Вирощуєте зерно? Шукайте паливної незалежності

Іван Чайка, директор товариства «Мрія», що працює в Роменсь­ко­му районі на Сумщині, впевнений: ретельно вибраний зерносушильний комплекс здатен усе господарство зробити економічно ефективним і запобігти як необґрунтованим витратам, так і втраті врожаю.

– Ми обробляємо близько 5 тис. га і вирощуємо широкий спектр культур, котрі не тільки забезпечують рентабельність, а й потрібні в сіво­зміні: соняшник, кукурудза, пшениця, ячмінь, сорго, соя…

Сушити доводиться, звісно, кукурудзу, але також сорго, сою, цього року – навіть гречку, бо вона дуже волога була. Практично весь соняшник у нас також проходить через сушку. Тому навантаження на сушильний комплекс дуже велике.

З сушарками ми почали працювати з 2012 року, коли вперше придбали американський модульний комплекс Brock SQ32 з газовим пальником. Хороша надійна техніка, що відповідає всім вимогам. Уже понад десять років працює. Проте дуже скоро її стало не вистачати. Працювали ми не тільки зі своїм зерном, брали сушити збіжжя сусідів – це вигідний бізнес. Сезон дуже затягувався, ледве до середини зими встигали досушити. Тому вирішили розширити потужності.

Держава впродовж 2018–2019 рр. давала хороші компенсації за вітчизняне обладнання – до 25%. Взяли тоді газову сушарку від «Лубнимаш» на 25 т. Швидко переконалися, що ціна на газ, нестабільність постачання скрапленого газу негативно впливають на економіку процесу. Почали шукати альтернативу.

У нашому регіоні працював відомий та великий інноватор – Анатолій Дмитрович Кобзаренко, ентузіаст відновлювальних видів енергії. Він збудував сушарку на альтернативному паливі. Ми загорілися його прикладом, тож купили й собі нову модель із теплогенератором на щепі. Чому саме на цьому виді палива? Бо нам доводиться дуже багато чистити лісосмуги, переводити старі сади під ріллю. В того ж Кобзаренка придбали щепоріз, що перебиває деревину, – адже ресурс лежить просто під ногами.

Серйозно підійшли до вибору теплогенератора. Точніше, це тоді ми вважали, що серйозно. Їздили на виставки, зустрічалися з різними виробниками, порівнювали парамет­ри з буклетів. За всіма необхідними критеріями вибрали обладнання «Греко груп». А в результаті я півтора року сперечався з компанією про невідповідність паперових параметрів реальним!

Що ж сталося? Ми чітко сформулювали свої вимоги виробнику. Окреслили, яке паливо збираємося використовувати. Нам не підходила дров’яна пелета чи соняшникова, ми планували використовувати саме щепу. Підготували зразки палива, яке в нас вже було заготовлено. Повезли партію щепи до виробника теплогенератора, щоб він точно переконався, чи буде його техніка належним чином працювати саме з цим видом. Нас запевнили, що все добре, все буде так, як ми очікуємо.

Проте змонтований комплекс приніс розчарування. Одразу ж неякісно почала працювати подача палива. Щепа зажовувалася, і хоча виробник пробував міняти шнеки, інші деталі, змінювати налаштування – ну, не йшло воно.

Ми попрацювали може лише з місяць. Тільки почалася холодна погода, комплекс став. Довелося на стороні купувати пелету, щоб хоч якось його запустити.

До наступного сезону спробували дообладнати сушарку додатковим подрібнювачем щепи, щоб вона легше подавалася. Це також не дало ніякого результату. В результаті довелося відмовитися від цього теплогенератора. На щастя, нам повернули кошти.

І ще раз були змушені переобладнати сушарку, де працював цей теплогенератор, тепер уже на пропан. Дуже тяжко нам далася ця сушарка, стільки роботи! І це не зняло головну проблему: газ дорогий, а в нас є заготовлене альтернативне паливо, і його багато! Забили цілий склад щепою. З одного боку, ось вона – висохла, гарна, а з іншого – ми все ще платимо чомусь за газ.

І найголовніше – ми розуміємо, що дешевого ресурсу в регіоні багато, це надовго. Кобзаренко в себе на заводі набивав терикони тієї щепи! Він взагалі збирався будувати електростанцію, яка б працювала на цьому паливі. У нас також ще дуже багато площ, які потрібно чистити. Навіть за сценарію, коли ми стикнемося з дефіцитом власної деревини, можна на 5 га посадити енергетичну вербу – і це забезпечить усі наші потреби. Це все-таки відновлюване джерело енергії, його можна вирощувати, воно не закінчиться ніколи.

Тож знову почали шукати теплогенератор, який би відповідав нашим вимогам. Цього разу вже намагалися використовувати інший підхід: спілкуватися з людьми, які на практиці користувалися тим чи іншим обладнанням. Хотіли почути їх зауваження, як саме працює чи ламається техніка, які реальні, а не паперові показники, які насправді нас чекають проблеми.

В результаті кропіткої роботи вибрали «Новий Елеватор». Знаєте, я взагалі-то довго працюю в сільському господарстві. Господарство купує дуже багато різної техніки – і вітчизняної, і закордонної. Звісно, технологічний прогрес грандіозний. Однак навіть останній комбайн, який ми придбали новим, уже в першому сезоні мав технічні проблеми, ламався.

А от теплогенератор від «Нового Елеватора» відпрацював без жодної зупинки! Це говорить багато про що. Ми навіть на сам вигляд комплексу звернули увагу – не можна не помітити рівень та підхід виробника до якості.

Тут хотів би підкреслили важливість аспекту планування. Ми з власного досвіду знаємо, що не можна дотягувати до останнього дня. Тому ще зимою акумулювали кошти, вели консультації щодо деталей і строків монтажу. Вирішили не чекати на початок традиційного сезону. Зараз дуже багато людей залишає кукурудзу на зиму, не збирають її восени, зокрема, й через дорогі послуги з сушіння.

Отже, ми змонтували комплекс, щоб почати надавати послуги вже навесні. Просушили одразу першу тисячу тонн – усе добре працювало.

Важливо, що на хорошій сушарці не потрібно робити два проходи, бо це дуже дорого. Цього року в нашому регіоні була дуже волога кукурудза – 25–27%. І ми все сушили за один раз.

Також варто розуміти, що достатня потужність комплексу має велике значення. Адже економічно доцільніше сушити, поки тепло і поки вологість самого повітря менше. Тоді й процес іде швидше, і палива використовується менше.

Як зміна палива впливає на економіку процесу? Радикально. У рік, коли в нас не було сушарки на щепі, ми витрачали на газ близько 12,5 млн грн. Останнього сезону це було тільки 2,5 млн грн, бо сушарка на газу працювала тільки для підстраховування, збиваючи піки навантаження.

Поки кукурудза не почалася, досушували пшеницю, ячмінь, гречку, згодом соняшник – все на щепі. Пікові навантаження, звісно, на кукурудзі. Проте і її дві третини врожаю сушили з теплогенератором «Нового Елеватора».

Це дуже допомогло всьому господарству, бо пропан цьогоріч був у дефіциті та дуже дорогий.

Звісно, теплогенератор із теплообмінником забезпечує високу якість самого зерна, адже продукти згорання не потрапляють до мате­ріа­лу, що сушиться. Ми самі іноді контрактуємо партії, відправляємо зерно в Угорщину вагонами. Цього року почувалися особливо впевнено, бо зібрали весь урожай вчасно, належним чином просушили, вчасно поклали в склади – це все гарантує якість зерна та його ціну.

А робота з газом стає все складнішою. Ти не знаєш, чи будеш сушити цього року, чи ні. І проб­лема не тільки в ціні. Закінчується сезон, одразу демонтуємо лічильники, веземо на повірку. Всі ці процедури не мають чітко окреслених термінів, можуть тягнутися нескінченно. Нам вже сьогодні треба сушити, а ми ще три тижні збирає­мо якісь дозволи. І так кожен рік, одне й те саме, нічого не міняється. Мій товариш не витримав – відрізав трубу і перейшов на скраплений пропан. Однак і досі вже кілька років судиться, бо його змушують платити за транспортування газу, який він не споживає!

Тому я переконаний, що для кожного господарства важлива власна енергетична незалежність. І саме відновлювані джерела можуть стати запорукою економічного успіху й стабільності в агробізнесі. Загальна стратегія полягає в тому, що комплекс усього господарства має бути гнучким, включати максимальну кількість операцій, які можна виконати власними силами, і спиратися на свої ресурси. Сушіння зерна на щепі – це просто ідеальний приклад такого підходу, який показує ефективність, що одразу вражає.