Один раз на три-п’ять років кожному аграрному журналісту кортить написати: «Такої тяжкої весни українські аграрії ще не пам’ятають» і далі затягнути стару тужливу пісню в різних варіаціях: весна затяжна, посушлива, холодна, мокра, пізня, плюс захмарні ціни на пальне, міндобрива та ЗЗР, техніки і кадрів бракує, грошей катма, банки деруть три шкури за кредити, уряд не розуміє хлібороба і т. д. 

Якщо судити по цінах на пально-мастильні матеріали та міндобрива, які впали відповідно на 30% та на 10-15% через падіння цін на нафту на світовому ринку, то весна просто чудова. Але за кліматичними умовами, вона жахлива. Взагалі, те, що було в Україні, починаючи з листопада по квітень, потребує нового визначення: осінь яка плавно переходить в літо чи ще якось. Снігу, дощу аграрії чекали, ніби манни небесної, але так і не дочекалися. Мало не щодня вимірювали рівень вологи у метровому шарі ґрунту, ніби вона могла підтягнутися із підземних резервуарів, але дива не сталося. Посуха у більшості регіонів тривала в лютому, березні, триває і зараз. Тож зниження цін на витратні матеріали навряд чи може компенсувати збитки від можливого неврожаю.

Аграрії люди надзвичайно відповідальні, тож переживають, що можуть не повною мірою виконати свою місію щодо забезпечення України продовольством. А також за те, щоб наш хліб допоміг нашій державі наповнити скарбницю валютою, зважаючи на те, що в умовах коронавірусної пандемії харчі цінитимуться більше від золота.

Ситуація в країні мала б змусити нашу владу поставитися до проблем АПК, як до першочергових, навіть, як до надзвичайних, таких, які треба розв’язувати з допомогою таких же надзвичайних заходів. Але враження таке, що в Україні почався пересічний аграрний сезон. Заходи уряду мають поточний і мляво текучий характер. Слава Богу, вистачило розуму відновити до попереднього рівня переполовинений через карантинні заходи аграрний бюджет. Нібито буде діяти програма здешевлення кредитів, на яку виділено 1,5 млрд грн. Окрім цього уряд задекларував, що аграрії матимуть змогу скористатися програмою «Доступні кредити 5-7-9%», у якій візьмуть участь державні банки. Ще одна поблажка, якої давно добивалися аграрії: уряд скасував необхідність отримання дозволу для пересування техніки шириною 2,6- 3,75 метрів за умови дотримання спеціальних правил безпеки. А тепер про те, як ці рішення виконуються на місцях. 

 

Громади втрачають землі

«Минулий сезон був дуже складний, – розповідає голова Запорізької обласної організації «Аграрного союзу» Анатолій Тиховод. – Через падіння цін на продукцію група компаній, якими я керую(«Ольвія», «Давидівка», «Агростар»), недоотримала приблизно 40-44 млн грн. Цих грошей нам вистачило б на погашення всіх кредитів, на купівлю двох комбайнів, а те, що залишилося б, пішло б на розвиток підприємства і сільської території. Але отримавши досить пристойний урожай у минулому році, ми не змогли обійтися без залучення кредитних ресурсів. Ми їх встигли взяти ще до карантину. Проте більшість господарств продовжує оббивати пороги банків. Я не знаю господарств, які одержали б здешевлені кредити, котрі анонсувала влада. Ситуація з вологою катастрофічна. Плюс до цього ще й морози, які наприкінці березня і на початку квітня завдали великої шкоди, важко навіть визначитися, які площі ріпаку підуть під пересів, мої сусіди, які обробляють 1500 га, закультивували пшеницю на площі 500 га. Звісно, клімат змушує вносити корективи у сівозміну. Ми з осені збільшили клин озимого ріпаку, бо ярі зернові вирощувати в наших умовах неможливо, будемо сіяти соняшник і просо.

Тривожна ситуація із землями громад. Ми створили фермерське господарство тільки для того, щоб землі запасу не гуляли, взяли їх в оренду, але прокуратура вже чотири роки з нами судиться, щоб скасувати угоди оренди і нібито повернути назад державі, в результаті понад 500 га землі просто заростає бур’яном, а сільська рада недоодержує 2,5 млн грн податків. Навіщо це робиться? Щоб виділити ці угіддя мешканцям міст по 2 га під ОСГ і тут же перепродати: вже наступного дня щасливих власників ділянок ведуть до нотаріуса і переписують їхні надбання на якусь одну особу і вже лоти землі становлять десятки, а то й тисячі га. Щодо ринку землі, який проштовхнули під прикриттям захисту прав дідусів і бабусь: паї не коштуватимуть стільки, як в Голландії, бо для цього треба, щоб було багато спроможних фермерів, які конкуруватимуть між собою за землю. Стоїть мета знищення українського селянства…»

 

Дрібноті найтяжче

«Фінансове забезпечення аграріїв нашого регіону на 20% гірше, ніж торік, – розповідає голова Сумської обласної організації «Аграрного союзу» Сергій Карпенко, – особливо важко дрібним господарствам. Якщо великі мали змогу притримати врожай до березня, коли ціни на пшеницю буквально за тиждень підскочили на 800 грн/т, то дрібнота реалізувала зібране буквально з коліс за безцінь. Банки вимагають багато паперів, а в заставу – найліквідніші цінності – квартири, будинки, імпортну техніку, яка відслужила не більше п’яти років. І якщо раніше аграрій, який не взяв позику у банку, міг розраховувати на ресурсний кредит у вигляді добрив, ЗЗР, насіння, пального у компаній, із якими співпрацював, то сьогодні ніхто не хоче ризикувати. Бізнес розуміє, що восени курс долара може підскочити мінімум до 30 грн. Аграрний фонд під форвардні контракти пропонує кредити у валюті аж під… 11%. Звісно, у кого немає виходу, змушений буде піти на такі кабальні умови. Є величезний ризик неповернення кредитів, адже в ґрунтах практично немає вологи, незважаючи на це, посіяли ранні ярі, закінчуємо соняшник, переходимо на кукурудзу. Під час заморозків серйозно постраждала озима пшениця. 

 Із землею коїться щось незрозуміле. Як відомо, кожен громадянин має право на 2 га землі у власність для ОСГ, але дають не тим, хто може і хоче працювати на землі, а «своїм» та «нашим», Держгеокадастр не продовжує угоди оренди державних земель для сільгосппідприємств. Окрім всього додалося клопотів із карантином, купили маски працівникам і власникам паїв, допомагаємо лікарням. Стараємося, щоб сільські менше контактували з містом…»

 

Дефіцит стабільності

«У нас на Полтавщині березнева норма опадів становить 35-40 мм, а випало 5 мм, у квітні за норми 40 мм маємо 1,5 мм, лютий також опадами не балував, а тому вологи нема не лише в посівному шарі, а й на глибині до 2 м, зазвичай перед посівом кукурудзи маємо 20 мм, тоді як для цієї культури треба 150-200 мм, але будемо сіяти і кукурудзу, і соняшник, незважаючи на строки, бо хочемо зловити вологу, – говорить голова ФГ «Господар», голова асоціації фермерів Миргородського району Віктор Галич, –  посіяв також овочі, маю чотири кіоски для реалізації насіння, але через карантин їх довелося закрити. Але якщо продовольчі магазини працюють, то чому не дозволити продавати насіння, яке теж найпершою необхідністю для виживання людей. Дуже погано, що змінюються правила, кожен місяць ми здаємо звіти по новій формі, повторюється «азаровщина», коли в законодавство про податки вносилося по дві поправки на день. У нас все нестабільне – ціни, погода, прибутки, невже хоч у податковій сфері не можна забезпечити  стабільність? 

Фермери не одержали кредитів ні під 5-7-9%, ні під 25%. Фірми, які раніше продавали гербіциди, добрива та насіння під урожай, вимагають передоплату. Як хочеш, так і сій. Дехто з голів ОТГ мріє про те, що їхня земля незабаром перейде в управління громадам, але Держгеокадастр роздає її під виглядом виділення учасникам УБД такими темпами, що від цих угідь незабаром нічого не залишиться. Для вирощування овочів хочу обладнати зрошення, знайшов вільну ділянку біля річки, кажуть: «Ніззя, це вже заплановано під роздачу…»

Але найприкріше те, що розкручуючи земельну компанію, влада стала створювати нам, фермерам, імідж, глитаїв, чи упирів, як це було в кінці 1920-х за сталінського режиму, тоді як у всьому світі перед фермерами скидають капелюхи…» 

 

Перевірки на дорогах 

«Весна не ординарна, морози серйозно пошкодили ріпак та інші озимі культури в кожного по-різному, в залежності від фази розвитку, часу підживлення, мороз був серйозний – мінус 9 градусів, наступної ночі – мінус 5, через день – нуль, тобто один раз ударило, другий і третій – ніби контрольний постріл, – говорить голова Асоціації фермерів Дніпропетровської області Анатолій Гайворонський. – Сподіватися після цього на високий врожай не можна, боремося за вологу, ризикуємо та сіємо соняшник і кукурудзу навіть за не зовсім несприятливого температурного режиму, бо невідомо, коли буде та волога. 

Позики на словах, ніби дають, але рішення кредитних комітетів невиправдано затягуються. А тому фермерам бракує грошей, щоб вчасно придбати необхідні матеріали, я з цього питання неодноразово звертався до заступника міністра Мінекономрозвитку Тараса Висоцького і, треба сказати, знайшов з його боку розуміння і підтримку. 

Серйозна проблема – проїзд техніки автошляхами. Є відповідна постанова Кабміну, яка спрощує цю процедуру, але вона не виконується. Враження таке, ніби повернулися старі 1990-ті, коли міліція збирала на дорогах данину. Скаржимося в ОДА, судимося, боремося, але втрачається дорогоцінний час. Вчора мені телефонував фермер із села Гора Солонянського району, що зупинили його причіп із бочкою і забрали її на штрафмайданчик, через це він не починає посівну, бо не може внести гербіцид. Я відкрито говорю про ці зловживання на кожній прес-конференції та нараді, але, на жаль, поки що нічого не змінюється…» 

Судячи з почутого, нинішня влада не те, що не сприяє аграріям у проведенні комплексу весняних польових робіт, але й активно їм заважає. Неважко здогадатися чому. Щоб на ринку сільгоспугідь було якомога менше спроможних гравців. Непокоїть також турбо-режим обезземелення місцевих громад. За таких темпів за якихось півроку більшість комунальних угідь перейде до рук спекулянтів. Тоді як вони могли б стати потужним ресурсом у боротьбі з безробіттям, яке загрожує поглинути країну. Дай сьогодні заробітчанам, які набули досвіду роботи на плантаціях Польщі, Німеччини, Чехії та інших країн, по 2 га, плюс невеличкий кредит, і вони забезпечать фінансово свої родини, а країну завалять продуктами. АПК – найкоротший шлях до подолання безробіття. Проте досі незрозуміло, як уряд Шмигаля збирається створювати 500 тисяч робочих місць.