Загадка: що в американців Кремнієва, а у шведів із данцями – Медиконова?

Правильно, долина. Час і нам створювати науково-бізнесовий кластер, який міг би й науку розвивати, й прибутки приносити, й бути корисним аграріям, наприклад. А чом би й ні?

Теоретична, академічна наука у світі має фінансуватися з державного бюджету, адже це стратегія розвитку країни, а ужиткова – з коштів бізнесу, адже це тактика», – висловила свого часу думку Анна Квідер, президентка Наукової Коаліції – асоціації, що об’єднує понад 50 американських університетів.

Бізнес сам має бути зацікавлений у розвитку науки, розуміючи, що розробки, винайдені коштом інвесторів, можуть просунути виробництво так, як це не зможе зробити жоден фінансовий чи менеджерський інструмент.

Медиконова долина

Почнемо з Медиконової долини. Це таке особливе місце на кордоні Данії і Швеції (зауважмо, в них немає кордону суходолом) – аналог Кремнієвої долини в царині медико-біологічних наук. Тридцять років тому данці та шведи зрозуміли, що їм не наздогнати США та Японію у сфері ІТ, і вирішили розвивати науково-виробничий кластер у сфері фармацевтики та біотехнологій.

У структурі данської економіки фармацевтика нині стала однією з ключових галузей поряд із хімічною та біотехнологічною, а також сферою послуг – загальний обсяг виробництва перелічених вище секторів становить майже 75 % ВНП країни. Водночас, чітко усвідомлюючи обмеженість внутрішнього ринку, багато данських компаній виходить на міжнародний рівень, успішно працюючи в інших країнах Європи, Азії та Америки. Це дещо парадоксальна ситуація, адже споживання ліків у Данії – чи не на найнижчому рівні в Європі та становить усього 0,7 % ВНП.

То як це сі стало? У половині 1990-х рр. держпредставники Данії та Швеції домовилися з бізнесом про створення Медиконової долини, беручи за аналог Кремнієву в Каліфорнії.

І вже за шість років було засновано Академію Медиконової долини, яка вирішує питання співпраці між усіма гравцями в регіоні. Концепція долини була задумана під час будівництва мосту Ересунн, що з’єднав Данію та Швецію.

Освіта та міжнародне партнерство гігантів і стартапів зумовили те, що за короткий проміжок часу по обидва боки протоки розташувалося 11 університетів, у п’яти з яких викладають медико-біологічні науки. Там навчаються 150 тис. студентів, а третина їх – має спеціалізацію в галузі Life Sciences.

Саме вони забезпечуватимуть кадрами місцеві біомедичні компанії. Також Медиконова долина – це 33 клініки, 12 наукових парків та інкубаторів, шість з яких зосереджені саме на головному спрямуванні проєкту – медицині. Головна сила Медиконової долини – це win-win сусідство: маленькі компанії (від двох до кількох десятків співробітників) працюють пліч-о-пліч із фармацевтичними та біотехнічними гігантами.

Основні напрями, в котрих Медиконова долина веде перед у світі, – це нові підходи у лікуванні раку, діабету, запальних процесів і патологій нервової системи. Долину розділено на квартали, що спеціалізуються на лікуванні цих захворювань, а розробки ведуться з урахуванням індивідуального підходу до лікування – для кожного пацієнта розробляється окрема терапія та персональні медикаменти.

В екосистемі долини розраховують на те, що щороку кількість компаній-резидентів зростатиме як завдяки появі своїх нових компаній, так і входу світових фармацевтичних і біотехнологічних гігантів.

Ці надії потроху виправдовуються: жити й працювати в екологічно чистому регіоні з рекордно низьким рівнем злочинності, в оточенні дизайнерської архітектури – все це безперечні переваги, що пропонуються висококваліфікованим фахівцям, котрі обирають цю територію місцем свого проживання та роботи.

По обидва боки протоки живуть 3 млн людей, 40 тис. з яких працюють у галузі «приватної науки», що фінансується з коштів інвесторів.

У Медиконовій долині виникає синергетичний ефект завдяки концентрації та спільній роботі тисяч фахівців у медичній і біологічній галузях.

«Дуже важливу роль у розвитку кластера відіграють соціальні аспекти, – каже Андрес Хамстен, ректор Каролінського інституту. – Люди одружуються або переїздять сюди родинами, й у нас почали формуватися друге й третє покоління науковців. Жителі Медиконової долини мають пільги на придбання житла, медичну страховку та навчання дітей».

Медиконова долина – найприбутковіший науковий кластер в ЄС. За 2018 р. від нього отримали 12,7 млрд шведських крон.

Кремнієва долина

Давайте не плутатимемося – в англійській є слово silicon (кремній), а є слово silicone (силікон – матеріал для імплантів для збільшення грудей).

Терени затоки Сан-Франциско ще з кінця 2000-х рр. були місцем виробництва та будівництва радіо­станцій. Проте справжній старт долині дало бажання Стенфордського університету підзаробити. Студентів побільшало, знадобилися гроші. Слід було щось продати, а продавати виявилося нічого. Зате була земля, 32 км2, яка за заповітом засновника університету не підлягала продажу.

І декан інженерного факультету Фредерік Терман знайшов вихід: здавати землю в довготермінову оренду, але лише високотехнологічним компаніям. Так університет убив двох зайців одразу: по-перше, дістав додатковий прибуток, а по-друге, випускники Термана знаходили роботу біля своєї alma mater.

Нині 32 км2 перетворилися на чотири тисячі. Понад 40 % венчурних інвестицій у США й понад $ 350 млрд доходу на рік. 1,4 млн робочих місць. 386 тис. фахівців IT-галузі.

Вулиця Чжунгуаньцунь

Цікавий варіант розвитку приватних наукових компаній у межах тоталітарного устрою є в Китаї. 1980 р. член Китайської академії наук Чень Чуньсянь першим відкрив на вулиці Чжунгуаньцунь у Пекіні приватний осередок розвитку техніки при Пекінському університеті. Шість років по тому зародок «Китайській Кремнієвої долини» складався вже зі 100 компаній.

Зараз Центр Чжунгуаньцунь давно переріс вулицю. Тут зосереджено десять науково-технічних підприємств, де працює понад мільйон осіб. Є в «Китайській Кремнієвій долині» і свій Стенфорд, точніше, два: Університет Циньхуа і Пекінський університет.

Чжунгуаньцунь «пускає коріння» по всьому Китаю та за кордоном, створюючи дочірні компанії і регіональні центри розробок. До того ж понад половина компаній там свої, а не філії зарубіжних.

На 2019 р. валовий дохід «вулиці» становив понад $ 0,25 трлн (1 / 7 доходу всіх промислових зон країни).

Електронне місто Бангалор

Не відстає у створенні технодолин і друга за популяцією країна у світі. Недарма в англійській мові з’явився термін to bangalore. Це містке слово означає «звільнити своїх айтішників і віддати їх функції на аутсорс індійської компанії».

Технодолина Бангалора «Електронне місто» (Electronic city) – відносно нове явище, вона розвивається з початку 2000-х рр. Влада штату побудувала міжнародний аеропорт, забезпечила максимально сприятливі умови для IT-компаній. Із 2001 р. тут відкрили свої представництва 230 міжнародних корпорацій. Серед значущих гравців ринку в Бангалорі – наукові центри Sun Microsystems, Intel, Cisco, дослідницькі центри компаній Google та Microsoft. Зараз це понад 200 тис. робочих місць і близько 1,5 тис. компаній.

«Найбіднішим людям Індії потрібно почати більше заробляти, інак у країни немає майбутнього, – вважає Совмаянараянан Садагопан, керівник Міжнародного інституту інформаційних технологій в Індії. – Деякі стартапи починають шукати способи щось змінити. Чи створять вони Facebook? Чи вигадають вони Google? Мені все одно. Головне, чи можуть вони змінити життя мільярда людей».

«Центри інновацій і долини на кшталт Кремнієвої часто поєднують низку чинників в одній екосистемі, яка заохочує інновації, – зазначає Джошуа Броггі, засновник і директор першого блокчейн-університету Woolf, Оксфордський університет. – Ці центри пропонують добрий правовий режим – податкові пільги, захист інтелектуальної власності, контракти найму, що заохочують вільне переміщення робочої сили, а над усім цим – корпоративні структури, які були створені зовнішніми інвестиціями.

Такі центри розвиваються від кількох великих компаній, що приділяють увагу стартапам і готові купувати кращі молоді компанії або їх продукти, а це надихає до винаходів. Крім того, існує практика, коли компанія замовляє дослідження чи розробку технології науково-дослідному інституту чи окремій катедрі.

Однак, як зауважив Броггі, це не всі частини пазлу. Щоб залучити високотехнологічні компанії, потрібно, аби там уже було реалізовано кілька успішних проєктів і про це дізналися всі. «Щойно це станеться, місце стає магнітом для підприємців, і тоді інновації породжуватимуть інновації», – додав він.

Хай як це дивно, Україна досі має добрі інтелектуальні та наукові ресурси для розвитку хімічної, біологічної та фармакологічної галузі, але без істотної фінансової підтримки та запиту від агросектору порожньою науковою долиною котитиметься луна… 

Лада-Олександра Антомонова