Ярослав Парій, 

співзасновник і співвласник Всеукраїнського наукового інституту селекції

Show must go on!

Нинішня ситуація – це перевірка систем, бізнесу, політичного устрою на стійкість. Чорний лебідь прилетів. Жити потрібно з вірою в майбутнє, з вірою у краще, з вірою в успіх – це не лише зараз, це завжди. Протягом історії такі речі, як зараз, ставалися регулярно і п’ять, і десять років тому. Соцмережі посилюють реакцію на ситуацію, а сама ситуація не є екст­раординарною.

Сільське господарство – це базис існування, тож кому-кому, а аграріям не час панікувати. Тому для того, щоб усе було добре, слід продовжувати те, що робили, – працювати.

Єдине, чого б не хотілося – обмеження на пересування, аграрії працюють по всій Україні. Ми поки що готуємося до того, що і планували, у будь-якому разі сіятися потрібно, насіння потрібне, продукти потрібні, людям жити потрібно. Show must go on! Людей, які входять до групи ризику, ми відправили на віддалену роботу, ізолювали, а основна частина колективу працює, застосовуючи необхідні методи захисту, комбінезони, респіратори, рукавички. Витрати компанії на персонал залишилися такими самими, зросли лише на суму витрат на дезінфекцію. Кредити ми також не беремо, обходимося власними коштами, і я ніколи нікому не раджу брати кредити.

Сподіваюся, що нинішня ситуація приведе до усвідомлення нашими людьми того простого факту, що продуктова безпека – це питання розвитку локального підприємництва. Все має бути своє, вітчизняного виробництва, щоб максимально зменшити залежність від інших країн.

З позицій біолога я вважаю ситуацію з коронавірусом нормальним явищем, за останні 60 років популяція збільшилася втричі, а маючи авіацію, в популяції контакти між групами розвивалися й ширилися.

Ми самі створили цю ситуацію. Є перенаселення, є спілкування, тож нічого дивного…

Я передрікав появу подібного вірусу три роки тому, і це перший дзвіночок для людства. Уявіть собі, якби виник вірус із летальністю 50 – 60 %, а це, з точки зору науки, не є неможливим. Носіїв коронавірусу в Україні безумовно набагато більше, адже глобального скринінгу ми не ведемо.

Для суспільства – це мотивація замислитися, обдумати переваги часткової ізоляції та епідеміологічного контролю. Для бізнесу ситуація двозначна – це перевага для розвитку внутрішнього ринку й перепона для підприємництва на зовнішніх ринках.

Однак ситуація створює стільки ж можливостей, скільки й перешкод. Обираємо можливості й шанси.

Мирослав Парій

Мирослав Парій,

співзасновник і співвласник Всеукраїнського наукового інституту селекції

Прийшов час глобального аудиту

Я не вважаю нинішні часи важкими. Кредитні канікули, свобода від перевірок, пільги підприємцям – теж добре.

Перший висновок, який потрібно зробити з цієї ситуації, що навіть у такому глобальному, такому високотехнологічному світі є місце для повороту на 180°. Мені здається, що це поворот від глобалізації до самодостатності. Світ весь час шукає оптимальних моделей – і, схоже, глобалізація не пройшла перевірки на міцність.

Що ще зміниться? Зміниться цінність співробітників, яка призведе до оптимізації кадрового складу підприємств. Залишаться реально потрібні люди. Зазвичай, саме такі люди реально підвищують ефективність роботи. Ця оптимізація торкнеться не лише співробітників, а й самих підприємств. Буде зрозумілою ваша власна актуальність на ринку.

Бізнес поділиться на індивідуалістів, якім чхати на все, що їх не стосується напряму, та соціально відповідальних підприємців. Доведеться відповісти на запитання: як ти будеш діяти, коли тобі нічого не загрожує? Якою буде твоя логіка? Мені здається, що головний чинник розвитку бізнесу у кризові часи – це бізнес на довірі.

Коронавірус, який перелякав людство до дрижаків, – проблема епідеміологічна. Загальновідомий факт: віруси виникають і вступають у процес адаптації до середовища, вони слабшають, щоб не вбивати носія, а використовувати його як поширювача, те саме відбудеться з коронавірусом. Мене, як біолога, дивує, що подібних пандемій так мало, адже людство обрало моделі поведінки дуже відкриті: ми ходимо роздягнені, дихаємо один на одного, торкаємося один одного.

Популяція зростає, тому віруси неминуче стають повсюдними. Людству слід обрати інші соціальні норми, інші епідеміологічні норми. Епідеміологічну безпеку можна впроваджувати й на окремих територіях, у регіонах, підприємствах. Сам вірус не страшний для популяції, він катастрофічний лише для літніх людей, 80 років і більше, але це платня за набуту людством велику тривалість життя. Ще 200 років тому людина жила до 40 років, і це вважалося нормою.

Чому ж такий рейвах зчинився у світі? Щороку ми маємо сезонний грип, нові його мутації, нові віруси, які спричиняють пневмонію та інші ускладнення. Проте цього разу Китай уперше в історії людства застосував тотальну ізоляцію регіонів для боротьби з вірусом, і решта країн наслідувала приклад. Заходи повсюдно вжиті надмірні, але це процес навчання людства, процес впровадження нових норм існування.

Ми безумовно навчимося жити в нових умовах і за новими правилами.