(отак з тим навіженим редактором потроху й англійську вивчиш)

Finger to the sky

Обнімаю вас і вітаю, дорогий мій читачу.

Не буду опиратися, ми влучили пальцем у небо, а небу було боляче. Бо, мабуть, потрапили в око, воно й заплакало.

Проте скажіть мені, хто не схибив у прогнозах? За зиму на землю не впало ані сніжинки. Накопичення вологи взагалі не відбулося. Сіяли в пилюку. Тому прогнозувалася велика посуха. Велика спрага. Велика спека.

А потім, як ви самі могли бачити, небеса віддали борги небаченими в Україні опадами.

Я сам дивився, як на Полтавщині на мій спраглий садок падає місячна норма вологи за годину. Думати – ось головне завдання агронома на віки вічні й на цей сезон аж до жнив.

Відомо: коли два дощі в маю, агроному нема чого думати, треба усміхатися й наминати черешню. А коли двадцять два дощі?! За другу декаду червня в Одеській, Херсонській та західних областях впало від 35 до 65 мм опадів, це за декаду!

Це від 125 до 222 % норми. За ці самі десять днів на Одещині впало 122 мм, тобто 581 % декадної норми.

Звісно, культурні рослини надзвичайно раді опадам, але в усього прекрасного є межі. Слід чекати хвороб, передусім кореневих гнилей.

Правда, рослини мають певний свій захист, у них виробляються в разі інфекцій фітоалексини, що мають антибіотичну дію. Їхній біосинтез інтенсифікується, коли в організм потрапляють мікроорганізми. Однак на всіх природних антибіотиків не настарчиш, а оцих усіх – може бути багацько.

Тому всі аграрії в повній ізоляції, в повній амуніції і всі бризкають. Бризкають, а воно змиває – дощі взялися перетворювати Україну в субтропічний кліматичний пас.

Імовірно, це добре для сої. Ціни на все впали й немає жодного чинника, який би змусив їх піднятися, відчутно знизилося споживання.

Фактично зупинилося громадське харчування, впали кафе та ресторани, анульовано міжнародний туризм, Штати забирають сотню-дві мільйонів тонн кукурудзи з потужностей для виготовлення біоетанолу через дешеву нафту, й усе це вихлюпується на світовий ринок. Тому кукурудза стоїть на 150 доларах, а соя – 350.

Невмолимо дешевшає картопля.


Загалом, варто очікувати врожаю під 80 млн т, але високих цін очікувати не варто.


Так що оте, що ви там бризкаєте, насправді може й собівартості не витягнути. Радість дощам, добрий стан озимини, дружні сходи – всьому цьому радіти варто, як великій екзотичній квітці, що у вас у горщику на підвіконні зацвіла.

Гарно – то воно гарно, але не капіталізується.

Трясця його матері. От подивіться, ви ж свідки: про політику не писав, про кінець світу й не згадав, а новини погані. Що воно таке? Звідки береться?

Сьогодні мені Фейсбук нагадав мій власний пост чотирирічної давнини, короткий: «Світ сказився». Не пригадую, що там було 2016 року, що породило таку химерну оцінку.

Проте зараз я так не вважаю.

Я намагатимуся з поганих новин зробити добрі. Хоча з граду й смерчів добрі новини зробити нелегко.

How can i protect you in this crazy world

Світ не сказився. У ньому завжди було вдосталь скажених. Однак програма Кембрідж Аналітикс, застосована при голосуванні за Брекзит, при виборах президента США і частково при виборах президента України дала скаженим нечувані права та можливості.

І фактори зійшлися. 2008 року я гадав, що світова спільнота вдасться до якихось надзвичайних заходів для подолання світової кризи, яка й кризою не була – це була унікальна ситуація, коли борги Нового світу перевищила борги Старого світу.

Я гадав, розуміючи глибину й масштаб проблеми, людство може скасувати фондовий ринок або навіть заборонити гроші – нічого не сталося, людство не готове до хірургічних методів лікування пухлин.

Пожежу Лехман Бразерс та інших засипали грошима. Проте пожежа не припинилася, вона перейшла в режим тління. Неекономічні чинники економічної кризи продовжували працювати. Їм намагалися чинити опір здорові суспільства.

Референдум у Швейцарії про безумовний подушний дохід у 2250 євро щомісяця на всіх громадян, від новонароджених до глибоких стариків, дав негативний результат, оскільки суспільство розуміло згубну дію такого надзвичайно гуманістичного кроку. Суспільство просто вимерло би.

А уявіть собі такий референдум у сучасних США або, не дай Боже, в Україні. Нещодавно дискутував з одним прибічником ресурсної економіки. Україна – четверта у світі за вартістю корисних копалин. А все ж це можна поділити, кричать нові соціалісти. А ми ж маємо на все це права, кричать диванні експерти і громада.

Чому не чути криків: давайте все заробимо та збудуємо країну кращу, ніж Німеччина? Тому що більшість, маючи право голосу, не схильна працювати та самовіддано будувати країну. Більшість схильна до халявних роздач або навіть грабунку, як засвідчили протести у США.

Тому демократія – не гегемонія більшості, як багато хто вважає, а влада меншості, тієї меншості, яка має відповідальність і професіоналізм, яка здатна до самопожертви й згодна присвятити себе служінню суспільству. Однак такі цінності анулював Кембрідж Аналітикс, який змусив увесь світ сприйняти, що демократія – це право простої більшості.

І нам з цим жити, берегти дітей і обприскувати поля.

Це – що стосується світового порядку. В наших силах його змінити. Проте нам треба достигнути.

Клімат – от що бентежить непозбувною бентегою. У цілому світі коїться казна-що. Спочатку Одещина задихнулася в посусі, а потім потопла в опадах. Західна без варіантів потонула.

Решта територій – ніби щасливі від періодичних дощів, але ще не дзвонили до церкви на вечірню. Є висока ймовірність шквалів, граду та інших невиправних згубних впливів. В Еміратах випадає сніг, аж верблюди почманіли, зроду його не бачивши. Що там коїться у решті світу, годі й описати.

Idioteque. Ice age coming

Клімат такий буде завжди. Завжди – це до кінця нашого віку, упродовж кількох найближчих поколінь. Про сніжну зиму, дощову весну, тепле літо й суху золоту осінь варто забути.

Природа взялася переставляти своє Лєго, вибудовувати химерні й гротескні конструкції.

Агроном тепер повинен, як індіанець-делавар, постійно лежати назирці в посадці з луком-стрілами напоготові.

Що, Іван Петрович Велике Вухо, не дрижить земля, не суне гроза? – Та ні, Трохим Семенович Чуйний Ніс, не чути. А що каже Дмитро Володимирович Мудрий Борсук? – Мудрий Борсук каже, що, коли не суне гроза, нема граду, нема смерчів, чекай посухи й надвисоких температур. – Це ти по смартфону з ним говорив? – Ні, вчора у чайній з ним бачилися, саме по телевізору виступала Ірина Валеріївна Корабельна Сосна.

Агроном повинен усвідомити, що стабільності цін на добрива та ЗЗР не буде, що кліматичних звичностей не буде, що трапитися може будь-що й у будь-яку хвилину. І це закладати в плани, прогнози, програми агротехнологічних операцій.

Складно? Авжеж, але просто вже не буде.

У підсумку, ви можете мені, дорогий читачу, закинути, що я ще й додав вам поганих новин, але ж – ніт.

Життя нам виділило цікаву ділянку для роботи з дуже й дуже цікавими умовами та купою грізних викликів, на які ми повинні відповісти гідно, якщо ми з вами люди агрокомплексу. Прийдешнім поколінням буде значно гірше.

У них, гляди, буде безумовний подушний дохід, у полях вовтузитимуться безпілотні трактори та роботи, а людині залишиться колупатися в носі та ждати смерті. Тут скочи – не скочи, кістлява прийде уночі, так хоч помреш не на печі… Тож коня сідлай.

І я радий, що ми з вами, читачу, в полі. Це наше поле й наше небо. І ми не пасемо задніх і не дрімаємо на призьбі.

We don’t dream on the porch.

Або, як казав Байрон, i had a dream which was not all a dream.

Від початку моєї діяльності в агроЗМІ, від першої нашої зустрічі, пройшло 14 років. За цей час все змінилося в сільському господарстві України. З’явилися нова техніка, новітні технології, нові комплекси добрив і нові молекули ЗЗР, чудеса створила генетика й селекція, прийшли нові люди і винайшли нові методи управління й нові стратегії.

Про все це – в цьому номері журналу «ЗЕРНО», в темі «Інновація», хоча для багатьох те, що насправді є інноваціями, стало звичними речами. Ми не охопили й сотої частки всього, бо ж один тільки смартфармінг – ціле кубло інновацій.

І все це працює й копирсається у нашій землі, вирощуючи 80‑мільйонний урожай, перший в Україні.

Point number 4

До речі.

От як важливо розбиратися в предметі. Є лист інтелектуалів до влади, в якому окреслено сім червоних ліній, які не можна перетинати керівництву держави, якщо воно прагне підняти економіку.

Четвертий пункт – податкове навантаження, котре жодним чином не можна збільшувати. Так от я й цікавився у Верховній Раді: якого біса вони проштовхують законопроєкт 3131 – там запроваджується поставлене податкове завдання, оплата за обробіток одного гектара, яка зменшується до нуля, якщо підприємство платить усі законні платежі й податки.

Що за вечірка під час чуми? Як можна запроваджувати нові податкові платежі в часи, коли всі уряди зменшують оподаткування суб’єктів господарювання, щоб підтримати бізнес?

Виявляється, цим законопроєктом планується оподаткувати землі, які обробляються вчорну, без сплати орендної платні або податків і зборів, а чесному аграрію законопроєкт нічим не загрожує.

Дивно, адже, скільки я не бачу аграріїв, усі платять по‑білому й у повному обсязі, для чого ж цілий законопроєкт?

І раптом мені стало зрозуміло: Всеукраїнська аграрна рада, аналітикам якої я цілком довіряю, оприлюднила інформацію, що в Україні постійно зростає обсяг земель, що обробляються по‑чорному, і зараз їх обсяг становить… 13,2 млн га з оброб­люваних 33 млн га!!!

Ви уявляєте??? Скільки випускників Кембрідж Аналітикс та прихильників ресурсної економіки повзають по нашій землі, поки ми бідкаємося й думаємо, яким інсектицидом ушкварити слизняків та шкодочинних черепашок!

Вони вже перевалили за третину всіх земель обробітку.

Вони – між нас.

А ви кажете, світ сказився. Що, це я кажу? А ви що, Пильне Око, не згідні? Згідні? Отже, ми кажемо: світ сказився.

І давно би полетів під три чорти.

Якби ми не тримали його на своїх плечах. Якби ми не захищали його від смерчів і граду. Якби ми не плекали його.

Я знаю, що це важко, рятувати світ.

Проте я буду.

І ви ставайте. Давайте, давайте, коня прив’яжіть і тягніть сюди свій лук та стріли. Разом станемо. Станемо, як завжди ставали, як наші прадіди стояли.

Он, сонце сходить.

А ви сумнівалися.

Ваш головний редактор