив – сонячні батареї.

Знайти фінансові джерела

Коли вибір системи зрошення зроблено, а проєкт виготовлено, перед аграрієм постає проблема кредиту. І тут руку допомоги протягує Проєкт технічної допомоги на підтримку впровад­ження операції Європейського інвестиційного банку «Основ­ний кредит для аграрної галузі – Україна», який фінансується Європейською комісією через Інвестиційний фонд сусідства (NIF), Трастовий фонд технічної допомоги Східного партнерства (EPTATF), реалізується консорціумом на чолі з NIRAS A / S (Данія). Проєкт може фінансувати придбання сільськогосподарської техніки, будівництво зрошення, елеваторів, пекарень, млинів, біоенергетику, біопластик, зберігання, транспортування, переробку зерна та олійних тощо. Тобто технічна допомога фокусується на інвестиційному кредитуванні.

Про переваги кредитування в рамках проєкту розповіли спеціаліст із розвитку бізнесу та підвищення потенціалу дорад­ництва Олег Осаулюк та експерт з моніторингу, оцінки та управління аграрними підприємствами Віталій Радько.

Віталій Радько

Олег Осаулюк

Приваб­ливість кредиту в низькій відсот­ковій ставці, довгостроковості (до 10 років), сума може сягати до 25 млн євро (до 50 % загальної вартості проєкту). Низка великих українських виробників, таких як «Астарта», «Нібулон», МХП, «Кернел», Agrofusion напряму скористалася кредитами Європейського інвестиційного банку, тепер – черга за малими та середніми. Мета фінансової допомоги – сталий розвиток економіки й зокрема аграрного сектору України.