Склеротиніоз – хвороба, яку знає кожен аграрій не менше, ніж садівник паршу. Тільки різниця в тому, що за сприятливих умов для розвитку білої гнилі (інша її назва) не існує жодного дієвого засобу контролю.

Й хоча за науковими спостереженнями ця грибкова хвороба уражує понад 500 видів дводольних рослин, у польовому рослинництві вона уражує соняшник, ріпак та сою – три найрентабельніші культури українського агробізнесу. На додачу цьому клятому сумчастому грибу смакує й четверта культура з нашого «прибуткового списку» – кукурудза, однак поки що на качанистій він зустрічається вкрай зрідка. «Підозрілі смаки» в цього гриба, як на мене.

 Україні від цієї хвороби найбільше страждають посіви соняшнику. Минулого сезону, наприклад, із украй довгим дощовим періодом наприкінці літа й восени склеротиніоз завдав значної шкоди насамперед північним регіонам – Чернігівщині та Сумщині: кошики біліли, мокріли й падали на землю. Частину врожаю було втрачено, а ту, що зібрали, продавали з великою знижкою ціни. Цьогоріч весна була прихильною до ріпаку й вочевидь для нього небезпека ураженості склеротиніозом не є загрозливою. А от у соняшнику ще цілий сезон попереду й загадувати про перебіг ситуації ніхто не візьметься.

Тож обговорити ситуацію з цією проблемою ніколи не зайве. Навіть якщо ми добре розуміємо, що найбільшу загрозу створюємо самі – вирощуємо в одній сівозміні ці три культури одна вслід одній, якщо не соняшник по соняшнику. Тим паче цього року ми його посіяли ще більше. Не секрет, що маємо в запасі ледь не єдину хімічну діючу речовину, яка контролює не більше як 30% хвороби, і все ж ідемо на це свідомо – раптом пощастить. Кардинально нового в контролі склеротиніозу в світі не винайдено, однак послухаймо сучасні рекомендації фахівців, згадаймо прості агрономічні правила.


Читайте також: Знижуємо собівартість сидератами


 

Ніякого глибокого обробітку!

Денис Каназірський, продукт-менеджер із розвитку гібридів соняшнику компанії «Лімагрейн Україна»:

– Понад половина території України – у зоні ураження білої гнилі (склеротиніозу). Це справді невирішена проблема для багатьох господарств, які вирощують соняшник. Є три види ураження хворобою, які слід розглядати окремо через певні відмінності, хоча патоген той самий – збудником якого є сумчастий гриб Sclerotinia sclerotiorum, але має три різні форми прояву.

Найскладніше контролювати ураження кореневої шийки соняшнику. Хвороба розвивається на молодих рослинах культури дуже рано і призводить до їх загибелі вже на ранніх етапах вегетації.


Контроль фунгіцидними протруйниками практично не має успіху.


Така склеротинія поширюється в роки з високою відносною вологістю повітря та прохолодною погодою, а «фундаментом» небезпеки є накопичення інфекції в ґрунті й зосередження в одній сівозміні цих трьох культур – сої, соняшнику та ріпаку.

Тому найперша профілактика – сівозміна, в котрій ці культури слід висівати з часовим проміжком між собою, хоча б у два-три роки. Водночас слід постійно здійснювати моніторинг своїх площ на предмет якомога раннього виявлення інфікованих рослин. Спочатку ураженими є поодинокі рослини, далі вони гуртуються «плямами» в кілька метрів – їх добре видно в загальному масиві. Це вже серйозний сигнал, не ігноруйте, доки ще можна зарадити з меншим ризиком.

Найкращий перевірений досвід – правильні агротехнічні заходи. В жодному разі не застосовуйте глибоку оранку! Глибокий обробіток ґрунту сприяє накопиченню інфекції на полях та консервації інфекції. Слід зробити поверхневий обробіток агрегатом, який максимально подрібнить ці рослинні рештки (найбільше склероцій у кошику та стеблі), розкидати на поверхні й загорнути неглибоко – на 3–4 см, аби вони невдовзі проросли й ми їх знищили передпосівною культивацією чи самою операцією сівби. І потім висіяти зернові колосові – так ми зможемо «підчищати» ці поля. Це найперший профілактичний захід після виявлення склеротинії на полі.

Толерантні гібриди

Що стосується генетики, то, на жаль, ні в Україні, ні в світі не існує стійких гібридів проти склеротинії будь-якої форми.

Можна говорити лише про толерантність: є середньотолерантні й високотолерантні гібриди. В компанії Limagrain – одного з лідерів із селекції соняшнику – в портфоліо є кілька таких гібридів, які дуже гарно себе проявили в Україні, зокрема торік. Сезон, як відомо, був одним із найсприятливіших для розвитку інфекційних хвороб на соняшнику. Однак на фоні великих проблем на соняшнику в господарствах у центральному, північному і північно-західному регіонах партнерські господарства з нашими гібридами отримали хорошу нагоду переконатися в перевагах селекції компанії. Попри негоду, вони сформували повноцінний і якісний урожай, який змогли зібрати й продати за доволі конкурентними цінами. Тоді як у сусідів соняшник ламався, кошики мокріли, розламувалися, зернівки були невиповнені й насіння мало високе кислотне число, ураженість сягала 30%. У господарств, які використовували наші гібриди ЛГ 5478, ЛГ 50479 СХ, ЛГ 50475 ХО, таких проблем не було. Ураженість стебла та кошика не перевищувала 2–3%.

У нашої лінійки гібридів для центральних та північних регіонів висока толерантність до основних інфекційних хвороб, зокрема й склеротинії стебла та кошика. Останні два роки нас радує новий, довгоочікуваний гібрид під технологію Express – ЛГ 50479 СХ, рекордсмен у цьому сегменті. В дослідженні на протистояння ураженості склеротиніозом з усієї групи подібних гібридів він єдиний вистояв – у нього один із найвищих рівнів толерантності до склеротинії. Цьогоріч до реєстра сортів внесено ще один високоолеїновий гібрид ЛГ 50475 XO – з повною стійкістю проти всіх відомих рас пероноспорозу та з високою толерантністю до склеротинії. Має вегетаційний період на рівні 103 днів, однак за врожайністю легко конкурує з середньостиглими і навіть середньопізніми гібридами.

Цього року, крім склеротиніозу, неабиякою загрозою буде ураження пероноспорозом. Проблеми з сушінням дуже вологої кукурудзи та її експортом підштовхнули до ще більшого захоплення соняшником, площі зросли, сівозміна ущільнилася. Падалиця соняшнику проросте й додасть проблем із джерелом інфекції, насамперед борошнистої роси, тому також варто звертати увагу на стійкість гібридів до несправжньої борошнистої роси. Водночас нинішня весна також була сприятливою для розвитку склеротинії. В північних регіонах на деяких полях до сьогодні стоїть вода, не всі площі змогли через це засіяти. Є волога, є тумани, є випаровування і є перепади нічних температур. А через два тижні температура встановиться на рівні +18–24°С – от і всі умови для розвитку хвороби.

Що рекомендуємо? Є аксіома: ослаблена рослина, навіть якщо вона високотолерантна або й стійка проти хвороб, є більш уразливою. В здорової рослини зі збалансованим живленням завжди кращий імунітет і кращі шанси протистояти всім незгодам. Тому, під посів соняшника використовуйте збалансоване живлення, по вегетації підживлюйте мікро­добривами в потрібні фази фоліарно, не забувайте про бор: перше внесення у фазі закладання генеративних органів – між 6 і 8 листком, друге внесення – у фазі «зірочки» розміром у п’ять копійок. Починаючи з фази «8-го листка» застосовуйте якісні системні фунгіциди. Наступне внесення ЗЗР безпосередньо перед цвітінням – по бутонізації.

І порада наостанок. Якщо у вас не високотолерантний гібрид і ви бачите присутність склеротинії на кошиках, то за достигання 30–35% вологості в насінні застосовуйте десикацію – підсушуйте рослину, не давайте можливість цій розмочаленій тканині кошика випадати на ґрунт з вашим урожаєм. Потім швиденько збирайте і не заорюйте рештки.

Не проґавити середину цвітіння

Артем Юр’єв, продукт-менеджер із ріпаку та зернових культур компанії «Лімагрейн Україна»:

– Склеротиніоз – одна з небагатьох хвороб, яка на ріпаку добре контролюється фунгіцидним захистом. Генетично стійких гібридів не має ніхто, є гібриди більш толерантні та менш толерантні. Якщо складуться певні чинники й умови, сприятливі для розвитку цієї хвороби, і ми проґавимо й не проведемо певні профілактичні заходи – то можемо втратити до 30–40% урожаю. Небезпека переважно в зоні достатнього зволоження – західні регіони й центр України та в комбінації з порушенням сівозміни, насиченості її соняшником, ріпаком, соєю.

Небезпеку посилюють загущені посіви, неякісний контроль на попередніх культурах і, звісно ж, залишки склероцій у ґрунті, на рослинних рештках у полі чи на насінні. Восковий наліт на ранніх етапах не дає можливості уражувати рослини ріпаку, основне зараження відбувається через квітку. Після проростання і вильоту аскоспор вони за допомогою вітру та дощу потрапляють на пелюстки квіток, ті опадають, затримуються в пазухах листя, де аскоспори починають поширювати склеротинію по рослині.

Це, звісно, відбувається за зволожених умов (якщо не дощів, то хоча б наявності рос). Відтак важливо превентивно працювати сильними фунгіцидами (їх у нас достатньо) саме в період середини цвітіння (фаза ВВСН-65), від початку цвітіння до його середини, до опадання перших пелюсток. Препарат має потрапити не тільки в рослину, а й на ці пелюстки. Це не стовідсотково викорінювальна дія, але достатньо ефективна. Хвороба якщо й проявиться, то її вплив на врожай буде мінімальним. Здебільшого склеротинія на півдні України, попри шалене порушення сівозміни, мало поширюється через суху погоду, відсутність опадів.

Нинішнього сезону в нас дощі були у квітні, коли ріпак ще не цвів. Його цвітіння почалося в травні, й за цілісінький місяць в Україні жодного дощу не було. І нині температури відносно помірні, не припікає, але перепади температури в режимі спричиняють появу роси, тим паче ріпаки підтягнулися, закрили міжряддя й теоретично це теж є сприятливою умовою для поширення хвороби. Тому господарствам у центральній та західній частині варто було б (за ситуацією, звісно) працювати по цвітінню превентивно.

Формуйте індекс здоров’я рослин

Олександр Коваленко, менеджер з розвитку продуктів ТОВ «ДСВ-Україна»:

– Озимий ріпак на сьогодні – найрентабельніша культура, яка допомагає аграріям вижити економічно в такий складний для країни час. Багато хто з аграріїв досягає високої врожайності цієї культури, навіть сягає рекордних майже 60 ц / га, що лише на 10 ц / га відділяє нас від офіційно зареєстрованого світового рекорду у Великобританії 2018 року на гібриді SPARROW селекції ДСВ – 70,1 ц / га.

Цьогоріч для ріпаку складаються сприятливі умови щодо вологозабезпечення, адже за квітень майже по всій території України випало від 90 до 164 мм опадів. Нині ріпак вступив у найвідповідальніший період свого розвитку – фази цвітіння та наливу зерна. Найшкодочиннішими хворобами в період цвітіння є альтернаріоз, склеротиніоз, борошниста роса тощо. Генетичних стійкостей проти вищезгаданих хвороб не існує, лише польові толерантності завдяки морфологічним ознакам або ефективному захисту в період цвітіння.

За даними німецьких учених, якщо використати фунгіциди на основі SDHI у середину цвітіння (ВВСН-65), то рівень інфікування склеротиніозом не перевищує 3%. Якщо внесення відбувається наприкінці цвітіння (ВВСН-69) – рівень інфікування зростає до 18%. На контролі, де фунгіциди не застосовувалися, рівень інфікування склеротиніозом становить 45%.

Тривала осіння вегетація (+7°С) з короткими нічними приморозками також може провокувати проростання склероцій, де їх міцелій закріплюється на корінні близько до поверхні, тож ми матимемо прикореневу форму ураження на кореневій шийці. Водночас хочу сфокусувати увагу на пізніх сходах ріпаку, які не завжди оброб­ляються фунгіцидами на основі азолів або інших хімічних класів чи не обробляються взагалі. Відповідно вони є найменш захищеними від вертицильозу. Гібриди з генетичною стійкістю проти фомозу на основі генів (RLM-7 та RLMS) значно розширюють можливості господарств, особливо у короткоротаційних сівозмінах. Завдяки генетичній стійкості проти жовтого вірусу турнепсу (TuYV) рослина має можливість безперешкодно транспортувати асимілянти до генеративних органів, при цьому судинно-волокнисті пучки працюють максимально ефективно аж до завершення процесу наливу зерна.

Сукупність усіх вищеперерахованих факторів формує таке поняття як «індекс здоров’я рослин на час збирання».

Сівозміна – але хто на це зважає?

Олександр Соловйов, менеджер з технічної підтримки компанії «Сингента»:

– На жаль, дієвого засобу, що допоміг би ефективно зменшити поширення склеротиніозу за сприятливих для його розвитку умов, не існує. Тому проведенням вчасних заходів із захисту в комплексі з дотриманням інших рекомендацій можна зменшити ризик ураження та поширення хвороби в посівах. Що містять ці заходи?

  1. Сівозміна – це основа для управління інфекційним навантаженням в агроценозі.
  1. Обробіток ґрунту після збирання соняшнику має бути націлений на максимальне збереження склероцій на його поверхні, що може зменшити їх життєздатність протягом міжсезоння.
  1. Правильний добір гібридів та використання гібридів різних груп стиглості, що зменшить імовірність масового ураження посівів при збігі сприятливих для розвитку білої гнилі погодних умов та фази розвитку культури.
  1. Сівба в оптимальні строки та з дотриманням рекомендованої компанією – оригінатором насіння густоти для конкретної зони вирощування.
  1. Профілактичні обробки фунгіцидами в середину цвітіння, коли найімовірнішим є ураження кошика.
  1. Розуміння біології розвитку склеротиніозу та оптимальних умов (часті опади та помірний температурний режим), необхідних для інфікування рослин, допоможе вчасно і на випередження спрацювати фунгіцидами.
  1. Контроль рівня чисельності шкідників, оскільки будь-яке механічне пошкодження ними тканин рослин сприятиме дальшому розвитку грибних захворювань у цих місцях.
  1. Якщо ж не вдалося запобігти розвитку склеротиніозу – десикація посівів за досягнення необхідного рівня вологості насіння.

Надійного захисту не існує

Сергій Ретьман, доктор сільськогосподарських наук, Інститут захисту рослин НААН:

– Насамперед слід мати на увазі дві речі. По-перше, джерело інфекції розміщується в ґрунті й зберігається тривалий час – 8–10 років, хоча останніми роками ми переконуємося, що й ще довше. По-друге, ми вперто самі насичуємо цей ґрунт склероціями, використовуючи надто короткі сівозміни з культурами, які уражуються цим патогеном.

За умовами цього року на ріпаку я не бачив загрози білої гнилі. Що буде з соняшником – залежить від дальших погодних умов і частково від агротехніки. Я маю на увазі провокування проростання спор і знищення цих бурих грамофончиків (лійкоподібні гриби) культивацією, чим ми істотно зменшуємо рівень інфікованості.

Щодо захисту протруєнням насіння, то в надзвичайно ранніх етапах – 3–5 листочків – масового ураження соняшнику не зустрічав. І сподіватися, що протруйник триматиме захист до 6–7 листків безпідставно. Проникнення збудника може відбуватися залежно від того, наскільки ослаблені рослини та як швидко йде наростання біомаси. І, безумовно, наскільки сприятливими будуть температури для патогену. Проте «фундамент» зараження в момент формування зірочки на соняшнику в нас практично є завжди – цьому сприяло насичення наших коротких сівозмін соняшником та ріпаком, запас інфекції в нас достатній.

Фунгіцидний захист у період цвітіння є важливим, у нас немає інших варіантів. Однак ефективність цього заходу залежить від багатьох чинників – температурних режимів, стану культурної рослини, проникнення препарату в рослину. Розумієте, треба щоб були відкриті продихи рослини – і як нам змусити активний інгредієнт проникнути в стебло (в листя – меншою мірою)? І яку кількість його ми маємо нанести на потужну рослину соняшнику, щоб ця концентрація збереглася в рослині для захисту при ураженні її патогеном? Теоретично я це уявляю доволі примарно.

І найголовніше – як уберегти кошик? Препарат має проникнути в розвинутий кошик й утриматися в ньому, в місці найбільшої концентрації вологи. Це надзвичайно складно. А в прикореневу частину стебла обприскуванням ми взагалі не дістанемо. І головне – з діючих речовин спиратися можемо хіба що на боскалід, який частково поглинається рослинами й поширюється по їх тканинах. Ефективність на рівні дещо вище 30%. На ринку запропонують багато інших препаратів і розкажуть легенди про їх ефективність, а особливо якщо збільшити кількість обробок. Це маркетинг. Якщо говорити про біологічний захист, то теж не уявляю, як біологічна активність високопатогенних бактерій проконтролює збудник. Це складно. До того ж, говорячи про збереження біорізноманіття в екоценозі, заселяємо його високопатогенними штамами бактерій. З одної крайнощі – в іншу.

Не думаю, що найближчим часом здатна щось протиставити й традиційна селекція. Багато хто сподівається на ГМО. Однак, якщо вдасться таку антисклероційну конструкцію створити й навіть вмонтувати її в рослину, то проблема ж не щезає! Збудник нікуди не дінеться від цього, він теж еволюціонуватиме або утворюватиме агресивніші раси чи перейде на інші рослини, які раніше ним не уражувалися, не цікавили його. Він змінить свої смаки.

Хочу поділитися ще однією думкою, яку слід перевіряти, звісно. Якщо ми на соняшнику вносимо рістрегулятори, що занижує рослину і водночас потовщує стебло, можливо цей момент в якихось випадках частково здатен впливати на проникнення збудника. Однак там інша проблематика виникає, адже змінюється мікроклімат у травостої – рослини нижчі, менша провітрюваність, зменшується відстань між ярусами листя, це все змінює мікроклімат у посіві.

Й важливе уточнення наостанок. На сьогодні наші знання біології патогену ґрунтуються на застарілій інформації, на описах збудника ще впродовж 70–90-х років минулого століття. Ми й тоді його знали недосконало, а зараз – тим паче. В процесі еволюції чимало організмів зазнало змін у своєму розвитку. Те, що склероції формуються набагато раніше порівняно з тим, що описано в підручниках, це однозначно. Це лише один штрих. Збудника ми не знаємо. А якщо змінилася біологія, то слід коригувати й шляхи контролю, агротехніку.