Колись і пічкур – рекордний

Вітаю, рідний мій читачу. Чи давно ви ставили особистий рекорд?

Рекорди – це така забавка людства. Коли впіймав пічкура, то потім прагнеш зловити карася на триста грамів, щоб побити ним пічкура, попередній рекорд.

А потім – коропа на п’ять кіло, як мені вдалося, на вудку. І кожен новий етап – то рекорд, і десь там, у дитинстві, впійманий у річці Сугоклей, або офіційно Сугоклія, на Кіровоградщині, загубився й забувся рекордний пічкур.

Бувають і корисні рекорди. Коли виростив шість тонн пшениці з гектара, то вмикаєш голову й мізкуєш, як ото виростити шість з половиною. Хоча зараз вирощують і 10, і навіть 12 тонн.

Недавно Інтернетом було повідомлено, що в Україні поставлено новий рекорд урожайності пшениці – 10,1 т?/?га.

Хоча, вочевидь, це чийсь особистий рекорд, адже понад 12 тонн з гектара пшениця Колонія «Лімагрейна» у Житомирській області вже давала. Як повідомляють з FAO, за десять років Україна буде вирощувати 34 млн т пшениці, не збільшуючи площі, завдяки підвищенню врожайності. Частка експорту зернових у світі, яку здобуде за 10 років Україна, становитиме 12?%.

У когось ріст пішов, а в когось бурхливо попер

А ви пригадуєте часи вашого дитинства, коли на тік привозили «ГАЗонами» зерно, коли сипалося з кузова (лопатами скидали) національне багатство, золото, здіймаючи страшенну пилюку і наповнюючи серця хліборобів піснею, бо будемо з хлібом? Тоді три тонни з гектара вже було приводом для пісні, чарки і вечірки.
А тепер, бач, рекорди, всюди рекорди. Експерти очікують рекордного світового врожаю. На тлі глобальних криків про світовий продовольчий дефіцит для різноманіття планета буде завалена продовольством. І десь нам треба ткнутися зі своїм зерном та олією межі люди, відтираючи плечима аргентинців і бразильців.
Скільки років нам знадобилося, щоб зіп’ятися на рівні ноги в сільгоспвиробництві? Здається, дев’ять чи вісім, адже ще 2011?–?2012 рр. валовий збір був на рівні 1970?х років в УРСР. Однак слід врахувати, що протягом 2000?–?2003 рр. завершилося розкрадання та руйнація совкового агрокомплексу й почалася приватна аграрна ініціатива та інвестування. А від 2012?–?2013?го пішов ріст.
У кого пішов, а в кого бурхливо попер.

От у «Кернела» – рекорд за рекордом. Ще не відгуло, як їхній елеватор побив усі рекорди, переваливши 100 тисяч тонн за 30 діб, як уже новий рекорд: «Кернел» уперше в історії України експортував 8 млн т продукції.

Таких обсягів не здобувала жодна компанія на цих територіях з часів Трипілля, ви уявляєте? До речі, це не лише досягнення для України, а й для цілого світу.

Парадокс у тім, що «Кернел» працює в таких самих умовах, як ваш сусіда та й ви самі, ті самі податки, та сама підтримка держави, тобто ніякої підтримки. Агробізнес – дотепна сфера діяльності, тут не скажеш, що хтось щось вкрав чи з кимось нагорі домовився, щоб пшениця вродила понад 60 центнерів на круг. Локальне стрічкове внесення добрив, точне землеробство – і маєш. Виросло.

А у сусіда не виросло. Як воно так виходить?Прогресивні здобутки світової науки і практики приходять на наші терени разом із лідерами бізнесу та примножуються власними українськими напрацюваннями. Поширення їх хвильове, центричними колами: спочатку рекордний урожай вирощує лідер своєї справи, потім його сусіди, потім і далеко розташовані господарства. Зупинити поширення заходів, які збільшують прибуток, неможливо.
Як і неможливо скласти докупи в голові виробника і трударя несумісні речі: як це в часи рекордів і бурхливого зростання у нас фіксується величезне падіння. Інвестиції в АПК лише у першому кварталі пандемічного року скоротилися на 35,3?%. Загалом, падіння сільського господарства, локомотива економіки України, становило 26,9?%.

Заборонити квартал

Автор теорії «чорного лебедя» Нассім Талеб каже, що вся економічна погань ще попереду, на світ чекає тотальна локалізація, організований туризм згине взагалі, віддалена робота стане нормою. Цікаво, як вона стане нормою у фермера, коли треба піти й подивитися, чи не вовтузиться у посівах оленка волохата.

Так, можна подивитися камерами і дронами, але ж очима видніше. Природна ізоляція сільгоспвиробника йому на користь. Отак під’їдеш «дастером» до краю, вийдеш – і нікого, ні податкової, ні інспекції, тільки ти і небо, і поле. Й оленка волохата. Живи і насолод­жуйся щастям. Так ніт.
Деякі слова в Україні варто заборонити, як матюки, щоб вони не дратували немічні наші серця й голови. Наприклад, слово «квартал». Ох яке ж воно гидке й блювотне, мерзенне й огидне, оце слово «другий квартал»…

Це навіть не чорний лебідь, а якась жаба ніби проповзла по всіх наших чистих планах і ясних думках, вимастивши їх ядучим слизом… За другий квартал економіка України впала на 14?%. Це точно ефект війни або холери, цей пандемічний другий ква… ква… ртал

Ой, читачу, ходімо до кукурудзи. Отут станьте, коло мене, дихайте глибоко і дивіться, дивіться, яка вона струнка і сильна, яка зелена й щира, яке міцне коріння, як наливаються качани та шурхотить і тріпоче на вітерці пальмове її широке листя…

Так, заспокоїлися й повертаємося.
Загалом, 14?% падіння для економіки України – боляче, але не страшно, це ніби фугасний снаряд попав у центр цвинтаря. В нашій економіці так небагато всього, що 14?% туди – 14?% сюди – не принципово.

А от другий кваквартал для економіки США – це якби термоядерний заряд вибухнув у центрі Нью-Йорка. Найпотужніша на планеті економіка впала на 33?%. Так, підрахунки можуть бути різні, але однаково покажуть найбільше падіння від часів Великої Депресії. І це страшно, тому що є у світі якась вісь, на якій тримаються держави, долі, люди, як земне тяжіння, як кисень, як твердь. І раптом вона хитнулася, і заточилися усі, хто за неї тримався. Більше від інших постраждала сфера послуг, там падіння відсотків 60, але й інші галузі зазнали фатального удару пандемії.
Які би геополітичні (або геоекономічні) вибухи не відбувалися би, від них йдуть хвилі, котрі перевертають малі суденця й діряві човники, важко гупають у борти великих круїзних кораблів, іноді змивають у море екіпажі.
Тож чекаємо і час від часу бігаємо в кукурудзу заспокоїтися.

Комусь – усе, а комусь – нічого

Повною мірою відчувши ударну хвилю від падіння економіки України (і США заодно), я йшов вулицею нетвердим кроком, аж раптом мені в кишені задзвонив смартфон. Я підніс його до вуха. Дзвонив старий друг, однокласник, зі Львова. Обмінялися жартами, спогадами й скорботними реаліями сьогодення. Хоча, здається, скорботними не для нас обох.

– А ми завалені замовленнями й суботами працюємо…
– Якими замовленнями??? Що у вас замовляють?
– Машини. Я ж працюю на фірмі «Техноваги», різного роду точне обладнання робимо. І для сільського господарства теж, ваги для автотранспорту, вимірювачі вологи тощо… За програмою держкомпенсації чверті вартості. Роботи море. Знаєш, робимо, наприклад, еталонну 20кілограмову гирю. Підприємство сертифіковане. Гирю робимо два дні, шліфуємо, поліруємо, постійно зважуємо, продаємо в коробочці. Допуск – тисячна доля грама.
– Ой леле… Хто ж такі гирі купує?
– Та в нас мільйон замовників, експортуємо і до Польщі, й до Німеччини. 50 тисяч гиря коштує.
– Гривень?
– Євро!

Матір Божа, що робиться. Згадав я старий рибальський анекдот: на білій яхті, на палубі, коктейлі, голі баби, мужик у білих шортах з вудками, не клює. А мимо пропливає іржава посудина, в ній замурзаний рибалка і ледве не черпає воду бортами, бо риби на ній валом.
Мужик у шортах кидає вудку і кричить:
– Ну як то так??? Як??? Одним – усе, а іншим – нічого!!!

Життя – ще той коктейль на палубі, в ньому змішані шалене падіння економіки й ажіотажний попит на промислове обладнання. Звісно, висновки не на підставі дзвінка львівського однокласника, у мене набагато ширша база для аналітики. І вона свідчить про нарощування м’язів реального сектору.

Йдемо. Йдемо на рекорд

Щоб стати рекордсменом, сільськогосподарському бізнесу знадобилося вісім-дев’ять років.

Промисловості може знадобитися п’ять. Якби ще передбачувати негаразди, оцих усіх чорних лебедів кваквартальних… Нічого, люди працюють. Оскільки чорний лебідь саме чорний і саме лебідь через те, що непередбачуваний, Стенфордський університет в особі біоінженера Семюеля Брея вирішив кинути виклик Нассіму Талебу й розробив метод передбачення непередбачуваного.

Для повного розуміння суті методу скажемо, що він ґрунтується, з-поміж іншого, й на багаторічних даних про птахів, мідії та водорості узбережжя Нової Зеландії. Річ у тім, що, прогнозуючи певні події, ми надто герметично підходимо до реалій світу, розвиваємо, як каже Талеб, локалізм, а дивитися слід набагато ширше, враховувати найнесподіваніші фактори, і тоді створюються передумови для передбачення непередбачуваного.

Дослідники планують розширити свій метод на політику, економіку, епідеміологію та фізику.Це співставно з величезною надінтенсивною роботою людства зі створення вакцини проти коронавірусу.
Уявіть собі, як ми всі будемо скакати в кукурудзі з піснями «Гоп мої гречаники» і «Дам лиха закаблукам» після того, як буде винайдено вакцину, і вона продаватиметься в сільській аптеці по сто гривень.
Це легко уявити, тому що сила аграрної спільноти – в єдності, наші комунікації безцінні. На подію УКАБу тиждень тому зібралося 1600 людей, скучили за спілкуванням і просякли ненавистю до локалізму. Гадаю, що й на виставку на ВДНГ зберуться десятки тисяч.
Адже ми йдемо до рекорду, до нового рекордного врожаю.
І ми не зерно вирощуємо, ми вирощуємо цю країну і майбутнє наших дітей – цей урожай пахне карпатською свіжістю і жаром степів, чистими ріками і дитинством на Кіровоградщині, життям і свободою.

Обнімаю вас, читачу. Всі рекорди будуть наші. Все буде Україна.

Ваш головний редактор