Ми складені з дитинства й молодості

Обнімаю вас, дорогий читачу і дорога читачко, радий бачити вас у доброму гуморі й при міцному здоров’ї. Ай, покиньте, я ж бачу, ви такі самі смішливі й оптимістичні, як і були. І на здоров’я не скаржіться, бо те, що болить у попереку, то від глибоких думок – коли людина глибоко замислюється перед тим, як втнути якусь дурість, вона згинається під тиском власної мудрості. Он гляньте, який мислитель Родена скоцюблений.

А людина повинна йти вільно і струнко, і голова має бути легка і порожня. Бо в ній вітри молодості та протяги дитинства. Ми ж усі з цього складені: з дитинства і молодості, а решта все – тягар соціалізації та відповідальності. Обирайте юність, вона вас піднесе на своїх білих крилах, а відповідальність делегуйте підлеглим, а якщо ви самі підлеглі – запишіть її в щоденник на післязавтра. Бо завтра голова ще болітиме.

Легковажність і придуркуватість робить вас душею компанії, вас люблять люди, коти й рослини, а значить, і врожай у вас буде ого-го! Ось що важливо: при зовнішньому іміджі придурка треба робити виважені й чіткі дії при виконанні службових обов’язків. Колись я одного з найвідоміших в Україні аграріїв похвалив:

– Ось ти іноді настільки філософські речі говориш, хто б подумав, що твій світогляд іде так далеко, поза проблеми живлення і вибір засобів захисту…

– Аякже. Це ж я тільки виглядаю пришелепкуватим.

Феномен кременчуцького термометра

І хто б міг подумати, що таке можливо: в країні величезна й страшна війна за право жити й бути вільними, найбільша війна ХХІ століття, а ми тут переважно зайняті срачами в соцмережах і питаннями, куди продати зерно. Ну, не придурки?

Війна оголила кричущі проблеми державного устрою та структури держави. Оголені проблеми – то не голі дівки, вони не привабливі, а страшні. Молода демократія ще слабенько тримається на ногах, і її час від часу намагаються злі сили хитнути в бік мафіозного та корупційного устрою держави. Раптово на керівних посадах опиняються незрозумілі особи, юні та кмітливі, гарні, як пів сраки з-за куща. Поки ми жнивуємо, не витираючи піт із лоба, вони виграють величезні тендери, проштовхують бюджетні проєкти… Ну, наприклад, у місті Кременчук Полтавської області дитсадок оголосив тендер на придбання кухонного термометра. За нього могли заплатити 384 мільйони 100 тисяч гривень і 2 копійки. Про це стало відомо з сайту публічних закупівель.

Вам не млосно? І ви не почуваєтеся придурком? А от оті людиська, які тендер оголошували, саме таким вас і вважають. У рядку для вартості вказали інформацію, яку треба було вписати в іншому місці. А саме код CPV – 384 100 000 – 2. Як вам таке ноу-хау? Звісно, якщо не прокотить, то тендер анулюється через технічну помилку. А якщо прокотить?

А прокочує ж таки через раз.

Ось що ясно: ці люди не вірять в перемогу України. Бо після перемоги ми всі ці гроші повернемо назад, а отримувачів посадимо до буцегарні. Сьогодні в нас внутрішній мораторій на Майдани. Тому ті, хто сподівається після війни жирно гуляти за наш кошт, саме і крадуть, як навіжені.

Реформувати реформоване

Нам треба змінити весь державний устрій. Майже весь. Запровадити такі процедури, які унеможливлять крадіжки та схематоз. І зробити це якісно. Знайомий психоаналітик розповів, що працює з людьми так: проводить тиждень щоденні сеанси, а потім робить перерву на кілька місяців, щоб закріпилися зміни. В усіх реформах у нашому суспільстві таких методів не застосовують, тому зміни не закріплюються. Після реформ доводиться робити нові реформи, реформувати реформоване.

У мене двозначне ставлення до діяльності міністра оборони Рєзнікова. Я знаю його давно, ще по Львову дев’яностих, і покладав на нього великі надії. Велику частку надій він виправдав: добре провів Рамштайни, вправно формував антиросійські коаліції, налагод­жував поставки зброї до України, і якщо гадають, що поставляли мало і довго, то, припускаю, якби не міністр, постачали б менше і довше, бо ж нам таки ніхто нічого не винен. А переконати, що ми – форпост демократії та воюємо за всі країни Заходу, треба вміти. З іншого боку, всі ці яйця по 17 і яблука по 54, всі ці куртки і дрони, за які заплачено, але не зроблено, і всі ці купівлі за кордоном дорого замість вітчизняного дешево викликають огиду й сум. Що ж. Залишається вірити, що наступник міністра все це бачив разом із нами й не прагне, щоб його вважали таким, як ми, придурком.

Рукописи не горять, а інтернет-викриття списуються на флешку, кладуться в кишеньку на грудях, на сорочці, й потім мовчки демонструються закляклому крадієві в момент оголошення підозри.

Доїхати до Констанци

Проте зараз гаряче. Фронт кипить, й окупанти гатять по інфраструктурі портів. Румуни кажуть, допоможуть – Констанца перебудовується і зможе відправляти 14 млн т українського зерна на рік. Однак до Констанци треба доїхати, а дунайські порти щоночі зазнають тяжких обстрілів.

А врожай у комору сиплеться великий. ІМК звітувала про 7,1 т пшениці з гектара з площі 33 000 га. Так, можна ж виростити і вісім, і десять, але з поля, не з 33 тис. га. А сім з такої площі – це заявка на Золоту Зірку Героя; зараз немає поділу на Героя праці чи Героя війни, зараз усі Герої України, і це правильно.

Ріпак, він завжди в ціні. Соя, вона теж зростає на ринках. Погано, але все ж таки підвищується ціна на кукурудзу. Соняшник – завжди надія. Пшениця – завжди проблема, скільки її на фураж і скільки продоволки. Ціна в межах розумного.

Черкаські кавуни, інновація року

Я зупинився перед розв’язкою Корсунь-Шевченківського, бо біля дороги жінка продавала з малого причепа великі кавуни – десять плюс. По 20 гривень. І цукрову кукурудзу по 7.

– От же ж поросята, – сказав я, закочуючи пару кавунів у салон легковика. – А звідки вони, такі красені? Звідки везете? Бо ж такі кавуни колись тільки на окупованій Херсонщині родили.

Хмура продавчиня якийсь час дивилася на мене, як на придурка, і потім махнула рукою за спину:

– От же воно, поле. Хочете, екскурсію вам зроблю.

Від екскурсії я відмовився, але спробував прикинути: на богарі кавуни дають 35 т із гектара, на поливі 60 т, а при добрій технології на крапельному можуть психанути на 100 т. Якщо продавати так, як та жіночка, з поля по двадцять, виходить готівкою $ 19 178 або при 60 т – $ 32 876, а при ста тоннах – $ 54 794. Для прикладу, якщо пшениця подекуди продається по $ 131, то її з гектара вийде на $ 930. Є істотна різниця. І зрозуміло, чому активно вирощують кавуни на Черкащині, Полтавщині та на Буковині.

Зрозуміло, чому люди активно беруться за вирощування квасолі замість сої – ринок має дуже хороший апетит. Загалом ринок усієї квасолі – білої, червоної, чорної тощо – становить чи не 250 млн т. А ринок соняшнику – 50 млн т. «Хто з них нішева культура?» – це запитував Юрій Дробязко на своїх семінарах.

Ми мало знаємо і мало цікавимося світовими трендами. Ми винаходимо потужні інструменти боротьби з корупцією, як-от портал сповіщення про факти корупції, де кожен може повідомити, що сусід дав хабара або дільничий відпустив злочинця за гроші, або місцева податкова вимагає щось на лапу: розберіться, пожалуста. Або узаконюємо декларування статків чиновників та посадових осіб, обранців, але в нужний момент втикаємо поправку – декларувати обов’язково, але декларування закрито.

А в цей момент люди продають кавуни з поля, з причепа, і ввечері відвозять до комори причіп грошей. Коли ми, придурки, міркуємо, чи давати на елеватор пшеницю по 4800 грн.

Проте сьогодні головне – перемога.

Здобудемо перемогу – здобудемо славу. Тоді кожний закордонний пекар матиме за честь і найкращу рекламу поставити в булочній мішечок зерна з написом: made in Ukraine. Колись такі мішечки з гордістю виставляли пекарі Австрії…

Борімося й поборемо. І пшеницю продамо за добру ціну, і світ потішимо, бо ж він завмер у неспокої й тривозі: що переможе? Добро чи зло? Темрява чи світло?

Добро. Світло.

Іншої відповіді не буде.

Ваш головний редактор