Сергій Осипенко: Як замінити фізикою хімію

І я, і ви обертаємося в таких колах, де люди киплять діяльністю і запалюють інших, постійно перебувають у русі, та й ми з вами такі самі. Бачимо іноді поруч таких майстрів справи, високих професіоналів, які зачаровують фаховістю, викликають подив і захват. Багато людей знайшли себе і свою справу та, як скрипаль-чарівник, ведуть складну й неповторну партію, не дивлячись у ноти… Однак іноді ми бачимо людей, яким підвладні, як диригенту симфонічного оркестру, десятки скрипок і віолончелей, духових й ударних, клавішних і струнних.

Сергій Осипенко – саме людина поліфонічна – і як особистість, і як підприємець.

Ми познайомилися і подружилися ще до війни, на ґрунті певних біопрепаратів, які винайшов і виготовляв на своєму заводі Осипенко, але потім він прислав мені власноруч засолену і висушену воблу з Херсонщини, а потім – свої дитячі й недитячі книжки, і врешті я розгубився, на якому саме полі ми з ним зійшлися. Сергій Осипенко – академік Інженерної академії наук України, кандидат технічних наук, автор понад 65 запатентованих винаходів в Україні, СНД, Канаді, США, Китаї, Європі, керівник «Інституту «ТЕКМАШ» і компанії «Біо-гель». Одним словом – симфонічний оркестр, і даремно в довідкових статтях про нього згадують авторство дитячих книжок, але забувають майстерність вилову й засолу вобли.

Вбити бактерії кавітацією та гідроударом

– Батько у мене – з села Великопілля, він був музикантом, закінчив Київську консерваторію, грав на багатьох музичних інструментах, очолював херсонські оркест­ри під час свят, а мати була математиком…

– Отже, ви з інтелігентної сім’ї… Не дивно, що пишете книги в порядку хобі. А як з-поміж ваших дитячих книжок опинилася «Фізика здоров’я»?

– Ми проводили досліди з годування тварин в «Асканії-Нова». От зерно, перероблене в екструдерах, дають тваринам як корм. Ми зробили корм за своєю технологією – і прибутковість тваринництва зросла вдвічі. З Миколою Вареником пробилися до міністра, створили Всеукраїнський проєкт, який шість років вели. Суть проблеми була в тому, що обмінна енергія корму мала певну прогалину, і я через якісь місяці роздумів зрозумів, що частину енергії корму тварина випаровує через дихання.

Проте ж це стосується й людини! Чому людині дають вино у тропіках? Чому є така велика кількість людей із хворобами спини, шиї? Чому астматики так важко переносять спеку? Так народилася книжка «Фізика здоров’я», в якій здоров’я людини розглядається з позицій фізики, і це виявилося фантастично цікаво.

– Чому ви змінювали напрями діяльності? Тому що вони ставали менш прибутковими?

– Як людина, котра винайшла щось, я займався втіленням винаходу, і потім мені ставало нецікаво. Кожні сім років я змінював тему. Мене в Канаду запросило Міністерство Саскачевану по кормах, але потім виявилося, що ми почали працювати по харчових технологіях. Наша LiQberry® – чорнична паста, це наш другий винахід. Ми там побудували завод, сконструювали установки з неіржавної сталі, навколо всі дивувалися: «Хто виробник?» – «Україна». Іноді запитували: «А де це, Україна?» – це здебільшого відвідувачі з Південної Кореї, Японії, з інших країн… Навіщо люди консервують продукти? Для тривалого зберігання. І для цього пастеризацією знищують бактерії. А ми це робили інноваційними технологіями, руйнували бактерії не температурою, а гідроударом, турбулентністю, кавітацією.

– Отже, ви повністю використали свою освіту і фах, ви ж гідромеханік…

– Так, я в Києві захистився і працював на оборону. Ідея власного бізнесу виникла випадково, в часи, коли я був доцентом і викладав вищу математику. В мене знайомі залишили гроші на зберігання, а тут нагодився приятель-ділок, який заохотив укласти їх у якийсь проєкт і за місяць повернути вдвічі більше, і я, не роздумуючи, йому повірив. Більше його не бачив. Хоча за кілька років він передзвонив, хотів віддати гроші, але я сказав: та людина, що брала в мене гроші, померла для мене, а з того світу я грошей не беру. Проте ситуація змусила мене знай­ти прибуткові напрями в бізнесі й активно ними зайнятися. З Борисом Булгаковим із Київського політехнічного ми зайнялися обводненням мазуту та зменшили кислотні дощі завдяки тому, що в мазут заганяли відпрацьовану воду. Після того в Україні почали рости огірки – їх нищили кислотні дощі. Це тема, яка допомогла заробити гроші. Потім почали робити емульсії проти прилипання цементу для ДБК, бетон прилипає ж до форми, а якщо правильно змастити – це прорив у технологіях.

– Змастити форму… Я так готую яйця пашот…

– Цікава аналогія. А потім ми зайнялися біодизелем. Створили завод по біодизелю в 40-футовому контейнері. Виробництво біодизеля – брудне підприємство, воно займає гектари, а ми створили компактну установку, потужністю 1 тонну на годину. В Україні це відносно легко, якщо відходи брудного підприємства зливають у ставки, але за кордоном таке заборонено. Головне питання у виробництві біодизеля: що робити з відходами? І ми це питання вирішили, теж через винахід, патентований.

Чарівна HTD-технологія

Сергій Борисович – надзвичайно енергійний, спритний, з вільними рухами, як людина, котра прожила життя біля моря, міцний і витривалий. І це надихає, адже кожна людина цінна не тільки тим, що зробила в житті, а скільки ще зробить, скільки в неї життєвого ресурсу залишилося.

– Ви хоча б науково-популярну книгу написали про свої винаходи, щоб зібрати їх під одною обкладинкою…

– Одна з книг, недописаних, називається «Життя всередині нас, або Абетка для академіка». Це книга про мікробіоту, якої в нас 2,5 кг, а печінка – 1,5 кг. І коли говорять про магнітні бурі та їх вплив на людину, я стверджую, що вони впливають не на вашу голову, а на мікробіоту, яка набагато швидше на них реагує. Якщо в людини печія і вона випиває солодке вино, процес починається через 15 хвилин – це бактерії виділяють ентеротоксини…

Іноді це дитячі книжки, але більшість – науково-популярні.

– А чому дитячі?

– У нас не складалися стосунки з онуком, і під час мандрівки в Туреччині, поблизу Фетхіє, ми вирушили на кролячий острів Баба. Я почав йому розповідати історію про війну кроликів та щурів, він захопився – і вийшла книга «Війна та мир, або Кролики проти щурів». Трапилась ілюстраторка з дитячим світоглядом…

– У вас у самого який світогляд?

– Дитини, дитини й авантюриста. Якщо мені кажуть: це не можна зробити, я відповідаю – можна. Aventure французькою – пригода, а кожне відкриття, кожний винахід – це пригода. В моєму розумінні здоровий авантюризм – це порядність, помножена на енергію руху і розуму.

– А яка ваша головна технологічна пригода?

– Це винайдена і запатентована HTD-технологія, гідротермодинамічна теорія нагрівання рідини без допомоги нагрівальних елементів, за рахунок явищ гідромеханіки, турбулентності, тертя, кавітації, гідроудару.

– Проте це переважно стосується об’єктів біології?

– Абсолютно ні, наше підприємство «Інститут «ТЕКМАШ» спеціалізується на машинобудуванні. Ми продали близько двох тисяч нагрівачів, у яких був нагрівальним елементом насос із двигуном. Ми використовували цей пристрій на 45 кВт на великих промислових об’єктах, на гірничо-збагачувальних комбінатах, у шахтах, домобудівних комбінатах для нагріву брудних речовин без жодного ризику. Без теплообмінників, прямий нагрів рідини. А для приготування кормів ми реалізували понад 400 машин, які готували суміші з зерна, соєве молоко, пасти. Ми конкретно працювали тільки по моїх патентах. Виготовляли пастеризатори молока, які витрачали енергії у 2,5 раза менше, ніж кращі світові розробки. Німецька компанія з пастеризації молока витрачала на тонну молока 28 кВт, а ми – 11 – 12 кВт. Потім перероб­ляли сою… В чому головна проб­лема переробки сої?

– З неї треба прибрати інгібітор трипсину та уреазу.

– У нас на виході був нуль, нуль інгібітора трипсину. Ми робили досліди в Інституті біохімії, які показали, що доступність вітамінів В2 збільшилася в 6 разів, В1 – в 1,3 раза, фолієва кислота – в 4 рази, а інгібітор трипсину інактивовано до нуля. Соя дає великі відходи, спричиняє білкове забруднення середовища. А в нас – безвідходне вироб­ництво. В мене патенти Канади та США по безвідходній переробці сої. Ліцензію в нас купили в Канаду, де реалізовують прог­раму PROTEIN FOR LIFE.

– Вражає. А як ви себе кваліфікуєте: ви – вчений, підприємець, дитячий письменник?

– Я – винахідник, промисловий учений. Маю багато хобі, з-поміж яких – дитячі книжки, волонтерство і допомога, яхтинг.

Чорнична паста – претендент на Нобелівку

– Який продукт ви вважаєте найкращим зі створених вами?

– Я вважаю, що чорнична паста LiQberry®, якою моя донька займається професійно.

Це – продукт, до котрого людство ще не доросло, це дикі ягоди, що мають надзвичайні лікувальні властивості, лікують серцево-судинну систему, цукровий діабет і працюють як додаткове харчування при онкозахворюваннях для відтворення формули крові. Ми отримали сертифікацію цього продукту за японськими стандартами. Другий продукт – Біо-гель. Перший продукт – для душі й тіла, а другий – для відтворення ґрунту, родючості. Коли ми вносимо Біо-гель, за кілька років люди бачать конк­ретні результати структури ґрунту – руку можна встромити. Багато виробників роблять біодобрива, і вони добре працюють, якщо достатньо вологи й повітря в ґрунті. Проте якщо ґрунт твердий і спека, біодобрива не працюють – вони не переносять ультрафіолет. Rhizobium, Azotobacter, Bacillus subtilis – відомі бактерії, але їх використовувати можна тільки в сприятливих погодних умовах або вночі. А наш Біо-гель можна застосовувати тоді, коли інші біопрепарати використати неможливо, зокрема в спеку працює. Він для ґрунтового і листкового внесення. Це спочатку препробіотик для ґрунтів і рослин. Потім там працюють анаеробні бактерії. Заходить повітря – починають працювати аеробні, все просто. Коли ми обробляємо рослину, перший і другий трійчастий лист, а решта ж ґрунту відкрита, особливо на кавунах, на динях. Тож ми бризкаємо на ґрунт, і через нього йде вплив на насіння і кореневу систему. Я отримав патент – спосіб інокуляції насіння рослин через поверхню ґрунту.

– Однак переважно застосовується зовсім інша технологія інокуляції…

– Так, абсолютно інша. Наша технологія – це нове слово в світі, її ще ніхто не знає. Взагалі ми власної технології вирощування рослин не маємо, а даємо людині змогу працювати за звичною їй технологією. Однак при першій обробці страховим гербіцидом ми додаємо наш Біо-гель, 2 л на гектар. Потім, під час інсектицидної, фунгіцидної обробки – ще 2 л Біо-гелю. Тобто в нас невелика кількість використовується для інокуляції насіння і ще дві обробки по 2 л на гектар. І це дає змогу в нас на $ 1, вкладений у Біо-гель (за нашим досвідом співпраці, коли ми продавали напряму господарствам), отримувати аграріям від $ 8 до $ 80, залежно від культури. Ви скажете, таке неможливо…

– Таке неможливо.

– У нас є графіки, звіти, дані від багатьох господарств, зокрема «Нібулон» та інших грандів… Ми працювали по Херсону, Миколаєву, Одесі: чим гірше, тим краще для нас. І продукт ми назвали – «страховий поліс від посухи». Він створює потужну кореневу систему, скеровує на її розвиток енергію насінини: не вгору, як забезпечує азот, а вниз.

– Проте чому справді немає досі страшенного попиту і шалених черг за вашим продуктом і вашим методом інокуляції?

– Перед війною ми зайняли перше місце в Україні з-поміж виробників органічних добрив у нашій групі препаратів. Це питання часу та якості подання інформації. Якщо людині видати повний пакет переконливих доказів, вона не сприйме його, тому що віриться в таке нелегко. Ми починали з Херсону з агрономом, який мав великий авторитет у регіоні, до нього дослухалися. І так рухаємося впевненим курсом, поступово. Ми не нав’язуємо людині власну технологію й не спонукаємо до додаткової обробки. Я кажу: хлопці, ось у вас є технологія – додайте до суміші два літри Біо-гелю. Все. Хто спробував, результат бачить. Обробити по поверхні – незвично, але треба, щоб людина раз зробила й отримала прибуток. Успіх – це шлях.

Зменшити пестицидне навантаження – на гектар, на культуру, на рослину

– І це ж, якимось чином, гадаю, наближує нас до мети, зменшення пестицидного навантаження на гектар?

– Це амбітна мета. Ось погляньте. Експеримент полягав у порівнянні контролю (вода), застосуванні Біо-гелю, застосуванні гербіциду і четверте – використання нашого препарату разом із гербіцидом. Я робив найгірші можливі варіанти, із шаленою дозою гербіциду. Зі супутникових знімків різниці не помітите, зелена маса однакова, але розвиток кореневої системи істотно різниться.

– Так, але що відбувається з бур’янами в процесі додавання Біо-гелю?

– Дозу гербіциду можна зменшити на 30 %. Здебільшого при застосуванні гербіциду бур’яни як дводольні знищені, а однодольна культура на тиждень призупиняє розвиток. І мій дослід доводить, що при застосуванні Біо-гелю фітотоксичний удар на культурну рослину зменшується.

– А що входить до складу Біо-гелю? Основні елементи та мікроелементи?

– До нас ніхто в світі не загартовував бактерії, які після цього виділяють сигнальні молекули.

Склад Біо-гелю – унікальна композиція елементів, кислот, вітамінів. Однак важливий принцип, за яким створено комплекс: HTD-технологія, фізичний вплив. Тому в нас гумінові і фульвові кислоти активно працюють з будь-якою водою. Вони не підлягають хімічній обробці, тільки фізичній. У багатьох виробників при додаванні мінералізованої води ці компоненти переходять у нерозчинну форму, а у нас вони залишаються природними.

Синергізм – один плюс один плюс одинадцять

– А де ви робили досліди?

– Інститут зрошуваного землеробства – шість років роботи, Інститут рису – три роки роботи, Інститут овочівництва і баштанництва – три роки, шість років в Інституті землеробства НААН в Чабанах і в багатьох установах НААН.

– Якщо усереднити: які результати показав Біо-гель?

– Обробка насіння дає 6 – 9 % до врожаю. Якщо зробити одну обробку по вегетації, позакореневу, додатковий урожай становить від 14 до 17 %, а обробка повним комплексом дає від 17 до 25 % додатково до врожаю.

– Для фермера це аргумент, це серйозно.

– Авжеж, адже додаткового палива не потрібно, Біо-гель додають до планових обробок. І все ж таки я наполягаю, що наш продукт – не просто біостимулятор, це страхування від посухи. Фермер живе різноманітно, один рік високий урожай: очі розбіглися, купує джип; а другий рік – урожай поміркований. А на третій рік невдача – тоді йде за кредитами. А чому на третій рік не вродило? Тому що посуха. Штучні препарати, які купував для внесення, в посуху не працюють. А наші препарати працюють. Отримання разових високих прибутків – не мета. Мета – виживання. Коли людина не має коштів та кредитів, якщо вже витрачається на щось, повин­на отримати результат. Подивіться, що відбувається в Іспанії, Португалії – все горить і часто в прямому сенсі, країни винищуються пожежами. Посуха і спека – проблема людства, і ми підійшли до неї глобально. А на поливних землях страшне засолення. І з ним ефективно бореться наш препарат. У нас не так яскраво виражені результати на багатих землях із достатнім зволоженням, чорнозем там працює краще від препаратів. Там слід тільки розраховувати на зменшення гербіцидно-фунгіцидного навантаження. Наша співпраця з «Нібулоном» показала, що врожайність на складних землях із застосуванням нашого препарату зросла у півтора раза – вони тестували 17 препаратів і визнали наш найкращим. На Херсонщині ми випробовували на десятках тисяч гектарів із величезним холдингом, і для такого підприємства отримати додатково 400 – 500 кг ріпаку з гектара – неймовірно… В спеку на херсонських виснажених ґрунтах! Насправді важливу роль відіграла функція Біо-гелю як антистресанта і природного фунгіциду.

– Іноді дивно, що ось конкретну реальну людину турбує не щось особисте або локальне, а цілий світ. Світ, який стоїть перед такими небезпечними викликами. Як вас вистачає на всі проєкти й усі ідеї?

– Світ побудований так, що коли ви виграєте в екології, ви програєте в економіці. Якщо виграєте в економіці, зменшуєте кількість робочих місць, звільняєте працівників. Щось завжди відбувається за рахунок іншого фактора. У нас не новий винахід, у нас – нова науково-економічна платформа, не тільки в ґрунтах, а й в харчуванні, виготовленні речовин. Справж­ня інновація – це технологія HTD, яка допомагає створювати нові продукти, досягти результату, за якого здобувається синергія, коли зростають економіка, екологія, продуктивність. Формула синергізму: 1 + 1 + 11. Кажуть, людина не може стільки зробити… Однак, якщо працювати 25 годин на добу, може.

– А що є головним гальмом у вашій діяльності?

– Наші ж думки, наші сумніви та наша порядність. Я не можу поставити своє ім’я під продуктом, який недовершений.

У Всесвіті, якому ми потрібні

– А як ви досліджуєте профілактичні, лікувальні продукти? Ви ж не медик.

– Проте є чимало фахівців, ми досліджували чорничну пасту в Одеському медінституті в Анатолія Павловича Левицького. Досліджували вплив на гепатит на щурах, потім на людях. Результати дивовижні. Брусничну пасту випробували на ниркових хворобах – теж фантастичні результати. Успішно боролися з цукровим діабетом обох типів. І тільки через три роки я зрозумів, що основних органів – сім, і ми по всіх успішно працюємо. Лише тоді почали продавати продукт. Те саме було з Біо-гелем – три роки йшли досліди без продажів. Продукт не відбувається, поки до мене не прийшло переконання в його ефективності. За природою я органік – у нас ані барвників, ані домішок, ані консервантів нема.

– Ви представляєте тип, який уже не виробляють, колись таких мультифункціоналів та інтуїтів називали людьми Відродження…

– Виступаючи на каналі «Культура», мені довелося відповідати на запитання: що порадити молодим ученим. Я сказав: хлопці, не робіть те, що тільки вам цікаво, а робіть те, що потрібно людям.

– Так, я пам’ятаю, як колись давно приїхав на конференцію і побачив на полі професора зі США Гері Петерсона, який лежав на животі на землі, а навколо стояли фермери. Й Гері розповідав, як за потріскуваннями в глибині ґрунту можна визначити, скільки там залишилося вологи… І я зрозумів, що він працює для них, для фермерів.

– Саме так, це чудовий приклад. Моя мета – знайти механізм виживання в посуху і реальної протидії їй. Наприклад, на полтавських чорноземах у вас рослина готова до посухи природним чином значно краще, ніж через застосування якихось хімічних препаратів. Їй треба не намагатися давати штучну стійкість проти посухи, а допомогти стимулювати природні властивості, тому ми створили комплексний препарат, який уносить сигнальні молекули. Вони впливають на лактони та ще дають поживні елементи. Проте це вже складно…

– Насправді все просто: є зміни клімату, нестача вологи, екстремальні температури – і ми з вами намагаємося запобігти катастрофам. Тому ви проводите незлічені досліди у найбільшій в Європі пустелі на Херсонщині… А як ви самі переносите посуху, які джерела живлять ваші винаходи ситуацій і дають життєву енергію?

– Я не можу жити без науки. Одні грають у шахи, інші займаються мотоциклами, а я ловлю рибу в науці, мені цікаво.

Винаходи й експерименти – це суть життя вченого, але я ніколи нічого не досяг би без самовідданої праці мого колективу «Інституту «ТЕКМАШ» – тут зібралися талановиті й порядні люди, завдяки яким і стало можливим винаходити, будувати, створювати.

* * *

Війна знищила підприємства і зв’язки, багато чого довелося відроджувати та створювати заново.

Проте ясність погляду і сила полягають у тому, що ми переможемо і ще половимо рибку й посмажимо м’ясо на вуглях.

В Україні, вільній від ворогів зовнішніх і внутрішніх.

На планеті, котра успішно бореться з посухами та кліматичними негараздами.

У Всесвіті, якому ми так потрібні.